Справа № 190/1339/21
Провадження №2/190/20/22
25 січня 2022 року м.П”ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету П'ятихатської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Орган опіки та піклування виконавчого комітету П'ятихатської міської ради звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати батьківські обов'язки відносно своєї малолітньої дитини виконує не належним чином, розвитком та вихованням дитини не займається, зловживає спиртними напоями. 13 липня 2021 року до служби у справах дітей виконавчого комітету П'ятихатської міської ради надійшов лист КНП «П'ятихатська центральна міська лікарня» П'ятихатської міської ради в якому зазначалося, що в дитячому відділені лікувального закладу знаходиться малолітня ОСОБА_4 з відповідним переліком захворювань, а також перебуває в занедбаному стані, не має засобів для гігієни та догляду за дитиною, відсутні суміші для вигодовування. Дитина необхідними одягом, взуттям, продуктами харчування не забезпечена. З ОСОБА_2 неодноразово проводились профілактичні роботи, проте такі роботи результатів не дали. 13 вересня 2021 року на підставі рішення виконавчого комітету П'ятихатської міської ради малолітню ОСОБА_5 було вилучено у матері ОСОБА_2 ..
У зв'язку з чим, просять позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї аліменти на утримання доньки у розмірі Ѕ частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
У судовому засіданні представник органу опіки та піклування виконавчого комітету П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області Страшко Т.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали та позивач пояснила, що вона дійно є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свою малолітню дитину вона дуже любить та намагається забезпечити їй належні умови проживання та виховання. Дійсно раніше вона зловживала спиртними напоями, проте після того як у неї відібрали дитини пити вона перестала, пройшла курс лікування та наразі намагається влаштуватись на роботу. Просить не позбавляти її батьківських прав відносно її дитини, оскільки усвідомила всі свої помилки та намагається виправитися.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копії свідоцтва про народження/а.с.7/, відомості про батька дитини записані відповідно до ст. 135 СК України/а.с.8/.
Відповідно до характеристики виконавчого комітету П'ятихатської міської ради від 28.09.2021 року № 487 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із співмешканцем ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_4 .. За час проживання зарекомендувала себе з негативної сторони, оскільки постійно зловживає спиртиними напоями, у з'язку з чим була позбавлена батьківських прав відносно своїх дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.46/.
З копії листа Комунального некомерційного підприємства «п8ятихатська центральна міська лікарня» П'ятихатської міської ради від 13.07.2021 року слідує, що у дитячому відділенні даного лікувального закладу знаходилась малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в занедбаному стані, без засобів для гігіени та догляду за дитиною/а.с.11/.
Згідно копії розпорядження міського голови П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області № 200-р від 06 серпня 2021 року малолітня ОСОБА_5 взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах/а.с.21/.
Відповідно до копії рішення виконавчого комітету П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області від 13 вересня 2021 року вирішено відібрати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від матері ОСОБА_2 /а.с.13/.
Згідно копії постанови П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2021 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.45/.
З висновку виконавчого комітету П'ятихатської міської ради слідує, що останні вважають за доцільне позбавити баткьівських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.48-50/.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав матері щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо свідомого та злісного ухилення відповідача ОСОБА_2 від участі у вихованні своєї малолітньої дитини, нехтування своїми батьківськими обов'язками, які є підставою для застосування щодо неї такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.
При цьому, суд бере до уваги, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.
З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки матері дитини, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав.
Висновок виконавчого комітету П'ятихатської міської ради щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини не є обов'язковим для суду (частини п'ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Суд критично оцінює вказаний висновок, оскільки такий є недостатньо обґрунтованим, не містить належних доказів на підтвердження свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків щодо її малолітньої дитини. Зі змісту висновку органу опіки та піклування не слідує, в чому саме полягає захист інтересів малолітньої дитини позбавленням батьківських прав матері. Крім того, альтернативні заходи реагування держави до відповідача не вживалися, а позбавлення батьківських прав тягне за собою серйозні правові наслідки, як для матері, так і для дітей. Позбавлення батьківських прав допускається лише коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
З урахуванням наведених норм матеріального права, та враховуючи сукупність вищенаведених обставин справи, бажання та намагання матері займатися вихованням доньки, не доведення реальної, ефективної допомоги сім'ї з боку держави, не встановлення уповноваженим державним органом причин здійснення батьківських обов'язків відповідачем у неналежному обсязі, та остаточна неможливість подолання таких причин, унеможливлює задоволення позову.
При цьому суд вважає за необхідне попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, оскільки її участі у розвитку і вихованні дитини є недостатньою, поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітет П'ятихатської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, то суд вважає за потрібне відмовити і у частині вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітньої доньки, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про позбавлення батьківських прав.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», останній підлягає компенсації за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 1-12, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову органу опіки та піклування виконавчого комітету П'ятихатської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 03 лютого 2022 року.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса