ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/11179/20
провадження № 2/753/1043/21
"16" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.
за участі сторін:
позивач не з'явився;
відповідача ОСОБА_1 ;
представника відповідача ОСОБА_2 ;
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 15 709,40 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 13 308,51 грн., 3% річних у розмірі 818,62 грн. та 15 82,27 грн. - інфляційної складової боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30 вересня 2016 року, та який є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідач ОСОБА_3 отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2020 року відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
06 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнав позовні вимоги, зазначивши, що позовні вимоги визнає в частині стягнення з нього заборгованості за послуги централізованого опалення в розмірі 6 242,88 грн., який добровільно він сплатив та надав копію квитанції. В іншій частині позовні вимоги не визнав та пояснив, що цими послугами він не користувався, про що свідчать показники квартирного лічильника гарячої води. Зазначив, що заборгованість нараховано з вини позивача, так як ним було порушено п. 32.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, внаслідок чого квартирний лічильник гарячої води не був повірений на протязі 13 місяців з 01 грудня 2018 року по 11 березня 2020 року та нарахований борг 3 381,55 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що підстави викладені відповідачем у відзиві є необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню, так як позивачем нараховано борг з дотримання вимог чинного законодавства
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2020 року вказану вище справу передано судді Каліушку Ф.А. з підстав відсторонення від посади судді Цимбал І.К. у провадженні якої перебувала справа.
Ухвалою від 07 грудня 2020 року суддею Каліушком Ф.А. прийнято до провадження вказану цивільну справу та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В поданих до суду поясненнях позивачем зазначено, що після подання позовної заяви до суду, відповідач визнав суму боргу в частині нарахованої заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 6 242,88 грн. за період з 01 жовтня 2016 року по 01 червня 2020 року та у період з липня по вересень 2020 року сплатив позивачу наявну заборгованість з централізованого опалення у розмірі 6 242,88 грн., проте не сплатив нараховану йому за цей період інфляційну складову боргу з централізованого опалення в розмірі 1 085,66 грн. та 3% річних у розмірі 496,74 грн. За таких обставин станом на 01 серпня 2021 року підлягає стягненню заборгованість з відповідача у розмірі 7 265,20 грн. за період з 01 жовтня 2016 року по 01 червня 2020 року з централізованого опалення та за період з 01 серпня 2017 року по 01 червня 2020 з гарячого водопостачання, що складається: сума заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 2 762.31 грн., інфляційна складова боргу в розмірі 1 582,27 грн. (централізоване опалення 1 085,66 грн. гаряче водопостачання 496,61 грн.), три відсотки річних у розмірі 818,62 грн. (централізоване опалення 496,74 грн. гаряче водопостачання 321,88 грн.) та судовий збір 2102 грн.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника із зазначенням підтримання позовних вимог та їх задоволення.
Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
23.07.2014 р. в газеті «Хрещатик» № 103(4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-Реконструкція».
З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «Євро-Реконструкція» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року № 111(4511).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також є споживачем житлово-комунальних послуг за даною адресою.
Судом встановлено, що між ТОВ «Євро-Реконструкція» та ОСОБА_3 вищезазначений договір не укладено.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача, так і на виконавця.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно ч. 5 ст. 13 вищевказаного закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої послуги, наданої таким виконавцем.
Частиною 3 ст. 13 Конституції України передбачено, що власність зобов'язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин відповідач упродовж певного періоду споживав послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу усі фактично спожиті ним послуги.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до пп. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) врегульовані права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.
Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов'язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не належним чином сплачує за надані йому житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим, згідно з розрахунком позивача, за ним утворилась заборгованість за послуги з постачання гарячої води, що становить 2 726,31 грн.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, згідно із розрахунками наданими позивачем та перевіреним судом, на суму заборгованості нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 1582,27 грн. та 3% річних у розмірі 818,62 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до чч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг, а його посилання на неврахування позивачем показів лічильника не беруться судом до уваги зважаючи на їх безпідставність.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, часткову сплату відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за постачання гарячої води у розмірі 2 726,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 582,27 грн. та 3% річний у сумі 818,62 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
На підставі викладеного та керуючись стст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (ЄДРПОУ 37739041) суму заборгованості за постачання гарячої води у розмірі 2 726,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 582,27 грн. та 3% річний у сумі 818,62 грн., а також судовий збір в сумі 686,09 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.