61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
18.01.2022 Справа №905/1669/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Васильєвій О.М., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до відповідача Кредитної спілки "Залоговое агенство" (код ЄДРПОУ пр. Перемоги, буд. 65, м.Горлівка, Донецька область, 84626)
про стягнення 120 000, 00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Предмет та підстави спору
На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Залоговое агенство» про стягнення неповернутої суми додаткового пайового внеску у розмірі 120 000,00 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 03.05.2002 року ОСОБА_1 набув статусу члена кредитної спілки «Залоговое агенство». За період з 03.05.2002 по 01.11.2018 року ОСОБА_1 було здійснено додатковий пайовий внесок на загальну суму 745615,36 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 01.11.2018 №24 та протоклаом №01/11-18 зборів спостережної ради відповідача. Відповідно до протоколу 01/11-18 зборів спостережної ради кредитної спілки «Залоговое агенство» від 01.11.2018 року членство Позивача в кредитній спілці було припиненно, проте позивачу було відмовлено в поверненні додаткового пайового внеску. Таким чином, позивач вважає, що було порушено норми чинного законодавства через не повернення йому суми додаткового пайового внеску після припинення його членства в кредитній спілці «Залоговое агенство».
Позиція відповідача
Судом встановлено, що ухвала від 27.09.2021 у цій справі відповідачем отримана 01.10.2021,що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, на якому міститься підпис особи без зазначення прізвища. Подальші ухвали суду отримувались з боку відповідача Кузьминою 23.11.2021, 30.12.2021, 05.01.2022.
Разом з тим, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Кредитної спілки «Залоговое агенство» (код 25902413) значиться ОСОБА_1, тобто позивач. Інших осіб, які б мали повноваження представляти інетерси юридичної особи відповідача, не зазначено.
Відповідач відзив на позов не надав. ОСОБА_1 як керівник відповідача інтереси останнього не представляв.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що будь які зацікавлені особи не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Хід розгляду справи та процесуальні дії
Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито провадження у справі №905/1669/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.10.2021.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до розпорядження Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 №33-р, у зв'язку з закінченням знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних в Господарському суді Донецької області канцелярських товарів (офісний папір, картриджі, конверти тощо), зупинено з 01.10.2021 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду. Рекомендовано суддям та працівникам апарату суду використання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема "Електронний суд", розміщення відповідних оголошень на офіційній сторінці суду на веб-порталі "Судова влада України", тощо).
Ухвалою суду від 13.10.2021 відкладено підготочве засідання на 10.11.2021; запропоновано позивачу надати суду належні та допустимі докази на підтвердження сплати ним додаткового пайового внеску; надати копію рішення спостережної ради або правління Кредитної спілки "Залоговое агенство" (у разі делегування йому цього повноваження) про прийом позивача до кредитної спілки; належні докази прийняття спостережною радою рішення про повернення додаткового внеску позивачу, у разі відсутності такого, позивачу надати обґрунтування щодо строків та порядку повернення додаткового внеску за наявності рішення спостережної ради про відмову в поверненні позивачу додаткового внеску, запропонувати Відповідачу надати суду копію рішення спостережної ради або правління (у разі делегування йому цього повноваження) про прийом позивача до кредитної спілки; належні та допустимі докази на підтвердження внесення позивачем додаткового внеску; належні докази прийняття спостережною радою рішення про повернення позивачу додаткового внеску; визнати явку позивача в настпуне підготовче засідання обовязковою.
Ухвалою суду від 10.11.2021 відкладено підготовче засідання на 23.11.2021
Ухвалою від 23.11.2021 року суд постановив: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 13.12.2021 року; запропонувати ОСОБА_1 надати суду належні та допустимі докази на підтвердження сплати ним додаткового пайового внеску до Кредитної спілки "Залоговое агенство"; запропонувати Кредитній спілці "Залоговое агенство" надати належні та допустимі докази на підтвердження внесення позивачем додаткового внеску у розмірі 745615,36 грн у касу підприємства та відповідного внесення цих сум на банківський рахунок підприємства; визнати явку позивача в наступне підготовче засідання обов'язковою.
Ухвалою суду від 13.12.2021 відкладено підготовче засідання на 21.12.2021 року.
Ухвалою від 21.12.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №905/1669/21 до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 17.01.2022 року.
У судове засідання призначене на 17.01.2022 з'явився позивач та приймав участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв'язку. Разом з тим під час проведення судового засідання відеоконференцзв'язок з позивачем був прерваний у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву до 18.01.2022. У судове засідання 18.01.222 позивач не з'явився та подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами
Як зазначає позивач, він 03.05.2002 року набув статусу члена кредитної спілки «Залоговое агенство». За період членства в кредитній спілці з 03.05.2002 по 01.11.2018 року позивачем було здійснено додатковий пайовий внесок на загальну суму 745615,36 грн.
Відповідно до положень статуту Кредитної спілки «Залоговое агентство» у редакції 2017 року прийняття до кредитної спілки проводиться на підставі письмової заяви та рішення спостережної ради, якщо таке право не делеговане спостережною радою управлінню кредитної спілки.
Судом відмічається, що позивачем не додано до матеріалів справи докази прийняття його до кредитної спілки. Разом з тим, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із засновників Кредитної спілки «Залоговое агенство» (код 25902413) значиться ОСОБА_1 .
Згідно з п. 17.1 статуту Кредитної спілки «Залоговое агентство» у редакції 2017 року припинення членства в кредитній спілці відбувається у випадку, зокрема, добровільного виходу з членів спілки.
Повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому цим статутом та відповідними положеннями кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами, спостережною радою кредитної спілки або правлінням відповідного рішення (п. 17.8 статуту).
01 листопада 2018 року позивач подав заяву до Голови спостережної ради Кредитної спілки «Залоговое агентство» про добровільний вихід із членів Кредитної спілки «Залоговое агентство», в якій просив припинити його членство в кредитні спілці за власним бажанням та заяву про повернення додаткового пайового внеску на загальну суму 745615,36 грн. Заяви позивача були розглянуті на зборах спостережної ради кредитної спілки 01.11.2018.
Згідно протоколу №01/11-18 зборів спостережної ради Кредитної спілки «Залоговое агентство» від 01.11.2018, на яких були присутні голова спостережної ради - ОСОБА_2 , в ивкож ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , останніми прийнято рішення про припинення членства ОСОБА_1 у Кредитній спілці «Залоговое агентство», а також було відмовлено ОСОБА_1 у повернені додаткового пайового внеску на загальну суму 745615,36 грн., у зв'язку із тяжким фінансовим становищем відповідача.
Слід зазначити, що позивачем не додано до матеріалів справи докази про створення спостережної ради відповідача та обрання її членів.
Щодо подання первинних бухгалтерських документів на підтвердження внесення позивачем додаткового внеску у кредитну спілку, позивачем надані наступні докази та пояснення.
Позивачем подана довідка №24 від 01.11.2018 про розмір додаткового пайового внеску члена кредитної спілки «Залоговое агенство» ОСОБА_1 , з якої вбачається, що розмір додаткового пайового внеску ОСОБА_1 у кредитній спілці станом на 01.11.2018 складає суму:745615,36 грн. Довідка підписана ОСОБА_7 , як головним бухгалтером.
Судом відмічається те, що позивачем не додано до матеріалів справи докази призначення на посаду головного бухгалтера ОСОБА_7 та докази обіймайння нею посади станом на день видачі довідки.
У додаткових поясненнях до позовної заяви ОСОБА_8 зазначив, що сплата позивачем додаткового пайового внеску підтверджується бухгалтерською довідкою про розмір додаткового пайового внеску від 01.11.2018 року №24 та протоколом зборів спостережної ради кредитної спілки «Залоговое агентство» від 01.11.2018р., які вже було додано до позовної заяви. Інших доказів позивач не має, адже ордери, що підтверджують внесення позивачем додаткових внесків, знаходились в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . У травні 2014 року ОСОБА_8 був вимушений переїхати до м. Київ у зв'язку з проведенням антитерористичної операції. З цього моменту до попереднього місця проживання Позивач не повертався і на теперешній час, така можливість у нього також відсутня. Крім цього, у додаткових поясненнях до позовної заяви зверталася увага на те, що другий екземпляр ордерів, зберігався в бухгалтерській документації Кредитної спілки, архів якої, знаходився в гаражі № НОМЕР_2 , за адресою: м. Горлівка, автокооператив «Каскад». Наразі автокооператив повністю зруйновано, у зв'язку з потраплянням вибухового снаряду. На підвердження таких подій, позивачем було надано фотознімки з місця пожежі, правовстановлюючи документи на гараж.
Також, позивач зазначив, що додатковим підтвердженням того, що ним вносилися додаткові пайові внески та того, що розмір несплаченого йому Кредитною спілкою додаткового пайового внеску становить 745615,36 грн свідчать облікові відомості з програмного забезпечення Кредитної спілки, які були надані до суду у вигляді «скріншотів» (фото) відкритого вікна компьютерної програми у друкованому на папері вигляді та записані на диск СD.
Окрім цього, позивач звернув увагу на те, що рішення спостережної ради про прийом його до кредитної спілки як і ордери перебували в гаражі № НОМЕР_2 . Проте, на підтвердження того, що він дійсно був членом Кредитної спілки «Залоговое агенство», ОСОБА_1 надає Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, де міститься інформація про те, що він був одним із засновників кредитної спілки.
При дослідженні інформації, яка була надана позивачем на двох дисках СD, судом встановлено, що на одному з дисків містяться фото з місця пожежі та документів стосовно пожежі, яка відбулась в гаражі № НОМЕР_2 , за адресою: м. Горлівка, автокооператив «Каскад» та стосовно гаражу № НОМЕР_2 , копії яких містяться в матеріалах справи у паперовому вигляді. На другому диску, який був поданий позивачем до матеріалів справи разом з поясненнями 08.12.2021 місяться «скріншоти» (фото) вікон з програмного забезпечення Кредитної спілки «Залоговое агенство», копії яких містяться в матеріалах справи у паперовому вигляді.
Позивачем при дослідженні доказів, а саме «скріншотів» (фото) вікон з програмного забезпечення Кредитної спілки «Залоговое агенство» надавались пояснення, а саме позивачем пояснено, що програмне забезпечення Кредитної спілки «Залоговое агенство» було розроблено на замолення відповідача, у цю программу вносились відомості щодо прізвища, суми, виду вкаду та щодо руху коштів стосовно вкладу певними працівниками, які мали доступ до такої програми.
Також, позивачем пояснено, що виписка з руху коштів з особового рахунку відповідача відкритого у банківскій установі не підтвердить внесення позивачем коштів о фонди відповідача, оскільки на час внесення коштів у відповідача, відповідно до норм чинного на той час законодаства, був високий ліміт залишків готівкових коштів у касі підприємства, до 500 тис грн, тому такими доказами можуть бути прибуткові касові ордери, які втрачені за надзвичайних обставин, а саме у зв'язку з пожежою у місці, де такі документи зберігались. За таких обставин, довідка бухгалтера, протокол спостережної ради та скріншоти з програмного забезпечення Кредитної спілки «Залоговое агенство» є усіма доказами, які наявні в розпорядженні позивача.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Відповідно до ч. 1 ст. З Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Глава 13 Господарського кодексу України визначає особливості статусу інших суб'єктів господарювання, в тому числі кредитних спілок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 130 Господарського кодексу України кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована громадянами у встановленому законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг. Кредитна спілка є юридичною особою. Статусу юридичної особи вона набуває з дня її державної реєстрації.
Кредитна спілка діє на основі статуту, який затверджується загальними зборами членів кредитної спілки. Майно кредитної спілки є її власністю і складається з фондів кредитної спілки, коштів доходу та іншого майна.
Статус, порядок організації та здійснення господарської діяльності кредитної спілки визначаються цим Кодексом, законом про кредитні спілки та іншими законами.
Закон України «Про кредитні спілки» визначає організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань.
Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»).
Судом відзначається, що законодавство про кредитні спілки з 2002 року постійно змінювалось, та як зазначив позивач, кредитна спілка фактично припинила діяльність з 2014 року у зв'язку з проведенням антиретористичної операції в Донецькій області, та подальше приведення діяльності кредитної спілки у відповідності до вимог чинного законодаства, відповідачем не здійснювалось.
Як було встановлено судом вище, серед документів поданих позивачем, відсутні документи на підтвердження переліку осіб, які є засновниками відповідача, які є членами спостережної ради, а також на підтвердження отримання відповідачем статусу фінансової установи від Національного банку України та отримання ліцензії на певні види діяльності.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв'язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки. Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов'язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок. У разі коли вступний та обов'язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов'язкового пайового внеску.
Днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення.
У разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці вступний внесок їй не повертається. Повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.
Отже, згідно норм чинного законодаства, як станом на 2002 рік так і станом на теперішній час, членство в кредитній спілці підтверджується відповідною заявою, рішення спостережної ради та фактом внесення вступного та обов'язкового внеску. Припинення членства фізичної особи у кредитній спілці також пов'язане з відповідною заявою та рішенням спостережної ради.
Спору щодо припинення членства фізичної особи у кредитній спілці у даній справі не має. Спір стосується тільки права позивача на повернення додаткового пайового внеску у розмірі 120000,00 грн.
Як вбачається зі змісту ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення.
Судом відмічається, що спостережною радою рішення про повернення позивачу додаткового пайового внеску у розмірі 120000,00 грн не приймалось. Навпаки, спостережною радою відповідача прийнято рішення про відмову позивачу в поверненні додаткового пайового внеску. Рішення ради мотивовано тим, що на підприємстві відповідача тяжкий фінансовий стан, не дотримано кредитною спілкою нормативу достатності капіталу, платоспроможності, нормативу прибудковості.
За таких обставин, для правильного вирішення спору, суду слід встановити коли позивач став членом відповідача; коли, в якому розмірі та який вид внесків здійснював позивач протягом 2002-2018 років до фондів відповідача; коли, в якому розмірі та який вид внесків забирав позивач з фонду відповідача та відповідно перевірити правильність розрахунків позивача щодо наявності або відсутності неповернутих позивачу додаткових пайових внесків та їх розмір.
Відповідно до положень частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою та четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України оказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частина 1 та 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладає обов'язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям, а саме: належності, допустимості, достатності та вірогідності, що визначені статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, за змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Таким чином, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову (Постанова Верховного Суду від 09.06.2021у справі № 920/505/20).
Допустимість доказів, згідно з статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, означає обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19).
Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом (Постанова Верховного Суду від 09.06.2021у справі № 920/505/20).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши подані позивачем докази, як то докази на підтвердження зникнення первинної уставної та бухгалтерської документації щодо діяльності відповідача в результаті пожежі в гаражі, судом останні не приймаються до уваги, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини пов'язані із зберіганням такої документації у відповідному гаражі та не наданий перелік документів, які там зберігались. Надані документи та фотографіі можуть слугувати для висновку про те, що у відповідному гаражі сталась пожежа і такий гараж належав дружині позивача, а не про те, що в даному гаражі зберігались документи.
Щодо облікових відомостей з програмного забезпечення Кредитної спілки, які були надані до суду позивачем у вигляді «скріншотів» (фото) відкритого вікна компьютерної програми у друкованому на папері вигляді та записані на диск СD, то суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 Господарського процесуального кодексу України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п'ята статті 96 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Така правова позиція міститься в Постанові КГС ВС від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20.
Дослідивши облікові відомості з програмного забезпечення Кредитної спілки, судом відзначається, що програмне забезпечення відповідача створено в електронній формі та відповідна інформація в ньому є інформацією в електронній (цифровій) формі. Тобто виписки (облікові відомості) з програмного забезпечення повинні бути подані у порядку передбаченому для електронних доказів.
А подані «скріншоти» (фото) вікон з програмного забезпечення як у паперовій формі так і на електронному носії (диск СD) не відповідають вимогам що ставляться до подання електронних доказів. Суд не має можливості перевірити достовірність даних у таких скріншотах, чи відповідають вони оригіналу, чи подана інформація з усієї бази даних чи тільки частково, ким створена база, який порядок внесення даних у таку програму, хто вносив дані, яким чином вносились дані, хто відповідальний за повноту та достовірність даних.
Отже, подані «скріншоти» (фото) вікон з програмного забезпечення як у паперовій формі так і на електронному носії (диск СD) не приймаються судом як належні та допустимі докази на підтвердження обставин пов'язаних з внесенням позивачем додаткового пайового внеску до фондів відповідача, його розмірі, та наявності або відсутності неповернутої частини.
Такі докази не приймаються судом як письмові, оскільки вони не відовідають критеріям письмових доказів.
Разом з тим, до належних та допустимих доказів на підтвердження внесенням позивачем додаткового пайового внеску до фондів відповідача, його розміру, відносяться прибуткові касові ордери та журнал реєстрації прибуткових касових ордерів, книга обліку доходів та витрати як це було передбачено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (що було чинне до 05.01.2018).
Судом приймається до уваги пояснення позивача про те, що документи щодо господарської діяльності відповідача втрачені у зв'язку з проведенням АТО. Однак, за відсутності жодного первинного бухгалтерського документу щодо доходів та витрат відповідача та внесків позивача, суду не вбачається переконатись у поясненнях позивача. Судом також враховується те, що позивач є керівником відповідача і у нього є повний доступ до документації відповідача, за повноту та правильність ведення якої відповідає керівник.
Посилання позивача на довідку підписану головним бухгалтером від 01.11.2018 як на доказ внесення коштів та наявності заборгованості, судом сприймається критично, оскільки така довідка не підтверджена жодним первинним бухгалтерським документом та позивачем не додано доказів того, що Гулік І.Г. обіймала посаду головного бухгалтера відповідача. Окрім того, протокол спостережної ради від 01.11.2018, також не свідчить про те, що позивачем здійснювались додаткові пайові внески, у протоколі зазначено тільки про те, що спостережна рада відмовляє позивачу у поверненні додаткового пайового внеску у розмірі 745615,36 грн
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт здійснення додаткового пайового внеску в кредитну спілку «Залоговое агенство» у розмірі а ні 745615,36 грн, а ні 120000,00 грн (сума яку просить позивач), а тому у суду відсутній обов'язок, вважати доводи позивача переконливими та доведеними.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є недоведеними належними та допустимими доказами, тому є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 129 236-238 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до суду апеляційної інстанції у порядку та строки передбаченими ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 18.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 01.02.2021 у зв'язку з відпусткою судді.
Суддя Д.М. Огороднік