Справа № 752/8628/20
Провадження № 2-а/752/125/21
Іменем України
05 листопада 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Бондар І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, інспектора управління патрульної поліції в м. Києві Плиганя Миколи Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
08 травня 2020 року до суду в порядку адміністративного судочинства надійшов позов ОСОБА_1 , у якому він просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 2369282 від 10 квітня 2020 року, винесену інспектором УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Плиганем М.О. про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постанова є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи. Позивач вказує на те, що 10.04.2020 року, рухаючись по пл. Майдан Незалежності, 2/18 в автомобілі Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 , з невідомих причин був зупинений інспектором УПП в м. Києві Плиганем М.О. Ознайомившись з наданими позивачем водійськім посвідченням та документами на автомобіль інспектор вказав на відсутність у ОСОБА_1 полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На це зауваження позивач надав пояснення про те, що відповідно до чинного законодавства звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, бо має статус учасника бойових дій.
Не зважаючи на це і в порушення вимог статті 268 КУпАП інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Однак позивач вважає, що в його діях відсутній склад цього правопорушення.
ОСОБА_1 наголосив, що інспектор Плигань М.О. незаконно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив його права.
13 травня 2020 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірай М.І. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк для подання відзиву (а.с. 16).
10 липня 2020 року відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 752/8628/20 передано судді Плахотнюк К.Г. (а.с. 19)
7 вересня 2020 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
У судовому засіданні 5 листопада 2021 року сторони відсутні. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у встановлений законом строк відзив на позов не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Із постанови інспектора сьомої роти третього батальйону управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Плиганя М.О. у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2369282 судом встановлено, що 10.04.2020 о 16 год. 37 хв. 56 с. у м. Києві на пл. Майдан Незалежності, 2/18, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 без чинного полісу обов'язкового страхування, чим порушив вимоги п. 2.1. ґ) Правил дорожнього руху - відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 9).
Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (статті 124-1 - 126).
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно п. 2.1. ґ Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Також, відповідно до п. 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у п. 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Виходячи з наведених вище правовим норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17.
Пунктом 21.4 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, установлену законом.
Положеннями статті 53 Закону передбачено право органів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, пунктом 13.1. статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Як встановлено судом за даними матеріалів справи ОСОБА_1 при розгляді інспектором Плиганем М.О. справи про адміністративне правопорушення, надав йому інформацію про наявність у позивача статусу учасника бойових дій, що звільняє останнього від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 8).
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Як вбачається з матеріалів справи інспектором сьомої роти третього батальйону управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Плиганем М.О. при винесені оскаржуваної постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, не було зазначено мотивів відхилення доказів, на які посилався позивач.
Виходячи з тексту постанови, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, поліцейським патрульної поліції не досліджувались, а отже - до уваги не брались.
Таким чином, на думку суду, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Доводи позивача в частині неправомірності винесення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення, є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до положень частини 1 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
З врахуванням роз'яснень рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року №596-VIII, внесені зміни в правові норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема викладено у новій редакції частину 4 статті 258 КУпАП відповідно до якої передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності у випадках передбачених ч. 1,2 статті 258 Кодексу фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015).
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (далі - Інструкція).
Згідно п. 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З наведеного вбачається, що уповноважений працівник Національної поліції має право виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, розгляд яких віднесено до його компетенції, на місці вчинення адміністративного правопорушення, і вказані норми чинного законодавства спростовують доводи позивача щодо протиправного винесення оскаржуваної постанови без складення відповідного протоколу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого адміністративного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 2369282 від 10 квітня 2020 року, прийнятої інспектором управління патрульної поліції в м. Києві Плиганем М.О. оскільки, в порушення вимог статті 77 КАС України, останніми не надано суду письмового відзиву на позовну заяву, а тому не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 287 - 293, ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 6, 17, 18, 19, 100, 104, 126, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, інспектора управління патрульної поліції в м. Києві Плиганя Миколи Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ЕАК № 2369282 від 10 квітня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м. Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя К.Г.Плахотнюк