Справа № 2-349/2010
30 червня 2010 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Сташківа В.Б.,
при секретарі Левошко І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки справу
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області
про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В червні 2010 р. ОСОБА_3 звернулась з позовом, в якому просить визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо невиплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період: з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити нарахування їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та здійснити її виплату за період: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по місяць, що передує ухваленню рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначила, що відповідачем порушується ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ігнорується її право на нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, та за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, й з 01.01.2010 року.
Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області в письмових запереченнях просить в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік. Однак витрати для виплати надбавки до пенсії дітям війни за 2007 рік законодавством не передбачені, тому Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області не може витрачати кошти на цілі, не передбачені законодавством. Крім того, позивач для розрахунку оскаржуваного підвищення використовує розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. В 2008 р. щомісячно з 01.01.2008 р. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" виплачується надбавка до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, у розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того вказують, що Конституційний Суд України встановив наявність прогалин у законодавчому врегулюванні виплат дітям війни.
Сторони в судове засідання не з'явились, позивачка в позовній заяві а відповідач в запереченнях просили розглядати справу по суті у їх відсутність.
Вивчивши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є дитиною війни в розумінні ст.. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Відповідно до редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла в спірний період, а саме з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону від 19 грудня 2006 р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 цього Закону. Проте Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, зважаючи на те, що позивачка просила поновити її права саме в період з 9 липня по 31 грудня 2007 р., суд знаходить, що права ОСОБА_3 за період з 9 липня по 31 грудня 2007 р. порушенні, а тому підлягають поновленню, оскільки в цей період положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані такими, що не відповідають Конституції, а тому застосовуватись не можуть.
Щодо нарахування та виплати вказаної соціальної допомоги ОСОБА_3, як дитині війни за 2008 р., суд враховує, що відповідно до редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла з 1 січня 2008 р., дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення закону, яким було внесено зміни в ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому з 22 травня 2008 року вважаються такими, що втратили чинність.
По справі встановлено, що відповідачем в період: з 22.05.08 р. по 30.06.08 р. виплачувалась підвищення до пенсії в розмірі 48 грн. 10 коп.; з 01.07.08 р. по 30.09.08 р. - в розмірі 48 грн. 20 коп.; з 01.10.08 р. по 31.12.08 р. - в розмірі 49 грн. 80 коп., вказані виплати проводилися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
В той же час, суд знаходить, що нарахування та виплата вказаної допомоги відповідачем згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року є протиправною, з огляду на проголошений Конституцією України пріоритет законів над підзаконними актами.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що позивачка просила поновити її права за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд знаходить, що права ОСОБА_3 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підлягають поновленню, оскільки в цей період положення Закону «Про Державний бюджет на 2008 р. …» про внесення змін до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані такими, що не відповідають Конституції, а тому застосовуватись не можуть.
Оскільки Верховною Радою України в 2009 р. та 2010 р. не приймались закони, якими зупинялась на 2009 р. та 2010 р. дія ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», або іншим чином обмежувалась її дія, суд знаходить, що відсутні законодавчі перешкоди для застосування ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у спірний період, тому з огляду на проголошений Конституцією України пріоритет законів над підзаконними актами права ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.05.2010 року (місяць, що передує ухваленню рішення) підлягають поновленню.
Заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області стосовно неможливості застосування ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” для визначення розміру надбавки до соціальної допомоги за ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не можуть братись до уваги, оскільки положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування поняття мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов'язаних з ним пенсій чи доплат.
Заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області стосовно правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, на думку суду, є не обґрунтованим і не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області для виконання покладених на нього обов'язків у даній справі виходять за межі заявлених вимог. Крім того, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Безпідставними є також заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на можливість нецільового використання коштів Управління, оскільки відповідно до статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.
Наведене, свідчить про безпідставність заперечень відповідача щодо правомірності нарахування та виплати ОСОБА_3 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період: з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р..
Таким чином, позов є законним і обґрунтованими, та підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 88 ЦПК України з Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області слід стягнути на користь ОСОБА_3 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, понесені позивачкою при зверненні до суду.
В той же час, від сплати судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп., сплаченого позивачкою при зверненні до суду Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області слід звільнити з огляду на наявність у них пільг, передбачених п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ч. 2 ст. 3, ст. 6, ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, пунктом 12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст.ст. 3, 10, 15, 60, 61, 81, 88, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо невиплати ОСОБА_3 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період: з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р..
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити ОСОБА_3 нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та здійснити останній її виплату за період:
• з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,
• з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року,
• з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року,
• з 01.01.2010 року по 30.05.2010 року.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_3 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, понесені позивачкою при зверненні до суду.
Від сплати судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп., сплаченого позивачкою при зверненні до суду Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області слід звільнити з огляду на наявність у них пільг, передбачених п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий В.Б.Сташків