Справа № 2-2261\10
15 червня 2010 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
при секретарі Загоруйко О.В.
з участю: представника позивача Літвінової А.М.
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
та їх представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом СГК ім. Щорса с. Ладиги Старокостянтинівського району до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів,
В квітні 2010 року СГК ім. Щорса с. Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення:
- з ОСОБА_6 - 320 грн., що становить вартість 1 мішка цукру;
- з ОСОБА_7 - 3400 грн., що становить вартість 10 мішків цукру та 1 мішка гречаної крупи;
- з ОСОБА_2 - 640 грн., що становить вартість 2 мішків цукру;
- з ОСОБА_3 - 1600 грн., що становить вартість 5 мішків цукру;
- з ОСОБА_4 - 1600 грн., що становить вартість 5 мішків цукру.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що вищезазначений цукор та гречана крупа були викрадені зі зерносклада СГК ім. Щорса с. Ладиги ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які продали викрадене відповідачам. Постановою слідчого СВ Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області в порушенні кримінальної справи за ст. 198 КК України відносно відповідачів відмовлено через те, що їм було невідомо, що цукор і крупа крадені.
Таким чином, відповідачі є добросовісними набувачами, а тому в силу п.2 ч.1 ст. 388 ЦК України зобов»язані повернути цукор та крупу власнику цього майна, у якого воно було викрадене. Оскільки частина цукру та крупа були реалізовані відповідачами, тому позивач просив стягнути з них, як добросовісних набувачів, вартість придбаного цукру та круп, з розрахунку 320 грн. за 1 мішок цукру та 200 грн. за один мішок гречаної крупи.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 15 червня 2010 року провадження у справі за позовом СГК ім. Щорса с. Ладиги до ОСОБА_6 про стягнення вартості 1 мішка цукру в сумі 320 грн. закрито у зв»язку із відмовою позивача від позову.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 15 червня 2010 року позовні вимоги СГК ім. Щорса с. Ладиги до ОСОБА_7 про стягнення вартості 10 мішків цукру та 1 мішка гречаної крупи вартістю 3400 грн. виділено у окреме провадження.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що вироком Старокостянтинівського районного суду від 23 квітня 2010 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винними у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто у викрадені зі складу СГК ім. Щорса с. Ладиги 43 мішків цукру та 1 мішка гречаної крупи. Вироком суду також встановлено, що із викраденого ОСОБА_2 купила у засуджених 4 мішки цукру, з яких 2 добровільно видала працівникам міліції, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 купили по 5 мішків цукру кожна. Оскільки на даний час цукор відповідачками реалізований, тому з них підлягає стягненню вартість придбаного цукру на користь його власника.
В судовому засідання відповідачка ОСОБА_2 не заперечила факту купівлі у ОСОБА_8 двох мішків цукру і обіцяла сплатити позивачу їх вартість.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти позову заперечили, пояснивши, що ніякого цукру ні у ОСОБА_8, ні у ОСОБА_9 не купували.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 квітня 2010 року Старокостянтинівським районним судом постановлено вирок, яким ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а саме у крадіжці зі складу СГК ім. Щорса с. Ладиги Старокостянтинівського району 43 мішків цукру вагою по 50 кг вартістю по 320 грн. кожний та 1 мішка гречаної крупи вагою 50 кг вартістю 200 грн., які вони продавали односельчанам, в тому числі й ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_4
Постановою слідчого СВ Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 26.01.2010 року у порушенні кримінальної справи за ст. 198 КК України відносно ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 відмовлено через те, що їм було невідомо, що цукор і крупа крадені.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що під час розгляду кримінальної справи представником СГК ім. Щорса с. Ладиги заявлявся цивільний позов до підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на суму 11720 грн., який вироком суду від 23.04.2010 року було задоволено частково на суму 3370 грн. Це пов»язано з тим, що СГК ім. Щорса с. Ладиги 22.04.2010 року подав в порядку цивільного судочинства позов до добросовісних набувачів, які є відповідачами по даній справі, і які придбали у засуджених викрадений цукор та крупу.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння.
Вищезазначеним нормативним положенням встановлено одну із умов, за якою власник має право витребувати свою річ із чужого незаконного володіння за віндикаційним позовом. Предметом віндикаційного позову виступає вимога власника до особи, яка заволоділа його майном, про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння. Тобто за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи, що неможливо у разі вибуття з володіння власника речей, визначених за родовими ознаками. У такому випадку інтереси власника можуть захищатися іншими способами. З цих самих міркувань унеможливлюється також звернення із віндикаційним позовом у тих випадках, коли майно було спожите, втрачене, зіпсоване тощо.
Способом захисту свого порушеного права СГК ім. Щорса с. Ладиги Старокостянтинівського району обрало віндикаційний позов, зміст якого передбачає можливість витребування лише індивідуально визначеного майна, яким не є а ні цукор, а ні грошові кошти. А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідачів, як добросовісних набувачів, вартості придбаного ними цукру, з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 388 ЦК України, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову СГК ім. Щорса с. Ладиги Старокостянтинівського району до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення вартості цукру відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/
Копія відповідає оригіналу: суддя І.М. Сагайдак