ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2022Справа № 910/14672/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-грейн-експо" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код: 39673098)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіліті трейд" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 21, офіс 401; ідентифікаційний код: 42929107)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного агентства резерву України (25014, обл. Кіровоградська, м. Кропивницький, пр-т Інженерів, будинок 2; ідентифікаційний код: 00951862)
про стягнення 3 943 585, 91 грн,
Представники сторін:
від позивача: Радченко О.П.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-грейн-експо" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіліті трейд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості в розмірі 3 943 585, 91 грн за договором поставки № 1703-1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 06.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 оголошено перерву до 20.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-грейн-експо" про витребування доказів та відповідно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіліті трейд" та Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного агентства резерву України додаткові докази по справі. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2021.
16.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.01.2022.
19.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, в якому позивач також просив суд поновити строк на подання таких доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подання клопотання про долучення доказів, а саме, копій додаткових угод № 3 від 31.03.2021, № 4 від 02.04.2021 та № 5 від 07.04.2021 та відповідно клопотання позивача про долучення доказів, а саме, копій додаткових угод № 3 від 31.03.2021, № 4 від 02.04.2021 та № 5 від 07.04.2021 залишено без розгляду.
У судовому засіданні 19.01.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 19.01.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
17.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-грейн-експо" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фесіліті трейд" (далі - покупець) укладено договір поставки № 1703-1 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (далі - товар), в кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які з моменту їх підписання стають невід'ємними частинами цього договору.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що вартість товару по кожній конкретній партії товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у додатковій угоді до цього договору.
Відповідно до п. 3.1. договору поставка здійснюється на умовах EXW на складі постачальника ("Франко склад") (у редакції Інкотермс 2020), за адресою Кіровоградська обл., м. Кропивницький, проспект Інженерів, 2.
Згідно п. 4.2. договору оплата здійснюється на умовах, які встановлені в додатковій(их) угоді(ах) до договору.
За умовами п. 4.5. договору моментом поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцю в місці поставки, визначеного, згідно додаткової угоди, що є невід'ємною частиною цього договору та згідно видаткової накладної.
Відтак, сторони договору погодили, що кількість, асортимент товару, строки поставки, вартість та порядок розрахунків буде визначатися у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами даного договору.
17.03.2021 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №1703-1 від 17.03.2021.
Відповідно до п. 1, 2, 4 додаткової угоди № 1, постачальник зобов'язався поставити у термін до 19.03.2021, а покупець прийняти й оплатити товар протягом трьох банківських днів з дати поставки, а саме: пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року у кількості 3000 тон за ціною 596, 22 грн за тону.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, 19.03.2021 ним було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 3000 тонн, загалом на суму 1 788 660, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1903-1 від 19.03.2021, складською квитанцією № 19 від 19.03.2021 АЧ997811 та актом приймання-передачі № 8 від 19.03.2021.
24.03.2021 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки № 1703-1 від 17.03.2021.
Відповідно до п. 1, 2, 4 додаткової угоди № 2 постачальник зобов'язався поставити у термін до 26.03.2021, а покупець прийняти й оплатити товар протягом трьох банківських днів з дати поставки, а саме: пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року у кількості 3000 тон за ціною 596, 22 грн за тону.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору, 25.03.2021 ним було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 3000 тон, загалом на суму 1 788 660, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2503-1 від 25.03.2021 та складською квитанцією № 21 від 25.03.2021 АЧ № 997813.
31.03.2021 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки № 1703-1 від 17.03.2021.
Відповідно до п. 1, 2, 4 додаткової угоди № 3 постачальник зобов'язався поставити у термін до 02.04.2021, а покупець прийняти й оплатити товар протягом трьох банківських днів з дати поставки, а саме: пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року у кількості 1000 тон за ціною 596, 22 грн за тону.
Як відзначає позивач, на виконання умов договору, 01.04.2021 ним було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 1000 тон, на суму 596 220, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0104-2 від 01.04.2021 та складською квитанцією № 23 від 01.04.2021 АЧ997815.
02.04.2021 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 1703-1 від 17.03.2021.
Відповідно до п. 1, 2, 4 додаткової угоди № 4 постачальник зобов'язався поставити у термін до 05.04.2021, а покупець прийняти й оплатити товар протягом трьох банківських днів з дати поставки, а саме: пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року у кількості 3000 тонн за ціною 596, 22 грн за тону.
На виконання умов договору, 02.04.2021 як зазначає позивач ним було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 3000 тон, на суму 1 788 660, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0204-1 від 02.04.2021 та складською квитанцією № 25 від 02.04.2021 АЧ 997817.
07.04.2021 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 5 до договору поставки № 1703-1 від 17.03.2021.
Відповідно до п. 1, 2, 4 додаткової угоди № 5 постачальник зобов'язався поставити у термін до 09.04.2021, а покупець прийняти й оплатити товар протягом трьох банківських днів з дати поставки, а саме: пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року у кількості 98,650 тонн та 1993,809 тонн за ціною 596,22 грн за тону.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору, 07.04.2021 ним було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 98,650 тонн та 1993,809 тонн, загалом на суму 1 247 565, 91 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0704-1 від 07.04.2021 та складськими квитанціями № 27 від 07.04.2021 АЧ997819, № 28 від 07.04.2021 АЧ997820.
Позивач стверджує, що загалом за договором, ним було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року у кількості 12092,459 тонн на загальну суму 7 209 765, 91 грн.
За отриманий товар відповідач частково сплачував суми коштів, а саме: 05.04.2021 - 894 330, 00 грн, 07.04.2021 - 881 300, 00 грн, 14.04.2021 - 295 000, 00 грн, 14.04.2021 - 90 220, 00 грн, 14.04.2021 - 395 000, 00 грн, 204 330, 00 грн, 297 000, 00 грн та 209 000, 00 грн, що загалом становить 3 266 180 грн та підтверджується банківською випискою.
Необхідність звернення до суду з даним позовом виникла у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар, що становить 3 943 585, 91 грн, та яку відповідно позивач й просить суд стягнути з відповідача.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1703-1 від 17.03.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Судом встановлено, що на виконання обумовлених сторонами договірних зобов'язань, зокрема, на виконання додаткової угоди № 1 від 17.03.2021, позивачем 19.03.2021 було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 3000 тонн, загалом на суму 1 788 660, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1903-1 від 19.03.2021, складською квитанцією № 19 від 19.03.2021 АЧ997811 та актом приймання-передачі № 8 від 19.03.2021.
Додаткова угода № 1 від 17.03.2021, видаткова накладна № 1903-1 та акт приймання-передачі № 8 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток товариства, що підтверджує факт поставки позивачем пшениці м'якої нестандартної у кількості 3000 тонн та відповідно прийняття її відповідачем.
Також, на виконання умов додаткової угоди № 2 від 24.03.2021 до договору поставки № 1703-1 від 17.03.2021 позивачем 25.03.2021 було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 3000 тон, загалом на суму 1 788 660, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2503-1 від 25.03.2021 та складською квитанцією № 21 від 25.03.2021 АЧ № 997813.
Додаткова угода № 2 від 24.03.2021 та видаткова накладна № 2503-1 від 25.03.2021 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток товариства, що підтверджує факт поставки позивачем пшениці м'якої нестандартної у кількості 3000 тонн та відповідно прийняття її відповідачем.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 3 577 320, 00 грн.
Як про це вказує позивач та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами відповідачем було здійснено оплату поставленого товару на суму 3 266 180, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "Укр-грейн-експо".
Відтак, відповідачем було здійснено часткову оплату, та відповідно неоплаченим залишився товар на суму 311 140, 00 грн.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4.5. договору моментом поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцю в місці поставки, визначеного, згідно додаткової угоди, що є невід'ємною частиною цього договору та згідно видаткової накладної.
Оплата здійснюється на умовах, які встановлені в додатковій(их) угоді(ах) до договору (п. 4.2. договору).
За умовами п. 2 додаткових угод № 1 та № 2 покупець зобов'язаний прийняти й оплатити товар протягом трьох банківських днів з дати поставки.
Таким чином, з огляду на те що товар було поставлено 19.03.2021 та 25.03.2021 відповідно та враховуючи п. 2 додаткових угод № 1, 2 обов'язок відповідача щодо здійснення оплати є таким, що настав.
В той час, суд звертає увагу на тому, що доказів щоб підтверджували виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати частини неоплаченого товару на суму 311 140, 00 грн в матеріалах справи не міститься. Доводів позивача щодо наявної заборгованості за поставлену згідно видаткових накладних № 1903-1 від 19.03.2021 та № 2503-1 від 25.03.2021 пшеницю м'яку нестандартну, відповідачем спростовано не було, доказів протилежного суду не представлено.
За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача та відповідно не надав суду доказів здійснення оплати поставленої продукції, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 1703-1 від 17.03.2021 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 311 140, 00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, а відтак, такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 3 632 445, 91 грн, то вказані вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на слідуюче.
Суд відзначає, що у позовній заяві позивачем зазначалося, що передача кожної конкретної партії товару, що поставлялася за договором, оформлялася тристороннім актом приймання-передачі товару між позивачем, відповідачем та третьою особою. Позивач із свого боку, підписував тристоронні акти прийому-передачі товару від 19.03.2021, 25.03.2021, 01.04.2021, 02.04.2021, 07.04.2021, та передавав для підписання третій особі, однак, оригінальні примірники вказаних актів для позивача, третьою особою не надавалися.
У зв'язку з чим, позивач просив суд під час судового розгляду справи та з'ясування обставин наведених позивачем, витребувати у Відповідача та третьої особи, докази, а саме додаткові угоди № 3 від 31.03.2021, № 4 від 02.04.2021, № 5 від 07.04.2021, видаткові накладні № 0104-2 від 01.04.2021, № 0204-1 від 02.04.2021, № 0704-1 від 07.04.2021, акти приймання-передачі товару від 25.03.2021, 01.04.2021, 02.04.2021, 07.04.2021.
У свою чергу, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, судом було задоволено клопотання позивача та відповідно ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіліті трейд" оригінали наступних документів: додаткової угоди № 3 до Договору поставки № 1703-1 - 1 від 31.03.2021; видаткової накладної № 0104-2 від 01.04.2021; акту приймання - передачі від 01.04.2021; додаткової угоди № 4 до Договору поставки № 1703-1 - 1 від 02 квітня 2021 року; видаткової накладної № 0204-1 від 02.04.2021; акту приймання - передачі від 02.04.2021; додаткової угоди № 5 до Договору поставки № 1703-1 - 1 від 07 квітня 2021 року; видаткової накладної № 0704-1 від 07.04.2021; акту приймання - передачі від 07.04.2021. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіліті трейд" належним чином засвідчені документи, а саме: складську квитанцію № 19 від 19.03.2021 АЧ997811; складську квитанцію № 21 від 25.03.2021 АЧ № 997813; складську квитанцію № 23 від 01.04.2021 АЧ997815; складську квитанцію № 25 від 02.04.2021 АЧ 997817; складську квитанцію № 27 від 07.04.2021 АЧ997819; складську квитанцію № 28 від 07.04.2021 АЧ997820. Витребувано у Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного агентства резерву України оригінали актів приймання - передачі товару від 25.03.2021, 01.04.2021, 02.04.2021, 07.04.2021 та належним чином засвідчені копії складської квитанції № 19 від 19.03.2021 АЧ997811; складської квитанції № 21 від 25.03.2021 АЧ №997813; складської квитанції № 23 від 01.04.2021 АЧ997815; складської квитанції № 25 від 02.04.2021 АЧ 997817; складської квитанції № 27 від 07.04.2021 АЧ997819; складської квитанції № 28 від 07.04.2021 АЧ997820.
Однак, витребуваних доказів суду не надано.
Отже, як про це вказує позивач 31.03.2021 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки № 1703-1 від 17.03.2021.
Відповідно до п. 1, 2, 4 додаткової угоди № 3 постачальник зобов'язався поставити у термін до 02.04.2021, а покупець прийняти й оплатити товар протягом трьох банківських днів з дати поставки, а саме: пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року у кількості 1000 тон за ціною 596, 22 грн за тону.
На виконання умов договору, 01.04.2021 за твердженнями позивача було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 1000 тон, на суму 596 220, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0104-2 від 01.04.2021 та складською квитанцією № 23 від 01.04.2021 АЧ997815.
02.04.2021 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 1703-1 від 17.03.2021.
Відповідно до п. 1, 2, 4 додаткової угоди № 4 постачальник зобов'язався поставити у термін до 05.04.2021, а покупець прийняти й оплатити товар протягом трьох банківських днів з дати поставки, а саме: пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року у кількості 3000 тонн за ціною 596, 22 грн за тону.
На виконання умов договору, 02.04.2021 як зазначає позивач ним було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 3000 тон, на суму 1 788 660, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0204-1 від 02.04.2021 та складською квитанцією № 25 від 02.04.2021 АЧ 997817.
07.04.2021 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 5 до договору поставки № 1703-1 від 17.03.2021.
Відповідно до п. 1, 2, 4 додаткової угоди № 5 постачальник зобов'язався поставити у термін до 09.04.2021, а покупець прийняти й оплатити товар протягом трьох банківських днів з дати поставки, а саме: пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року у кількості 98,650 тонн та 1993,809 тонн за ціною 596,22 грн за тону.
Знову ж таки, позивач зазначає, що на виконання умов договору, 07.04.2021 ним було поставлено відповідачу пшеницю м'яку нестандартну у кількості 98,650 тонн та 1993,809 тонн, загалом на суму 1 247 565, 91 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0704-1 від 07.04.2021 та складськими квитанціями № 27 від 07.04.2021 АЧ997819, № 28 від 07.04.2021 АЧ997820.
Водночас, судом встановлено, що додані позивачем до позовної заяви додаткові угоди № 3 від 31.03.2021, № 4 від 02.04.2021 та № 5 від 07.04.2021 не підписані уповноваженою особою відповідача та не містять відтиску печатки відповідача. Видаткові накладні № 0104-2 від 01.04.2021, № 0204-1 від 02.04.2021 та № 0704-1 від 07.04.2021 також не підписані з боку відповідача та не містять відтиску його печатки.
Частинами 1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В той час, 19.01.2022 у судовому засіданні на стадіїї дослідження доказів представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії додаткових угод № 3 від 31.03.2021, № 4 від 02.04.2021 та № 5 від 07.04.2021 та заявлено клопотання про поновлення строку на подачу даних доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів. Клопотання про долучення до матеріалів справи доказів а саме копії додаткових угод № 3 від 31.03.2021, № 4 від 02.04.2021 та № 5 від 07.04.2021 залишено без розгляду.
Крім цього, суд зазначає, що подані позивачем 19.01.2022 фотокопіїї додаткових угод не завірені, оригіналів вказаних угод позивачем також не подавалось.
Отже, з огляду на викладене, за висновком суду, позивачем не доведено вірогідними доказами обставин щоб свідчили про поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-грейн-експо" відповідачу продукції, а саме: пшеницю м'яку нестандартну урожаю 2010 року на суму 3 632 445, 91 грн, а судом у свою чергу таких обставин не встановлено.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-грейн-експо" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіліті трейд" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 21, офіс 401; ідентифікаційний код: 42929107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-грейн-експо" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код: 39673098) заборгованість в розмірі 311 140 (триста одинадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 667 (чотири тисячі шістсот шістдесят сім) грн 10 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 31.01.2022
Суддя Баранов Д.О.