Справа № 404/582/22
Номер провадження 3/404/197/22
02 лютого 2022 року суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Бурко Руслан Володимирович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки на запит суду не надано, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 296554 від 20.01.2022 р. ОСОБА_1 20.01.2022 року о 22 год. 32 хв., рухаючись в м. Кропивницькому по вул. Вокзальна, 20, керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду та огляду за допомогою спецтехзасобів на визначення стану сп'яніння відмовився, чим порушено вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав повністю та просив закрити провадження у справі за відсутністю складу зазначеного правопорушення, посилаючись на те, що він не скоював зазначене правопорушення. Зокрема зазначив, що 20.01.2022 року він дійсно був зупинений працівниками патрульної поліції, які йому не зазначили причин його зупинки, не роз'яснили йому його права та обов'язки, при цьому посилаючись на виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, на що він погодився, оскільки не вживав алкогольних напоїв, однак згодом, через психологічний тиск, від проходження огляду відмовився.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проаналізувавши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
На обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, працівниками поліції направлено такі докази, які досліджені під час розгляду справи:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 296554 від 20.01.2022 року, який містить виклад раніше вказаних обставин (а.с.1);
- копія посвідчення водія (а.с.3);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів (а.с.4);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5);
- відеозапис події, якими зафіксовано обставини складення стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.6).
Дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та надані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена належними та достатніми доказами, зважаючи на таке.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме ст. 256 детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Також ці питання врегульовані і галузевими Нормативно-правовим актами, органу які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, вданому випадку Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853. Відповідно до положень ст. 255 КУпАП, складання протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції), які на виконання вимог ст. 256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно до роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, судам при розгляді справ необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247 і 280 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП, складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції), які на виконання вимог ст. 256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно до роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, судам при розгляді справ необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП.
Так, диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліція згідно з покладеними на неї завданнями, серед іншого, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у вказаному стані, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
Окрім наведених вище Закону питання огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння також врегульовується: Інструкцією «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року № 1452/735, Кодексом України про адміністративні правопорушення; законами України «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»; постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (в редакції від 28 жовтня 2015 року).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до цих нормативних актів оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
З дослідженого судом відеозапису не вбачається, які саме ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 , які стали підставою для пропозиції останньому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спецтехзасобів на визначення стану сп'яніння або медичний огляд, оскільки останні їх не озвучували.
Крім того, з дослідженого судом відеозапису, вбачається, що в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 останнім повідомляв, що він не перебуває у стані алкогольного сп'яніння та згоден пройти огляд за допомогою спецтехзасобів на визначення стану сп'яніння та медичний огляд, разом тим працівники поліції не надавши йому можливість пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спецтехзасобів або медичний огляд, здійснивши на нього психологічний тиск, спонукали його до відмови в його проходження та склали відносно нього зазначений протокол.
Згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N1103 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8).
Тобто, у разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1-4 ст.130 КУпАП, до нього долучаються докази перебування особи у стані алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а наявність свідків є обов'язковою.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху" № 1231-IX, частина 2 статті 266 КУпАП була викладена у новій редакції: зокрема, зазначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Таким чином вказаною нормою визначено присутність двох свідків під час проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції лише в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Разом з тим, згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року (далі Інструкція № 1026), вона регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Тобто запис відеозапису, якщо він здійснювався із нагрудної камери поліцейського, має бути повним, а не його окремі кориговані частини.
Разом з тим, під час перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського, судом встановлено, відеозапис міститься на DVD диску і має декілька окремих коригованих частин, тобто не вівся безперервно, і не у повному стані, як то вимагає Інструкція.
При цьому, в порушення зазначених норм на дослідженому судом відеозаписі при прийнятті відмови від проходження медичного огляду свідки були відсутні.
Також, згідно абз. 4 п. 2 Р. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395 (далі - Інструкція № 1395), під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
При цьому, хоча в протоколі і зазначено, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, однак на долученому до протоколу відеозаписі подій не вбачається, як працівниками поліції ОСОБА_1 роз'яснються його права та обов'язки, а тому суд вважає, що такими діями працівник поліції порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності.
Крім того, як слідує з пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні, працівники поліції зупинили транспортний засіб під його керуванням, але причину зупинки йому не пояснили.
Разом з тим, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про національну поліцію» та ПДР України.
Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним. Інші підстави є незаконними.
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
З огляду на те, що підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 поліцейським не зазначено, то сама зупинка транспортного засобу та наступні дії інспектора поліції не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
В матеріалах справи відсутні жодні докази порушення водієм правил дорожнього руху та наявності у водія ознак алкогольного сп'яніння.
Тобто, відсутні докази наявності причин для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
Відсутня задокументована або збережена на матеріальних носіях чи відображена в електронному вигляді будь-яка інформація про наявність підстав для зупинки транспортного засобу.
Отже, зупинка 20.01.2022 працівниками поліції транспортного засобу «Volkswagen Touareg», державний номер НОМЕР_1 , була незаконною, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б підтверджували наявність підстав, передбачених ст. 35 Закону № 580-VIII.
Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення - акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів, в якому відсутні такі елементи документу, як - дата, місце його складання та підпис, а також направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому відсутній підпис, який є обов'язковим реквізитом документу, суд не бере до уваги, оскільки вони складені без додержання установлених стандартів до оформлювання документів.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах "Malofeyeva v. Russia" та "Karelin v. Russia" суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть “випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту” (рішення Європейського суду з прав людини, справа “Коробов проти України” № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол є необґрунтованим належним чином та він суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого, такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в силу ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.130, ст.ст. 247, 266, 284 КУпАП,-
Закрити провадження в справі відносно гр. ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Р. В. Бурко