Справа № 2-164/10
9 червня 2010 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі головуючого судді Герасименко Н.І.
при секретарі Затолошній Р.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
за участі відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника органу опіки
та піклування Товарницької А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - органу опіки та піклування Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона є матір»ю в ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб зареєструвала 20.11.2005 року, а 25 січня 2008 року шлюб розірваний. Дочка проживає з нею. Починаючи з 2006 року, батько самоусунувся від обов»язку щодо виховання та розвитку, не спілкується з дитиною, не надає матеріального забезпечення, дочка виховується нею та перебуває на її утриманні. В зв'язку з цим ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_6.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі і пояснила суду, що відповідач п»янствував, до дитини не приходив. В 2005 році одружились, а в 2007 році розвелись. З двох місяців відповідач у дитини не був, матеріальної допомоги не надає. Тепер приходив в садік та до неї, але в той час дитина спала і вона не допустила його до дитини. Теперішній чоловік хоче дитину усиновити. Визнає, що хрестини дитині робила за кошти відповідача. Визнає, що наказала виховательці дитсадочку допускати відповідача до дитини. На аліменти відповідача не подавала. Визнає також, що відповідача телефонував, але був п»яний, але до дитини не приходив.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив суду, що вони розвелись з позивачкою і вона від тих пір забороняє дитину відвідувати та не хоче приймати від нього матеріальну допомогу на дитину. Він згідний домогати дитині. 4 рази він хотів побачити дитину, але позивачка не дала, сказала, що він п»яний. Був також в садочку, але вихователька не дозволила побачити дитину, так як позивачка заборонила їй. Він постійно звонив позивачці, а потім вона змінила номер телефону. На даний час він відкрив рахунок на дитину. Просить відмовити в позові.
Представник органу опіки та піклування підтримав висновок органу опіки та піклування та пояснила суду, що висновок робили літом 2009 року, позивачка принесла довідку з дитячої установи, що батько не відвідує дитину. Були присутні також батьки дитини.
Відповідач тоді стверджував, що він хоче бачити дитину, але його до дитини позивачка не допускає. Заяву про те, що не дають з дитиною побачитись приносила мати відповідача.
Вислухавши пояснення позивачки, відповідача, представника органу опіки та піклування, свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу виданого відділом РАЦСу Глибоцького РУЮ Чернівецької області, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано 25 січня 2008 року про що зроблено актовий запис №11.
Згідно свідоцтва про народження від 28 серпня 2006 року виданого виконкомом Кам»янської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та її батьками зазначено: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що одного разу вона була свідком того, що ОСОБА_10 був з дитиною, а ОСОБА_3 не підходив до дитини. Відповідача ніколи не бачила в позивачки вдома, в садку також не бачила. Знає, що в садік відводив дитину другий чоловік позивачки.
Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона не бачила, щоб відповідач приходив до дитини, знає, що він приходив в садік, приносив гостинець. Зі слів позивачки знає, що вона говорила, що відповідач нічого на дитину не дає.
Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що почав зустрічатись з позивачкою зимою 2007 року. Відколи він живе з позивачкою, а це з 2008 року відповідач не появлявся до дитини. Визнає, що в 2008 році відповідач хотів побачити дитину, але позивачка не дозволила, сказавши де ти був до сих пір, він взяв коляску та пішов з дитиною додому, а відповідач залишився. Відповідач був п»яний і він особисто до дитини не допустив. Допомогу відповідач на дитину також не надавав. Дружина нічого не хотіла, ні аліментів, не хотіла його бачити.
Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що в серпні 2009 року вона пішла до дитини до додому позивачки. Позивачка вчинила з нею скандал, почала обзивати її нецензурними словами, почала кидати іграшками. В садік не мають право підійти до дитини. В садіку сказали, що батьки сказали, щоб не підпускали до дитини - треба дозволу матері. Один раз вдалось дати дитині подарок.
Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він неодноразово був свідком того, що ОСОБА_3 не пустили до дитини в садіку, вдома і він бачив скандал з матір»ю відповідача і позивачки через дитину. Чув при цьому, що позивачка категорично не дозволяла відповідачу побачитись з дитиною. А другий чоловік позивачки сказав, що незалежно від рішення суду він все рівно не допустить відповідача до дитини.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 від 1 липня 2009 року до її складу сім'ї входить донька - ОСОБА_6, 2006 року народження, та ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, чоловік - ОСОБА_10
Актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 від 30 червня 2009 року встановлено, щодо складу його сім»ї входить батько - ОСОБА_8, мати ОСОБА_12, брат - ОСОБА_17 Дані обставини підтверджуються також довідками с/Ради про склад сім»ї.
Відповідно до довідки Кам»янського дошкільного навчального закладу №2 від 1.07.2009 року - ОСОБА_6 виховується в дошкільному навчальному закладі з 1.04.2009 року і батько дитини не відвідував свою дитину в ДНЗ.
Згідно висновку №02.11-582 від 20.11.2009 року - орган опіки та піклування вважає за можливим позбавити в судовому порядку ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не ухилявся від виконання свої обов"язків по вихованню дитини, оскільки позивачка з своїм теперішнім чоловіком заборонили йому відвідувати дитину. Дана обставина підтверджена показами як сторін, так і свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_18.
Позивачка визнала також, що не зверталась до суду про стягнення аліментів, визнала також, що позивач телефонував, хрестини робила за кошти відповідача, що він хотів дати подарок для дитини, вона не взяла, не давала бачити дитину та спілкуватись з нею.
Позивачка не довела в судовому засіданні, що поведінка відповідача носить протиправний характер і не могла пояснити в чому полягає протиправність поведінки відповідача.
При таких обставинах суд вбачає, що саме поведінка позивачки та її другого чоловіка ОСОБА_10 слугували тому, що відповідач не мав можливості спілкуватись з дитиною останні 2 роки, в судовому засіданні не знайшли твердження позивачки про ухилення відповідача від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини і в даний час відповідач висловив намір в подальшому виконувати свої обов»язки щодо виховання дитини, суд приходить до висновку про доцільність відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини і поклавши контроль на органи опіки та піклування за виконання ним батьківських обов»язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.164,165, 166 Сімейного кодексу України ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-
В позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Органу опіки та піклування Глибоцької райдержадміністрації про позбавлення батьківських прав відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього терміну протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ЦПК України.