вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.02.2022м. ДніпроСправа № 904/8921/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Заводська, буд. 2, ідентифікаційний код 00130820) про стягнення 35 792,47 грн. збитків
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №39/10-6856-21 від 29.10.2021 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" заборгованості на загальну суму 35 792,47 грн. збитків завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п.2.1 договору, розрахований на підставі п.3.13 та 5.7 договору та п.1 Розділу VІ Правил.
Також позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №1015/1819-ЕЕ від 08.10.2018 щодо обсягу споживання природного газу в березні 2019 року, а саме відповідач спожив природний газ в обсязі меншому на 156,447 тис.куб.м. (на 8,58%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.1.2 договору.
Ухвалою суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/8921/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
До суду 07.12.2021 надійшов відзив відповідача яким останній просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що саме відхилення в ці дні величин температури зовнішнього повітря і сприяло зменшенню витрат природного газу. Дані обставини не залежать від воли споживача природного газу та не можуть бути прогнозовані. Таким чином, зменшення фактичної величини споживання природного газу по відношенню до прогнозної величини відбулося з причин, які передбачити не можливо, а отже з причин, які не можна розцінювати як такі, що відбулися з вини АТ "Дніпровська ТЕЦ".
Також відповідача зазначає, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування реально понесених збитків. Вказаний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20, від 21.09.2021 у справі №904/6992/21, які є обов'язковими для застосування судом.
До суду 13.12.2021 надійшла відповідь позивач на відзив в якій зазначає, що відносини у сфері використання природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу", який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів України. Отже, незалежно від того, що загальні правила відшкодування збитків викладені в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб'єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов'язковим до даного виду правовідносин. Враховуючи зазначене, затверджені нормативним актом Правила постачання природного газу, в тому числі стосовно стягнення збитків, які є спеціальними та діють в окремій сфері господарювання, мають пріоритет у нормозастосування перед нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Також позивач зазначає, що станом на момент підготовки тексту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу", якою була вперше запроваджена відповідальність споживача у вигляді обов'язку відшкодування збитків у разі перевищення/недовикористання визначених договором постачання природного газу обсягів природного газу, і державної реєстрації цієї постанови в Міністерстві юстиції України (06.11.2015) частина п'ята статті 225 Господарського кодексу України діяла у відповідній редакції. За цих умов (умов відповідності пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу приписам частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України) визначені Правилами збитки відповідали правовому змісту збитків, природа і алгоритм розрахунку яких впроваджений був частиною п'ятою статті 225 Господарського кодексу України. Натомість, з 01.05.2016 - моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 07.04.2015 № 289-VIII, і відповідно втратою чинності частиною п'ятою статті 225 Господарського кодексу України, зазначена правова узгодженість змісту збитків у Правилах постачання природного газу була втрачена з огляду на не внесення відповідних змін до цих Правил в частині регулювання правовідносин, пов'язаних з нарахуванням і відшкодуванням збитків, в тому числі шляхом заміни в тексті терміну "збитки" на "штраф". Під час співіснування норми частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України і пункту 1 розділу УТ Правил постачання природного газу в судовій практиці по суті не виникало правових колізій чи правової невизначеності із нормою статті 231 Господарського кодексу України. Згідно з усталеною практикою господарських судів на той час (до 01.05.2016) норма частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України передбачала окремий вид збитків і кваліфікувалась господарськими судами як спеціальна по відношенню до норм статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статей 224, 225, 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, позивач стверджує, що наявність якісно відмінних ознак передбачених Правилами постачання природного газу і Договором збитків виключає застосування до спірних правовідносин статей 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, які визначають збитки як одну з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною і виражається в об'єктивному зменшенні будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Натомість, визначення правової природи і вирішення спору в цілому щодо стягнення передбачених Правилами постачання природного газу і Договором збитків повинне відбуватися із застосуванням статей 546, 547, 548, 549 Цивільного кодексу України та статей 199,230,231,232 Господарського кодексу України, які визначають відповідно штраф (як одну з форм неустойки) і штрафну санкцію як один з видів господарських санкцій у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Саме лише та обставина, що Договір, Правила постачання природного газу, Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України містить термін "збитки" не має вирішального значення для висновок про їх ідентичну правову природу.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,
08 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (далі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - відповідач, споживач) укладено договір №1015/1819-ЕЕ постачання природного газу, з урахуванням додаткових угод №1 від 22.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 01.11.2018, №4 від 28.11.2018, №5 від 20.03.2019, №6 від 20.03.2019, №7 від 29.03.2019, (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений АТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.
Пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 6) передбачено, що постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 11 471,576 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: листопад 2018 року - 1 238,870 тис.куб.метрів; грудень 2018 року - 3 032,823 тис.куб.метрів; січень 2019 року - 3 116,584 тис.куб.метрів; лютий 2019 року - 2 259,299 тис.куб.метрів; березень 2019 року - 1 824,000 тис.куб.метрів.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови:
- підтвердження споживачу номінації в порядку, передбаченому Кодексом ГТС, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, в редакції яка діяла станом на 27.07.2018;
- включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Умовами пунктів 3.8 - 3.11 договору (в редакції додаткової угоди № 4) визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 договору.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:
- завірену копію акту про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (ГТС);
- інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно:
1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до підпункту 3.8.1 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до реєстру споживачів постачальника (відповідно до підпункту 3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно із цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Пунктом 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4) визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Підпунктами 4, 6 пункту 6.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4) передбачені обов'язки споживача, а саме:
- самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і не допускати відхилення фактичних обсягів використання газу більше, ніж на 5% від замовлених без їх коригування шляхом підписання додаткової угоди;
- прийняти газ в кількості, зазначеній в пункті 2.1 даного договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Додатковою угодою від 20.03.2019 № 5 до договору сторони дійшли згоди пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п.6.2, підп. 8) п.6.2, підп. 4) п.6.3, абзац третій підп. 2) п.6.4 договору застосовуються сторонами з 01.03.2019. Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп. 5) п.6.2, адзац другий підп. 2) п.6.4 договору з 01.03.2019 втрачають чинність.
Пунктом 7.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 11 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з листопада 2018 року по березень 2019 року, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 84 666 720,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та заперечень:
- за листопад 2018 року від 30.11.2018 обсягом 1 238,870 тис.куб.м. на суму 9 269 983,52 грн.;
- за грудень 2018 року від 31.12.2018 обсягом 3 032,823 тис.куб.м. на суму 22 693 437,77 грн.;
- за січень 2019 року від 31.01.2019 обсягом 3 116,584 тис.куб.м. на суму 23 320 188,84 грн.;
- за лютий 2019 року від 28.02.2019 обсягом 2 259,299 тис.куб.м. на суму 16 905 457,81 грн.;
- за березень 2019 року від 31.03.2019 обсягом 1 667,553 тис.куб.м. на суму 12 477 652,09 грн.
Відповідач зобов'язання з оплати прийнятого природного газу виконав у повному обсязі, що визнається сторонами, втім відповідач фактично спожив у березні 2019 року природний газ в обсязі, на 156,447 тис. куб. м (на 8,58%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 договору.
Позивач стверджує, що загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем умов пункту 2.1 договору в березні 2019 року, розрахований на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору і пункту 1 Розділу VI "Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів" Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції Правил, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), складає 35 792,47 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем у березні 2019 року умов договору та на виконання пункту 3 розділу VI Правил позивачем 16.05.2019 на адресу відповідача направлено акт-претензію №26-1123-19 від 16.05.2019, якою позивач вимагав у відповідача на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору і пункту 1 розділу VI Правил сплатити збитки в розмірі 421 427,48 грн.
Листом №884/07 від 12.06.2019 відповідачем акт-претензію №26-1123-19 від 16.05.2019 позивача залишено без задоволення з підстав необґрунтованості претензійних вимог.
Листом №26-4511-19 від 02.12.2019 позивач повідомив відповідача про здійснення перерахунку суми збитків, зазначеної в акті-претензії №26-1123-19 від 16.05.2019, сума збитків, яка підлягає відшкодуванню складає 35 792,47 грн.
Доказів оплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами до матеріалів справи не надано.
Позивач стверджує, що відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, допустив у березні 2019 року невідповідність фактично використаного об'єму природного газу замовленим відповідачем та визначеним договором обсягам споживання природного газу, нараховані позивачем збитки за березень 2019 року у сумі 35 792,47 грн. в добровільному порядку не оплатив, що і стало причиною виникнення спору та причиною звернення до суду з даним позовом до суду.
Предметом доказування у даній справі є обставини пов'язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, наявність підстав для покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.
Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Визначення поняття збитків наводиться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді стягнення збитків настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору). Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Згідно з пунктом 6 частини п'ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови, зокрема порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за відповідною формулою …
У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Як вбачається зі змісту постанов Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №904/6992/20 та від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20, останнім (судом) викладено висновок щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил. Зокрема, Верховний Суд акцентував увагу, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, а пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків.
Отже, право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків.
Також суд зауважує, що існує сформована практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил № 2496, а саме у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20, від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20 та від 16.12.2021 у справі № 911/3214/20.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Із урахуванням наведеного господарський суд зазначає, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за споживання газу у більшому/меншому обсязі від замовленого об'єму, не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків.
За встановлених обставин, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Інші доводи позивача, викладені у позовній заяві, не спростовують висновків суду та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення 35 792,47 грн. збитків відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Е.М. Бондарєв