Справа № 716/2092/21
02.02.2022 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Стрільця Я.С.
з участю секретаря судових засідань - Якимик К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 01.09.2011 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано виконкомом Вербовецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області. Вказує, що в шлюбі народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.05.2012. Зазначає, що вона із відповідачем проживають окремо, не ведуть спільне господарство та не виховують разом сина ОСОБА_2 з листопада 2020 року. В вересні 2021 року нею подано позовну заяву до Заставнівського районного суду Чернівецької області про розірвання шлюбу. На її прохання до відповідача матеріально допомагати коштами на утримання дитини, відповідач відмовляється, тому вона змушена звертатись із даним позовом до суду. Просить стягувати з відповідача на утримання сина ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, але не менше 50 % від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення повноліття дитиною. Окрім наведеного, просить стягнути з відповідача судовий збір.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 також в судове засідання не з'явився, від нього в суд надійшла заява, про проведення судового розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247, ст. 280 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши заяви учасників справи, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 01.09.2011 виконкомом Вербовецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, актовий запис № 03 від 01.09.2011 (а.с. 7).
Від шлюбу у сторін народився син: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.05.2012 (а.с.8). Батьком дитини, відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.12.2021 зазначено ОСОБА_2 .
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання позивачки ОСОБА_1 , вона зареєстрована за адресою: с.Малий Кучурів, Заставнівського району Чернівецької області, що підтверджується виданою виконкомом Малокучурівської сільської ради довідкою № 180 від 03.03.2021 (а.с.11). За вказаною адресою також зареєстровано місце проживання дитини ОСОБА_2 (а.с.11).
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.
Зокрема, за змістом ст.7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Частинами 1, 2 ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Судом встановлено, що неповнолітня дитина входить до складу сім'ї позивачки та перебуває на її утриманні (а.с.11). Позивачка офіційно не працевлаштована, на обліку в Заставнівській філії Чернівецького ОЦЗ як безробітня особа не перебуває та виплати по безробіттю не отримує (а.с.14).
Згідно Акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , комісією виявлено проживання останньої разом з сином ОСОБА_2 у власному будинку, без ведення селянського господарства, без наявності транспорту (а.с.10).
У відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст.181 Кодексу визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З урахуванням наведеного суд вважає, що в даному випадку аліменти повинні бути визначені у частці від доходу відповідача.
Нормами ч.1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до п.17 ч.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років на місяць складає 1921 гривень, на дітей віком від 6 до 18 років - 2395 гривень.
Статтею 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка була підписана Україною 21 лютого 1990 р, та ратифікована Постановою Верховної Гади Української РСР від 27 лютого 1991 року № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
У статті 3 Конвенції Організація Об'єднаних Націй визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Суд також враховує ту обставину, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов'язок по утриманню дитини є рівною мірою як для батька так і для матері і, відповідно до цієї норми, на позивачці також лежить обов'язок по утриманню дитини.
З огляду на зазначені вище принципи захисту та піклування про дітей, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому суд акцентує увагу на тому, що ОСОБА_2 є повнолітньою особою працездатного віку, на утриманні інших неповнолітніх дітей немає та останній зобов'язаний матеріально утримувати власну дитину, а тому суд вважає необхідним стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 2500 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно п. 3 ч. 1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки в судове засідання, призначене на 10-30 годину 01.02.2022 учасники справи не з'явилися, а повне судове рішення складено (в межах строку, встановленого ч.6 ст.259 ЦПК України) 02.02.2022, то датою ухвалення даного судового рішення є 02.02.2022.
Згідно вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору в розмірі 908 грн., а позов задоволено повністю, то суд вважає, що з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 908 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 280, 352-354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає в АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з моменту звернення до суду, а саме з 25.10.2021.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу аліментів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.
Повне найменування та ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , зареєстрована АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспортні дані відсутні, місце реєстрації невідоме;
Дата складення повного судового рішення: 02.02.2022.
Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ