Суддя ОСОБА_1 .
Справа № 644/4115/21
Провадження № 1-кп/644/388/22
03.02.2022
3 лютого 2022 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5
потерпілої- ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с.Глибич, Краснопільського району Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст.146, ч.4 ст.28, ч.4 ст. 189, ч.2 ст. 121 КК України,-
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова знаходиться відповідний обвинувальний акт.
6 лютого 2022 року закінчується строк тримання обвинуваченого під вартою, розгляд справи не закінчений.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначила, що ризики, визначені при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли. Зазначила, що враховуючи вагомість наявних доказів відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, з метою забезпечення заходів кримінального провадження та запобігання вищевказаним ризикам, а також приймаючи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, у яких останньому повідомлено про підозру, а саме те, що санкціями ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 189 КК України, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі понад 10 років, є достатньо підстав вважати, що ризики заявлені при застосуванні запобіжного заходу Київським районним судом м. Харкова у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання підозрюваного під вартою. Крім того, перебуваючи на свободі ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що ним скоєно особливо тяжкі злочини, за вчинення яких передбачено позбавлення волі у вигляді понад 10 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду як на території України так і виїхати за межі держави (у тому числі з урахуванням фактичного мешкання в іншому регіоні України - м. Києві), чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Представник потерпілої ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_6 підтримали прокурора.
Обвинувачений та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання та просили обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник зазначив, що докази винуватості обвинуваченого відсутні, він не перешкоджав проведенню досудового розслідуванню з моменту свого затримання, не переховувався та продовжував проживати за місцем проживання. Всі потерпілі допитані, їх покази носять сумнівний характер. Свідків сторона обвинувачення не може забезпечити в судове засідання для допиту, однак обвинувачений весь цей час вимушений триматися під вартою.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч.1 даної статті.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної в рішенні від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Такими ознаками є тяжкість та суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому злочинів, а також можливість незаконного впливу на потерпілих та свідків, які ще судом не допитані та переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Разом з тим, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, з огляду на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень які віднесено до особливо тяжких злочинів.
Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_8 , тяжкість покарання, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що відповідно до обвинувального акту обвинувачений звинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не має постійного місця роботи та джерела доходів, не має родини та утриманців, з метою запобігання спробам обвинуваченого незаконно впливати на недопитаних свідків по кримінальному провадженню, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду як на території України так і виїхати за межі держави (у тому числі з урахуванням фактичного мешкання в іншому регіоні України - м. Києві), вчиняти кримінальні правопорушення, суд вважає, що є наявними підстави для запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому суд продовжує щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначаючи підстави для виняткового виду запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені в ст.178 КПК України, а також тяжкість обвинувачення, а також враховує, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Разом з тим, виходячи з цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою до 3 квітняя 2022 року.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який вчинений із застосуванням насильства.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочинів, вчинених із застосуванням насильства та погрозою його застосування, суд приходить до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 197 КПК України, суд
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 3 квітня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Суддя ОСОБА_1