справа № 1-467/10
1 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Отвіновського П.Л.,
при секретарі - Петрук Л.Ю., з участю прокурора - Ковальської О.В.,
захисника - ОСОБА_1,
підсудних - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, неодруженого, освіта середньо-спеціальна, непрацюючого, студента 1 курсу Міжнародного інституту української асоціації народної медицини, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця смт. Новоайдар, Новоайдарського району, Луганської області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, студента 3 курсу Київського економічно- правового технікуму, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
21 березня 2010 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 знаходячись біля магазину „Влада”, який розташований на проспекті Г. Гонгадзе, 5 в м. Києві зустрів свого знайомого ОСОБА_3, з яким став вживати спиртні напої.
Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_5 та домовилися між собою викрасти майно останнього, вступивши між собою з цього приводу у попередню злочинну змову.
Реалізуючи цей свій злочинний умисел, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, прослідували за ОСОБА_5 і приблизно о 23 годині 30 хвилин 21 березня 2010 року, наздогнавши останнього, навпроти будинку АДРЕСА_3, застосовуючи до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, ОСОБА_2 наніс удар рукою в область потилиці ОСОБА_5, завдавши при цьому останньому сильний фізичний біль. У цей час, ОСОБА_3, знаходячись позаду ОСОБА_5, діючи узгоджено з ОСОБА_2, згідно попередньої домовленості, також застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, наніс ОСОБА_5 удар рукою в область голови завдавши сильний фізичний біль. Подавивши у такий спосіб у ОСОБА_5 намір чинити опір, ОСОБА_2, разом із ОСОБА_3, з метою обернення на свою користь майна потерпілого і особистого збагачення, з корисливих мотивів, відкрито викрали чуже майно, яке належало ОСОБА_5, а саме: гроші в сумі 25 гривень, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. З викраденим чужим майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втекли, однак через незначний проміжок часу в цей же день були затримані працівниками міліції.
Допитані підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України визнали повністю щиро покаялися.
Підсудний ОСОБА_2, суду пояснив, що ОСОБА_3 є його шкільним другом. 21 березня 2010 року у вечірній час він із ним зустрівся та вживав пиво. Приблизно о 23 годині того ж дня, проходячи по АДРЕСА_3, вони побачили незнайомого хлопця приблизно їх віку. З метою збагачення вони вирішили його пограбувати, про що із ОСОБА_3 домовилися. Ініціатором пограбування був ОСОБА_2 Для реалізації задуманого вони підійшли до незнайомця, як у подальшому з'ясувалося це був ОСОБА_5., та ОСОБА_2 з метою пограбування вдарив його рукою в область шиї. ОСОБА_3 підтримав його дії й також наніс удар потерпілому. Після такого натиску, вони висловили вимогу передати гроші й потерпілий віддав їм 25 грн. Забравши ці гроші вони почали втікати, однак невідомо звідки з'явились працівники міліції і затримали ОСОБА_3, а потім в цей же день і його, та вилучили викрадені гроші.
Підсудний ОСОБА_3 суду пояснив, що 21 березня 2010 року він із ОСОБА_2 пив пиво і під час цього останній запропонував пограбувати невідомого хлопця, який йшов по вулиці на, що він погодився. Вони вдвох підійшли до цього хлопця, побили його й забрали у нього 25 грн. У той час коли вони тікали ОСОБА_3 затримали працівники міліції та викрадені гроші вилучили.
Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України та ст.301-1 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров”я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 учинив злочин передбачений ч.2 ст. 186 КК України.
Суд також вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров”я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 учинив злочин передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
Призначаючи покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_3., у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який, згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винних, які раніше не судимі, за місцем проживання характеризуються позитивно, навчаються, де також характеризуються позитивно, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебувають. Також суд враховує обставину, що пом'якшує їх покарання - щире каяття, яка передбачена п. 1 ч.1 ст.66 КК України.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає - вчинення злочину особами, що перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, покарання у виді позбавлення волі, однак, з урахуванням тяжкості злочину, обставин справи та осіб винних, суд дійшов висновку, що їх перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку - два роки шість місяців.
Відповідно до п.п. 2, 3 та 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку - один рік шість місяців.
Відповідно до п.п. 2, 3 та 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Речові докази - грошові кошти в сумі 25 гривень - залишити в користуванні ОСОБА_5, оскільки вони є його власністю (а.с. 29-30).
Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя П.Л.Отвіновський