Справа № 755/21751/21
про призначення судового розгляду
"27" січня 2022 р.
м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , та його учасників представника потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2021 за № 12021100040003258 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, установив :
Суть питання, що вирішується ухвалою
У провадження суду надійшов обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні з огляду на, що, у ньому, було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
Позиція сторін
Учасники кримінального провадження вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.
Також потерпілим було подано цивільний позов до обвинуваченого та ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Встановлені судом обставини
Дане кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду м. Києва.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні не встановлено.
Форма та зміст позовної заяви відповідають вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає, що, згідно ст.ст. 315, 316 КПК України, справа, підлягає призначенню до судового розгляду, з огляду на таке.
Під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
У світлі чого судом проведено підготовку до судового розгляду у ході якої, відповідно до ст. 315 КПК України, вирішено питання, пов'язані власне з такою підготовкою визначені п.п. 1-5 ч. 2 указаної статті зазначеного Кодексу.
Так, у підготовчому судовому засіданні, відповідно до положень ч. 2 ст. 318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України, судом визначено коло осіб з боку обвинувачення та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.
Установлено судом і те, що підстав для вирішення питань пов"язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до ст. 22, 26 КПК України, Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Серед іншого, визначено, що зазначене судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ст. 27 КПК України, відсутні.
Крім того, перевіривши виконання вимог ЦПК України та ст. 128 КПК України за цивільним позовом Суд уважає за слушне зауважити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з ч. 4 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Тобто, відкритим є питання щодо того, які ж вимоги щодо форми та змісту позовної заяви в кримінальному провадженні з урахуванням засад кримінального провадження і чи можуть бути недоліки, зазначені в ухвалі суду, підставою для повернення цивільного позову у цьому кримінальному провадженні?
Відповідно визнаючись з ним (питанням) Суд ураховує, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина 5 статті 125 КПК).
ЦПК містить ряд вимог до змісту та реквізитів позовної заяви, недотримання яких може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та її повернення в порядку частини 1 та частини 3 статті 185 ЦПК.
У той же час вказані вимоги мають застосовуватися із урахуванням специфіки кримінального провадження та не суперечити засадам кримінального судочинства (частина 5 статті 125 КПК).
Так, одночасний розгляд судом обвинувального акту й цивільного позову, з точки зору доказування, має ряд особливостей, які посилюють захист прав громадян та законних інтересів юридичних осіб, що зазнали шкоди від кримінального правопорушення, й сприяють більш швидкому та повному її відшкодуванню. Головний обов'язок держави полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини, тому вся діяльність осіб, які ведуть кримінальне провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення права і законних інтересів учасників цього провадження, і насамперед потерпілого (цивільного позивача).
У статті 91 КПК закріплено, що, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид та розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди є обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Вказані елементи предмету доказування у кримінальному провадженні тісно перетинаються із предметом доказування за позовами про відшкодування позадоговірної (у цьому випадку - деліктної) шкоди у позовному провадженні за правилами ЦПК, та, відповідно, окремими, змістовними вимогами до оформлення позовної заяви. Це, зокрема, стосується (1) особи відповідача (як то повне найменування або ім'я відповідача, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштовий індекс, податковий номер відповідача (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти); (2) підстави позову (виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини); (3) ціни позову, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.
На відміну від цивільного судочинства, в якому обов'язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на неї (частина 1 статті 81 ЦПК), у кримінальному провадженні доказування зазначених обставин, у тому числі, особи, яка завдала шкоди кримінальним правопорушенням, її винуватості, виду завданої кримінальним правопорушенням шкоди (майнова, моральна, фізична) та її розміру (якщо шкода має або набула характеру майнової) покладається на слідчого та прокурора (стаття 92 КПК), які наділені відповідними повноваженнями для його здійснення.
Відповідно, зазначені вище відомості містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, зібраних стороною обвинувачення, та відомі суду, який розглядає вказаний обвинувальний акт по суті. Крім того, винуватість тієї чи іншої особи встановлюється за результатами розгляду обвинувального акту по суті у вироку суду і не завжди може бути достеменно відома потерпілому (цивільному позивачу) на момент звернення з цивільним позовом (але в будь-якому випадку до початку судового розгляду).
Викладене свідчить про формальний, не обов'язковий характер суворого дотримання цивільним позивачем вимог щодо форми і змісту цивільного позову у кримінальному провадженні в зазначеній вище частині та недоцільності висування судом до цивільного позивача вимог дублювання чи виправлення в позові тієї інформації, яка вже є в розпорядженні суду.
Цивільний позивач наділений правом брати участь у доказуванні підстав та розміру цивільного позову за допомогою подання органові, що веде провадження, відповідних доказів, брати участь у слідчих (розшукових) діях, пов'язаних із встановленням характеру та розміру заподіяної шкоди, брати участь у безпосередній перевірці відповідних доказів тощо, оскільки він зацікавлений у відшкодуванні завданої йому кримінальним правопорушенням шкоди, що стимулює його брати активну участь у доказуванні підстав та розміру пред'явленого цивільного позову. Але це його право, КПК не містить такого обов'язку цивільного позивача.
Вказане свідчить, що вимоги статті 175 ЦПК щодо форми та змісту позовної заяви в кримінальному провадженні застосовуються в обмеженому вигляді з урахуванням перерозподілу тягаря доказування, перетину предмету доказування у кримінальному та цивільному провадженні за позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Правові наслідки недотримання вказаних вимог, передбачені статтею 187 ЦПК, у вигляді залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, можуть бути застосовані судом у кримінальному провадженні лише у разі, якщо такі недоліки унеможливлюють або суттєво перешкоджають розгляду цивільного позову по суті із прийняттям одного з рішень, передбачених статтею 129 КПК.
Надмірний формалізм до форми та змісту позовної заяви у кримінальному провадженні порушує право особи, що постраждала від злочину, на доступ до правосуддя.
Так, у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 (§49, заява № 28090/95) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнав, що фактично суворе застосування національними судами процесуального правила позбавило заявника права доступу до суду. При застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (§ 29 рішення ЄСПЛ у справі Walchli v. France від 26.07.2007, заява № 35787/03).
При цьому Суд враховує, що відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих у наслідок вчинення злочину, позивачі звільняються від сплати судового збору.
У постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10.07.2018 у справі № 713/1275/16-к, судом установлено, що згідно з пунктом 6 частини 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної та моральної), завданої в результаті її заподіяння, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із Законом. Виходячи з наведеного цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об'єкту посягань.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Тим самим, у розрізі позиції ККС ВС у справі № 713/1275/16-к цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об'єкту посягань.
Слушним є такий підхід і у розрізі позиції ОП ККС ВС викладеної в постанові від 23.01.2019 у справі № 187/291/17 щодо того, що при вирішенні у межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 КПК завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ст. 128, статей 118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених указаним Кодексом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тож, у разі сплати цивільним позивачем такого збору та за умови задоволення його позову в повній мірі Суд у розрізі позиції ОП ККС ВС викладеної в постанові від 23.01.2019 у справі № 187/291/17 буду позбавлений змоги стягнути з відповідача (обвинуваченого) такий судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому і даний факт указує на слушність позиції ККС ВС у справі № 713/1275/16-к про те, що цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об'єкту посягань, адже саме такий підхід сприятиме не допущенню ситуацій при яких позивач сплатить збір, позов буду задоволено, однак стягнути його з відповідача змоги не матиме, що в свою чергу уже порушуватиме права такого позивача.
За таких обставин, перевіривши зазначений цивільний позов на дотримання вказаних вимог КПК України та ЦПК України, Суд вважає що форма та зміст позовної заяви дають підстави для її прийняття та розгляду в рамках даного кримінального провадження.
Тим самим, підготовка до судового розгляду є завершеною.
Згідно ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
При визначенні строку проведення судового розгляду суд враховує положення ст.ст. 28, 316 КПК України.
З цих підстав Суд, керуючись ст. ст. 314-318, 369-372, 376 КПК України, постановив :
призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2021 за № 12021100040003258 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, каб. 24, на 15:00 год. 03.02.2022.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження (ч. 2 ст. 318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Прийняти до розгляду в рамках цього кримінального провадження цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Роз'яснити цивільним відповідачам, що вони мають право подати суду письмові заперечення/ відзив проти цивільного позову із зазначенням доказів, що підтверджують їх, або визнати позов повністю чи частково.
Копію позовної заяви вручити ОСОБА_5 та направити ПАТ «Страхова компанія «ВУСО».
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.
С у д д я Оксана БІРСА