Справа № 2-4108/10
07 липня 2010 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого - судді Коверзнева В.О.,
при секретарі - Клименку С.В.,
з участю: представника позивачки - адвоката ОСОБА_1, представника відповідача - Соболєвої М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення банківського вкладу, відсотків та відшкодування моральної шкоди,
09.02.2010 року позивач звернувся до суду з позовом, і уточнивши 06.07.2010 року заявлені вимоги, просив стягнути з відповідача суму банківського вкладу в розмірі 37500 доларів США, відсотки за весь час користування відповідачем вкладом в розмірі 8171 долар США, а також 40 000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди, 7587 грн 20 коп. у відшкодування витрат на праву допомогу адвоката, 120 грн у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 17 грн у відшкодування судового збору.
В обґрунтування позову послався на відмову відповідача виконувати умови договору банківського вкладу від 18.11.2008 року, в частині повернення суми вкладу і нарахованих відсотків, чим завдано моральної шкоди.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала і наполягала на задоволенні.
Представник відповідача позов не визнала. Вважає, що договір банківського вкладу укладено внаслідок зловмисної домовленості позивача з представником відповідача Фінько Н.І., у відношенні якої в даний час Деснянським районним судом міста Чернігова розглядається кримінальна справа, порушена за фактом зловживання службовим становищем, заволодіння грошовими коштами та службового підроблення.
Стверджує, що відповідач не укладав даний договір, оскільки:
- договір не обліковується у справах банку, а вказаний в ньому депозитний валютний рахунок фактично не відкривався;
- грошові кошти за даним договором в касу відділення банку не вносилися;
- пред'явлена позивачем квитанція про внесення коштів в касу відділення банку оформлена з порушенням вимог діючого законодавства України і є підробленою, у зв'язку з тим, що на ній проставлено підпис, який не належить жодному з працівників зазначеного у договорі відділення банку, та скріплена штампом, який відділенням банку не використовується.
За викладених обставин просила у задоволенні позову відмовити.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
18.11.2008 року сторони уклали договір банківського вкладу на вимогу «Активні гроші» за № 26208213967300 (далі по тексту - Договір), який підписаний позивачем, з одного боку, і уповноваженим представником відповідача Фінько Н.І., з іншого боку, та скріплений печаткою відділення № 351, що є структурним підрозділом відповідача.
Статтею 204 ЦК України визначено принцип презумпції правочину, відповідно до якого правочин вважається правомірним, до тих пір, поки не буде визнаний недійсним судом, або якщо його недійсність прямо не встановлено законом.
Договір у судовому порядку недійсним не визнано, а ЦК України не містить положень, які б підтверджували його нікчемним.
Відсутність Договору у справах відповідача та не відкриття відповідачем на підставі Договору депозитного валютного рахунку на ім»я позивача, може свідчити лише про можливі зловживання з боку певних працівників банку, а не про недійсність Договору.
У зв'язку з викладеним, суд розцінює Договір належним доказом досягнення сторонами домовленості з приводу умов розміщення позивачем валютного вкладу на депозитному рахунку відповідача.
Відповідно до умов Договору позивач повинен був внести на депозитний валютний рахунок відповідача суму вкладу, яка не повинна бути меншою 10 доларів США. У свою чергу, відповідач зобов'язався нараховувати проценти з дати внесення позивачем грошових коштів до дня фактичного повернення останньому суми вкладу, за ставкою 12% річних (пункт 1.3).
Доказом фактичного внесення позивачем вкладу на депозитний валютний рахунок є квитанція від Заяви на переказ готівки, платіжне доручення тощо, які повинні відповідати нормативно-правовим актам Національного банку України (пункт 1.1 Договору).
Оскільки умовами Договору не визначено суму валютного вкладу, належним доказом виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за Договором і фактичного внесення вкладу на депозитний валютний рахунок є квитанція від Заяви на переказ готівки, або платіжне доручення, або іншій платіжний документ, який відповідає вимогам встановленим пунктом 1.1 Договору.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором і фактичне внесення на депозитний валютний рахунок грошових коштів в сумі 37500 доларів США позивач надав суду квитанцію № 43 (а.с. 7).
Втім, зазначена квитанція не відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року (додаток 14), оскільки в ній не зазначено прописом еквівалент внесеної суми іноземної валюти в гривнях.
Крім того, на квитанції проставлений відтиск штампу відділення банку № 351, який відповідачем не використовується.
Як убачається з виписки по рахункам відділення банку № 351 за 18.11.2008 року (а.с. 131), вказана у квитанції № 43 грошова сума в розмірі 37500 доларів США в цей день не зараховувалася.
Зазначене підтверджується і письмовими пояснення колишнього керівника відділення банку № 351 Фінько Н.І., яка від імені відповідача підписала Договір (а.с. 132) про те, що позивач не вносив грошові кошти в сумі 37500 доларів США в касу відділення банку, а Договір і квитанцію № 43 було виготовлено нею особисто з метою вирішення фінансових проблем її подруги, які пообіцяла їх повернути ці документи через місяць.
Наведені судом докази, які в сукупності узгоджуються між собою, достовірно підтверджують, що позивач не вносив в касу відділення банку № 351 грошові кошти в сумі 37500 доларів США і таким чином не виконав свої зобов'язання за Договором, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись статтями 10, 208, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення банківського вкладу, відсотків та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.
Повний текст рішення складено 08.07.2010 року.
Головуючий: