"03" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3614/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
секретар судового засідання Потребенко О.М.,
розглянувши справу № 916/3614/21 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /ЄДРПОУ 38727770, адреса - 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14/ в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) /ЄДРПОУ 38728418, адреса - 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua/
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕСТЕЛ" /ЄДРПОУ 33118839, адреса - 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, e-mail: cstel@cstel.ua/
про стягнення збитків у розмірі 66 484,60 грн
за участі представників сторін:
від позивача: Остапов В.В. в порядку самопредставництва державного підприємства в режимі відеоконференції;
від відповідача: не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином; надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі (вх. № 2974/22 від 02.02.2022).
25.11.2021 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3729/21/ до товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕСТЕЛ" про стягнення збитків у розмірі 66 484,60 грн та судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач належним чином у визначений законом спосіб не зареєстрував податкову накладну, у зв'язку із чим, позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 66 484,60 грн.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 193, 224 ГК України, п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Ухвалою суду від 30.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3614/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
08.12.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін /вх. № 33080/21/.
Ухвалою суду від 08.12.2021 року задоволено клопотання позивача державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін /вх. № 33080/21 від 08.12.2021 року/ у справі № 916/3614/21; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 20.01.2022 р. о 10:00 год.
20.01.2022 року судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняномую з 19.01. по 21.01.2022 року включно .
24.01.2022 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи у розумний строк поза межами строку, визначеного ст. 248 ГПК України, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін на 03.02.2022 р. о 10:45 год з проведенням його в режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі; надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі (вх. № 2974/22 від 02.02.2022).
Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, між державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (далі - покупець, позивач) та ТОВ «Сієстел» (далі - постачальник або відповідач) було укладено договір від 03.09.2018 року №221-В-ІЛФ-18 на закупівлю товару - стаціонарні витратоміри.
Відповідно до п. 5.4.7 Договору Постачальник зобов'язаний сплатити штраф і відшкодувати збитки в разі невиконання, або неналежного виконання ним зобов'язань за Договором, якщо він не доведе, що порушення Договору сталося не з його вини.
Відповідно до п. 5.4.9 Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцю належним чином складену, оформлену податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України. Податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної надається за допомогою спеціалізованої програми на електронну адресу: «medok@uspa.gov.ua» виключно в електронній формі, після її реєстрації в ЄРПН. При складанні податкової накладної на філію, у графі «Отримувач (Покупець)», спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та через кому -найменування такої філії, яка фактично від імені головного підприємства (Покупця) є Стороною договору, а саме- державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Іллічівська філія ДП «АМПУ» (Адміністрація Іллічівського морського порту). При заповненні реквізиту «номер філії» проставляється номер « 5».
12 листопада 2018 року Постачальник виконав поставку стаціонарних витратомірів та надав послуги з їх монтажу та налаштування загальною вартістю 398 907,60 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 66 484,60 грн.
Постачальником була зареєстрована податкова накладна №8 від 12.11.2018 року, проте в ній містилась помилка в обов'язковому реквізиті: в порушення вимог п.201.1 ПКУ (невірно вказано код ДКПП на послуги монтажу, налаштуванню та підключенню обладнання).
При направлені розрахунку коригування № 13 від 12.11.2018 року до податкової накладної №8 від 12.11.2018 року в ЄРПН Постачальником був змінений код ДКПП. Реєстрація даного розрахунку була зупинена контролюючим органом в автоматичному режимі про що свідчить квитанція про зупинення реєстрації розрахунку коригування, у якій зазначені помилки та недоліки у розрахунку. Також контролюючим органом була зазначена пропозиція щодо надання Постачальником пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такого розрахунку коригування в ЄРПН.
ДП «АМПУ» звернулось до Постачальника з листом від 01.04.2020 року № 681/15- 02-02.02-06/Вих, в якому було повідомлено, що в зв'язку із тим, що Постачальник своєю бездіяльністю порушив граничний строк, зазначений у п.201.16.2 ПКУ щодо подання документів на реєстрацію розрахунку коригування у ЄРПН, ДП «АМПУ» витратило право на податковий кредит та відповідне зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, тим самим фактично понесло збитки.
Господарським судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення збитків у розмірі 66 484,60 грн внаслідок неможливості позивача скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, оскільки відповідач належним чином у визначений законом спосіб не зареєстрував податкову накладну.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).
Як встановлено судом вище, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору від 03.09.2018 року №221-В-ІЛФ-18 на закупівлю товару - стаціонарні витратоміри.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач належним чином не виконав обов'язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за зазначену суму ПДВ.
Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, господарський суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Таким чином, з врахуванням положень податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, господарський суд приходить до висновку про відхилення доводів позивача про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, по розрахунках згідно договору поставки.
Так, згідно з абзаців 10, 14, 17 п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Господарський суд зазначає, що права позивача в разі нездійснення/здійснення неналежної відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
При прийнятті рішення у даній справі, господарський суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.03.2020 року у справі № 911/224/19, відповідно до якої, в даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
При цьому господарський посилання позивача на правову позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену в постанові від 03.08.2018р. у справі №917/877/17 є помилковим, оскільки містять інші обставини справи. Зокрема, у даній справі було подано скаргу до податкового органу, за якою було здійсненні відповідні перевірки і притягнуто особу до адміністративної відповідальності, тобто вину відповідача доведено. На відміну від наведеної справи, у цій справі протиправних дій відповідача не доведено. А тому зазначений висновок не може бути застосований до цієї справи.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський суд зазначає, що позивачем на виконання ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано доказів на підтвердження доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зокрема акту (довідки) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) не підлягають задоволенню у повному обсязі, так як необґрунтовані та недоведені.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. В задоволенні позовних вимог державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕСТЕЛ" про стягнення збитків у розмірі 66 484,60 грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 лютого 2022 р.
Суддя Н.Д. Петренко