Єдиний унікальний номер: 448/993/21
Провадження № 2/448/44/22
02.02.2022 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Юрія БІЛОУСА,
за участю секретаря судового засідання Оксани ТХІР,
сторони:
позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач Судововишнянська міська рада,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Судововишнянської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права на земельну частку (пай),
учасники справи:
позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - не з'явилися,
представник відповідача Судововишнянської міської ради - не з'явився,
третя особа - представник Мостиської державної нотаріальної контори - не з'явилася,
І. Суть спору:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх матір ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме: право на середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала померлій на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0123136.
Зазначають, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 склала заповіт від 04.05.1991 року, згідно з яким все своє майно, в тому числі право на середню земельну частку (пай), заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачам у справі).
Стверджує, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли вони (позивачі у справі) відповідно до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України, так як на час смерті спадкодавця проживали разом з ним.
Наголошує, що через відсутність правовстановлюючих документів на зазначену земельну частку (пай) та неможливість отримання її дублікату, позивачі не можуть в позасудовому порядку оформити свої спадкові права у нотаріуса, у зв'язку із чим змушені звертатися до суду із даним позовом.
З огляду на наведене, просять суд визнати за ними в рівних частках по Ѕ частині право на вищевказану середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .
ІІ. Позиція учасників справи:
В підготовче засідання позивачі не з'явилися, проте подали до суду заяви, в яких просять суд справу розглянути у їх відсутності та зазначають, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять суд їх задовольнити.
Представник відповідача - Судововишнянської міської ради Львівської області у підготовче засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.
Третя особа - в.о. завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області В.В.Шаравара у підготовче засідання не з'явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності.
ІІІ. Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді від 09.08.2021року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.
ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи:
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).
До складу даної спадщини входять право на середню земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0123136, виданий 09.04.1997 року та зареєстрований в книзі записів сертифікатів за №261.
Як вбачається із матеріалів спадкової справи №9/07, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі Львівської області спадкодавець ОСОБА_3 за життя склала заповіт від 04.05.1991 року, посвідчений секретарем Дидятицької сільської ради Гуль С.С., згідно з яким все своє майно заповіла донькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачам у справі).
Спадкоємцем за заповітом є діти померлої - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі у справі), які у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживали разом з спадкодавцем, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які б прийняли спадщину чи претендували б на таку, крім позивачів, не має.
Однак, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно позивачі не мають можливості, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спірну середню земельну частку (пай), тому звернулися до суду із зазначеним позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Вищевказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3 ; копією Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0123136 від 09.04.1997 року; копією заповіту від 04.05.1991 року; копіями свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; копіями свідоцтва про укладення шлюбу позивачки ОСОБА_1 ; копією свідоцтва про укладення шлюбу позивачки ОСОБА_2 ; копією паспортів позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавця ОСОБА_3 та іншими матеріалами справи.
V. Застосоване судом законодавство:
В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У відповідності з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ЦПК України встановлено, що:
відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);
суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
VI. Висновки суду:
З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що право на спірну середню земельну частку (пай) перейшло в порядку спадкування до позивачів. Однак, оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачами у порядку спадкування.
Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що є правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по Ѕ частині права на середню земельну частку (пай).
Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.
VII. Судові витрати:
Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ними.
Керуючись статтями12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Судововишнянської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на Ѕ частину середньої земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на Ѕ частину середньої земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачами.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: Судововишнянська міська рада Львівської області; місце знаходження: м.Судова Вишня, пл.Івана Франка, 4, Львівської області; код ЄДРПОУ 04056233;
Третя особа: Мостиська державна нотаріальна контора; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.
Текст судового рішення складено 02.02.2022року.
Суддя Юрій БІЛОУС
Рішення суду набрало законної сили «______»________________20___ року
Суддя Юрій БІЛОУС