Справа № 505/2885/21
Провадження № 2/505/1070/2022 Р І Ш Е Н Н Я
Заочне
02.02.2022 Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої судді Бондаренко Н.В.
секретаря Попової Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з вказаною позовною заявою, в якій просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу житлового (частини) будинку від 03.05.1990, що зареєстровано по праву особистої власності та винесено в реєстраційну книгу № 6532-а кн. 25 стор. 118, інвентарна справа № 6441 від 24.05.1990. У будинку з 01.02.2013 зареєстрований його колишній зять ОСОБА_2 , але останній там ніколи не проживав і наразі також не проживає. Таким чином, відповідач фактично не проживає в зазначеному будинку, проте продовжує бути там зареєстрованою та знятися з реєстраційного обліку в добровільному порядку не бажає, незважаючи на нагадування, чим обмежує її права, як власника будинку, створюючи перешкоди у використанні власного будинку, а також у праві на отримання відповідних соціальних виплат та субсидій.
Вважає, що відповідач втратила право користування житлом у належному йому будинку, оскільки відповідач вже не є членом його родини, ніколи у вказаному будинку не проживав.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28.09.2021 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи на всіх стадіях розгляду у його відсутність. На позовних вимогах наполягав.
В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, але до суду повернулося поштове відправлення, надіслане на адресу відповідача, вказану у позові, з поміткою АТ «Укрпошта» «Повертається, адресат відсутній за вказаною адресою», у зв'язку з чим підготовче судове засідання проведено за відсутністю відповідача.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2021 було закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Івсинин В.П., який діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 13.10.2021, не з'явилися, однак останній подав суду заяву, в якій вказав, що позов підтримує і просив суд справу розглядати у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання знову не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направдення судових повісток поштою, але до суду повернулися поштові відправлення, надіслані на адресу відповідача, вказані у позові, з помітками АТ «Укрпошта» «повертається, адресат відсутній за вказаною адресою». Також відповідач повідомлявся про розгляд справи через розміщення на веб-сайті суду оголошення про його виклик до суду.
Таким чином, відповідно до ст. 280 ЦПК України, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене і прийняття судом ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про задоволення позову на підставі наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового (частини) будинку від 03.05.1990, що зареєстровано по праву особистої власності та винесено в реєстраційну книгу № 6532-а кн. 25 стор. 118, інвентарна справа № 6441 від 24.05.1990.
Згідно з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 137540, позивач є також єдиним власником земельної ділянки яка розташована по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідач ОСОБА_2 є колишнім зятем позивача ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою позивача, по АДРЕСА_1 , але будучи зареєстрованим з 2013, відповідач жодного разу там не проживав. Вказаний факт підтверджується Актом квартального комітету Подільської міської територіальної громади від 14.08.2021 із зазначенням, що ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 фактично не мешкає.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 який зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , але в ньому не проживає з моменту реєстрації, а саме з 01.02.2013, не є членом сім'ї позивача, тому відповідач втратив право на користування житловим приміщенням у вказаному будинку.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997, відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, на підставі наведеного судом встановлено, що відповідач не проживає в даному будинку з моменту його реєстрації у вказаному житловому будинку, а саме з 2013, тобто понад 8 років, його особистих речей в будинку немає.
Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном.
Доказів того, що позивач перешкоджав відповідачу в користуванні жилим приміщенням матеріали справи не містять.
Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні, докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке належить позивачці на праві приватної власності.
Згідно п.26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З вищенаведеного вбачається, що рішення суду по справі про часткове задоволення позову після набуття ним законної сили є підставою для скасування реєстрації відповідача за вищевказаною адресою.
Керуючись ст.ст. 2, 4-13, 81, 89, 258-259, 268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто Котовським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 02.02.2022.
Суддя Н.В. Бондаренко