24.01.2022 року м.Дніпро Справа № 904/5668/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2021 (суддя Юзіков С.Г.)
у справі №904/5668/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ", м.Київ
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м.Дніпро
про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 417 567, 61 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення збитків в порядку регресу в розмірі 417 567,61 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2021 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" 417 567,61 грн. - збитків в порядку регресу, 6 263,52 грн. - судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2021 у справі №904/5668/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Господарським судом безпідставно відхилено доводи відповідача щодо неналежності та недостовірності доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Так з матеріалів долучених позивачем вбачається, що між позивачем та ТОВ «Алком» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №340.0000153.214.9207 від 03.06.2020, за яким було застраховано майнові інтереси ТОВ «Алком», пов'язані з експлуатацією транспортного засобу марки «Лексус» державний номерний знак НОМЕР_1 . 17.11.2020 в м.Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу марки «ГАЗ», державний номер НОМЕР_2 , що належить відповідачу та транспортного засобу марки «Лексус» державний номер НОМЕР_3 , що належить ТОВ «Алком». В заяві про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, а також в інших документах, які датовані після 04.06.2020 зазначено державний номер транспортного засобу «Лексус» НОМЕР_1 . Разом з тим суд дійшов помилкового висновку, що незважаючи на те, що в договорі , страховому акті та заяві про настання страхового випадку зазначено номер транспортного засобу НОМЕР_1 , однак в протоколі про адміністративне порушення та рахунках-фактурах зазначено правильний номер НОМЕР_3 , при цьому в документах вказано правильний номер кузова/шасі НОМЕР_4 . Ані в рахунках-фактурах, ані в платіжних дорученнях не зазначено номер кузова/шасі, який на думку суду дає змогу ідентифікувати транспортний засіб. Отже перерахування позивачем на рахунок ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД» коштів на суму 543 438,84 грн. з призначенням платежу «Страх.відшкод. за а/м Лексус НОМЕР_1 » та на суму 4 128,77 грн. з призначенням платежу «Страх.відшкод. за а/м Лексус НОМЕР_1 » не є належними та допустимими доказами сплати позивачем страхового відшкодування саме за автомобіль марки «Лексус» державний номерний знак НОМЕР_3 . Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, погоджені зі страховиком, які містять відомості про вартість відновлювального ремонту. Акти виконаних робіт не підписані зі сторони замовника, звіт про оцінку виконаний через 4 місяці з моменту настання події та через 2 місяці з моменту здійснення страхової виплати, а замовником звіту про оцінку, всупереч умовам договору є позивач, а не ТОВ «Алком». Окрім того апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення невірно застосував норми суброгації та регресу, зокрема у правовідносинах суброгації застосовано норми регресу та стягнуто 417 567,61 грн. в порядку регресу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2021 у справі №904/5668/21, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 02.12.2021.
ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що відповідно до тексту договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №340.0000153.214.9207 від 03.06.2020 вбачається технічна помилка в реєстраційному номері транспортного засобу. Позивач звертає увагу, що у всіх документах на які посилається апелянт, як твердження того, що позивач не надав докази, які б підтверджували, що саме щодо транспортного засобу «Лексус» з держаним номером НОМЕР_3 було настання страхового випадку та виплата страхового відшкодування, правильно вказаний VIN-код НОМЕР_4 . Відповідно до міжнародного стандарту ISO 3779-1983 VIN-код є ідентифікаційним номером транспортного засобу, який є структурованим поєднанням буквено-цифрових символів, присвоюється виключно виробником транспортного засобу на готовий до експлуатації транспортний засіб з метою його ідентифікації та наноситься на кузов транспортного засобу. Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативної і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації. Щодо не підписання страхувальником позивача актів здачі-прийняття робіт, які додані до позовної заяви, то такі акти не є обов'язковим документом, який страхувальник повинен надати позивачу. Позивачем для підготовки позову до суду були отримані без підпису страхувальника від СТО зазначені акти.
У зв'язку з проходженням підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України головуючим суддею Морозом В.Ф. судове засідання, призначене на 02.12.2021 не відбулося, з огляду на що розгляд справи №904/5668/21 призначено на 23.12.2021.
В судовому засіданні 23.12.2021 по справі оголошено перерву до 24.01.2022.
24.01.2022 в судове засідання з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом між ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" (Страховик) та ТОВ "АЛКОМ" (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацію наземного транспортного засобу №340.0000153.214.9207 від 03.06.2020 (далі - Договір).
Предметом цього договору страхування є надання послуг страхування транспортного засобу "Lexus LХ 450", державний номерний знак НОМЕР_1 , (номер кузова/шасі НОМЕР_4 )".
Відповідно до п.4.1 Договору страховими випадками можуть бути пошкодження та/або знищення чи втрата зазначеного в частині І Договору ТЗ та/або ДО внаслідок, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди.
Страхувальник при настанні події, що має ознаки страхового випадку, зобов'язаний письмово подати страховику заяву про настання страхового випадку не пізніше 5-ти робочих днів з моменту, як страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій дізнався про таку подію, якщо такий випадок відбувся на території України (п.8.1.7 Договору).
Згідно з п. 9.1. Договору настання страхового випадку та розмір збитку підтверджується такими документами (усі документи, крім зазначених у п. 9.1.3, 9.1.4.1.а) та п. 9.1.7.4. Частини ІІ Договору, надаються Страхувальником):
9.1.1. Копія договору страхування - примірник Страхувальника;
9.1.2. Письмова заява Страхувальника/Вигодонабувача або його довіреної особи/Водія про настання страхового випадку (встановленого Страховиком зразка);
9.1.3. Акт огляду пошкодженого ТЗ та/або ДО, складеного Страховиком або представником Страховика;
9.1.4. Довідки з відповідного компетентного органу, висновки якого для Страховика є необхідними та достатніми доказами факту настання події, що кваліфікується як страховий випадок та/або для з'ясування обставин цієї події. Такими довідками є:
9.1.4.1. Для страхового випадку "ДТП":
а) довідка з відповідного компетентного підрозділу Національної поліції України або копія протоколу про адміністративне правопорушення та схеми місця дорожньо-транспортної пригоди або
б) довідка відповідного компетентного органу іншої держави при настанні події за межами України із зазначенням: повного імені (назви) власника (користувача) ТЗ; місця, часу та обставини настання події; реєстраційного та/або ідентифікаційного номера ТЗ; переліку пошкоджень, завданих ТЗ та/або ДО; відомості про учасників ДТП.
Відповідно до п. 9.1.7. Договору при пошкоджені ТЗ та/або ДО - документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту пошкоджень ТЗ, завданих внаслідок настання страхового випадку, і які обираються Страховиком за один або кількома із нижчезазначених варіантів:
9.1.7.1. документи, складені ремонтним підприємством та погоджені Страховиком, які містять відомості стосовно вартості відновлювального ремонту, або
9.1.7.2 акти виконаних робіт (наряди, замовлення, накладні) та фіскальні чеки або інші розрахункові документи (у випадку оплати Страхувальником вартості відновлювального ремонту, погодженого Страховиком), або
9.1.7.3 звіт (акт) про оцінку з відповіддю на поставлені питання: визначення ринкової (дійсної) вартості ТЗ; визначення матеріального збитку буз урахування втрати товарної вартості; визначення залишкової вартості ТЗ (у разі повного конструктивного або фізичного знищення ТЗ) або
9.1.7.4 письмова угода Страховика та Страхувальника/Вигодонабувача щодо визначеного Страховиком розміру витрат на відновлювальний ремонт ТЗ.
Згідно п.10.1 Договору після одержання всіх необхідних документів рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається Страховиком у термін до 10-ти робочих днів з дати отримання останнього документа.
Додатковою угодою № 2 від 04.06.2021 сторони внесли зміни до Договору №330.0000153.214.9207 та змінили розділ 4 Частини І Договору виклавши його у наступній редакції: марка, модель - Lexus LX 450, рік випуску - 2017, реєстраційний номер - НОМЕР_3 , пробіг, км - 60 000, номер кузова/шасі - НОМЕР_4 .
17.11.2020 на вул. Набережна Заводська, 19Д у м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу марки "Lexus", державний номерний знак НОМЕР_3 та належного Відповідачеві транспортного засобу марки "ГАЗ 2705", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2021 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Вказаною постановою було встановлено, що 17.11.2020 водій ОСОБА_1 рухався в м.Дніпро по вул.Набережна Заводська, 19Д, де під час руху заднім ходом на автомобілі ГАЗ 2705, номерний знак НОМЕР_2 , не переконався в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Lexus, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2
18.11.2020 ТОВ «Алком» звернулося до Страховика з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на підставі Договору №340.0000153.214.9207 від 03.06.2020. Згідно вказаної заяви страхувальник зазначив про отримання пошкоджень автомобілем Lexus LX 450 номерний знак НОМЕР_1 VIN-код НОМЕР_4 внаслідок ДТП та навів перелік отриманих пошкоджень застрахованим транспортним засобом. У вказаній заяві ТОВ «Алком» обрало форму оплати страхового відшкодування шляхом його перерахування на СТО.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Арена Сервіс ЛТД» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Алком» Рахунок-фактуру №СФ-50646 від 08.12.2020, який містить перелік робіт та запчастин необхідних для проведення відновлювальних робіт загальною вартістю 547 853,64 грн.
Згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №50646 ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД» виконано роботи по обслуговуванню автомобіля "Lexus LХ 450", державний номерний знак НОМЕР_3 вартістю 543 438,84 грн.
Згідно платіжного доручення №1894 від 18.01.2021 ПРАТ «СК «Альфа Страхування» перераховано ТОВ «Арена Сервіс ЛТД» 543 438,84 грн. з призначенням платежу: «Страх.відшкод. за а/м "Lexus НОМЕР_1 зг с/а№1944.206.20.01 від 15.01.21, стр. ТОВ Алком Рах№СФ-50646 від 08.12.20, ПДВ 90 573,14 грн.».
Окрім того ПРАТ «СК «Альфа Страхування», згідно платіжного доручення №7658 від 22.02.2021, було відшкодовано додаткові витрати, на усунення прихованого дефекту, виявленого під час відновлювального ремонту у розмірі 4 128,77 грн., на підставі рахунку-фактури №СФ-51756 від 20.01.2021.
В матеріалах справи міститься звіт № 10162 від 23.03.2021 підготовлений ТОВ "СЗУ Україна Консалтинг" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №671/19 від 28.08.2019) про оцінку вартості (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, у якому зазначено, що на дату оцінки 17.11.2020 вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу "Lexus" державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 складає 580 692,54 грн.
Як вбачається з наданого в матеріали справи полісу АО №002639746 транспортний засіб "ГАЗ 2705", державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований АТ "СК "ІНГО". Вказаним полісом встановлено ліміт за шкоду заподіяну майну у розмірі 130 000,00 грн.
Позивач звернувся до ПрАТ «АСК «Інго Україна» з заявою вих №1944/2020 від 19.01.2021 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 543 438, 84 грн.
12.02.2021 АТ «СК «Інго» здійснило перерахування на розрахунковий рахунок ПРАТ «СК «Альфа Страхування» кошти в межах встановленого ліміту у розмірі 130 000,00 грн.
ПрАТ «СК «Альфа Страхування» звернулося до ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з претензією вих.№1474/10-19У від 01.04.2021, згідно якої просило перерахувати суму матеріального збитку, не покритого страховою компанією у розмірі 417 567,61 грн.
Несплата відповідачем понесених позивачем витрат у розмірі 417 567,61 грн. і стала причиною виникнення спору.
Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає, що предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 417 567,61 грн., яка не була покрита страховим полісом АТ «СК «Інго».
З приводу доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у зв'язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 03.06.2020.
Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.
Згідно ч 1. ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За приписами частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку,
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.
Матеріалами справи підтверджено, що водій ОСОБА_1 , винний у скоєнні 17.11.2020 ДТП, перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДМЗ», що не заперечується відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Lexus LХ 450", державний номерний знак НОМЕР_3 у розмірі 547 567,61 грн., набув право вимоги до особи, відповідальної за збитки, в межах суми фактичних витрат.
З урахуванням того, що відповідальність власника транспортного засобу "ГАЗ 2705", державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований АТ "СК "ІНГО", якою було відшкодовано позивачу 130 000,00 грн. в межах ліміту, передбаченого полісом, заборгованість відповідача перед позивачем складає 417 567,61 грн.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 417 567,61 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність належними та допустимими доказами, що позивачем було сплачено суму страхового відшкодування саме за автомобіль марки "Lexus LХ 450", державний номерний знак НОМЕР_3 колегія зазначає наступне.
Як вбачається з Протоколу про адміністративне порушення, схеми місця ДТП яке сталося 17.11.2020 в м.Дніпро, Набережна Заводська 19Д, що ДТП сталося за участі автомобілів ГАЗ 2705 державний номер НОМЕР_2 , поліс №АО 2639746 ПрАТ АСК «Інго Україна» та "Lexus LХ 450", державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , поліс №АО 4756689 ПрАТ «СК «Альфа Страхування». Зазначений протокол підписано як учасниками дорожньо-транспортної пригоди, так і посадовою особою, яка склала зазначений протокол.
Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацію наземного транспортного засобу №340.0000153.214.9207 від 03.06.2020 передбачено надання послуг страхування транспортного засобу "Lexus LХ 450", державний номерний знак НОМЕР_1 , (номер кузова/шасі НОМЕР_4 )".
Таким чином учасником дорожньо-транспортної пригоди став автомобіль з номером кузова/шасі НОМЕР_4 , який застраховано Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацію наземного транспортного засобу №340.0000153.214.9207 від 03.06.2020.
Ідентифікаційний номер кузова транспортного засобу НОМЕР_4 зазначений як в Договорі добровільного страхування так і в матеріалах адміністративного правопорушення, а також в копії технічного паспорту автомобіля "Lexus LХ 450" дозволяє ідентифікувати такий транспортний засіб.
Отже посилання апелянта про недоведеність обставин, що страхове відшкодування було виплачено саме за автомобіль марки "Lexus LХ 450" НОМЕР_3 судом відхиляються, як необґрунтовані.
Доводи апелянта про не підписання ТОВ «Алком» актів виконаних робіт та складення звіту про оцінку вартості (розміру збитків) після виплати страхового відшкодування, колегія зазначає, що вказаний звіт містить інформацію, що оцінка проводилася 17.11.2020 та вартість збитків розраховано станом на вказану дату. Окрім того умовами договору передбачено, що вартість відновлювального ремонту підтверджується страховиком документами, які останній може визначати на свій вибір: або документами складеними ремонтним підприємством, які містять відомості щодо вартості ремонту, або актами виконаних робіт, або звітом про оцінку який містить інформацію зазначену в п.9.1.7.3 договору. Матеріалами справи підтверджено як вартість відновлювального ремонту (рахунок-фактура ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД», Акти здачі-прийняття робіт, звіт про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобі) так і факт відшкодування позивачем страхового відшкодування в межах суми вартості відновлювального ремонту.
Щодо незастосування норм суброгації, колегія зазначає, що приймаючи рішення судом застосовано статтю 993 ЦК України та статтю 27 Закону України "Про страхування", якими передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Судом зроблено висновок, що у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Тобто господарським судом застосовано норми що регулюють правовідносини засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
При цьому, незважаючи на зазначення господарським судом про стягнення з відповідача суми збитків в порядку регресу, рішення суду про задоволення позовних вимог є правильним по суті, а тому відсутні підстави для скасування правильного по суті рішення.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2021 у справі №904/5668/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2021 у справі №904/5668/21 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.02.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О.Кузнецов
Суддя Л.А. Коваль