Ухвала
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 450/364/14-ц
провадження № 61-944к22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль та поділ спільного майна подружжя,
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль та поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року залишено без змін.
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
У червні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року закрито апеляційне провадження на підставі частини третьої статті 362 ЦПК України.
11 січня 2022 року представник ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року.
Касаційне провадження в цій частині не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
В силу вказаної імперативної норми процесуального закону повторне касаційне оскарження судових рішень є неможливим, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року.
ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , скористався передбаченим законом правом на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, Верховним Судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, після чого заявник повторно подає касаційну скаргу на ті ж судові рішення, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Також, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, та інше.
Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, яка оскаржується заявником вперше, Верховний Суд виходить з такого.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що неповнолітній ОСОБА_2 є неповнолітнім та не має самостійного заробітку, живе з батьком в орендованій кімнаті, а розмір судового збору за подання касаційної скарги є значним.
Надаючи оцінку доводам заявленого клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Враховуючи те, що касаційну скаргу подано в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог закону щодо форми та змісту.
За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.
Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги підлягають перевірці за матеріалами справи, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів указаної вище справи.
Керуючись 389, пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2015року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль та поділ спільного майна подружжя відмовити.
Клопотання ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль та поділ спільного майна подружжя.
Витребувати із Пустомитівського районного суду Львівської областіматеріали цивільної справи № 450/364/14-ц.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний