справа № 1-60/10
8 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Отвіновського П.Л.,
при секретарях - Петрук Л.Ю., Кочубей Є.В.,
з участю прокурорів - Хавіна В.О., Ковальської О.В.,
Купецького В.Б., Кіщака Д.С.,
підсудного - ОСОБА_3,
представника потерпілої - ОСОБА_4,
представника цивільного відповідача - ПП Фірма "Оптіма"- Діденко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, одруженого, маючого дитину, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
5 квітня 2009 року приблизно о 1 годині ночі ОСОБА_3 знаходячись за кермом технічно справного автомобіля «Део-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись на ньому по вулиці Олени Теліги, навпроти будинку № 26-а в м. Києві, скоїв зіткнення з припаркованим у крайній правій смузі попутного йому руху автомобілем «Фольксваген-Транспортер Т4», д.н.з. НОМЕР_3, під керування водія ОСОБА_6, внаслідок чого грубо порушив Правила дорожнього руху України, а саме не виконав вимоги:
п. 1.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
п. 1.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальної шкоди. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції або уповноважений ним орган;
п. 2.3 підпункт (б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 12.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди;
п. 19.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення - увімкнути аварійну світлову сигналізацію і не змінюючи смуги руху, зупинитись. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виразилися в тому, що він, перебуваючи за кермом транспортного засобу, зокрема, автомобіля «Део-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись на ньому по вулиці Олени Теліги в м. Києві, неуважно стежив за зміною дорожньої обстановки, а також будучи осліплений назустріч їдучими транспортними засобами, не зупинив свій автомобіль, як це передбачено вимогами Правил дорожнього руху України, а продовжуючи свій рух скоїв наїзд на автомобіль «Фольксваген Транспортер Т4», д.н.з. НОМЕР_3, який був припаркований у правій крайній смузі попутного напрямку руху. Внаслідок чого пасажир автомобіля «Део-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала згідно з висновком судово-медичної експертизи № 819/Е від 12.06.2009 року тілесні ушкодження у вигляді: закритого черезвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.3., 1.5., 2.3 підпункт (б),12.2, 12.3 та 19.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Допитаний підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України визнав повністю щиро покаявся та суду пояснив, що у грудні 2006 року його батько взяв у кредит автомобіль “Деу Ланос”, виплати по якому здійснювала вся їх родина, у тому числі й він. У грудні 2008 року він шукаючи роботу звернувся по об'яві до приватного підприємства Фірма "Оптіма", яке здійснювало набір водіїв таксі, зі своїми автомобілями, які у свою чергу брало у цих же водіїв у оренду. Після його звернення представники ПП Фірма "Оптіма" повідомили, що відносини із своїми працівниками, які працюють у них таксистами, вони врегульовують на договірній основі й це його влаштувало. У подальшому він уклав із представниками ПП Фірма "Оптіма" договір оренди, відповідно до якого передав їм у оренду свій автомобіль “Деу Ланос”. Після цього з представниками цього ж підприємства ним було укладено трудовий договір, у якому було врегульовано та закріплено його трудові відносини з ПП Фірма "Оптіма", та відповідно до якого ПП Фірма "Оптіма" взяла його до себе на роботу водієм таксі. Для роботи йому передали його ж автомобіль, який він перед цим надав їм у оренду. Робота на ПП Фірма "Оптіма" була налагоджена наступним чином, останні надавали йому клієнтів на послуги таксі, а він у свою чергу сплачував їм 10% від вартості виконаного замовлення. На вказаних умовах він працював у ПП Фірма "Оптіма" і на момент, коли сталася інкримінована йому дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце за наступних обставин. В ніч із 4 на 5 квітня 2009 року він працював на автомобілі таксі, виконуючи замовлення ПП “Оптіма” і під час цього отримав від диспетчера цього підприємства замовлення на перевезення пасажирів. Приїхавши за вказаною диспетчером адресою, зокрема, на Севастопільську площу він забрав там двох жінок, одну з яких необхідно було відвезти в район масиву Відрадний, а іншу в район житлового масиву Троєщина в м. Києві. Відвізши спочатку першу жінку пасажира в район Відрадного, з іншою, він поїхав на Троєщину, а саме на вулицю Закревського в м. Києві. Вказана пасажирка розташовувалась в його автомобілі на передньому пасажирському сидінні. Рухаючись по вулиці О.Теліги в м. Києві він був засліплений дальнім світлом фар зустрічного транспорту, і не виконавши вимог Правил дорожнього руху України, які регламентують дії водія в такій ситуації, не зупинив свій автомобіль, а продовжив його рух і після цього він не помітивши припаркований автомобіль “Фольксваген”, оскільки був, ще засліплений, зіткнувся з ним. У результаті цієї автопригоди пасажир - жінка, яка сиділа поруч із ним, як у подальшому йому стало відомо звати її ОСОБА_7, зазнала тілесних ушкоджень. Побачивши стан пасажирки він викликав швидку допомогу.
Згідно оголошених судом показань потерпілої ОСОБА_7 вбачається, що 4 квітня 2009 року у вечірній час вона знаходилась у своєї знайомої за адресою м. Київ, проспект Воздухофлотський, 34. Приблизно о 24 годині вона разом із знайомою викликали таксі “Оптіма” за номером 499-90-28. Приблизно через 10 хв. за ними приїхав автомобіль та вони поїхали на ньому, спочатку відвезти її знайому на вулицю М. Донця в м. Києві, а потім таксист повіз її на житловий масив Троєщина в м. Києві. Вони їхали в автомобілі таксі «Деу-Ланос» темного кольору. ОСОБА_7 сиділа на передньому пасажирському сидінні, більше пасажирів в машині не було. Коли вони проїжджали по вулиці О.Теліги в м. Києві зі сторони станції метрополітену “Догорожичі”, в напрямку масиву Петрівка в м. Києві дорога була освітлена міським електроосвітленням. Рухались вони в крайній правій смузі з невеликою швидкістю. Водій від керування автомобілем не відволікався, по телефону не розмовляв. Під час руху вона дивилась у вікно, а тому за дорожньою обстановкою не спостерігала. В той час, коли вони проїжджали навпроти зупинки “Лікарня Павлова” вона повернула голову в напрямку їхнього руху та несподівано для себе побачила попереду них в крайній правій смузі мікроавтобус білого кольору і крикнула водію про це. Водій таксі, на якому вона їхала, намагався уникнути зіткнення, але так як відстань була малою, то майже одразу відбулося зіткнення. В результаті цієї автопригоди вона отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому правої стегнової кістки. З місця пригоди її забрала швидка медична допомога. У подальшому вона тривалий час лікувалася, приблизно 6 місяців, весь цей час знаходилась у лежачому положенні.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він у власності має автомобіль “Фольксваген Транспортер” д.н.з. НОМЕР_3. У квітні 2009 року у вечірній час він на вказаному автомобілі їхав з роботи додому. Рухаючись по вулиці О.Теліги в сторону Петрівки у крайній правій смузі, в районі зупинки громадського транспорту, він побачив чоловіка, який зупиняв попутний транспорт і вирішив зупинитися і підвезти його. Перед зупинкою він увімкнув правий покажчик повороту та зупинився на відстані приблизно 10 метрів за зупинкою громадського транспорту, при цьому враховуючи, що була темна пора доби вирішив підстрахуватися та увімкнув аварійну сигналізацію. У подальшому спілкуючись з указаним чоловіком, який зупиняв попутний транспорт, він приблизно через хвилину відчув удар у свій автомобіль, від якого його автомобіль протягнуло приблизно на 10 метрів уперед. Вийшовши зі свого автомобіля він побачив, що зіткнення з його автомобілем здійснив автомобіль Деу Ланос. Після цього він одразу викликав міліцію та швидку допомогу. Також він пам'ятає, що жінка, яка їхала у цьому автомобілі на передньому пасажирському сидінні постраждала.
Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що в 2009 році він знаходився на вулиці Олени Теліги в м. Києві, на зупинці громадського транспорту “Лікарня Павлова”, та зупиняв таксі. На його вимогу відкликнувся та зупинився автомобіль “Фольксваген”. У процесі того як він вів переговори з водієм цього зупинившогося автомобіля в цей автомобіль врізався інший автомобіль “Деу-Ланос”, на якому була шашечка таксі. З цього автомобіля вийшов водій. Окрім цього він бачив, що пасажирка цього автомобіля таксі постраждала.
Окрім вищевказаних показань підсудного, потерпілої та свідків винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України також підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.
Так, у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної події від 5 квітня 2009 року, схемі до нього та фототаблиці до протоколу огляду, зафіксовано механізм вчинення дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження автомобілів “Деу Ланос” та “Фольксаваген-Транспортер”, а також слідову картину розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, погодні умови та дорожню обстановку.
У протоколі огляду транспортного засобу від 1 червня 2009 року та фототаблиці до нього зафіксовано факт проведення огляду автомобіля «Фольксваген-Транспортер Т4», д.н.з. НОМЕР_3, який став учасником автопригоди і в задню частину якого скоїв наїзд автомобіль «Део-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, під час огляду вказаного транспортного засобу було виявлено зовнішні механічні пошкодження цього автомобіля характерні для ДТП.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 819/Е від 12 червня 2009 року у потерпілої ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, забійну рану верхньої повіки правого ока з контузією правого ока, садна м'яких тканин чола; закритий черезвертлюговий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Згідно наданої представником потерпілої суду ксерокопії фотографії з екрану мобільного телефону потерпілої ОСОБА_7, яка долучена до матеріалів кримінальної справи, до останньої 4 квітня 2009 року о 23 годині 45 хвилин 9 секунд надійшло від Оптіма-Таксі повідомлення наступного змісту - автомобіль Ланос НОМЕР_1 буде подано на 4 квітня 2009 року о 23 годині 54 хвилини 45 секунд, що підтверджує, що ОСОБА_3, автомобілю якого належить цей номер, виконував функції водія таксі ПП Фірма "Оптіма" під час перевезення ОСОБА_7 в процесі якого потрапив у автопригоду в результаті чого потерпіла зазнала тілесних ушкоджень.
Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає встановленим, що своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_3 учинив злочин передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним з необережності злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання та попередньої роботи у ПП Фірма "Оптіма" характеризувався позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не судимий, одружений, має малолітню дитину, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, та обставину, що пом'якшує його покарання - щире каяття, яка передбачена п.1 ч.1 ст.66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, згідно ст. 67 КК України, в судовому засіданні не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3, основне покарання у виді обмеження волі, однак, ураховуючи особу підсудного, який раніше не судимий, наявність обставини, що пом'якшує його покарання, зокрема, щире каяття та обставин вчиненого злочину, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без ізоляції від суспільства та відбування покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Вирішуючи питання про необхідність призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд ураховує, характер порушень правил дорожнього руху України, вчинених підсудним й наслідки цих порушень, заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а тому на думку суду виправлення підсудного ОСОБА_3 без відбування зазначеного додаткового покарання є неможливим, однак призначити його необхідно не у найсуворіших межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України для цього виду покарання.
Суд прийшов також до висновку, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7, викладені востаннє в уточненій позовній заяві представника потерпілої ОСОБА_4 від 8 червня 2010 р. про стягнення з цивільних відповідачів по справі: ТДВ СК “Кредо” - матеріальної та моральної шкоди у розмірах відповідно 11 985, 05 грн. та 2 550 грн.; ПП Фірма "Оптіма" моральної шкоди у розмірі 37450 грн. підлягають задоволенню - в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ТДВ СК “Кредо” в повному обсязі, як заявленої матеріальної, так і моральної шкода, а в частині відшкодування моральної шкоди з ПП Фірма "Оптіма" частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні кримінальної справи пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода може відшкодовуватись грішми.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У частинах 1 та 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є, окрім іншого, також діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів і шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
У статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст.22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті
9.3 статті 9 цього Закону (пункт 9.3. ст.9 цього закону визначає, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого).
Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Судом під час судового розгляду встановлено, що саме в результаті злочинних дій ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ТДВ СК “Кредо”, відповідно до полісу №ВС/0858989, який керуючи автомобілем «Део-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 107) потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого потерпілій ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження та у зв'язку із цим були заподіяні збитки в сумі 11 985, 05 грн., які вона витратила на лікування та відновлення втраченого здоров'я в результаті отриманих тілесних ушкоджень, що підтверджується долученими до справи і вивченими в судовому засіданні фіскальними чеками на придбання ліків та інших засобів для лікування, а тому вказані матеріальні збитки підлягають відшкодуванню в повному обсязі з вищевказаної страхової компанії, оскільки вона відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” зобов'язана нести матеріальну та моральну відповідальність за дії страхувальника, тобто застрахованої особи.
Також, з огляду на положення п.22.3 ст.22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” підлягає відшкодуванню з ТДВ СК “Кредо” і заявлена до них потерпілою моральна шкода у розмірі 2 550 грн., оскільки ліміт відповідальності даної страхової компанії по полісу укладеному з ОСОБА_3 складає 51 000 грн, а 5% від цієї суми й становить 2 550 грн., що також підлягає стягненню з цієї страхової компанії на користь потерпілої.
Що ж стосується заявленого представником потерпілої ОСОБА_7 в інтересах останньої цивільного позову про відшкодування з ПП Фірма "Оптіма" моральних збитків на суму 37 450 грн., то він підлягає частковому задоволенню.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної ОСОБА_7 судом ураховується характер тілесних ушкоджень отриманих потерпілою в результаті дорожньо-транспортної пригоди, тривалість лікування, не можливість звично організувати своє життя після отриманої травми.
З урахуванням цього, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілій ОСОБА_7 заподіяно моральну шкоду на суму 25 000 грн., яка підлягає стягненню саме з ПП Фірма "Оптіма", оскільки судом у ході розгляду достовірно встановлено, що виконуючи трудові обов'язки та завдання саме цього приватного підприємства та працюючи на ньому відповідно до строкового трудового договору від 19.12.2008 року (а.с. 103-105) ОСОБА_3 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої потерпілій ОСОБА_7 й були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження та моральна шкода від цього. На думку суду, з урахування вимог ч.1 ст.1172 ЦК України, ПП Фірма "Оптіма" повинна нести відповідальність за заподіяну їх працівником ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_7 моральну шкоду. Також і з огляду на вимоги ч.2 ст.1187 ЦК України ПП Фірма "Оптіма" повинно нести відповідальність за заподіяну ОСОБА_7 шкоду, оскільки автомобіль «Део-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, на якому ОСОБА_3 її заподіяв на час вчинення автопригоди перебував у оренді у ПП “Фірма “Оптіма”, відповідно до договору оренди №220 від 19.12.2008 року.
Суд вважає доводи представника цивільного відповідача ПП Фірма “Оптіма” про те, що юридична особа не може нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду, чим вона заперечувала можливість стягнення з ПП Фірма “Оптіма” моральну шкоду заподіяну ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_7, такими, що не узгоджуються із діючим законодавством, де однозначно вказано, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, а тому ці заперечення представника цивільного відповідача суд сприймає як спробу уникнути відповідальності за заподіяну працівником ПП “Фірма “Оптіма” моральну шкоду.
Що ж стосується вимог потерпілої про стягнення з підсудного ОСОБА_3 витрат на оплату послуг свого представника, тобто адвоката ОСОБА_4 у сумі 1 000 гривень, яка представляла її інтереси у суді, як потерпілої, то вони на думку суду підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.3 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України до судових витрат відносяться витрати на правову допомогу.
Стаття 88 цього ж кодексу передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи видно, що адвоката ОСОБА_4 було допущено до участі у розгляді справи як представника потерпілої ОСОБА_7 За послуги останньої ОСОБА_7 було сплачено 1 000 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 15 травня 2009 року, а тому ці витрати потерпілої повинні бути стягнуті з підсудного ОСОБА_3 на її користь у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку - один рік.
Відповідно до п.п. 2, 3 та 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Речові докази - автомобіль “Деу Ланос” д.н.з. НОМЕР_1 залишити в користуванні ОСОБА_3 (а.с. 37-38); автомобіль “Фольксаваген-Транспортер” д.н.з. НОМЕР_3 залишити в користуванні ОСОБА_6 (а.с. 39-40).
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити, в частині відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди частково. Стягнути з ТДВ СК “Кредо” на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди - 11 985 грн. 05 коп. та моральної шкоди 2 550 грн. Стягнути з ПП Фірма “Оптіма” на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди - 25 000 грн.
З метою забезпечення виконання цього вироку в частині задоволення позовних вимог потерпілої, арешт, накладений постановою суду від 18 січня 2010 року на розрахункові рахунки ПП Фірма “Оптіма” в межах стягнутої з даного приватного підприємства суми, а саме 25 000 грн. зберегти, в решті скасувати.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя П.Л.Отвіновський