02.02.2022 року м. Дніпро Справа № 904/4498/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.,
секретар судового засідання Манчік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р.
у справі № 904/4498/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС ЕКО", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, м. Київ; 2. Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олексіївна, м. Дніпро
про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. (повний текст складено - 04.10.2021р., суддя - Загинайко Т.В., м. Дніпро) у справі № 904/4498/21 позовні вимоги задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27.11.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, що зареєстрований в реєстрі за № 2160. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМС ЕКО" 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень ст. 88 Закону України "Про нотаріат" безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Сторонами у Кредитному договорі досягнуто домовленість про встановлення строку позовної давності у п'ять років, у тому числі до вимог про стягнення неустойки (пені). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019р. у справі № 916/3006/17 зазначає, що строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом і не може бути змінений за домовленістю сторін. Виконавчим написом від 27.11.2020р. запропоновано до стягнення пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 87 007,29 грн., що розрахована за період з 01.07.2019р. по 12.06.2020р. (включно), тобто більше ніж за один рік, що суперечить п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та положенням ч. 2 ст. 88 Закону України "Про нотаріат", що виключає те, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем. Крім того, п. 7.3 (ч. 2) Кредитного договору встановлено, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів та/або комісій за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 87 007,29 грн., що розрахована за період з 01.07.2019р. по 12.06.2020р. (включно), відповідачем не дотримано вимоги п. 7.3. Кредитного договору, що також не може свідчити про безспірність цієї вимоги. Суд дійшов висновку про те, що в момент вчинення виконавчого напису були відсутні підстави для його вчинення у зв'язку із наявністю спірної заборгованості, а отже, такий виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню та позовні вимоги в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р., відмовити у задоволенні позовних вимог.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- оскаржуване рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки при винесенні рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме, не застосовані норми ст. 259 ЦК України;
- передбачивши у п. 7.11 Кредитного договору встановлення строку позовної давності у 5 років, в тому числі до вимог про стягнення неустойки (пені), сторони збільшили строк позовної давності у повній відповідності до закону, який передбачає встановлення іншого строку позовної давності за домовленістю сторін;
- судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, що розрахована за період з 01.07.2019р. по 12.06.2020р. (включно). Пеня розраховувалась щомісячно за кожним випадком несплати процентів, сплата за якими повинна була здійснюватися щомісячно та лише за кількість днів такої несплати або її прострочення. Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого приватному нотаріусу Малому О.С., пеня нарахована за різні періоди порушення сплати процентів та строк її нарахування обмежувався кількістю днів прострочення процентів у кожному місяці. Тому, нарахування пені здійснено з дотриманням строків, передбачених ст. 232 ГК України.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, судові витрати покласти на відповідача. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає закону. Встановлення в п. 7.10 Кредитного договору збільшеного строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені) надає право Банку стягнути нараховану неустойку (пеню) в межах п'ятирічного строку позовної давності у судовому порядку, однак не надає таке право у випадку вчинення виконавчого напису нотаріуса. Строк для вчинення виконавчого напису було не дотримано, тому виконавчий напис не підлягає виконанню. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису неправильно вказав суму заборгованості в рахунок погашення якої звертається стягнення на заставне майно, що є порушенням ст. ст. 88, 89 Закону України "Про нотаріат, а саме: не застосував строк позовної давності, що встановлений законом для стягнення пені; не врахував умову кредитного договору щодо періоду нарахування. При вчиненні виконавчого напису 27.11.2020р. нотаріус включив до загальної суми заборгованості суму пені за несвоєчасне погашення кредиту, що розрахована за період з 01.07.2019р. по 12.06.2020р. (включно) в розмірі 438 455,92 грн., та суму пені за несвоєчасну сплату процентів, що розрахована за період з 01.02.2019р. по 12.06.2020р. (включно) в розмірі 87 007,29 грн. Таким чином, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус мав право запропонувати до стягнення пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в межах одного року до дня вчинення виконавчих написів, тобто за період з 28.11.2019р. по 27.11.2020р. Разом з тим, нотаріус запропонував стягнути суму пені в тому числі і за період з 01.07.2019р. по 27.11.2019р. щодо пені за несвоєчасне погашення кредиту та за період з 01.02.2019р. по 27.11.2019р. щодо пені за несвоєчасну сплату процентів, що виходить за межі строку позовної давності, встановленої законом. Нотаріус включив до загальної суми заборгованості суму пені за несвоєчасну сплату процентів, що розрахована за період з 01.02.2019р. по 12.06.2020р. (включно) в розмірі 87 007,29 грн., тобто за період - 1 рік 4 місяці та 12 днів, що є порушенням п. 7.3 Кредитного договору та ст. 232 ГПК України відповідно.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.10.2021р. для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Вечірко І.О., судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.12.2021р.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить справу розглядати за відсутності його представника.
У зв'язку із відпусткою судді Білецької Л.М. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.12.2021р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатом якої визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
В судовому засіданні 13.12.2021р. представник скаржника надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
13.12.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.01.2022р.
19.01.2022р. в судовому засіданні представник скаржника надав додаткові пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні 19.01.2022р. оголошено перерву до 02.02.2022р.
У зв'язку із відпусткою судді Верхогляд Т.А. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 01.02.2022р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги, за результатом якої визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2022р. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у справі № 904/4498/21.
02.02.2022р. в судовому засіданні представник скаржника надав пояснення по апеляційній скарзі, судом досліджено матеріали справи, після чого представник скаржника виступив у судових дебатах.
Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників провадження у справі.
В судовому засіданні 02.02.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
15.08.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "СМС ЕКО", як позичальником, та Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк", як банком було укладено Кредитний договір № 898/2018/ДнОД-МСБ (надалі - Кредитний договір) (т. 1, а. с. 26-48), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику не відновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом кредитної лінії в сумі 16 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується сплачувати комісії та проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Цільове використання (мета) кредиту: на придбання обладнання відповідно до договору поставки, укладеного позичальником з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕФФ" (п. 1.2 Кредитного договору).
Пунктом 3.1 Кредитного договору кредитні кошти надаються банком позичальнику на підставі письмової анкети-заяви/заяви позичальника в межах невикористаного залишку ліміту кредитної лінії згідно з Графіком зменшення ліміту кредитної лінії окремими траншами.
Згідно з п. 1.3.1 Кредитного договору надання кредиту здійснюється з 15 серпня 2018 року по 20.12.2020р. (включно).
Позичальник зобов'язується сплачувати кредит у строки, визначені у Графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором (додаток 1 до цього Кредитного договору) та у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін по 20.12.2020р. (включно) (п. 1.3.2 Кредитного договору).
За користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п. 1.3 цього договору з врахуванням встановленого Графіком зменшення ліміту кредитної лінії за цим Договором (строкова заборгованість) базова процентна ставка встановлюється у розмірі суми значення індексу UIRD12m для валюти, що відповідає валюті кредиту, станом на попередній банківський день, що передує даті укладання договору та значення фіксованої маржі в розмірі 3,94 процентних пункти; значення процентної ставки змінюється щорічно згідно з процедурою, визначеною в розділі IV Договору (п. 1.4.1 Кредитного договору).
За користування кредитними коштами, що не повернуті в строк (прострочена заборгованість), у тому числі у строки, визначені в Графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим Договором, та/або відповідно до умов дострокового погашення кредиту встановлених внаслідок застосування банком вимоги дострокового повного або часткового виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, базова процентна ставка встановлюється в розмірі, визначеному в п. 1.4.1 Кредитного договору, збільшеного на 5,0 % річних (п. 1.4.2 Кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1.1.1 Кредитного договору у забезпечення зобов'язань за цим договором прийнято в заставу обладнання у кількості 47 одиниць.
За порушення, визначених в цьому Договорі строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених у цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів та/або комісій за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 7.3 Кредитного договору).
Згідно з п. 7.10 Кредитного договору сторони домовились встановити строк позовної давності за цим договором у п'ять років, у тому числі до вимог про стягнення неустойки (пені).
Відповідно до умов Додаткової угоди від 24.12.2019р. № 5 до Кредитного договору п. 1.1 Кредитного договору було викладено у наступній редакції: "Банк відкриває позичальнику не відновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом кредитної лінії в сумі 14 695 582 грн. 07 коп., а позичальник зобов'язується сплачувати комісії та проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Також 15.08.2018р. між відповідачем, як заставодежателем, та позивачем, як заставодавцем, було укладено Договір застави № 898/2018/ДнОД-МСБ-31 (надалі - Договір застави, т. 1, а. с. 64-73), п. 1.1 якого встановлено, що цей договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з Кредитного договору від 15.08.2018р. № 898/2018/ДнОД-МСБ-31, а також договорів про внесення змін до нього/додаткових договорів (угод), укладеного між заставодержателем та заставодавцем, згідно з яким заставодавець зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 20.12.2020р. (включно): повернути кредит у розмірі 16 000 000 грн. 00 коп.; сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені Кредитним договором (прострочена заборгованість), а також у разі настання умов, передбачених п. 1.4.3 Кредитного договору сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі підвищеної кредитної ставки, згідно з умовами п. 1.4.3 Кредитного договору; сплатити комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Предметом застави є обладнання згідно з переліком, наведеним в Додатку № 1 до цього Договору (т. 1, а. с. 74-77), який є невід'ємною його частиною; предмет застави належить заставодавцю на праві власності (п. 2.1 Договору застави).
Матеріали справи містять лист відповідача на адресу позивача від 10.07.2020р. № 110/19483/2020, в якому зазначено, що станом на 12.06.2020р. за Кредитним договором існує заборгованість у розмірі 17 422 550,75 грн., з яких:
- 8 572 422,07 грн. - строкового основного боргу;
- 6 123 160,00 грн. - простроченого основного боргу;
- 117 352,39 грн. - заборгованість за процентами;
- 1 896 160,72 грн. - простроченої заборгованості за процентами;
- 438 455,92 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, що розрахована за період з 01.07.2019р. по 12.06.2020р. (включно);
- 87 007,29 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, що розрахована за період з 01.02.2019р. по 12.06.2020р. (включно);
- 70 486, 68 грн. - 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань;
- 117 505,68 грн. - збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.
Також, у вказаному листі зазначено, що у разі непогашення заборгованості протягом 30-ти днів у розмірі 17 422 550,75 грн. банк, відповідно до законодавства, ініціюватиме звернення стягнення на заставлене майно у порядку, визначеному договором застави, а саме, шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса для забезпечення своєчасного та повного виконання умов Кредитного договору (т. 1, а. с. 238-239).
На підтвердження направлення вказаного повідомлення відповідачем надано опис від 14.07.2021р. вкладення у цінний лист № 0311518289468 та накладну підприємства "Укрпошта" від 14.07.2021р. № 0311518289468 (т. 1, а. с. 234).
14.07.2021р. відповідачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення на предмет застави, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 66882205 від 14.07.2021р. (т. 2, а. с. 137).
В подальшому відповідач звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. із заявою від 17.11.2020р. № 110/34814/2020 про вчинення виконавчого напису, у якому просив вчинити виконавчий напис на Договорі застави від 15.08.2018р. № 898/2018/ДнОД-МСБ-З1 (обладнання) з метою звернення стягнення на предмет застави в рахунок часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", а саме для часткового погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором від 15.08.2018р. № 898/2018/ДнОД-МСБ та витрат, понесених Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" за вчинення виконавчого напису; строк, за який проводиться стягнення: з 15.08.2018р. по 12.06.2020р. (включно) (т. 2, а. с. 70-74).
27.11.2020р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2160, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - обладнання, що є предметом застави відповідно до Договору застави від 15.08.2018р. № 898/2018/ДнОД-МСБ-31, в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем за Кредитним договором (надалі - виконавчий напис) (т. 1, а. с. 78-81).
Відповідно до постанови Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 14.01.2021р. відкрито виконавче провадження № 64124574 по виконанню виконавчого напису № 2160, виданого 27.11.2020р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. - звернення стягнення на рухоме майно - обладнання (т. 1, а. с. 82-90).
В подальшому постановою Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. від 07.04.2021р. ВП № 64125100 об'єднано виконавчі провадження № 64124574, № 64125100 у зведене виконавче провадження № 65050638 (т. 1, а. с. 91-93).
Незгода позивача з діями відповідача щодо вчинення виконавчого напису стала підставою для звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які учасники провадження у справі посилаються в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 2160, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, вчиненого 27.11.2020р. за Договором застави від 15.08.2018р. № 898/2018/ДнОД-МСБ-31.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок вчинення виконавчого напису та його форму на час виникнення спірних правовідносин передбачено ЦК України, Законом України "Про нотаріат" № 3425-ХІІ (надалі - Закон № 3425-ХІІ), Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010р. № 3253/5.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ст. 87 Закону № 3425-ХІІ Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 цього Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17 наведено правовий висновок проте, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на час вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція міститься і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018р. у справі № 320/8269/15-ц звернула увагу, що під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення зазначеної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, наведеній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 25.11.2021р. у справі № 906/230/20 зазначив, що господарські суди при вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, необхідно встановити обставини безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника; перевірити відповідність надання стягувачем документів, визначених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів № 1172 та дослідити питання щодо моменту виникнення права вимоги за кожною складовою заборгованості.
Відповідно до ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Статтею 585 ЦК України встановлено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 1 Закону України "Про заставу").
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо; застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог; застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи (ст. 9 Закону України "Про заставу").
Статтею 16 Закону України "Про заставу" встановлено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору; якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави; якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення; реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ч. 1 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 до переліку входять нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого п. 1-1 цього переліку).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019р. у справі № 916/3006/17 зробила такий висновок: "Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений ст. 88 Закону України "Про нотаріат", безпосередньо пов'язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку".
Обґрунтовуючи наведений правовий висновок, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень ст. 88 Закону України "Про нотаріат" безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки (п. п. 33-35 постанови від 02.07.2019р. у справі № 916/3006/17).
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; позовна даність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019р. у справі № 916/3006/17 зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Матеріали справи свідчать, що спірний виконавчий напис вчинено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем 27.11.2020р. на підставі нотаріально посвідченого Договору застави за заборгованістю, яка виникла відповідно до умов Кредитного договору у загальному розмірі 17 422 550,75 грн., з яких: 8 572 422,07 грн. - строкового основного боргу; 6 123 160,00 грн. - простроченого основного боргу; 117 352,39 грн. - заборгованість за процентами; 1 896 160,72 грн. - простроченої заборгованості за процентами; 438 455,92 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, що розрахована за період з 01.07.2019р. по 12.06.2020р. (включно); 87 007,29 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, що розрахована за період з 01.02.2019р. по 12.06.2020р. (включно); 70 486,68 грн. - 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; 117 505,68 грн. - збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.
Зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом з урахуванням наданого відповідачем розрахунку заборгованості ТОВ "СМС ЕКО" за Кредитним договором № 898/2018/ДнОД-МСБ від 15.08.2018р. (т. 2, а. с. 138-140).
Вказаний розрахунок містить нарахування пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту за період з 01.07.2019р. по 12.06.2020р. на суму 438 455,92 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.02.2019р. по 12.06.2020р.
Разом з тим, вчиняючи виконавчий напис 27.11.2020р., нотаріус мав право запропонувати до стягнення пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в межах одного року до дня вчинення виконавчого напису, тобто за період з 28.11.2019р. по 27.11.2020р. Таким чином, запропонувавши до стягнення пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.07.2019р. по 27.11.2019р. та пеню за несвоєчасне погашення процентів за період з 01.02.2019р. по 27.11.2019р., нотаріус вийшов за межі строку звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення пені.
Щодо доводів скаржника про те, що передбачивши у п. 7.11 Кредитного договору встановлення строку позовної давності у 5 років, в тому числі до вимог про стягнення неустойки (пені), сторони збільшили строк позовної давності у повній відповідності до закону, який передбачає встановлення іншого строку позовної давності за домовленістю сторін колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Дійсно, сторонами у Кредитному договорі досягнуто домовленість про встановлення строку позовної давності у п'ять років, у тому числі до вимог про стягнення неустойки (пені).
Разом з тим, як вже зазначалось вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019р. у справі № 916/3006/17 звернула увагу, що ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.
Необхідно зазначити, що встановлення сторонами Кредитного договору збільшеного строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені) надає право відповідачу стягнути нараховану неустойку (пеню) в межах п'ятирічного строку позовної давності у судовому порядку, проте не надає таке право для стягнення шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Слід також звернути увагу, що наданий відповідачем для вчинення виконавчого напису розрахунок пені не містить належних відомостей, які необхідні для встановлення факту додержання відповідачем порядку проведення розрахунку та додержання строку нарахування, передбачених п. 7.3. Кредитного договору.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що на момент вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису були відсутні підстави для його вчинення у зв'язку із наявністю спірної заборгованості. В зв'язку з чим позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції з'ясував істотні обставини із застосуванням передбачених ст. 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо та в їх сукупності в цілому, забезпечив дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог ст. 86 ГПК України свідчить про прийняття законного та обґрунтованого судового рішення у справі відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, а незгода відповідача з рішенням суду за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021р. у справі № 904/4498/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 03.02.2022р.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ Л.М. Білецька
Суддя _________________ Ю.Б. Парусніков