2 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 155/459/18
провадження № 51-4679 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030070000506,
встановив:
За вироком Горохівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2018 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, котра народилася у с. Мирне Горохівського району Волинської області, проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
засуджено за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона 28 грудня 2017 року у період часу з 16:20 по 21 год., перебуваючи за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, неодноразово нанесла своїй новонародженій дочці ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) удари руками та невстановленим предметом по голові, обличчю та тілу дитини, заподіявши ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.
УхвалоюРівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить судові рішення щодо ОСОБА_5 змінити та призначити їй покарання не пов'язане з позбавленням волі. На думку захисника, судами не в повній мірі враховано обставини, що пом'якшують покарання та дані про особу винної, що призвело до явної несправедливості призначеного ОСОБА_5 покарання. Виправлення засудженої вважає можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосування положень ст. 75 КК.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Як вбачається з доданих до касаційної скарги копій судових рішень вказаних вимог закону судами першої та апеляційної інстанцій дотримано.
Так, ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, який відповідно до ст. 12 вказаного кодексу є тяжким злочином. Санкція зазначеної норми передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Обираючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння слідству, обставини, що його обтяжують - вчинення злочину щодо малолітньої особи, а також вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та призначив їй покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке є мінімальним у межах санкції вказаної норми.
При цьому, розмір призначеного покарання засудженій ОСОБА_5 захисником ОСОБА_4 не оспорюється.
Доводи захисника про безпідставне незастосування судами до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК, які є аналогічними доводам апеляційної скарги засудженої ОСОБА_5 , були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані неспроможними.
Так, згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Врахувавши конкретні обставини вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_5 неодноразово нанесла своїй трьохмісячній дитині удари руками та невстановленим предметом по голові, обличчю та тілу і після скоєного втекла з дому залишивши свою дитину з тілесними ушкодженнями, наслідки вчиненого злочину, а також те що засуджена перебувала в стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, та відсутність підстав для застосування до останньої положень ст. 75 КК.
На думку колегії, в даному конкретному випадку, призначене судом ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк
5 років відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку за апеляційною скаргою засудженої, зокрема і в частині щодо призначення більш м'якого покарання, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги засудженої в частині суворості призначеного покарання, та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення вмотивовано залишив вирок у цій частині без зміни.
Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Підстав для застосування щодо ОСОБА_5 положень ст. 75 КК та звільнення її від відбування покарання з випробуванням, про що захисник ОСОБА_4 порушив питання у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника ОСОБА_4 та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 10 грудня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3