18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 лютого 2022 року м. Черкаси справа № 925/7/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився (клопотання без участі) ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом приватного сервісного підприємства "Ньютон" (м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "Неоконстракшн" ( м. Київ) про стягнення 74739,78 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 74 739,78 грн. пені за прострочення поставки товару на підставі договору поставки № 06022020 від 06.02.2020, укладеного між сторонами у справі.
Позов заявлено за місцем виконання договору згідно п. 1.5. Договору (м. Черкаси, вул. Смілянська, 131) на підставі положень ч. 5 ст. 29 ГПК України. Заперечень проти підсудності спору з боку відповідача суду не подано.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Представники сторін в засідання не з'явилися, явка обов'язковою не визнавалася. В справу подано відзив на позов та відповідь на відзив, примирення між сторонами не відбулося.
Позивач свої вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.
Відповідач просить у позові відмовити і застосувати строк позовної давності. Клопотанням від 31.01.2022 просить розгляд справи проводити без своєї участі.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:
З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2020 між сторонами було укладено договір на поставку № 06022020, за умовами якого відповідач, як Постачальник, зобов'язався поставити позивачу, як Покупцю, комплект обладнання, опис та склад якого сторонами визначається у додатках до Договору (а.с.14).
Додатком № 1 до Договору (а.с. 17) сторонами погоджено поставку на користь позивача наборів меблів та торгівельного обладнання на загальну суму 898 696,08 грн. з ПДВ.
Додатком № 2 до Договору сторонами погоджено поставку для позивача обладнання на суму 454 479,48 грн. (а.с. 19).
Обома Додатками передбачено, що позивач, як покупець, сплачує 100% вартості продукції по кожному Додатку протягом 2х банківських днів після підписання Додатку обома сторонами.
Постачальник-відповідач при цьому повинен виконати свої зобов'язання у строк не більше ніж 90 робочих днів.
Доставка продукції здійснюється за рахунок покупця.
У відповідності до п. 4.2. Договору передача продукції від Постачальника-відповідача до Покупця-позивача здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, його кількість та ціну. Дата, вказана у видатковій накладній, є датою поставки товару Постачальником за умови її підписання Покупцем. З моменту підписання Покупцем видаткової накладної Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по передачі товару Покупцю.
Договір діє до 31 грудня 2020, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, взятих на себе згідно із Додатками, що будуть укладені до зазначеної дати.
Сторонами не надано суду доказів визнання недійсним чи розірвання даного Договору за їх взаємною згодою.
Укладений між сторонами договір є договором поставки та відповідає положенням ст. 712 ЦК України якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач сплатив на користь позивача:
- 898 696,08 грн. за товар по Додатку № 1 до Договору за платіжним дорученням № МК 1146 від 10.02.2020 (а.с. 49);
- 454 479,48 грн. за товар по Додатку № 2 до Договору за платіжним
дорученням № МК 1147 від 10.02.2020 (а.с. 51);
Заперечень проти неотримання цих коштів відповідач суду не надав.
Отже товар за обома додатками до Договору відповідач на користь позивача повинен був поставити до 21 червня 2020 року включно.
Фактично товар за обома додатками на користь позивача відповідачем поставлено лише 07 грудня 2020 року, що вбачається із підписаних обома сторонами:
- видаткової накладної № 257 від 07.12.2020 на суму 898 696,08 грн. (а.с. 21);
- видаткової накладної № 258 від 07.12.2020 на суму 454 479,48 грн. (а.с. 22);
Загальна вартість поставленого товару складає 1353175,56 грн.
За умовами п. 8.3. Договору відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання від оплаченої суми за несвоєчасну поставку продукції.
Стаття 193 Господарського Кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Можливість встановлення відповідальності у вигляді сплати пені за порушення негрошового зобов'язання встановлена положеннями ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України.
Даними нормами визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач просить стягнути з відповідача 74739,78 грн. пені за обома простроченими поставками за період з 22.06.2020 по 06.12.2020 з розрахунку, наведеного на а.с. 12,13.
За належним розрахунком, перевіреним судом із застосуванням калькулятора Ліга-закон, сума пені становить лише 74 535,57 грн.
Розрахунок суми пені
Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1353175.5622.06.2020 - 22.07.2020316.0000 %0.033 %*13753.59
1353175.5623.07.2020 - 03.09.2020436.0000 %0.033 %*19077.56
1353175.5604.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %0.033 %*21739.54
1353175.5623.10.2020 - 06.12.2020456.0000 %0.033 %*19964.89
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 74535.57 грн.
*Значення є округленим і наводиться з довідковою метою. При розрахунках застосовується неокруглене значення.
Згідно розділу 8 Договору сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили, які виникли після підписання сторонами цього договору. Обставини непереборної сили включають, але не обмежуються подіями, які не можна передбачити, та яких не можна уникнути за звичайних обставин. Сторона, яка не може виконувати свої зобов'язання внаслідок виникнення обставин непереборної сили, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону протягом 3х робочих днів після настання таких обставин, про їх характер та обсяг. Якщо таке письмове повідомлення не надіслано або надіслано з порушенням вищевказаних часових обмежень, сторона, що постраждала внаслідок дії обставин непереборної сили, позбавляється можливості посилатися на обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності.
Відповідач вказує, що внаслідок запровадження на території України карантинних заходів в період з 17 березня до 22 травня 2020, сторонами було узгоджено збільшення строків поставки, доказів про що суду не подано і позивач у відповіді на відзив такі обставини заперечив.
Також відповідач вказує, що змінами до чинного законодавства карантин вважається форс-мажорною обставиною, про що вказано також і в нормах ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні".
Відповідач посилається на положення ст. 617 ЦК України, якою визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Порушення зі свого боку строків поставки товару за Договором відповідач визнає, однак пояснює їх встановленими на території України карантинними обмеженнями, в т.ч. і щодо переміщення товарів, людей, транспортних засобів між містами України, тобто вважає їх надзвичайними і невідворотними обставинами, що спричинили негативні наслідки для здійснення відповідачем господарської діяльності.
Відповідач також вказує, що умовами Договору між сторонами не було передбачено підтвердження таких обставин довідками Торгово-промислової палати.
В справі відсутні докази про письмові попередження відповідача на адресу позивача про настання форс-мажорних обставин та обставин непереборної сили у відповідності до положень п. 8.3. Договору із вказівкою їх періоду тривалості, їх характеру та обсягу, які впливали б на виконання відповідачем його зобов'язань та могли б звільняти від відповідальної за прострочення виконання зобов'язань.
Невиконання відповідачем п. 8.3. Договору, як його істотної умови, позбавляє відповідача можливості посилатися на обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності.
В даному питанні суд також враховує наступні обставини:
Відповідач не навів норм чинного законодавства, яка у випадку між сторонами прямо звільняла б відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання через введення на території України карантинних заходів. В такому випадку ніяких підтверджень з Торгово-промислової палати не було б потрібно.
Згідно чинного законодавства не вбачається, що сам по собі факт розповсюдження коронавірусу (COVID-19), введення карантину, закриття кордонів вже є форс-мажором у господарських відносинах та є підставою для беззаперечної видачі підтверджуючого сертифікату з ТПП України.
Суд погоджується із позивачем, що Відповідачу для отримання сертифікату Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) слід довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов'язання.
Тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладається на заявника.
Відповідач не надав у справу ні письмове повідомлення позивачу про настання обставин непереборної сили, ні довідку ТПП України про настання цих обставин, як доказ виконання п. 8.3. договору та підстави для звільнення від відповідальності перед позивачем.
Відповідач не надав суду і доказів про причинний зв'язок між введенням карантину та неможливістю вчасного виконання ним зобов'язань перед позивачем - це могли бути договори із контрагентами, листування з ними, первинні документи з таможні про зупинення переміщення товарів для позивача та ін.
Отже підстав для звільнення відповідача від сплати пені через настання форс-мажорних обставин та обставин непереборної сили судом за матеріалами справи не встановлено.
Відповідач просить застосувати до вимог позивача про стягнення пені строк позовної давності. З цього приводу судом встановлено таке:
Позивач звернувся до суду із позовом у даній справі 30.12.2021 (штемпель на конверті про надіслання позовної заяви до суду а.с. 53).
Пеня стягується за період з 22.06.2020 по 06.12.2020.
Строк позовної давності для стягнення пені встановлено в один рік згідно положень ст. 258 ЦК України.
Суд погоджується із доводами відповідача, що строк позовної давності обраховується за кожен день нарахування пені за прострочення зобов'язання. Тому строк позовної давності для стягнення пені спливає через рік від кожного дня, за який нараховано пеню.
Станом на 17.06.2020 вже діяла норма п. 12) Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Останніми змінами до цієї Постанови карантин продовжено до 31 березня 2022 р.
Отже суд погоджується із доводами позивача про те, що на весь період карантину для нього продовжується строк позовної давності на стягнення пені з боржника за порушення господарського зобов'язання (який не завершився до часу впровадження карантину) і цей строк на час його звернення до суду не сплив.
На відносини сторін не поширюються норми Закону України 18 червня 2020 року N 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" виходячи з такого:
В преамбулі цього Закону вказано, що він прийнятий з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Норми ЦК України про позовну давність, її строки, обчислення та перебіг є нормами матеріального права, а не процесуального, лише яких стосується Закон України від 18 червня 2020 року N 731-IX.
Позивач не доводить пропуск ним строків позовної давності з поважних причин (бо вважає його дотриманим), тому заперечення відповідача з цього приводу суд не приймає до уваги.
Отже підстав для застосування строку позовної давності до вимог позивача судом не встановлено.
Правомірність позовних вимог з боку позивача доведена зібраними у справ доказами, відповідач розрахунок за позовними вимогами не провів, однак до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 74 535,57 грн. пені.
В решті вимог у позові слід відмовити через неправильні розрахунки.
На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник через неправильні дії відповідача, з нього на користь позивача слід стягнути 2270,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоконстракшн" ( ідентифікаційний код 38393813, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А) на користь Приватного сервісного підприємства "Ньютон" (ідентифікаційний код 24354040, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131) - 74 739,78 грн. пені за прострочення поставки товару на підставі договору поставки № 06022020 від 06.02.2020 та 2270,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
В решті вимог у позові відмовити.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 02 лютого 2022
Суддя Н.М. Спаських