21 січня 2022 рокум. Ужгород№ 260/6322/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника Калинич Оксани Іллівни ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, -
10 листопада 2021 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Калинич Оксану Іллівну звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з вересня 2014 року по липень 2020 року в розмірі 141597, 35 грн; 2) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з вересня 2014 року по липень 2020 року в розмірі 141597,35 грн; 3) звернути до негайного виконання рішення суду в частини стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з вересня 2014 року по липень 2020 року в розмірі 141597,35 грн - у межах суми стягнення за один місяць.
06 грудня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.
21 січня 2022 року на виконання вимог ухвали суду відповідачем надано суду оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
1. Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області, де отримує пенсію за віком. Однак в період з вересня 2014 року по липень 2020 року виплата пенсії позивачу не здійснювалась. З метою з'ясування підстав невиплати пенсії за цей період, позивач звернулася до відповідача з заявою. Листом від 23.09.2021 за № 4896-4782/Г-02/8-0200/21 відповідач повідомив, що виплату заборгованості буде здійснено після прийняття відповідного Порядку КМУ. Позивач вважає протиправною відмову пенсійного органу щодо невиплати їй пенсії за віком за період з вересня 2014 року по липень 2020 року з вересня 2014 року по липень 2020 року в сумі 141 597,35 грн, а відтак звернулася до суду з цим позовом.
21 грудня 2021 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що з 01.08.2020 року Головним управління було взято на облік та поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 .. Головним управлінням виконано розрахунок суми недоотриманої пенсії за період з 01.09.2014 року по 31.07.2020 року, яка склала 141597,35 грн. Заборгованість за період з 01.09.2014 року по 31.07.2020 року буде виплачена відповідно до постанови КМУ від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» після затвердження окремого порядку фінансування визначеного КМУ. Відповідач вважає, що діє правомірно та в межах чинного законодавства, а тому у задоволенні позову належить відмовити.
28 грудня 2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. З вищенаведеного слідує, що постанова Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (у редакції, чинній до 30 серпня 2019 року) та постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якими встановлений порядок виплати пенсії за минулий час для внутрішньо переміщених осіб, суперечать положенням статті 49 Закону № 1058-1V. У свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 та від 08 червня 2016 року № 365 визначено умови призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам: знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування. У відзиві на позов відповідачем не зазначено підстав зупинення виплати пенсії, суду не надано доказів прийняття обґрунтованого рішення щодо призупинення виплати пенсії. Тобто, припинення виплати пенсії позивачу відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 , відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18 червня 2021 року № 2106-5000368657, (а.с. 12).
17 серпня 2020 року позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про взяття на облік.
04 вересня 2020 року рішенням засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (Протокол № 25 від 04.09.2020 року), відповідно до клопотання Головного управління ПФУ в Закарпатській області № 0700-0213-6/29190 від 18.08.2020 р., вирішили призначити виплату пенсії ОСОБА_1 .
23 вересня 2021 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом № 4896-4782/Г-02/8-0700/21 повідомило позивачку, що відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 (зі змінами) виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам поновлюється з місяця, в якому надійшла заява від внутрішньо переміщеної особи. 17.08.2020 року було подано заяву про взяття на облік, згідно якої виплату пенсії поновлено з 01.08.2020 року. Сума недоотриманої пенсії за період з вересня 2014 року по липень 2020 року складає 141597,35грн. На сьогодні, Кабінетом Міністрів України не визначено окремого порядку виплати сум пенсій за період до місяця відновлення, порядок формування та облік сум пенсій за минулий час та порядок нарахування пенсій, тому Головним управлінням до визначення відповідного порядку не може бути виплачена заборгованість.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статі 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина 2 статті 7 Закону № 1706-VII).
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 за № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі Постанова КМУ № 637), призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (далі - внутрішньо переміщені особи), здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Виплата пенсій та соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть здійснюватись акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.
Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Відповідність позивачки вказаним вимогам відповідач не заперечує.
Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок № 365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області, де отримує пенсію за віком.
Розмір нарахованої, але невиплаченої позивачці пенсії за період з вересня 2014 року по липень 2020 року становить 141 597,35 грн, що визнається відповідачем та є безспірним фактом.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03.05.1996, що ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V та набрала чинності для України з 01.02.2007 (далі Хартія), кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Згідно з частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009} 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 Закону № 1058-IV.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відмовляючи у виплаті пенсії позивачу за період з вересня 2014 року по липень 2020 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області у листі від 23.09.2021 № 4896-4782/Г-02/8-0700/21 посилається на той факт, що суми соціальних виплат за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачені на умовах окремого порядку, який поки що не розроблений.
Втім, суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого пенсійного органу від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних йому сум соціальних виплат.
Згідно з пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Також частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Так , у статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Крім того, у рішенні в справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Отже, виходячи з принципу верховенства права та беручи до уваги практику ЄСПЛ, суд вважає, що відмова відповідача у виплаті позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав для цього може бути розцінена як порушення права особи на отримання соціальної виплати. Тому втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах закону і є протиправним.
При цьому відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсії за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право позивача на отримання пенсії.
Відповідно до 4 частини 2 статті 245 КАС Україна У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачеві невиплаченої пенсії за період з вересня 2014 року по липень 2020 року розмір якої складає 141597,35 грн. Разом із тим, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає, що невиплата відповідачем пенсії за період з вересня 2014 року по липень 2020 року у розмірі 141597,35 грн є проявом саме бездіяльності, а не активних дій. Тому суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги необхідно задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті позивачу неотриманої пенсії у з вересня 2014 року по липень 2020 року у розмірі 141597,35грн. та зобов'язання вчинити дії відповідача з метою її виплати.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджено квитанцією № 4140920071 від 09 листопада 2021 року, (а.с. 16).
Таким чином, суму судового збору належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача негайно виконати рішення в частині стягнення суми за один місяць, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду щодо стягнення заборгованості, підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Калинич Оксани Іллівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2020 року в сумі 141 597, 35грн.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2020 року у розмірі 141 597,35грн. (сто сорок одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім гривень 35 копійок).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 454, 00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.).
5. В решті позовних вимог - відмовити.
6. Рішення в частині стягнення із Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплати в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3 122,72 грн. (три тисячі сто двадцять дві гривні 72 коп.) - підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 січня 2022 року.
СуддяТ.В.Скраль