Справа №521/2230/22
Провадження №2-з/521/64/22
Ухвала
02 лютого 2022 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Тополева Ю.В., дослідивши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «МОНОЛІТ», за участі третьої особи: ОСОБА_2 про визнання права власності, -
01 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Приватного підприємства «МОНОЛІТ», за участі третьої особи: ОСОБА_2 про визнання права власності.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року вищевказану позовну заяву залишено без руху. Тобто, станом на сьогоднішній день провадження у справі не відкрито.
Разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом встановлення заборони виселення ОСОБА_1 , а також її родини, а саме: ОСОБА_2 , та двох доньок: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 .
Дослідивши подану заяву, матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При застосуванні відповідних заходів забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню господарську діяльність юридичних осіб.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову містяться в ст. 151 ЦПК України.
Заявник зазначає, що у зв'язку із довготривалим невиконанням зобов'язань за Договором з боку відповідача, враховуючи систематичний характер його дій, є обґрунтовані ризики того, що відповідач буде намагатися вчиняти дії, пов'язані з виселенням позивача та її родини.
Разом із цим, заявник жодним чином не зазначає який систематичний характер дій відповідача призводить до можливих ризиків щодо виселенням позивача та членів її родини з спірної квартири, тому відповідно до положень п.п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд вважає вимоги заявника необґрунтованими,.
Крім того, в порушення п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову відсутня пропозиція щодо зустрічного забезпечення.
Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 151, 153, 353 ЦПК України, суддя, -
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «МОНОЛІТ», за участі третьої особи: ОСОБА_2 про визнання права власності - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Ю.В. Тополева
02.02.22