Іменем України
03 лютого 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1268/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",
код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050
електронна пошта: office@tehnova.com.ua
відповідач: Публічне акціонерне товариство "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна", код ЄДРПОУ 14242681,
пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000
предмет спору: про стягнення 226721,01 грн
Учасники справи не викликались.
Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна" про стягнення 226721,01 грн, з яких: 192345,20 грн боргу, 9361,03 грн трьох процентів річних, 25014,78 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору №119 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 жовтня 2001 року.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
Про отримання відповідачем 21 грудня 2021 року ухвали господарського суду від 17 грудня 2021 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення у матеріалах справи.
Про отримання позивачем 24 грудня 2021 року ухвали господарського суду від 17 грудня 2021 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення у матеріалах справи.
24 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач посить суд відмовити позивачу у задовленнні позовних вимог у повному обсязі. Обгрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначив, що згідно наряду №1178 від 30.10.2018 у жовтні 2018 року відповідач взагалі не споживав теплову енергію, оскільки підключення опалення відбулось працівниками позивача лише 01.11.2018. Тобто, перерахунок позивача за жовтень 2018 року є безпідставним. Згідно акту прийому-передачі від 30.11.2018 позивач у листопаді 2018 року передав, а відповідач прийняв теплову енергію об'ємом 93.806 Гкал на загальну суму 151378,12 грн. Відповідачем зазначена сума сплачена у повному обсязі, у доказ чого відповідачем до відзиву додано копії платіжних доручень на загальну суму 151378,12 грн. Згідно акту прийому-передачі від 31.12.2018 позивач у грудні 2018 року передав, а відповідач прийняв теплову енергію об'ємом 153.418 Гкал на загальну суму 247576,15 грн. Відповідачем зазначена сума сплачена у повному обсязі, у доказ чого відповідачем до відзиву додано копію платіжного доручення на суму 247576,15 грн. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву, у доказ своїх заперечень, посилається на акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2018 та 31.10.2019, копії яких додані ним до відзиву на позовну заяву. Обгрунтовуючи свої заперечення відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що посилання позивача на постанову №2485 від 26.11.2019 «Про затвердження Змін до Правил ринку та Змін до Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку суперечить ст. 58 Конституції, оскільки вона набрала чинності (відповідно до п.3 зазначеної постанови) з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті («Урядовий кур'єр» (офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» 30.11.2019, №231), крім пунктів 2 та 5 Змін до Правил ринку, які набирають чинності з 01 лютого 2019 року та пункту 3 Змін до Правил ринку, який набирає чинності з 01 березня 2019 року. На думку відповідача до відносин між позивачем та відповідачем, які виконані добросовісно та у повному обсязі у 2018 році, вказана постанова не може бути застосована, оскільки вона набрала чинності після виконання сторонами своїх договірних обов'язків, які виникли і закінчились до набрання чинності постанови.
11 січня 2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився з доводами наведеними відповідідачем у відзиві на позовну заяву, зазначивши наступне. Помісячний розрахунок тепла за опалення за період з жовтня 2018 по грудень 2018 (включно) проводився згідно показників приладів обліку встановлених на об'єкті, що підтверджується актами зняття показників приладів обліку: № 1287 від 29.10.2018, 27.11.2018, 27.12.2018, що були складені за участі представникас, та з якими споживач погодився. Оскільки 29.10.2018 було знято показники приладу обліку та зафіксовано їх відповідним актом, який підписаний представниками обох сторін (копія акта від 29.10.2018 міститься у матеріалах справи та наявна у відповідача), а наступне зняття показників приладу обліку відбулось 27.11.2018 (копія акта від 27.11.2018 міститься у матеріалах справи та наявна у відповідача), то щомісячний період фіксації показників приладу обліку становить з 29.10.2018 по 27.11.2018. Згідно п. 6.5. договору розрахунки за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками постачальника (позивача) щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку. Зважаючи на те, що при наявності приладу обліку теплової енергії розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з їх фактичними показаннями, позивач зазначає, що твердження відповідача щодо неправомірності перерахунку за теплову енергію за жовтень 2018 року є безпідставним, оскільки при розрахунку була врахована тільки фактично спожита теплова енергія. Здійснений позивачем у січні 2020 року перерахунок за спожите відповідачем опалення у період з 29.10.2018 по 26.12.2018 згідно Постанови НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019, позивач проводив виключно у порядку, встановленому договором та чинним законодавством України та за тарифами на теплову енергію, які встановлені обов'язковими до виконання Постановами НКРЕКП. Так, у січні 2020 року позивачем було здійснено перерахунок-донарахування за теплову енергію, поставлену у період з 29.10.2018 по 26.12.2018 на підставі підпункту 1 пункту 2 Постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019. З урахуванням перерахунку за період з 29.10.2018 по 26.12.2018 заборгованість відповідача на час подачі позову до суду становить 192345,20 грн. Тариф 1344,78 грн за 1 Гкал встановлений на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018. Тариф 1993,13 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1976 від 30.06.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239). Ці постанови є нормативно-правовими актами прийнятими суб'єктом владних повноважень. Прийняті та опубліковані Постанови НКРЕКП №239 від 27.02.2018 та № 404 від 14.06.2018, як і постанова НКРЕКП №2542 від 26.11.2019, на виконання якої проведено донарахування, не скасовані, не визнані в установленому законом порядку недійсними. Тарифи на теплову енергію встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись уповноваженим органом протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і у бік зменшення). Перерахунок у січні 2020 року здійснено у відповідності до підпункту 1 пункту 2 постанови НКРЕКП від № 2542 від 26.11.2019 «Про накладення штрафу на ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання». Згідно вказаної постанови НКРЕКП ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» зобов'язане до 20.01.2020 здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня року по 31 грудня 2018 року. Так, позивач здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від №1976 від 30.06.2015 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404. Відповідач розрахувався з позивачем за поставлену у період з 29.10.2018 по 26.12.2018 теплову енергію по тарифу 1344,78 грн/1Гкал. Але, різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався із позивачем, і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за договором теплової енергії, становить 648,35 грн (1993,13 грн - 1344,78грн = 648,35 грн).
Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:
01 жовтня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ТехНова" в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна" (Споживач) було укладено договір №119 на постачання теплової енергії в гарячій воді.
Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку №1 цього договору, а Споживач, у свою чергу, зобов'язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбаченими цим договором.
Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що теплова енергія постачається Споживачу для об'єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.
Згідно п. 3.2.2 Договору споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 3.2.22 Договору Споживач теплової енергії зобов'язався щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов'язаний повідомити про це Постачальника.
Згідно п. 4.1.8 Договору Постачальник має право вносити зміни до договору - змінювати діючі тарифи на відпущене тепло згідно з законодавством України та розпорядженням обласної держадміністрації, рішеннями міської ради.
Пунктом 4.2.4 Договору сторони передбачили, що Постачальник зобов'язаний повідомляти Споживача про зміни нормативних документів, які визначають взаємовідношення з Постачальником.
Згідно п. 5.1 Договору облік спожитої Споживачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм Постачальника - прилади обліку.
Згідно з п. 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 6.2.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію на опалення протягом опалювального періоду здійснюються по тарифу:
-за 1 Гкал - при наявності приладів обліку теплової енергії - згідно з їх показаннями;
-за 1 Гкал - при наявності тільки витратоміра за умов узгодженого визначення фактичних температур теплоносія з урахуванням показань витратоміра, або відомому проектному максимальному годинному навантаженні: в обох випадках - розрахунковим способом;
-за 1 кв. м опалювальної площі - в інших випадках.
Розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками Постачальника щомісячно відповідно з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.5 Договору).
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.6 Договору).
Згідно п. 7.2.3. Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і трьох відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 10.1, 10.4 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30 вересня 2002 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Доказів, які б свідчили про припинення дії Договору матеріали справи не містять.
Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою договір діє, оскільки ні позивач, ні відповідач письмово не заявляли про припинення дії Договору
Доказів розірвання або визнання недійсним договору у судовому порядку матеріали справи не містять.
Додатковою угодою від 01 листопада 2006 року до договору №119 від 01 жовтня 2001 року внесено зміни та доповнено договір №119 від 01 жовтня 2001 року додатком №2 від 01 листопада 2006 року.
Позивач у позовній заяві зазначає, що помісячний розрахунок тепла за опалення у період з жовтня 2018 по грудень 2018 (включно) проводився згідно показників приладів обліку встановлених на об'єкті, що підтверджується актами зняття показників приладів обліку: №прибора 1287 від: 29.10.2018, 27.11.2018, 27.12.2018, які складені за участю представника споживача, та з якими споживач погодився.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з 29.10.2018 по 26.12.2018 згідно рахунків-фактур №0119 від 30.11.2018, №0119 від 31.12.2018 по тарифу, встановленому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 1344,78 Гкал на загальну суму 332461,89 грн (без ПДВ), про що свідчать копії зазначених вище рахунків-фактур та актів прийому-передачі від 30.11.2018 та від 31.12.2018.
У січні 2020 року позивачем було здійснено перерахунок-донарахування за теплову енергію, поставлену за період з 29.10.2018 по 26.12.2018 на підставі підпункту 1 пункту 2 Постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019 «Про накладення штрафу на ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання». Згідно вказаної постанови НКРЕКП ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» зобов'язане до 20.01.2020 здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018 року. Про що свідчить копія рахунку-фактури №0119ДН на суму 192345,20 грн та копія акту прийому-передачі від 31.01.2020 на суму 192345,20 грн.
Позивач у позовній заяві зазначає, що з урахуванням перерахунку за період з 29.10.2018 по 26.12.2018 заборгованість відповідача на час подачі позову до суду складає 192345,20 грн. Тариф 1344,78 грн за 1 Гкал встановлений на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018. Тариф 1993,13 грн за 1 Гкал встановлений на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1976 від 30.06.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239).
Тобто, позивач здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від №1976 від 30.06.2015 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404.
Відповідач розрахувався з позивачем за поставлену у період з 29.10.2018 по 26.12.2018 теплову енергію по тарифу 1344,78 грн/1Гкал, у доказ чого позивачем до позовної заяви додано реєстри оплат за договором за період з 17.12.2018 по 20.12.2018, за період з 16.01.2019 по 16.01.2019, за період з 16.01.2019 по 16.01.2019 по контрагенту. Різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався з позивачем, і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за договором теплової енергії, становить 648,35 грн (1993,13 грн - 1344,78 грн = 648,35 грн).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість поставленої теплової енергії за договором з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку у сумі 160287,67 грн + 32057,53 грн ПДВ (20%), що разом становить 192345,20 грн (з ПДВ) (648,35 грн х 247,224 Гкал = 160287,67 грн без ПДВ).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Крім того, відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення і даного спеціального закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Частина 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 ст. 12 Закону про ціни).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор / НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 3 ч. 2 п. 2 - 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно ст. 3 ч. 3 п. 6 Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.
У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
Абзацом 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за договором відповідачу є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 189, ст. 191 Господарського кодексу України).
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»).
Позивач має статус суб'єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює НКРЕКП.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" зазначено, що суб'єкти природних монополій зобов'язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.
Згідно абзацу 1, 2 ст.8 Закону України "Про природні монополії" предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, що виробляються / реалізуються суб'єктами природних монополій.
Частиною 9 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що рішення (постанови, розпорядження) Регулятора / НКРЕКП є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статтею 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, серед іншого, приймає обов'язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до його компетенції.
Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").
Згідно п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
26.11.2019 НКРЕКП винесла постанову № 2542 "Про накладення штрафу на TOB фірма "Технова" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання" (Постанова НКРЕКП №2542), відповідно до якої TOB фірма "Технова" у січні 2020 здійснило перерахунок за період з 29 жовтня 2018 року по 26 грудня 2018 року за спожиту теплову енергію у відповідності до тарифів затверджених Постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 - 1993,13 грн/Гкал (без ПДВ).
Постанова № 239 прийнята 27.02.2018, набрала чинності 28.10.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" від 27.10.2018 № 202).
Постанова № 404 прийнята 14.06.2018 та набрала чинності 16.08.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" від 15.08.2018 № 152).
Частиною сьомою статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.
Тобто, момент набрання чинності постановами НКРЕКП пов'язується з терміном "офіційне опублікування".
У рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 №4-зп вказано, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404, яка діяла ув часі раніше (із 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 (із 28.10.2018), а отже не діяла саме із 28.10.2018.
Так, у січні 2020 року позивачем було здійснено перерахунок-донарахування за теплову енергію, поставлену за період з 29.10.2018 по 26.12.2018 на підставі підпункту 1 пункту 2 Постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019, про що свідчить копія рахунку-фактури №0119ДН на суму 192345,20 грн та копія акту прийому-передачі від 31.01.2020 на суму 192345,20 грн.
З наведеного вбачається, що зазначений перерахунок позивач проводив у порядку встановленому чинним законодавством України та за тими тарифами на теплову енергію, які встановлені обов'язковими до виконання Постановами НКРЕКП.
Матеріали справи містять рахунок-фактуру №0119ДН на суму 192345,20 грн про донарахування теплової енергії за жовтень-грудень 2018 року; акт прийому-передачі від 31.01.2020 на суму 192345,20 грн та акт звіряння розрахунків станом на 01 жовтня 2020 року на суму 192345,20 грн.
Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем або направлення відповідачу рахунку-фактури №0119ДН на суму 192345,20 грн.
Зазначений вище акт прийому-передачі від 31.01.2020 на суму 192345,20 грн не містить підпису споживача.
Акт звіряння розрахунків станом на 01 жовтня 2020 року на суму 192345,20 грн підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Підписуючи акт звіряння розрахунків станом на 01 жовтня 2020 року на суму 192345,20 грн відповідач фактично визнав існування за ним заборгованості у розмірі 192345,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення позивачем до суду з позовною заявою, відповідачем не здійснено оплату позивачу донарахованої у січні 2020 року відповідно до Постанови НКРЕКП №2542 вартості спожитої теплової енергії упродовж жовтня-грудня 2018 року.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за здійсненим у січні 2020 року перерахунком за спожиту теплову енергію за період з 29.10.2018 по 26.12.2018 у розмірі 192345,20 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів оплату за спожиту теплову енергію з урахуванням перерахунку у визначені законодавством і договором терміни, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 192345,20 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 9361,03 грн 3% річних за період з 16.02.2020 по 30.09.2021 та інфляційних нарахувань у розмірі 25014,78 грн за період з березня 2020 по вересень 2021.
Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перевірку розрахунків 3 % річних та інфляційних нарахувань, дійшов висновку про неправомірне їх нарахування у вказаний позивачем період, з огляду на наступне.
У матеріалах справи міститься копія рахунку-фактури №0119ДН на суму 192345,20 грн та акту прийому-передачі від 31.01.2020 на суму 192345,20 грн, який не підписаний з бору споживача (відповідача). Доказів отримання/направлення споживачу вказаних рахунку та акту матеріали справи не містять.
Разом з тим, матеріали справи містять акт звіряння розрахунків станом на 01.10.2020 на суму 192345,20 грн, підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Тобто, матеріалами справи підтверджується, що відповідач був повідомлений про існування заборгованості у сумі 192345,20 грн саме 01.10.2020.
Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 9361,03 грн 3% річних за період з 16.02.2020 по 30.09.2021 та інфляційних нарахувань у розмірі 25014,78 грн за період з березня 2020 по вересень 2021 підлягають частковому задоволенню у розмірі 21159,22 грн інфляційних нарахувань за період з жовтня 2020 по вересень 2021 та 5750,61 грн 3% річних за період з 02.10.2020 по 30.09.2021.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна" (код ЄДРПОУ 14242681, пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050) 192345,20 грн боргу, 5750,61 грн трьох процентів річних, 21159,22 грн інфляційних нарахувань, 3288,83 грн судового збору.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 03 лютого 2022 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/