Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4720/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС ТРЕЙД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТАНДАРТ ТРЕЙД"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Бевзюк О.О.
відповідача - Бойко Ю.М.
До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВІС ТРЕЙД" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТАНДАРТ ТРЕЙД" та просить суд про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 669 від 18.05.2020 в розмірі 413 110,00 грн, пені - 67 461,22 грн, штрафу - 41 811,00 грн, трьох відсотків річних - 13 957,91 грн, інфляційних втрат - 9 955,95 грн, витрат на правничу допомогу - 50 000,00 грн та витрат по сплаті судового збору 8 194,44 грн.
Ухвалою від 01.12.2021 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 20.12.2021 р. о 09:30. Засідання відкладалося з 20.12.2021 по 10.01.2022, з 10.01.2022 по 17.01.2022.
10.01.2022 відповідачем було подано відзив на позовну заяву (вх. 256) із запереченнями щодо заявлених позовних вимог.
14.01.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 803), в якій позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.
Засідання у справі відкладалося до 31.01.2022.
У призначеному на 31.01.2022 судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а також надав заяву про включення до судових витрат позивача на правничу допомогу 50000,00 грн, з доказами понесення зазначених витрат.
Представник відповідача заперечував проти позову та заяви позивача про відшкодування понесених судових витрат, подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 922/158/22.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні, про що до протоколу судового засідання від 31.01.2022 було занесено протокольну ухвалу. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
В той же час, згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначені в статті 252 ГПК України, згідно ч. 2 якої розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд даної справи по суті розпочався 20.12.2021, з відкриття першого судового засідання.
З огляду на встановленні ч. 3 ст. 195 ГПК України обмеження щодо зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Окрім того, як було встановлено судом, на час вирішення питання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 922/158/22, провадження у вказаній справі не було відкрито, а позовна заява була залишена без руху.
Розглянувши матеріали справи по суті, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
18 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВІС ТРЕЙД» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТАНДАРТ ТРЕЙД" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товарів № 669 (надалі - Договір), за яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та повністю оплатити його вартість.
Пунктом 3.5, 3.6 Договору сторони узгодили проведення оплати безготівковим розрахунком на банківський рахунок Продавця на умовах попередньої оплати на розрахунковий рахунок Позивача в день виставлення рахунку Позивачем.
Позивач вказував, що свої зобов'язання Позивач виконав належним чином, а саме своєчасно, відповідно до умов даного Договору передавав у власність Відповідача Товар належної якості, але Відповідач свої зобов'язання за вказаним Договором не виконав повністю, а саме за отриманий Товар розрахувався частково та з порушенням встановленого Договором строку оплати, внаслідок чого грубо порушив свої зобов'язання за вказаним Договором.
Станом на 27.10.2021 заборгованість Відповідача перед Позивачем за вказаним Договором так і не погашена та складає 413110,00 грн.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Покупець, який неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема несвоєчасно розраховується за поставлений Товар) повинен на вимогу і на користь Постачальника сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожний день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми). У випадку непогашення грошової заборгованості більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості Покупець зобов'язаний додатково (окрім пені) сплатити на користь Продавця штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого Товару.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання, позивачем було нараховано пеню - 67461,22 грн, штраф - 41811,0 грн, 3% річних - 13957,91 грн, інфляційні втрати - 9955,95 грн.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що строк виконання зобов'язання з оплати поставленого продавцем товару виникає у покупця в день отримання від продавця рахунку на оплату і за твердженням відповідача, він не отримував від ТОВ «Овіс Трейд» рахунків на оплату, що, на думку відповідача, звільняє його від обов'язку оплачувати отриманий товар.
У відповіді на відзив позивач зазначав, що Позивачем на користь Відповідача передавався Товар - нафтопродукти. Товар доставлявся на користь Відповідача транспортом Позивача, на підтвердження цього факту до матеріалів справи надані товарно-транспортні накладні. Разом із вантажем Позивачем на підпис Відповідача надавався пакет оригіналів супровідних документів, а саме видаткова накладна, рахунок, товарно-транспортна накладна. Всі зазначені документи містили всі обов'язкові реквізити, в тому числі дату їх складання і тому Відповідач, підписуючи зазначені документи також своїм підписом підтверджував дату їх отримання та складання. Жодних претензій від Відповідача щодо передачі Товару або не наданих документів Позивачу не надходило. Крім того, пунктом 8.2. Договору купівлі-продажу товарів № 669 від 18.05.2020 Сторони дійшли до згоди складати, підписувати уповноваженими особами та відправляти засобами електронного документообігу M.E.Doc IS в електронному вигляді з накладенням електронно-цифрового підпису первинні та інші розрахункові документи: додатки до договору, видаткові накладні або акти прийому-передачі або акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури, акти звіряння тощо. Зазначені в даному пункті первинні та інші документи можуть бути оформлені та підписані уповноваженими особами в паперовому вигляді. Документи, що належно оформлені як в електронному вигляді, так і в паперовому вигляді є оригіналами та мають однакову юридичну силу. Позивачем було надано до матеріалів справи рахунки-фактури, що направлялись Позивачем Відповідачеві засобами електронного документообігу M.E.Doc IS з підтвердженням їх отримання ЕЦП печатки відповідача.
Також, позивач вказував, що Відповідачем у травні 2021 року узгоджено та підписано з Позивачем Акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджує визнання Відповідачем виникнення заборгованості за кожну доставку вантажу в узгоджені первинними документами дати та наявності боргу в сумі 418100 грн., що існувала на той час та щодо якої виник спір. Після підписання зазначеного Акту Відповідачем було сплачено на користь Позивача ще 5000 грн., поставок Товару більш не здійснювалось. Таким чином, вказаним Актом Відповідачем було визнано, що існує заборгованість, стягнення якої є предметом даної справи.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За укладеним сторонами Договором поставки були закріплені наступні умови:
2.5. Факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару в рамках цього Договору може підтверджуватися або актами приймання-передачі або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представникам обох сторін. Датою поставки (передані у власність) партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі товару.
2.6. Сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану партію товару є документом, який засвідчує факт передачі у власність партії товару, а також засвідчує Остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) партії товару. Кожна видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану партію товару є невід'ємної частиною цього Договору.
2.7. Право власності на товар (партію товару) виникає у Покупця: з моменту його передачі (поставки) та оформлень-накладної (акта приймання-передачі) в порядку, передбаченому пунктом 2.5. цього Договору.
3.5. Покупець зобов'язаний здійснити попередню (авансову) оплату ціни (вартості) кожної партії товару, якщо інше передбачено у додатках (додаткових угодах) до цього Договору. Невиконання цього обов'язку Покупцем надає Продавцю право відмовитися від виконання своїх обов'язків за цим Договором повністю або частково (у тому числі відмовитися в передачі у власність (поставки) товару).
3.6. Оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів банківський поточний рахунок Продавця. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної замовленої партії товару на підставі рахунку, виставленого Продавцем, протягом дня його виставлення.
3.8. Датою оплати (отримання грошей Продавцем) вважається дата поступлення грошових коштів на банківські поточний рахунок Продавця.
8.2. Сторони дійшли до згоди складати, підписувати уповноваженими особами та відправляти засобами електронно документообігу M.E.Doc IS в електронному вигляді з накладенням: електронно-цифрового підпису первинні та інші розрахункові документи: додатки до договору, видаткові накладні або акти прийому-передачі або акти виконаних робіт податкові накладні, рахунки-фактури, акти звіряння тощо. Зазначені в даному пункті первинні та інші документи можуть бути оформлені та підписані уповноваженими особами в паперовому вигляді. Документи, що належно оформлені як електронному, вигляді, так і в паперовому вигляді є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
Факт поставки товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а. с. 41-56), транспортними накладними (а.с. 56-70), актом звіряння взаємних розрахунків (а. с. 112) та визнається сторонами.
Заперечення відповідача щодо обов'язку оплати товару пов'язані з тим, що за твердженням відповідача, він не отримував від позивача рахунки на оплату отриманого товару. Однак, суд не може погодитися з такими запереченнями з огляду на те, що за пунктом 3.6 Договору строк оплати пов'язується із виставленням рахунку, а не його врученням, а також з огляду на наступне.
За твердженням позивача, рахунки на оплату надавалися відповідачу разом з іншими документами, якими оформлялося здійснення поставки товару, зокрема з видатковими накладними. Також, у відповідності до п. 8.2 Договору рахунки направлялися відповідачу і в електронній формі засобами електронно документообігу M.E.Doc IS з накладенням електронно-цифрового підпису.
Вказані твердження позивача підтверджуються наступним:
- наданими позивачем копіями звітів системи електронно документообігу M.E.Doc IS про відправку із зазначенням дат і перевірки електронних підписів (печаток) сторін, які містять інформацію про відповідача як отримувача документів;
- посиланням самим же відповідачем на реквізити рахунків в призначеннях платежів за оплачений товар (згідно банківської виписки а.с. 71-80), де відповідач вказує номера і дати рахунків за якими здійснюється оплата.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності спростовують твердження відповідача про неотримання рахунків на оплату та підтверджують неналежне виконання відповідачем взятих за Договором зобов'язань.
Окрім того, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Загальним правилом ділового обороту в процесі виконання договорів поставки є надання постачальником усіх супровідних документів разом із поставкою товару, а тому отримання відповідачем товару, підписання видаткових накладних, відсутність будь яких претензій до постачальника щодо пакету наданих документів та здійснення часткової оплати за рахунками (які він ніби то не отримував, але посилається на них), і при цьому заперечення отримання рахунків під час судового вирішення спору, суперечить добросовісній діловій практиці з боку відповідача.
Згідно п. 3.6 Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної замовленої партії товару на підставі рахунку, виставленого Продавцем, протягом дня його виставлення.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Покупець, який неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема несвоєчасно розраховується за поставлений Товар) повинен на вимогу і на користь Постачальника сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожний день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми). У випадку непогашення грошової заборгованості більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості Покупець зобов'язаний додатково (окрім пені) сплатити на користь Продавця штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого Товару.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1. Постанови ПВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок позивача по нараховано пені - 67461,22 грн, штрафу - 41811,0 грн, 3% річних - 13957,91 грн, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням листа Верховного суду України N62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 8719.93 грн, оскільки індекс інфляції за весь період (з вересня 2021 по жовтень 2021 включно) = 1.0211080 (вересень 2021 року - 101.2%, жовтень 2021 року - 100.9%).
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу понесених сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги б/н від 17.08.2021, копію акту наданих послуг від 27.01.2022 на суму 50000,00 грн, копію видаткового касового ордеру від 27.01.2022 на суму 50000,00 грн, копію прибуткового касового ордеру № 1 від 27.01.2022, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1/1 від 27.01.2022.
Згідно умов Договору про надання правової допомоги від 17.08.2021 адвокат зобов'язується надати Клієнту правову допомогу щодо представництва прав і законних інтересів Клієнта в господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі про стягнення з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТАНДАРТ ТРЕЙД» заборгованості за Договором купівлі-продажу товарів № 669 від 18.05.2020р. Клієнт відповідно до цього Договору має право давати окремі доручення про вчинення дій, складання процесуальних та інших документів у Справі. Окремі доручення узгоджуються сторонами.
Згідно п. 4.1-4.2 Договору про дання правової допомоги на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Сторонами узгоджено розмір адвокатського гонорару за даною справою в сумі 1000,00 грн за годину роботи та загальним розміром (вартістю) до 10% від суми позову. У разі збільшення обсягу наданих послуг Адвокатом, ніж узгоджено Сторонами на момент укладення даного Договору, сторони окремою домовленістю Сторін визначають іншу суму гонорару.
Згідно п. 4.4 сторони прийшли до згоди та вирішили, що сума коштів, що оплачена Клієнтом на користь Адвоката на підставі Акту наданих послуг є узгодженою сумою гонорару Адвоката за цим Договором та не підлягає поверненню.
27.01.2022 було підписано акт наданих послуг з правової допомоги, за яким сторонами погоджено, що по справі 922/4720/21 правові клієнтом отримано правові послуги на загальну суму 50000,00 грн, які складаються з наступних: зустріч з клієнтом, з'ясування підстав та мети звернення з виїздом поза робоче місце адвоката - 2 години - 2000,00 грн; вивчення документів наданих клієнтом, проведення правового аналізу правочину на відповідність законодавству України з виїздом поза робоче місце адвоката - 8 години - 8 000,00 грн; збір та оформлення доказів по справі, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта - 2 годин - 2 000,00 грн; складання позовної заяви, здійснення розрахунку штрафних санкцій, ціни позову, оформлення позову, розрахунку, додатків, складання складання та направлення відповіді на відзив клопотань - 24 год. - 24000,00 грн; подання позовної заяви, контроль за рухом справи - 2г од - 2000,00 грн; участь у судових засіданнях - 12 000,00 грн.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Надавши оцінку опису та вартості наданої правничої допомоги, закріпленим в акті від 27.01.2022, а також запереченням відповідача, судом не встановлено завищення вартості заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу враховуючи складністю справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову.
Також, судом враховано, що позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження фактичного понесення зазначених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору та судові витрати позивача на правничу допомогу по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТАНДАРТ ТРЕЙД" (Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ГАРШИНА, будинок 5/7, ідентифікаційний код особи 40268712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС ТРЕЙД" (Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ КЛОЧКІВСЬКА, будинок 98-А, ідентифікаційний код особи 34392042) заборгованість в розмірі 413 110,00 грн, пеню - 67 461,22 грн, штраф - 41 811,00 грн, три відсотки річних - 13 957,91 грн, інфляційні втрати - 8 719,93 грн, витрати на правничу допомогу - 49 886,87 грн та 8 175,90 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "03" лютого 2022 р.
Суддя Л.С. Лаврова