31.01.2022 року м.Дніпро Справа № 908/599/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 (суддя Дроздова С.С.)
у справі № 908/599/21
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ладний”, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя"
про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії, -
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ладний” звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” про розірвання договору № 31/05/2018-01 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 червня 2018 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 з 04.07.2020; - зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” передати за актом приймання-передачі об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Ладний” наступну документацію щодо багатоквартирного будинку: - технічний паспорт на багатоквартирний будинок; - паспорт об'єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва; - енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем; - проектна документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем; - документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; - технічну документація обладнання котелень; - технічну документація на ліфти; - план земельної ділянки - акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок: - паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку; - зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг у період з 01 червня 2018р. по 04 липня 2020р.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір № 31/05/2018-01 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 червня 2018 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 з 04.07.2020. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” передати за актом приймання-передачі об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Ладний” наступну документацію щодо багатоквартирного будинку: - технічний паспорт на багатоквартирний будинок; - паспорт об'єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва; - енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем; - проектна документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем; - документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; - технічну документація обладнання котелень; - технічну документація на ліфти; - план земельної ділянки; - акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок; - паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг у період з 01 червня 2018 р. по 04 липня 2020 р.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ладний” 6 810 грн. 00 коп. судового збору.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 у справі №908/599/21 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права.
За твердженням скаржника, судом не враховано, що Договір № 31/05/2018-01 сторонами не розірваний та є дійсним.
Зауважує, що за даними протоколу № 1 загальних зборів ОСББ «Ладний» співвласниками прийняте рішення про відмову від керуючої компанії, однак не вказано яким чином повинна здійснюватися вказана відмова, тобто не визначена процедура.
Наголошує, що місцевий господарський суд, всупереч законодавчим нормам, в оскаржуваному рішенні не встановив, що передачі відповідної документації на будинок передує вжиття таких заходів, як утворення комісії, визначення комісією технічного стану об'єкта відповідно до вимог законодавства та складення акту приймання-передачі об'єкта в управління, дотримання чого не підтверджено позивачем належними доказами, що виключає обов'язок ТОВ “Місто для людей Запоріжжя”, визначений ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визначив документацію, яку відповідач зобов'язаний передати позивачу, яка не входить до переліку документації, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.06.2018 року № 176.
Звертає увагу, що станом на 06.09.0217 року (прийняття будинку в управління) діяли Правила управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 2 лютого 2009 № 13, які встановлювали порядок здійснення управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, порядок передачі будинку в управління у разі укладення договору.
ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» вказує на відсутність можливості відновити документацію, яка фізично не існувала, посилаючись на відсутність законодавчого обов'язку щодо її виготовлення.
Також, зважає на те, що прийняття рішення у даній справі стосовно задоволення вимог про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком може вплинути на права ряду співвласників ОСББ «Ладний» не згодних з вибором форми управління - самоуправління та відмовою від послуг ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», як керуючої компанії, однак, суд не залучив їх до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021 у справі №908/599/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 10 215 грн.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі №908/599/21 апелянтом до матеріалів справи надано заяву з доданим до неї оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 10 215 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021 у справі №908/599/21, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 31.01.2022р. о 14 год. 00 хв.
10.01.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ладний” надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 вирішено судове засідання у справі, призначене на 31.01.2022 о 14:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ладний” з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
31.01.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній повідомив про неможливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному, на підтвердження чого надав скриншот листка непрацездатності з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, а тому просив відкласти розгляд справи.
З приводу даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02) , «Карнаушенко проти України»(Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.
Слід зауважити, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Разом з тим, оцінюючи доданий до клопотання про відкладення розгляду справи скриншот листка непрацездатності з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, апеляційний суд зазначає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ч. 1 ст. 96 ГПК України).
А згідно ч. 2 цієї статті електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згаданий вище доказ не містить кваліфікованого електронного підпису, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 96 ГПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а ОСББ «Ладний» не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.
Позивач та відповідач не забезпечили явку повноважних представників у судове засідання на 31.01.2022р. на 14 год. 00 хв., про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила розпочати розгляд справи без участі представників сторін.
Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України.
Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 від 24 березня 2020 було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» (ОСББ «Ладний», т. 1 а.с. 13-21).
28 квітня 2020 було внесено запис про державну реєстрацію ОСББ «Ладний», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 25).
01.06.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» та Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 укладено Договір № 31/05/2018-01 (Договір), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» надавало послуги з управління багатоквартирним будинком, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 (т. 1 а.с. 26-28).
02 травня 2020 рішенням співвласників багатоквартирного будинку, оформленого протоколом загальних зборів № 1 було прийнято відмовитися від послуг керуючої компанії - ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та вибрати форму управління - самозабезпечення (т. 1 а.с. 28-38).
04 травня 2020 ініціативна група будинку по вул. Ладозький, 17 звернулась до управляючої компанії багатоквартирним будинком ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» про розірвання Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до якого було вказано про факт реєстрації 28 квітня 2020 ОСББ «Ладний» та запропоновано передати документацію на багатоквартирний будинок (т. 1 а.с. 39).
Враховуючи, що у встановлений законом строк ОСББ «Ладний» не отримало відповіді на звернення від 04 травня 2020, 22 липня 2020 ініціативною групою та головою ОСББ «Ладний» були направленні повторні звернення із копіями документів про реєстрацію ОСББ «Ладний» (т. 1 а.с. 40-43).
Позивач вказував на те, що відповідач станом на грудень 2020 не надав відповідей на жодне його звернення.
З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2020 адвокатським запитом до ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» було запрошено: фінансовий звіт із детальним розписом усіх затратних статей щодо фактичних витрат на послугу з управління багатоквартирним будинком № 17 по вул. Ладозькій у м. Запоріжжі за весь період управління будинком; первинну документацію, що підтверджує обсяг фактично наданої послуги; інформацію про залишок коштів на рахунку багатоквартирного будинку (т. 1 а.с. 44-46).
11 лютого 2021 адвокатським запитом до ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» було запитано про дату, час та місце передачі ОСББ «Ладний» примірника технічної та іншої передбаченої документації на багатоквартирний будинок (т. 1 а.с. 47-48).
Позивач вказував на те, що всупереч вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідач проігнорував дані адвокатські запити.
Голова правління ОСББ «Ладний» Свириденко С.А. 17 лютого 2021 подав до ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» заяву, у якій ще раз проінформував про створення об'єднання з вимогою призначити дату та час для передачі усієї технічної та іншої документації на будинок та здійснити перерахунок коштів. Строк виконання цих вимог було встановлено до кінця лютого 2021. До заяви було долучено протокол № 1 загальних зборів від 02 травня 2020 (т. 1 а.с. 49).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» не надало письмової відповіді на повідомлення позивача, у визначений законом строк не уклало договір про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та не передало документацію на будинок, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оскільки відповідачем свої зобов'язання з передачі ОСББ спірної документації та здійснення остаточного нарахування плати за послуги у визначені строки не виконані, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Суд також зазначив, що відповідач безпідставно ухилився від укладення угоди про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що є підставою для його розірвання в судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність чи відсутність підстав для: розірвання договору, зобов'язання управителя багатоквартирного будинку передати документацію на цей будинок створеному у ньому об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку та здійснення остаточного нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.
За приписами ст.ст. 316, 319, 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII від 14.05.2015.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-ІІІ від 29.11.2001 об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частинами 1 та 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» замовник будівництва або попередній власник будинку зобов'язаний передати паспорт об'єкта будівництва та один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об'єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. У разі якщо об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено, паспорт об'єкта будівництва та примірник технічної документації на будинок передаються управителю, якщо його обрано відповідно до закону. У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку. У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.
Згідно із ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Частиною першою ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III від 29.11.2001 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом, врегульовано діяльність ОСББ, визначено правові та організаційні засади його створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. ч. 1, 14 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути створене лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку/будинках. Державна реєстрація об'єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Як зазначалося вище, 01.06.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» та Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 укладено Договір № 31/05/2018-01 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 (т. 1 а.с. 26-27).
Протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 від 24 березня 2020 було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» (т. 1 а.с. 13-21)..
28.04.2020 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ладний", номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11031020000049112 (т. 1 а.с. 25).
За приписами ч.ч. 18, 19 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об'єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об'єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж. У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об'єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об'єднання відновлює її за власний рахунок.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 13, 14, 526 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі вищевикладених обставин, у позивача виникло право вимагати у попереднього управителя будинком, яким є відповідач, технічну документацію на підставі частин 18, 19 статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а у відповідача виник обов'язок у тримісячний строк з дня державної реєстрації об'єднання передати спірну документацію на будинок.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
А як передбачено ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» свого обов'язку передати об'єднанню відповідну документацію на будинок.
Апеляційний суд враховує, що станом на момент укладення договору про надання послуг з управління будинком № 31/05/2018-01 від 01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» та Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17, були чинними Правила управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, які затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 № 13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2009 за № 377/16393 (далі - Правила № 13).
Проте, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 183 від 12.08.2019 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02 лютого 2009 року № 13 «Про затвердження Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд».
13.09.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком».
Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018, визначають порядок надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір управління), укладеного відповідно до Законів України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” та “Про житлово-комунальні послуги”.
Пунктом 12 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком визначено, що для забезпечення належного утримання спільного майна будинку та прибудинкової території і проведення поточного ремонту спільного майна будинку управитель не пізніше ніж протягом 20 днів з моменту набрання чинності договором управління складає план здійснення заходів з утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточного ремонту спільного майна будинку, що включає: план-графік технічного огляду будинку; графік прибирання прибудинкової території; графіки проведення дезінсекції та дератизації; графік прибирання місць загального користування; план-графік поточного ремонту; план-графік оглядів димових та вентиляційних каналів; інші заходи (у разі необхідності та залежно від наявного обладнання будинку).
Відповідно до п. 14, 15 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком управитель зберігає та веде технічну документацію на будинок, а також забезпечує внесення змін до неї у випадку зміни технічного стану будинку, зокрема в результаті проведення його капітального ремонту або реконструкції, переобладнання, перепланування тощо. До складу документації, яка ведеться управителем, крім тієї, що передана йому за актом приймання-передачі, входять: описи робіт на поточний і капітальний (у випадку організації його проведення управителем за рішенням співвласників) ремонт; акти технічних оглядів будинку; журнали аварійних заявок співвласників; протоколи вимірювань опору електромереж (за наявності); акти огляду/повірки димових та вентиляційних каналів; акти огляду/експертизи ліфтів (за наявності ліфтів); акти виконаних робіт з дезінсекції та дератизації (за наявності); акти щодо повірки вузлів обліку води на загальнобудинкові потреби (за наявності); список співвласників будинку; інша документація, передбачена цими Правилами та законодавством.
Згідно із п. 67 вищевказаних Правил не пізніше дня, що настає за днем припинення дії договору управління, управитель передає новому управителю багатоквартирного будинку чи особі, уповноваженій співвласниками, або об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку: наявну технічну документацію на такий будинок; інформацію про виконані роботи з технічного обслуговування і ремонту конструктивних елементів багатоквартирного будинку та інженерних систем протягом строку дії договору управління, але не більше ніж три останні роки; інформацію про виникнення аварійних ситуацій і технічних несправностей у розрізі конструктивних елементів та інженерних систем за строк дії договору управління, але не більше ніж три останні роки; дані бухгалтерського обліку доходів та витрат на утримання багатоквартирного будинку протягом строку дії договору управління, але не більше ніж три останні роки; майно, передане управителю багатоквартирного будинку за рішенням співвласників.
В свою чергу, Перелік технічної документації на багатоквартирний будинок затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.07.2018 № 176 (за реєстр. в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 930/32382), який набрав чинності 14.09.2018.
До технічної документації на багатоквартирний будинок згідно з вказаним Переліком належить: 1. Технічний паспорт на багатоквартирний будинок. 2. Паспорт об'єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва. 3. Енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем. 4. Проектна документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем. 5. Документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. 6. Технічна документація обладнання котелень. 7. Технічна документація на ліфти. 8. План земельної ділянки. 9. Акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок. 10. Паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.
Таким чином, в період коли відповідач був управителем багатоквартирного будинку №17 по вул. Ладозькій в м. Запоріжжі набули чинності Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Перелік технічної документації на багатоквартирний будинок, положення яких відповідач як управитель повинен був дотримуватись.
Відповідачем не надано суду доказів підписання акту приймання-передачі технічної документації на житловий будинок № 17 по вул. Ладозька в м. Запоріжжя, натомість останній заперечує можливість такої передачі з огляду на те, що цій процедурі передує вжиття таких заходів, як утворення комісії, визначення комісією технічного стану об'єкта відповідно до вимог законодавства та складення акту приймання-передачі об'єкта в управління, дотримання чого не підтверджено позивачем належними доказами, що виключає обов'язок ТОВ “Місто для людей Запоріжжя”, визначений ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Колегія суддів вважає безпідставними дані твердження, оскільки правовий аналіз положень ч. 18 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє дійти висновку про те, що передбачений зазначеною нормою обов'язок попереднього балансоутримувача будинку з передачі документації на будинок об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку виникає у нього з дня державної реєстрації об'єднання та не залежить від прийняття об'єднанням рішення про передачу йому функцій з управління будинком та про прийняття будинку на баланс, оскільки будь-яких інших умов, крім державної реєстрації об'єднання, для передачі документації від попереднього балансоутримувача Законом не визначено.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/6167/18.
Таким чином, виконання обов'язку з передачі документації на будинок об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім державної реєстрації об'єднання.
Посилання скаржника на необхідність утворення відповідної комісії для визначення технічного стану об'єкту та складення акту приймання передачі об'єкту у відповідності до Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 2 лютого 2009 року № 13 суд не приймає, оскільки, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 серпня 2019 року № 183, наведений відповідачем нормативний акт втратив чинність 13.09.2019, а тому він не може бути застосований до спірних правовідносин.
Враховуючи те, що ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» неодноразово повідомлялося про факт створення ОСББ «Ладний» (листами-зверненнями/адвокатськими запитами від 04.05.2020, 22.07.2020, 11.12.2020, 11.02.2021), проте жодних обґрунтованих заперечень щодо заявлених вимог не висунуло, об'єктивних причин неможливості виконання свого обов'язку з передачі документації на будинок не наводило, наявні достатні підстави стверджувати про те, що останнє безпідставно ухилилося від його виконання та продовжує вчиняти протиправну бездіяльність по відношенню до позивача.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги у відповідній частині.
Колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» про відсутність можливості відновити документацію, якої фізично не існувало, з огляду на положення ч. 18 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", якими передбачено обов'язок управителя багатоквартирних будинків з передачі ОСББ документації на будинок, який виникає у нього з дня державної реєстрації ОСББ та підлягає виконанню без будь-яких інших додаткових умов, оскільки жодних інших підстав, крім державної реєстрації об'єднання, для передачі документації від управителя багатоквартирних будинків до створення ОСББ вказаним Законом не визначено.
При цьому обставини фактичної наявності або відсутності такої документації у відповідача не мають істотного значення для вирішення цієї категорії спорів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» така документація повинна була бути передана замовником будівництва або попереднім власником будинку відповідачу, а у випадку відсутності документації на багатоквартирний будинок він відповідно до вимог частини дев'ятнадцятої статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зобов'язаний відновити її за власний рахунок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі № 910/6167/18 від 05.07.2019, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 917/1208/18 від 13.11.2019, № 921/753/16-г/11 від 11.06.2019.
З цих же підстав апеляційний суд вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно визначив документацію, яку відповідач зобов'язаний передати позивачу, яка не входить до переліку документації, що передбачена законодавством, у розумінні ч. 18 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», оскільки узагальнений перелік документації (її систематизація) наведено не лише нормою Закону, а й доповнено та більш конкретизовано пунктами 12, 15, 67 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018, в яких відсутнє положення про вичерпність даного списку.
Таким чином, позивачем доведено суду факт ненадання відповідачем всупереч ч. 18 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" усієї технічної та фінансово-бухгалтерської документації на багатоквартирний будинок № 17 по вулиці Ладозькій в місті Запоріжжі, передбаченої пунктами 12, 15, 67 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018.
За таких умов, встановивши порушення відповідачем права позивача на отримання документації на будинок, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що 02 травня 2020 рішенням співвласників багатоквартирного будинку, оформленого протоколом загальних зборів № 1 було прийнято відмовитися від послуг керуючої компанії - ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та вибрати форму управління - самозабезпечення (т. 1 а.с. 28-38).
04 травня 2020 ініціативна група будинку по вул. Ладозький, 17 повідомила управляючу компанію багатоквартирним будинком ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» про розірвання Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, у зв'язку з реєстрацією 28 квітня 2020 ОСББ «Ладний» та просила передати документацію на будинок та здійснити перерахунок коштів за надані послуги (т. 1 а.с. 39).
Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання Договору № 31/05/2018-01 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 червня 2018 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 з 04.07.2020, суд першої мотивував своє рішення тим, що факт волевиявлення співвласників багатоквартирного будинку підтверджується рішенням, оформленим протоколом зборів співвласників від 24.03.2020, про що було повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя”.
Як підтверджено матеріалами справи, після державної реєстрації ОСББ “Ладний”, позивач листом від 04.05.2020 повідомив відповідача про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Враховуючи вищевикладене, співвласниками багатоквартирного будинку відповідно до вимог закону було реалізовано своє право на зміну управителя та дострокове розірвання договору.
Проте відповідач безпідставно ухилився від укладення угоди про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та передачі відповідної документації.
Виходячи з аналізу вищезазначених спеціальних норм законодавства, які регулюють правовідносини, що мають місце між сторонами в цій справі, право співвласників багатоквартирного будинку на розірвання договору з управителем, в тому числі у разі прийняття рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком, не залежить від будь-яких інших умов, крім наявності відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку та направлення існуючому управителю повідомлення з додержанням необхідного строку.
За таких обставин, суд вбачає наявність підстав для розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком…
В свою чергу, апелянт не погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 та наголошує, що судом не враховано, що Договір № 31/05/2018-01 сторонами не розірваний та є дійсним.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду в цій частині рішення, а доводи скаржника - необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як передбачено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Слід зауважити, що приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору, насамперед, повинно бути доведено факт чинності договору на момент розгляду справи та наявність передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться у ст. 188 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
Апеляційний зазначає, що за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 31/05/2018-01 від 01 червня 2018 р., колегія суддів дійшла висновку, що за своєю юридичної природою він є договором про надання послуг.
Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
В свою чергу, профільним Законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, - Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” встановлено, що якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору (абзаців 5 п. 5 ст. 13).
Аналогічні положення містяться у п. 33 Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2015 р. № 712, якщо протягом строку дії цього договору співвласники приймають рішення про зміну форми управління будинком або про обрання іншого управителя, цей договір достроково припиняється через два місяці з дати отримання управителем повідомлення від співвласників (уповноваженої ними особи) про таке рішення.
В пункті 7.3. Договору № 31/05/2018-01 від 01 червня 2018 р. сторони визначили, що він може бути припинений внаслідок відмови Управителя (ТОВ «Місто для людей Запоріжжя) або споживача (співвласників багатоквартирного будинку) від здійснення обов'язків, передбачених цим Договором та у інших випадках, передбачених чинним законодавством.
А в п. 7.5. Договору обумовлено, що усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами законодавства.
Колегія суддів зазначає, що мотиви реалізації позивачем свого права на дострокове розірвання договору у спірному договорі не визначені, проте, такі наведені у абзаці 5 п. 5 ст. 13 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, а отже, право на одностороннє розірвання договору може бути реалізовано позивачем з підстав зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя, про що приймається відповідне рішення.
Тобто, у даному випадку одностороннє розірвання не ставиться у виключну залежність від належного виконання іншим контрагентом умов договору (як вид відповідальності), а виступає чинником який призводить до припинення договірних відносин сторін та обумовлює закінчення строку його дії.
В матеріалах справи наявне повідомлення від 04 травня 2020 року про розірвання договору, яке було отримане ТОВ «Місто для людей Запоріжжя.
Таким чином, договір № 31/05/2018-01 від 01 червня 2018 р. з урахуванням пунктів 7.3, 7.5 цього договору є розірваним за ініціативою споживача (співвласників багатоквартирного будинку) з 04.07.2020 року, тобто через два місяці з дати отримання управителем повідомлення від співвласників (уповноваженої ними особи) про таке рішення.
Необхідно наголосити, що сторонами у згаданому правочині не було погоджено особливого порядку оформлення такого розірвання, зокрема, не визначено необхідності підписання відповідної додаткової угоди тощо.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
У ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі N 2-383/2010 (провадження N 14-308цс18) вказала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Положення пункту 7.3. договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов'язковими для виконання ними.
Відтак, у даному випадку, досягнення сторонами згоди стосовно можливості одностороннього розірвання правочину шляхом повідомлення контрагента в повному обсязі узгоджується з принципом свободи договору, що передбачений чинним законодавством України, зокрема, приписами ст. 651, 907 Цивільного кодексу України, абзацу 5 п. 5 ст. 13 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.
Слід наголосити, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.09.2020 у справі N 920/418/19 право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання.
У частинах 3, 4 ст. 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні правочину та втілюються в трьох рівнях тлумачення, зокрема шляхом порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину загалом.
Односторонню відмову від договору у випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин.
Як вже було зазначено вище, позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору на підставі п. 7.3. договору, тобто відмовився від договору і така відмов є реалізованою з 04.07.2020 року.
Отже, оскільки позивач відмовився від договору, то у нього відсутнє суб'єктивне цивільне право, яке б підлягало захисту в судовому порядку.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).
Крім того, за приписами ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
А згідно ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
В той же час, суд першої інстанції задовольнив позов та розірвав договір з 04.07.2020 року, тобто «заднім числом», допустивши неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 у справі № 908/599/21 в частині розірвання Договору № 31/05/2018-01 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 червня 2018 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 з 04.07.2020 належить скасувати, з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги.
Переглядаючи рішення в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг у період з 01 червня 2018 р. по 04 липня 2020 р., апеляційний суд зауважує наступне.
Відповідно до абзацу 6 п. 5 ст. 13 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” у разі зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.
За положенням пунктів 3.3.8 та 7.4. Договору управитель зобов'язаний у разі припинення дії цього договору, в наступному місяці за звітним провести остаточний розрахунок. При розірванні Договору між сторонами проводиться бухгалтерська перевірка та повний взаєморозрахунок, а також повернення боргів, які виникли при співробітництві сторін до моменту підписання Договору.
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів здійснення нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг у період дії договору (з 01 червня 2018 р. по 04 липня 2020 р.), а в матеріалах справи такі докази відсутні, то заявлена вимога обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом.
Щодо аргументів апелянта про те, що прийняття рішення у даній справі стосовно задоволення вимог про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком може вплинути на права ряду співвласників ОСББ «Ладний» не згодних з вибором форми управління - самоуправління та відмовою від послуг ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», як керуючої компанії, однак, суд не залучив їх до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За змістом ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Отже, вказаними приписами процесуального закону чітко передбачено, що суд розглядає справу на підставі поданої позовної заяви, при цьому саме учасник спору самостійно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, підтверджує свої вимоги відповідними доказами. Крім того, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Колегія суддів наголошує, що предметом спору в даній справі є розірвання договору №31/05/2018-01 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 червня 2018р. та зобов'язання вчинити дії з передачі документації на будинок та здійснення перерахунку за надані послуги.
Даний спір ініційовано за зверненням позивача, яке виражене ним шляхом подання до господарського суду відповідної позовної заяви, що цілком відповідає приписам ст. 4, 14, 171 Господарського процесуального кодексу України, і розглядається в межах заявлених позовних вимог.
Частиною 5 ст. 269 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки підстави прийняття рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17, оформленого протоколом від 24 березня 2020, про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний», його державна реєстрація та рішення співвласників багатоквартирного будинку, оформлене протоколом загальних зборів № 1 від 02 травня 2020, про відмову від послуг керуючої компанії - ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та обрання форми управління - самозабезпечення, та їх законність не є предметом судового розгляду у справі №908/599/21; вимоги про їх визнання незаконними/скасування в суді першої інстанції сторонами не заявлялись, то суд апеляційної інстанції не вбачає правового зв'язку із особами, яких просив залучити відповідача до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог, із предметом спору та складом його учасників, а отже й підстав для їх залучення, погоджуючись з позицією Господарського суду Запорізької області.
При цьому для залучення особи до участі у справі, остання або учасник справи, який заявив відповідне клопотання/заяву, має довести наявність у цієї особи правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням в контексті предмету спору. І такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Відтак, аргументи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження відповідними доказами та спростовуються наведеним.
Враховуючи те, що підставою для часткового скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 у справі №908/599/21, а саме в частині задоволення вимог про розірвання Договору № 31/05/2018-01 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 червня 2018 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 з 04.07.2020 стало неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які не були означені як доводи апеляційної скарги “Місто для людей Запоріжжя”, остання залишається без задоволення.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи результат перегляду справи в апеляційному порядку, з огляду на фактичний результат вирішення спору та апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат наступним чином: витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви - підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам (2/3), що складає 4 540,00 грн, з покладенням решти витрат (1/3) в сумі 2 270,00 грн на позивача; а за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 у справі №908/599/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 у справі № 908/599/21 в частині розірвання Договору № 31/05/2018-01 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 червня 2018 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17 з 04.07.2020 - скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 у справі №908/599/21 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” (69035 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В; фактичне місцезнаходження: 69063 м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 24, ідентифікаційний код юридичної особи 41279924) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ладний” (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 43604643) 4 540,00 грн судового збору за подання позовної заяви.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.02.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль