Ухвала
31 січня 2022 року
м. Київ
справа № 335/3518/19
провадження № 61-14400ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, Запорізької міської ради, виконавчого комітету Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, зняття з реєстрації та виселення з житлового приміщення,
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним вище позовом.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 пропущено строк на примусове виконання рішення суду про її вселення, отже на час видачі ордеру спірне житлове приміщення було вільне, а тому міська рада правомірно видала ордер на його заселення.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2021 року у цій справі скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 серпня 2017 року № 460/3 «Про оформлення ордеру ОСОБА_3 на кімнату № 2 житловою площею 9,5 кв. м у комунальній квартирі АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним ордер, виданий Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради на виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 серпня 2017 року № 460/3 «Про оформлення ОСОБА_3 кімнати житловою площею 9,5 кв. м у комунальній квартирі АДРЕСА_2 ». Виселено ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 із кімнати, житловою площею 9,5 кв. м у комунальній квартирі АДРЕСА_1 , житловою площею 11,6 кв. м, у квартирі АДРЕСА_4 . У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
28 грудня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження, оскаржуване судове рішення в частині виселення його та ОСОБА_3 з оскаржуваної кімнати скасувати.
Касаційна скарга містить клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, з зазначенням того, що повний текст оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції заявник отримав після двох звернень до судів першої та апеляційної інстанції 08 грудня 2022 року, надавши, при цьому, підтверджуючі документи, однак помилково вважаючи наведені обставини, а саме пропуск строку на касаційне оскарження понад чотири місяці, належним доказом на підтвердження поважності пропуску процесуального строку.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у такому його елементі як правова визначеність.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судового рішення, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, у тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 335/3518/19, яка надійшла до суду касаційної інстанції відповідно до ухвали Верховного Суду від 15 вересня 2021 року, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд цієї справи у суді апеляційної інстанції призначеної на 17 серпня 2021 року (Том 2 а.с. 144). Крім того, на письмових поясненнях представника ОСОБА_3 - адвоката Доля Д. М. міститься розписка ОСОБА_1 від 15 серпня 2021 року про отримання цього документа разом з додатком до нього (Том 2 а.с. 164).
Отже, Верховний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд цієї справи у суді апеляційної інстанції, хоча й не вчиняв усіх можливих та залежних від нього дії, у тому числі, спрямованих на своєчасне одержання судового рішення.
Аналіз причин, указаних у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження свідчить, що вони не можуть бути визнані поважними, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження факту невиконання судом апеляційної інстанції положень статей 272, 386 ЦПК України щодо не направлення заявнику копії оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Таким чином, заявнику слід надіслати на адресу суду належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, або навести інші підстави та надати їх до суду разом із відповідними доказами.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження.
У зв'язку із наведеним, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати копії касаційної скарги разом з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи.
Отже подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян