Справа № 504/1769/19
Провадження № 1-кп/504/249/22
03.02.2022смт. Доброслав
Колегія суддів Комінтернівського районного суду Одеської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря с/з - ОСОБА_4 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції з Рахівським районним судом Закарпатської області, в залі суду № 10, смт. Доброслав, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019161010000041 від 28.01.2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костилівка Рахівського району Закарпатської області, українця за національністю, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді номеру обслуги зенітного взводу 1 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону ВЧ НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого, військовий квиток серія НОМЕР_2 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
за участі прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 , -
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.2018 року № 393/2018 в Україні введено воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року.
Відповідно до Закону України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.2018 року № 2630-VIII воєнний стан введено в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, з 26.11.2018 року по 26.12.2018 року в Україні діяв воєнний стан.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
04.09.2017 року ОСОБА_5 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 строком на 3 (три) роки.
Відповідно до наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2017 року № 179, солдата ОСОБА_5 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду номеру обслуги зенітного взводу 1 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону зазначеної військової частини, зараховано до списків особливого складу частини, поставлено на всі види забезпечення.
Відтак, з 04.09.2017 року, тобто з моменту укладення контракту та зарахування ОСОБА_5 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника),на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 250 від 17.11.2018 року ОСОБА_5 надано відпустку за сімейними обставинами, у зв'язку зі смертю батька терміном на 10 діб з 18 по 27 листопада 2018 року.
27.11.2018 року ОСОБА_5 звернувся за медичною допомогою до селищної амбулаторії села Костилівка Рахівського району Закарпатської області у зв'язку з запаленням легень, де проходив амбулаторне лікування до 13.12.2018 року, про що повідомив командування військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з чим 14.12.2018 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_5 мав прибути до розташувань військової частини НОМЕР_1 .
Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом солдат ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Проте, всупереч вищезазначених вимог закону, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді номеру обслуги зенітного взводу 1 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 14.12.2018 року о 08 год. 30 хв. вчинив дезертирство, тобто не з'явився на службу з відпустки довійськової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та ухилявся від військової служби до 12 год. 00 хв. 17.05.2019 року, неповідомляючи про себе органам військового управління, як про військовослужбовця, який не з'явився на службу до розташування вказаної військової частини, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
17.05.2019 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_5 самостійно прибув до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, заявив про себе та вчинений ним злочин та повідомив, що проходити військову службу не бажає.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, при цьому пояснив, що дійсно він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді номеру обслуги зенітного взводу 1 зенітної ракетної батареї
1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдата», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 14.12.2018 року о 08 год. 30 хв. вчинив дезертирство, тобто не з'явився на службу з відпустки довійськової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та ухилявся від військової служби до 12 год. 00 хв. 17.05.2019 року, неповідомляючи про себе органам військового управління, як про військовослужбовця, який не з'явився на службу до розташування вказаної військової частини, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
У скоєному ОСОБА_5 розкаюється, докази його вини, добуті досудовим розслідуванням, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.
Покази ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у колегії суддів сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позицій.
Зі вступною промовою учасники процесу виступити відмовились.
Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового розгляду, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, колегія суддів обмежилася лише допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Оцінюючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), а саме в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді номеру обслуги зенітного взводу 1 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдата», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 14.12.2018 року о 08 год. 30 хв. вчинив дезертирство, тобто не з'явився на службу з відпустки довійськової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та ухилявся від військової служби до 12 год. 00 хв. 17.05.2019 року, неповідомляючи про себе органам військового управління, як про військовослужбовця, який не з'явився на службу до розташування вказаної військової частини, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 408 КК України за ознаками дезертирства, тобто нез'явлення на службу з відпустки з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому, колегія суддів враховує тяжкість скоєного обвинуваченим діяння, те що воно відноситься до особливо тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, а також матеріали досудової доповіді органу з питань пробації, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого - є щире каяття, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних та особистих обставин.
У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, - колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи особу винного, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 408 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Крім того, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при обранні ОСОБА_5 міри покарання у виді позбавлення волі, можливо застосувати дію ст. 75 КК України, з виконанням покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Засоби забезпечення кримінального провадження та запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувались, та підстав для їх обрання колегією суддів не вбачається.
Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано.
Судові витрати по провадженню відсутні.
Речові докази по провадженню відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 371 - 373, 374 КПК України, колегія суддів,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Застосувати ст. 75 КК України та звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного колегією суддів за даним вироком з випробуванням, якщо протягом 2 (двох) років іспитового строку ОСОБА_5 не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації , повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
ОСОБА_2