Житомирський апеляційний суд
Справа №275/199/21 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.
Категорія 82 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА
31 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М, Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №275/199/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про захист прав споживачів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року, яке ухвалене суддею Данилюк О.С.
У березні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на неправомірне нарахування відповідачем заборгованості за спожитий природний газ, незаконне припинення газопостачання до будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , просив визнати дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» щодо встановлення об'єму спожитого природного газу за квітень 2019 року в будинку АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) в розмірі 1713, 20 м.куб. протиправними; визнати акти на припинення газопостачання до вказаного будинку від 30.06.2019, складені працівниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», недійсними; визнати дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» щодо припинення газопостачання до будинку протиправними; стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 42875,68 грн. та моральної шкоди 60000,00 грн.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд в порушення вимог процесуального законодавства, не поклав обов'язок доказування та подання доказів на сторону відповідача, який повинен був підвередити правомірність встановлення об'єму спожитого газу за квітень 2019 року в розмірі 1713,20 м.куб., враховуючи, що стороною позивача надавались докази на підтвердження споживання газу в меншій кількості. Також ухвалюючи рішення суд не надав належної оцінки доказам, які підвереджували ту обставину, що припинення газопостачання до будинку позивача було здійснено не з технічних причин, а у зв'язку з наявністю заборгованості за спожитий природний газ, про що свідчать три акти від 30.06.2019 року, два з яких не містять зазначення причини відключення будинку від газопостачання. Таким чином аналіз поданих доказів і заяв по суті справи доводить поза розумним сумнівом явну протиправність дій відповідача щодо припинення газопостачання до належного позивачу житлового будинку АДРЕСА_1 . А тому суд, встановивши незаконність дій відповідача, зобов'язаний був стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» на користь позивача майнову та моральну шкоду, яка була обґрунтована належними і допустимими доказами.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Пояснив, що позивач не виконував обов'язку щодо щомісячного повідомлення показників спожитого газу. Тому за відсутності фактичних показників лічильника, переданих споживачем, відповідач правомірно визначав об'єм спожитого газу за місцем проживання позивача на рівні планового місячного об'єму споживання, та отримавши у квітні 2019 року від позивача фактичні показники лічильника, визначив об'єм споживання природного газу за квітень 2019 року з урахуванням наданих показників.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.
Спірні правовідносини регулюються ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, які зареєстровано у Мін'юсті України 06.11.2015 за №1382/27827.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7, ч.1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно зі ч.5 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 та є побутовим споживачем послуг газопостачання та використовує газ для опалення житла за вказаною адресою, а ТОВ «Житомиргаз збут» є постачальником. На ім'я позивача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Будинок обладнаний газовим лічильником ОКТАВА G4 серійний номер 279784. В опалювальний період споживач сплачує за послуги газопостачання на умовах наданих пільг як учасник бойових дій в розмірі 75%. В будинку позивача зареєстровано 4 особи та встановлені газові прилади: газова плита та котел КС (а.с. 74).
При цьому за даними ТОВ «Житомиргаз збут» станом на 01.06.2020 року на фактичний показних лічильника 74910 м3 на особовому рахунку абонента ОСОБА_1 існує заборгованість в сумі 15 243,40 грн. (а.с.74).
Також судом встановлено, що послуги з розподілу природного газу в межах території міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), в тому числі й позивачу, відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої згідно з Постановою НКРЕКП від 29.06.2017 № 847, надає АТ «Житомиргаз».
З наданих позивачем копій абонентської книжки вбачається, що ним сплачено:
за жовтень 2018 - 329 грн., попередній показник - 72718, кінцевий - 72906, використано 188м?
за січень 2019 - 808,92грн., попередній показник - 73662, кінцевий - 74040, використано 378м?;
за лютий 2019 - 808,92 грн., попередній показник - 74040, кінцевий - 74418, використано 378 м?;
за березень 2019 - 808,92 грн., попередній показник - 74418, кінцевий - 74796, використано 378 м?;
за квітень 2019 - 404,46 грн., попередній показник - 74796, кінцевий - 74985, використано 189 м?;
за травень 2019 року - 11 грн., попередній показник - 74985, кінцевий - 74990, використано 5 м? (а.с.60-64).
Разом з тим, з наданого відповідачем розрахунку вбачається, що позивачем у жовтні 2018 року передано показник до оператора ГРМ - 70906 м?, а в квітні 2019 - 74985 м? (а.с.57-58, 101).
В квитанціях про оплату за спожитий газ за січень-квітень 2019 року показники лічильника позивача не зазначені (а.с.60-64). Відсутність даних показників лічильника в квитанціях про оплату за спожитий газ за січень-квітень 2019 року також підтверджується даними фінансового стану за особовим рахунком НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 (а.с.76).
Відповідно до контрольного зняття показників газового лічильника представниками АТ «Житомиргаз» станом на травень та червень 2019 р. показники лічильника позивача становили 74942,51 м? та 74910,31 м? внаслідок чого змінився фактичний обсяг спожитого природного газу за опалювальний період 2018-2019 років. Фактично було спожито позивачем за опалювальний період з жовтня 2018 року по червень 2019 року природного газу в об'ємі 4264,16 м? на суму 23667,05 грн, кінцевий показник газового лічильника станом на червень 2019 становив 74910,31 м?, що підтверджено самим позивачем. Позивачем готівкою сплачено 4797,74 грн. та станом на 01.10.2018 рахується переплата в розмірі 2348,54 грн. Таким чином, відповідно до наданої відповідачем інформації по щомісячному споживанню газу, станом на 30.06.2019 за позивачем рахується заборгованість у розмірі 16520,77 грн. (а.с.56-58).
У червні 2019 року на адресу позивача від ТОВ «Житомиргаз збут» були направлені повідомлення про припинення газопостачання та погашення простроченої заборгованості від 04.06.2019 та від 24.06.2019 (а.с.28,29).
Однак, 30.06.2019 представником Попільнянського УЕГГ АТ «Житомиргаз» було проведено відключення будинку позивача від газопостачання через технічні причини, про що складено акт № 679 від 30.06.2019 (а.с.33).
За таких обставин, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову обґрунтовано виходив з підстав недоведеності позову щодо протиправності дій відповідача. Зокрема зазначив, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту щодо оскарження акту, оскільки відповідно до рішення Брусилівського районного суду від 26.02.2020 у справі № 275/1364/19 встановлено, що припинення газопостачання АТ «Житомиргаз» будинку позивача 30.06.2019 року було цілком правомірним та відбулось через технічні причини.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо безпідставності висновків суду першої інстанції, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною другою статті 13 ЗУ «Про ринок природного газу» визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу.
Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, які зареєстровано у Мін'юсті України 06.11.2015 за №1382/27827 (далі Правила) постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, та укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до пункту 26 Правил побутовий споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору.
Відповідно до пунктів 16 та 17 розділу ІІІ Правил оплата побутовим споживачем за надані послуги з газопостачання може провадитися: за квитанціями абонентської книжки постачальника; за платіжними документами, які виписуються постачальником. Розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Порядок визначення об'єму (обсягу) газу та планові величини середньомісячного споживання (якщо по них будуть здійснюватися розрахунки) визначаються в заяві-приєднанні.
Розрахунковим періодом за договором постачання природного газу побутовим споживачам є календарний місяць, крім випадку зміни постачальника відповідно до розділу V та VІ цих Правил, коли для попереднього постачальника розрахунковий період має визначатися як сума газових діб місяця, що передували даті зміни постачальника, а для нового - як сума газових діб місяця, наступних за датою зміни постачальника (п 18).
Відповідно до глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ (п.1).
Побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з приводу визначення обсягів об'єму спожитого газу за період з жовтня 2018 по квітень 2019 р.
Судом першої інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 щомісяця не передавав дані про об'єм (обсяг) спожитого газу в строк до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, в зв'язку з чим за відсутністю фактичних показників, формування об'єму відбувалось відповідно до планових обсягів, які становили на:
31.10.2018 - 70906 куб.м (абонент)
31.11.2018 - 71157,91 куб.м (оператор)
31.12.2018 - 71589,34 куб.м (оператор)
31.01.2019 - 72214,36 куб.м (оператор)
28.02.2019 - 72720,15 куб.м (оператор)
31.03.2019 - 73082,80 куб.м (оператор)
30.04.2019 - 74985 куб.м (абонент)
31.05.2019 - 74942,51 куб.м (контроль, оператор)
30.06.2019 - 74910,31 куб.м (контроль).
При цьому, сплачуючи за послуги протягом січня-червня 2019 р. позивач не відображав в квитанціях показники газового лічильника, які зазначені в його абонентській книжці, в графі «лічильник» значаться покази «0».
Згідно з п.п. 4, 5 п. 5 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Передані позивачем показники лічильника, а також контрольні показники враховані відповідачем у розрахунку заборгованості, а всі платежі, надані позивачем суду, відображені в розрахунку нарахувань ТОВ «Житомиргаз Збут» та враховані при визначенні розміру заборгованості позивача.
З огляду на викладене, відповідач - ТОВ «Житомиргаз Збут» згідно переданих Оператором ГРМ коригувань фактичного обсягу спожитого природного газу позивачем, правомірно провів розрахунок за опалювальний період жовтень 2018 - червень 2019 та враховуючи показник лічильника позивача станом на 30.06.2019 - 74910,31 м.куб. правомірно здійснив нарахування заборгованості у розмірі 16520,77 грн.
Посилання позивача на неправомірне ведення відповідачем обліку спожитих об'ємів природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_2 спростовується матеріалами справи, в якій відсутні докази, що позивачем передавались показники газового лічильника оператору ГРМ (крім жовтня 2018 та квітня 2019).
В зв'язку з чим, суд першої інстанції відмовляючи у визнанні дій відповідача неправомірними, прийшов до обґрунтованого висновку, що за відсутності фактичних показників лічильника, переданих споживачем, відповідач у відповідності з п. 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ правомірно визначав об'єм споживання природного газу на рівні планового місячного об'єму споживання та, отримавши у квітні 2019 року від позивача фактичні показники лічильника, визначив об'єм споживання природного газу за квітень 2019 року з урахуванням наданих показань.
За положеннями ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін. Кожна сторонам несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє в реалізації ними прав, передбачених законом.
Та згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обставинами які підлягають доказуванню на загальних підставах, що є обов'язком позивача, є належне виконання ним зобов'язання щодо зняття та передачі фактичних показників лічильника та сплати за надані послуги, проте позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці докази встановлюються такими способами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 79,80 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. 82 ч.4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доводи апеляційної скарги щодо протиправності дій відповідача по припиненню газопостачання до його будинку 30.06.2019 та відповідно необхідності скасування актів про припинення газопостачання від 30.06.2019 також спростовуються матеріалами справи.
Так, вказані обставини вже були предметом дослідження у Брусилівському районному суді Житомирської області в цивільній справі №275/1364/19, в якій 26.02.2020 ухвалено рішення та визнано дії АТ «Житомиргаз» щодо припинення газопостачання до будинку позивача правомірними, оскільки такі були викликані технічними причинами (а.с. 43-52).
Вказане вище рішення набрало законної сили, обставини, встановлені в ньому, не потребують доказування при розгляді цієї справи.
Відповідно, відсутні підстави для задоволення вимог про відшкодування відповідачем матеріального та морального збитку, оскільки такі вимоги є похідними від зазначених вище вимог.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, вони були предметом дослідження в судовому засіданні, суд дав їм належну оцінку і вони не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2022 року.
Головуючий Судді