Єдиний унікальний номер 448/1319/21
Провадження № 2/448/76/22
(повний текст)
31.01.2022 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Юрія БІЛОУСА
за участю секретарів судового засідання Ірини РОМАНЧЕНКО, Оксани ТХІР,
сторони:
позивачка ОСОБА_1
відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Мостиський Відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області, про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
учасники справи:
позивачка - не з'явилася,
її представник - адвокат Оприск Л.Є.
представник відповідача - не з'явився,
представники третіх осіб - не з'явилися,
І. Короткий виклад позовних вимог:
18.10.2021 року гр. ОСОБА_1 (також надалі Позивачка) звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Мостиський Відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області, про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В позові зазначає, що 31.10.2016 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 9585 про стягнення з позивачки ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №LVH9AK12960164 від 03.04.2008 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 29 289,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.07.2016 року становить 726 830,93 грн., а також витрати за вчинення виконавчого напису згідно чинного законодавства. Загальна сума, яка підлягає стягненню за вказаним виконавчим написом складає 728 530,93 грн.
Стверджує, що про наявність даної заборгованості позивачка дізналася при отриманні чергової пенсії, з приводу чого звернулася до Мостиського відділу виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області із заявою про отримання інформації щодо відкритих відносно неї виконавчих проваджень. Із матеріалів виконавчого провадження ВП №59563062 позивачці стало відомо, що 17.07.2019 року державним виконавцем Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Полянською О.М. відкрито виконавче провадження про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 728 530,93 грн. з виконання виконавчого напису №9585, виданого 31.10.2016 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.
Вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис 31 жовтня 2016 року всупереч ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Тобто відповідач звернувся 31.10.2016 року за вчиненням виконавчого напису про стягнення боргу за межами встановленого законодавством трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України), який закінчився у квітні 2013р. (Додаток №1 до Кредитно-Заставного Договору №LVH9AK12960164 від 03.04.2008 року «Графік погашення кредиту»). Відповідно до вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, а будь-які письмові угоди, на яких міститься підпис позивачки про збільшення строку позовної давності, відсутні. Можливість поновлення нотаріусом строку на пред'явлення стягувачем грошової вимоги до боржника не передбачено ні Законом України «Про нотаріат», ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивачки забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Тому нарахування відсотків передбачених договором після закінчення кредитного договору, а саме з 03.04.2008 року по 28.07.2016 року є безпідставне. Тому позивачка не погоджується з сумою заборгованості, щодо якої виданий виконавчий напис нотаріуса і тому така сума не має ознак безспірності.
Зазначає, що перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов'язаний був надіслати на адресу боржника письмове повідомлення про порушення зобов'язання, проте жодних повідомлень від відповідача щодо наявності заборгованості за кредитним договором позивачка не отримувала, а про наявність виконавчого напису їй стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з викладеним, просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
ІІ. Позиція учасників справи:
Позивачка в судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи містяться повноваження представника, згідно яких її інтереси представляє адвокат Оприск Л.Є. (ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ЛВ №025276).
Представник позивачки - адвокат Оприск Л.Є. в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд їх задоволити.
Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце слухання справи, що стверджується матеріалами справи.
Крім цього, представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 23 листопада 2021 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Також, задля забезпечення принципу диспозитивності, змагальності, відкритості інформації, щодо справи та належного повідомлення відповідача про дату, час, місце та порядок розгляду даної справи Мостиським районним судом Львівської області було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті «Судової влади України».
Відтак, суд доходить висновку про належне вжиття всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, будь яких повідомлень про зміну адреси відповідач суду не подавав, а відтак, суд, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11, ч. 12ст. 128 ЦПК України вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна в судове засідання не з'явилася, однак надіслала до суду клопотання (отримане та зареєстроване канцелярією суду за Вх. №158 від 11.01.2022 року), в якому просить розгляд справи здійснювати без її участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний виконавець Мостиського Відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області, будучи належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явився; клопотання про відкладення судового розгляду чи прохання про вирішення справи у його відсутності суду не надав, а також не скористався процесуальним правом подачі письмових пояснень на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 23 листопада 2021 року строк.
Вказані обставини у відповідності до статті 223 ЦПК України зумовили розгляд справи без участі приватного нотаріуса, державного виконавця та представника відповідача.
ІІІ. Процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 19.10.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
Ухвалою суду від 23.11.2021 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 15.12.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Мостиський Відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області, про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Забезпечено позов шляхом зупинення стягнення, що проводиться на підставі виконавчого документа - напису, вчиненого 31 жовтня 2016 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, юридична адреса: 49000, вул. Центральна, буд.6/9, м.Дніпро, Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за №9585, за яким стягується заборгованість із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 143605706, в розмірі 728 530,93 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №448/1319/21
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з'явився, а представник позивачки не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
ІV. Обставини справи, встановлені судом:
31 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 9585 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №LVH9AK12960164 від 03.04.2008 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 03 квітня 2008 року по 28 липня 2016 року в сумі 726 830,93 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату в розмірі 1700,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 728 530,93 грн.
ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк». Даний факт є загальновідомим, а тому доказування не потребує в силу частини 3 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до змісту, виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення, тобто з 31 жовтня 2016 року та має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.
17 липня 2019 року на підставі виконавчого напису за реєстровим номером 9585 від 31.10.2016 року старший державний виконавець Мостиського Відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Полянська О.М., відкрила виконавче провадження № 59563062 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 728 530,93 грн.
Старшим державним виконавцем Мостиського Відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Полянською О.М., Постановою від 18.09.2019 року в межах виконавчого провадження ВП №59563062 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 ..
Постановами старшого державного виконавця Мостиського Відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Полянської О.М., від 14.07.2021 року та від 27.09.2021 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1
V. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, а також зміст правовідносин, що виникли між сторонами та висновки суду:
Дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України "Про нотаріат", наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (далі Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" (далі Перелік документів).
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час вчинення спірного виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно положень пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку (п.п.3.1) нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п. 3.2). Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку (п.п.3.3). Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п.п.3.4). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п.3.5).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).
Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в постанові від 24 грудня 2020 року в справі № 754/16184/16-ц, провадження № 61-11970св19 зробив наступний висновок: «Отже, підставами визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є недотримання визначеної Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією процедури вчинення виконавчих написів. Тобто при оспорюванні виконавчих написів, позивачі звертаються з позовом про визнання їх такими, що не підлягають виконанню з тих підстав, що суми, на які вчинено виконавчий напис не є безспірними, стягувач не надав нотаріусу усі документи, які підтверджують заборгованість, пропущений строк вчинення виконавчого напису тощо».
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Відповідно до пункту13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище Постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджувати факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватись таким, що не підлягає виконанню, (п.10 Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні, пленум ВССУ від 07.02.2014).
Наявність на час вчинення виконавчого напису спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором не свідчить про безспірність такої заборгованості (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року у справі №755/1960/18, провадження № 61-46254св18 (ЄДРСРУ № 88880656).
Відповідно до правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц, 29 березня 2019 року, у справі №137/1666/16-ц, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі, установити та зазначити в рішенні чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису, боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов'язань за кредитним договором та про зобов'язання погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження № 44380св18), від 19 березня 2021 року в справі № 750/3781/20 (провадження № 61-14943св20).
У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 17 березня 2021 року у справі №361/1488/19(провадження № 61-6141св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 761/6923/17 (провадження № 61-27333 св 18), 19 березня 2021 року у справі № 750/3781/20 (провадження № 61-14943св20).
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3ст. 13 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
У матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором позивачка ОСОБА_1 отримувала, у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості бути вчасно проінформована про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення. Нотаріусом, у свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги та отримання її позивачкою, що унеможливило подання останньою нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
Як вбачається з Кредитно-Заставного Договору №LVH9AK12960164 від 03.04.2008 року та Додатку №1 до Кредитно-Заставного Договору (графік погашення кредиту), останній платіж мав бути внесений позивачкою ОСОБА_1 02.04.2013 року.
Таким чином, можна дійти висновку, що заборгованість за тілом кредиту утворилась за період з 2008 по 2013 рік, у зв'язку з чим у Банка існувало право на стягнення заборгованості за тілом кредиту станом на 03.04.2013 року та на стягнення заборгованості по відсотках, нарахованих у період 03.04.2008 по 02.04.2013 року.
Отже виконавчий напис нотаріуса, щодо стягнення зазначених сум, вчинено після трьох років з дня виникнення права вимоги, що є порушенням ст. 88 Закону України "Про нотаріат".
Тому, враховуючи що на момент вчинення спірного виконавчого напису з дня виникнення у відповідача права вимоги минуло більше трьох років та наявність порушення при вчиненні виконавчого напису ст. 88 Закону України «Про нотаріат», це є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.
Слідує відмітити, що саме така правова позиція Верховного Суду, висловлена в постанові від 03.10.2018 року за результатами розгляду справи за №910/3337/17.
Відповідно до положень ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, у виконавчому написі було зазначено що стягнення заборгованості проводиться за період з 03 квітня 2008 року по 28 липня 2016 року, однак не вказано за який період утворилась заборгованість, коли настав строк оплати та чи була здійснена будь-яка оплата.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні і виписки з особового рахунку за Кредитно-Заставним Договором №LVH9AK12960164 від 03.04.2008 року, які б відображали інформацію щодо руху коштів по рахунку боржника, здійснення боржником останньої оплати по кредиту, тому неможливо встановити дійсний розмір заборгованості. Тобто, фактично нотаріус не міг встановити чи дійсно боржником допущено прострочення платежів та чи дотримано кредитором (стягувачем) строки звернення за вчиненням виконавчого напису.
Враховуючи наведене, а також доводи позивача про пропущення відповідачем строку позовної давності, що не були спростовані відповідачем, суд погоджується із доводами позивача, що сума заборгованості не є безспірною.
Інших доказів на підтвердження заборгованості позивачки ні нотаріусом, ні державним виконавцем чи відповідачем у справі суду не подано.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Таким чином, оскільки з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, судом не встановлено отримання позивачкою повідомлення про добровільне погашення та особисто отримання нею такого повідомлення, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис, оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
VI. Заходи забезпечення позову:
Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи наведену норму права, а також те, що позовні вимоги сторони позивача задоволено повністю, тому суд приходить до переконання, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 15 грудня 2021 року, зокрема зупинення стягнення, що проводиться на підставі виконавчого документа - напису, вчиненого 31 жовтня 2016 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, юридична адреса: 49000, вул. Центральна, буд.6/9, м.Дніпро, Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за №9585, за яким стягується заборгованість із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 143605706, в розмірі 728 530,93 грн. - продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
VII. Судові витрати:
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №80 від 25 жовтня 2021 року позивачкою було сплачено 908,00 грн. судового збору.
По справі позивачкою заявлено вимогу про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9585, вчинений 31 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, котра була задоволена в повному обсязі, а тому у зв'язку із задоволенням позову на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 280-283 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Мостиський Відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області, про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис №9585 від 31.10.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості на загальну суму 728 530 (сімсот двадцять вісім тисяч п'ятисот тридцять) гривень 93 копійок, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
На підставі ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 15 грудня 2021 року - продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості щодо учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;
Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:
-Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Центральна, буд. 6/9, Дніпропетровської області;
-Мостиський Відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул. Грушевського, буд. 22.
Повний текст судового рішення складено 02.02.2022 року.
Суддя Юрій БІЛОУС
Рішення суду набрало законної сили «______»__________20___ року
Суддя Юрій БІЛОУС