Справа № 203/4033/21
Провадження № 2-о/0203/81/2021
14.12.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ноторової Є.О.,
за участі:
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи - Дмитрієва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про встановлення факту народження особи на території Української Радянської Соціалістичної республіки до 24 серпня 1991 року,
встановив:
28.09.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 (далі - заявник) з заявою про встановлення факту народження особи на території Української Радянської Соціалістичної республіки до 24.08.1991 року, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- встановити факт народження ОСОБА_3 (1937 року народження) до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та входила на момент його народження до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
І. Стислий виклад позиції заявника та представника заінтересованої особи.
В обґрунтування вимог своєї заяви заявник зазначила, що вона є громадянкою Республіки Казахстан та бажає набути громадянство України. Заявник, посилаючись на положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про громадянство України», повідомила, що громадянство України набувається за територіальним походженням, зокрема, якщо хоча б дід особи народився до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України, відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або якщо хоча б її дід народився на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) і є, зокрема, іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Також за поясненнями заявника, дід по лінії матері ОСОБА_3 народився 1937 року в селі Мокрець Ізяславського району Хмельницької області. Після строкової служби він поїхав до Казахстану , де брав участь в освоєнні цілини та прожив до кінця життя. На момент звернення заявника до суду з заявою ОСОБА_3 помер, на підтвердження чого вона дає свідоцтво про смерть. При цьому заявник зазначила, що свідоцтво про народження ОСОБА_3 втрачено. Заявник зверталась до Державного архіву Хмельницької області щодо пошуку відомостей про реєстрацію актів народження с. Мокрець Ізяславського району Хмельницької області за 1937 рік та листом від 04.06.2020 року їй відповіли, що відповідні книги реєстрації актів народження на державне зберігання не надходили, тому підтвердити народження ОСОБА_3 Державний архів Хмельницької області не має змоги. Отже, момент звернення заявника до суду з заявою єдиним офіційним документом, що підтверджує місце та час народження ОСОБА_3 є свідоцтво про його шлюб від 07.06.1961 року серії НОМЕР_1 .
Заявник також вказала, що спору про право між нею та заінтересованою особою немає, а для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду, відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року. З урахуванням викладеного, заявник зазначила, що встановлення факту народження ОСОБА_3 , 1937 року народження, до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України, відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», та входила на момент його народження до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), необхідне їй для набуття громадянства України.
Тому заявник звернулась до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заінтересована особа подала до суду письмові пояснення від 15.12.2021 року по суті вимог заяви, в яких зазначила, що при перевірці документів, які були надані громадянкою Республіки Казахстан ОСОБА_5 , та які долучені до матеріалів заяви, було встановлено, що свідоцтвами підтверджено факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Однак, в якості документа, який підтверджує факт народження ОСОБА_3 на території України, заявником не надано ані свідоцтва про народження, ані витягу з акту цивільного стану про народження особи. Заявником надана лише копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , видане 07.06.1961 року Інтернаціональним РАЦС Октябрського району Північно-Казахстанської області, яких недостатньо органам та підрозділам ДМС України для прийняття заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. При цьому актові записи про народження громадян с. Мокрець Ізяславського району Хмельницької області за 1937 рік на зберіганні у державному архіві не перебувають.
Тому заінтересована особа підсумувала, що ОСОБА_7 після встановлення факту народження ОСОБА_3 на території Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) зможе реалізувати своє право на звернення до органів та підрозділів ДМС України з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням чи заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням чи заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням чи заявою про оформлення дозволу на імміграцію в Україну за умови виконання всіх інших норм законодавства України.
У судовому засіданні заявник та її представник підтримали вимоги заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, та просили суд задовольнити її у повному обсязі, підстави та мету звернення до суду з заявою пояснили таким чином, як про це зазначено вище. При цьому представник заявника додатково пояснив, що загальновідомим є факт того, що у 1937 році територія с. Мокрець Ізяславського району Хмельницької області входила до складу УРСР, що доведенню не підлягає.
Представник заінтересованої особи зазначив, що заінтересована особа не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факт, що має юридичне значення, бо на його думку, заявник підтвердила належними та допустимими доказами факт родинних відносин з ОСОБА_3 . Водночас у заявника не достатньо доказів на підтвердження факту народження ОСОБА_3 на території УРСР до 24.08.1991 року, що необхідно їй для набуття громадянства України. Також представник заінтересованої особи пояснив, що у органу ДМС з заявником відсутній спір про право.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 05.10.2021 року було залишено без руху заяву ОСОБА_1 та надано заявнику строк для усунення недоліків заяви.
Ухвалою суду від 09.11.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
У судове засідання, призначене на 14.12.2021 року, з'явились всі учасники справи.
У судовому засіданні були заслухані пояснення заявника та заінтересованої особи по суті вимог заяви, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухані заключні слова учасників справи, проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заявник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Республіки Казахстан, що підтверджується копією паспорта громадянина Республіки Казахстан № НОМЕР_3 , термін дії: до 16.10.2022 року (а.с.6).
ОСОБА_3 , 1937 року народження, є дідом заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (батько матері заявника). Це підтверджується копіями:
- довідки про укладення шлюбу № 2413 від 21.09.2021 року, виданої Апаратом Акима Турксибського району Республіки Казахстан м. Алмати, між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (мова оригіналу - російська мова);
- свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 від 18.02.1992 року, запис № 520, виданого відділом ЗАГС м. Петропавлівськ, Північно-Казахстанська область (батьки: батько - ОСОБА_10 , мати - ОСОБА_12 (мова оригіналу - російська мова);
- свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 15.06.1991 року, між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запис № 940, виданого відділом ЗАГС м. Петропавлівськ, Північно-Казахстанська область (мова оригіналу - російська мова);
- свідоцтва про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_6 від 14.12.1967 року, запис № 52, місце народження: селище Дружба, Тімірязевський район, Північно-Казахстанська область (батьки: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_12 ) (мова оригіналу - російська мова);
- свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 07.06.1961 року, між ОСОБА_3 , 1937 року народження, місце народження: с. Мокрець Ізяславського району Хмельницької області, та ОСОБА_6 , 1941 року народження, місце народження: Путь Леніна Брянського району Брянської області, запис № 15 (мова оригіналу - російська мова) (а.с.8-12).
Дід заявника ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 62 роки, запис № 8, місце смерті: с. Дружба Тімірязевського району Північно-Казахстанської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 (мова оригіналу - російська мова) (а.с.13).
На підтвердження факту звернення до Державного архіву Хмельницької області Хмельницької обласної державної адміністрації з запитом щодо книги реєстрації актів про народження с. Мокрець Ізяславського району Хмельницької області за 1937 рік, заявник надала суду копію відповіді на її запит від 04.06.2020 року № 170/К/01.01-15/2020 (а.с.14).
Загальновідомим суд визнає той факт, що у 1937 році Хмельницька область входила до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), тобто це історична подія, яка є відомою на території України, та доведенню не підлягає.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з положеннями ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-ІІІ (в редакції, чинній станом на 16.07.2021 року), врегульовано порядок набуття громадянства України за територіальним походженням.
Так, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року № 1543-ХІІ, державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України.
Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
Відповідно до п. 8 розділу ІІ Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 року № 588/2006), для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає, зокрема, судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Аналіз викладених вище норм вказує, що для набуття громадянства України за територіальним походження доведенню підлягає факт того, що, зокрема, дід особи, яка має право подати заяву про набуття громадянства України, народився або постійно проживав до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або народився або постійно проживав на інших територіях, що входили на момент його народження або під час його постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). При цьому така особа має бути або особою без громадянства, або іноземцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 300 ЦК України, фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 10 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану. При цьому слід мати на увазі, що суддя не вправі відмовити у прийнятті заяви, а суд - закрити провадження у справі з тих підстав, що органами реєстрації актів громадянського стану відмовлено у відновленні запису про реєстрацію акту у зв'язку з відсутністю даного запису у книгах реєстрації відповідних записів, що збереглись.
У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 10.04.2019 року по справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, звертає увагу на те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналіз викладених вище норм та встановлених обставин справи дає суду підстави зробити висновок, що дід заявника, яка є іноземцем (громадянка Республіки Казахстан), народився на території УРСР, що входила на момент його народження у 1937 році до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
V. Висновки суду за результатами розгляду заяви.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що доведеним є факт того, що дід заявника ОСОБА_3 , 1937 року народження, народився на території Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), яка після 24 серпня 1991 року стала територією України, відповідно до Закону України «Про правонаступництво України». При цьому заявник звернулась до суду з заявою з метою подальшого оформлення громадянства України. Оскільки записи про народження діда заявника не збереглися, іншим шляхом, окрім як звернення до суду із такою заявою, не видається можливим заявнику довести факт того, що її дід народився на території УРСР.
Встановлення факту народження діда не пов'язується з вирішенням спору про право, що не заперечується заінтересованою особою.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення факту, що має відповідне юридичне значення, та задоволення у повному обсязі заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи на території Української Радянської Соціалістичної республіки до 24 серпня 1991 року.
Керуючись статтями 3-8, 10, 18, 76-89, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 293, 294, 315-319, 353 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; громадянка республіки Казахстан, паспорт НОМЕР_9 , виданий 17.10.2002 року), заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Липинського, 7; код ЄДРПОУ 37806243) про встановлення факту народження особи на території Української Радянської Соціалістичної республіки до 24 серпня 1991 року - задовольнити повністю.
Встановити факт народження ОСОБА_3 (1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ), на території Української Радянської Соціалістичної Республіки до 24 серпня 1991 року, яка стала територією України, відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ, та входила на момент його народження у 1937 році до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
Судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 21.12.2021 року.
Суддя Ф.М. Ханієва