Справа № 395/392/21
Провадження № 1-кп/395/9/2022
02 лютого 2022 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , їх захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
під час судового розгляду за кримінальним провадженням по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
В провадженні Новомиргородського районного суду Кіровоградської області перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Під час судового засідання за даним кримінальним провадженням прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час закінчується строк дії попередньої ухвали суду про обрання міри запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та під час досудового розслідування існували та на даний час продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_6 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши вищевказані показання, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою щодо ОСОБА_6 за такими обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що як під час досудового розслідування існували та на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_9 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Зважаючи на викладене, суд все ж приходить до висновку, що обставини, на які посилався слідчий суддя при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, не змінилися. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті (враховуючи обґрунтовану підозру вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення та його поведінку), що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.
Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена (та не спростована) при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Згідно даних, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 , останній працював, не перебуває у зареєстрованому шлюбі та не має утриманців, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у період відбуття іспитового строку за попереднім вироком суду, отже є реальні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 залишаючись на свободі, матиме змогу вчинити нове кримінальне правопорушення, враховуючи те, що він вчинив злочин маючи незняту і непогашену в законному порядку судимість, що в свою чергу вказує на наявність ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тримання під вартою обвинуваченого як запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Крім того, дане кримінальне провадження має підвищений суспільний інтерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості ОСОБА_6 .
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування застави щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Крім того, під час судового засідання за даним кримінальним провадженням прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_4 до 60 днів, зазначивши, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та наданий час продовжують існувати ризики незаконно впливати на свідків, вчинити інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини у кримінальному провадженні.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні винесли вирішення вказаного питання на розсуд суду.
Заслухавши вищевказані показання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту до 2 місяців за такими обставинами.
У відповідності до ухвали Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22.12.2021 року щодо ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 19.02.2022 року
Враховуючи вищенаведене, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, її вік та стан здоров'я, сімейний стан, майновий стан, особу обвинуваченої, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, відповідно продовжують існувати ризики незаконно впливати на свідків, вчинити інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини у кримінальному провадженні..
У зв'язку з наведеним є достатньо підстав вважати, що не застосування підозрюваній більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також її спробам незаконно впливати на свідків, вчинити інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Крім того, в процесі судового розгляду у справі прокурором до суду заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту, оскільки під час досудового розслідування існували та на даний час продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачена ОСОБА_5 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні виніс вирішенні вказаного питання на розсуд суду.
Заслухавши вищевказані показання, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора за такими обставинами.
19 лютого 2022 року закінчується строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 .
Так, під час розгляду клопотання надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення.
Обвинувачена ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
В судовому засіданні встановлено, що як під час досудового розслідування існували та на даний час продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, дане кримінальне провадження має підвищений суспільний інтерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості ОСОБА_5 .
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити щодо ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 60 днів.
Керуючись ст.ст.177-178, 181-183, 193-194, 196-197, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити захід забезпечення кримінального провадження, щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, а саме до 02 квітня 2022 року, включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченої ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 02 квітня 2022 року включно.
Заборонити обвинуваченій ОСОБА_4 залишати своє постійне місце проживання у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки:
- утримуватися від спілкування з свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженню за винятком їх участі у процесуальних діях;
- повідомляти суд про зміну місця проживання;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із місця проживання без дозволу суду.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на неї вище наведених обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченої ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 02 квітня 2022 року включно.
Заборонити обвинуваченій ОСОБА_5 залишати своє постійне місце проживання у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов'язки:
- утримуватися від спілкування з свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженню за винятком їх участі у процесуальних діях;
- повідомляти суд про зміну місця проживання;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із місця проживання без дозволу суду
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на неї вище наведених обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали вручити учасникам провадження для відома та направити до ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Перенести розгляд справи до 13 години 00 хвилин 23 лютого 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1