№695/439/20
1-кп/707/49/22
01 лютого 2022 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золотоноша Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді «вантажника» в ТОВ «Агроскорм», маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, -
ОСОБА_4 , 10.11.2019 року близько 17 години 00, керуючи автомобілем «ВАЗ-21063», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », рухаючись по вул. Центральній в с. Вознесенське, Золотоніського району, Черкаської області, зі сторони с. Богуславець у напрямку ст. Пальмира, в порушення вимог пунктів 12.3, 12.4, 12.9. б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, будучи не уважним, не стежачи за дорожньою обстановкою та знаходячись поблизу перехрестя з провулком Другим Центральним, в момент виникнення перешкоди для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_8 , яка перебувала в сидячому положенні на проїзній частині з велосипедом моделі «Україна», яку міг об'єктивно виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на останню. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 згідно висновку експерта № 05-8-02/328 від 11.11.2019 отримала тілесні ушкодження у вигляді: черепно - мозкової травми у вигляді крововиливів під м'які оболонки головного мозку, травматичної екстракції зубів нижньої щелепи, крововиливів в м'які тканини голови, саден, синців та забитих ран на голові, закритої травми тулуба у вигляді забою та ушкоджень обох легень, двосторонніх переломів ребр, деякі із яких із ушкодженням пристінкової плеври, забою серця, розривів лонного та крижово-куприкових з'єднань, ушкоджень печінки, забою обох нирок, перелому 11 грудного хребця із ушкодженням спинного мозку на даному рівні, крововиливу в м'яких тканинах шиї, травми кінцівок у вигляді відкритого перелому кісток лівого передпліччя, закритих переломів обох стегон, відкритих переломів кісток, що формують лівий та правий гомілково - ступневий суглоби, синців, ран, подряпин та саден на кінцівках.
Після зіткнення, ОСОБА_4 , усвідомлюючи безпорадний стан потерпілої ОСОБА_8 , внаслідок завданих їй в ході наїзду автомобілем «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 тілесних ушкоджень, завідомо знаючи та усвідомлюючи, що потерпіла позбавлена можливості самостійно вжити заходів для самозбереження, маючи змогу надати їй допомогу, залишивши її в небезпечному для життя стані, в порушення вимог п. 2.10 а) г), та д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, негайно не зупинив транспортний засіб, не вжив заходів для надання медичної допомоги потерпілій, чи виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, не повідомив про дану дорожньо-транспортну, пригоду орган, чи уповноважений підрозділ Національно поліції, та з місця події зник.
Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_8 ,згідно висновку експерта № 05-8-02/328 від 11.11.2019 отримала тяжкі тілесні ушкодження у зв'язку з небезпекою для життя, від яких, знаходячись на місці пригоди, померла.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «ВАЗ- 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , а саме: вимог пунктів 12.3, 12.4, 12.9. б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричинення настання наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_8 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково, а саме визнав себе винуватим в тому що залишив місце ДТП, вважаєє себе невинуватим у вчиненні даної ДТП.
Окрім часткового визнання вини ОСОБА_4 його вина підтверджується наступними доказами дослідженими в судовому засіданні:
- даними витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, від 10.11.2019, відповідно яких відомості щодо даних кримінальних правопорушень внесені до ЄРДР.
- даними рапорту чергового Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 11.11.2019 року, відповідно до якого під час виїзду на місце події за адресою вул. Центральна, с. Вознесенське, встановлено, що автомобіль «ВАЗ-2106», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 здійснив наїзд на ОСОБА_8 , яка отримала травми не сумісні із життям, внаслідок чого померла на місці події;
- даними протоколу огляду місця події від 10.11.2019 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого оглянуто місце ДТП, а саме поблизу перехрестя вул. Центральна та пров. Другий Центральний с. Вознесенське Золотоніського району Черкаської області, видимість конкретної перешкоди при дальному освітленні 80 м при ближньому - 41,9 метрів, слідів гальмування не виявлено, зафіксовано розташування трупа ОСОБА_8 , на правій стороні проїжджої частини по АДРЕСА_2 , виявлено велосипед марки «України» який лежить на правій смузі руху лівою стороною на асфальтному покритті, уламки пластику транспортного засобу, вилучено уламки пластику, шапку, кросівки, велосипед;
- даними лікарського свідоцтва про смерть № 328 від 11.11.2019 року, відповідно до якого причина смерті ОСОБА_9 зіткнення з легковим автомобілем;
- даними висновку експерта № 05-8-02/328 від 11.11.2019 року, відповідно до якого причиною смерті є сполучена травма голови, тулуба та кінцівок, яка ускладнилася розвитком шоку. Враховуючи ступінь розвитку ранніх трупних явищ та відсутність пізніх трупних явищ, смерть настала за 8-24 годин до моменту проведення експертизи трупа в морзі. При проведенні експертизи трупа виявлені наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів під м'які оболонки головного мозку, травматичної екстракції зубів нижньої щелепи, крововиливів в м'які тканини голови, саден, синців та забитих ран на голові; закрита травма тулуба у вигляді забою та ушкоджень обох легень, двосторонніх переломів ребер, деякі із яких із ушкодженням пристінкової плеври, забою серця, розривів лонного та крижово-куприкових з'єднань, ушкоджень печінки, забою обох нирок, перелом 11 грудного хребця із ушкодженням спинного мозку на даному рівні, крововиливу в м'яких тканинах шиї; травма кінцівок у вигляді відкритого перелому кісток лівого передпліччя, закритих переломів обох стегон, відкритих переломів кісток, що формують лівий та правий гомілково-ступневий суглоби, синців, ран, подряпин та саден на кінцівках.
Такі тілесні ушкодження утворилися незадовго до настання смерті від дії твердих тупих предметів або при ударі об такі. Всі вищевказані тілесні ушкодження є складовими сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Не виключається можливість виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди. Не виключається можливість виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень в час, який вказаний в фабулі даної постанови. Між отриманою сполученою травмою голови, тулуба та кінцівок та настанням смерті потерпілої існує прямий причинний зв'язок. При судово-токсикологічній експертизі крові група виявлено етанол в кількості 2,38 проміле. Така концентрація етилового спирту в крові відноситься до алкогольного сп'яніння середнього ступеня у живої особи. Не виключається можливість виникнення виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої за обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка вказана в фабулі даної постанови. Не виключається можливість того, що після отримання всіх тілесних ушкоджень потерпіла могла померти на протязі короткого проміжку часу, який обраховується від кількох хвилин до десятків хвилин. Надання своєчасної медичної допомоги потерпілій після отримання всіх тілесних ушкоджень, не гарантувало збереження їй життя. Не виключається можливість того, що дані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок переїзду автомобіля через тіло потерпілої;
- даними протоколу огляду місця події від 10.11.2019 року за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до якого оглянуто домоволодіння за вказаною адресою, на території якого виявлено та вилучено автомобіль марки «ВАЗ-2106», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_4 ;
- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 10.11.2019 року, відповідно до якого було затримано ОСОБА_4 ;
- даними постанови про визнання речових доказів від 11.11.2019 року, відповідно до якої автомобіль марки «ВАЗ-2106», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні;
- показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав, що ОСОБА_8 це його мати, про обставини ДТП йому відомо з матеріалів кримінального провадження, бвинувачений після ДТП будь-яких дій на відшкодування шкоди не вчинив, всі витрати по похованні він поніс самостійно, в ході розгляду справи в суді обвинувачений частково відшкодував йому збитки.
- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні показала, що вона є дружиною обвинуваченого. 10.11.2019 року до її чоловіка зателефонував начальник та він поїхав на роботу. Через деякий час повернувся та повідомив що збив людину, на її запитання чи він комусь повідомляв про це він відповів «ні». Вподальшому іі чоловік був затриманий працівниками поліції.
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні показав, що 10.11.2019 року він на своєму автомобілі повертався до села Р. Поляна, побачив жінку яка їхала на велосипеді, через деякий час він почув удар та подивившись в люстерко заднього виду побачив як полетіли іскри. Він зупинився, повернувся та побачив жінку яка лежала з відкритими переломами кінцівок, ознак життя не подавала. Надворі вже було темно, він побачив як автомобіль що збив жінку, зупинився, водій не виходив з автомобіля і через деякий час поїхав далі, фари в автомобіля були вимкнутими. Він викликав швидку допомогу та поліцію, швидка приїхала хвилин через 15, через годину приїхала поліція. Під час проведення слідчих експериментів 21.01.2020 року та 20.02.2020 року він говорив приблизні відстані які він запам'ятав відразу після ДТП. Повторний слідчий експеримент був з ним проведений, як йому пояснили через те що його показання не збігаються з показаннями обвинуваченого;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , від 10.02.2020 року з схемою протоколу огляду місця події згідно якого ОСОБА_11 відтворив обставини дтп, що мала місце 10.11.2019 року, а саме відтворено місце наїзду на потерпілу, було встановлено що автомобіль ОСОБА_4 рухався зі швидкістю 60 км/год, встановлено місце роз'їзду автомобілів на відстані 23 м від місця зіткнення після чого від даної точки шляхом посекундної розтяжки було встановлено видимість перешкоди у вигляді потерпілої з водійського сидіння автомобіля ВАЗ 21063, а саме на відстані 38 м встановлено загальну видимість елементів проїжджої частини, а саме 31 м.
- даними висновку експерта № 4/693 від 13.12.2019 року, відповідно до якого до моменту ДТП деталі рульового керування, ходової частини та робочої гальмівної системи автомобіля «ВАЗ-2106» д.н.з. НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані. Товщина передніх гальмових дисків не відповідає вимогам підприємства-виробника, відповідно до вимог п.31.4.1 а ПДР України, експлуатація даного ТЗ заборонялася. Водій автомобіля марки «ВАЗ-2106», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 мав можливість виявити вказані невідповідності шляхом проведення своєчасного технічного огляду;
- даними висновку експерта № 4/692 від 20.12.2019, відповідно до якого в первинний контакт вступала передня частина автомобіля «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме: передній бампер та передній,державний номерний знак та права бокова частина велосипеда типу «Україна», а саме: кермо велосипеда.
Місце зіткнення автомобіля «ВАЗ-2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипеду типу «Україна» знаходиться в районі початку утворення подряпин (11 на план-схемі до протоколу огляду місця ДТП) тобто на смузі руху автомобіля «ВАЗ-2106» реєстраційний номер НОМЕР_1
- даними висновку експерта № 180/20-23 від 18.02.2020 року відповідно до якого у даній дорожній обстановці, для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог пп. 12.2, 12.3, 12.4, 12.9.6) Правил дорожнього руху України.
У момент виникнення перешкоди для руху, який вказаний в постанові, водій автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , рухаючись автомобілем із допустимою швидкістю в населеному пункті 50 км/год., шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди, або мав би технічну можливість зупинити керований автомобіль до пішохода ОСОБА_8 , або мав би технічну можливість зменшити швидкість руху автомобіля на момент контактування з пішоходом до 1 км/год.
У даній дорожній обстановці, в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходились невідповідності дій водія автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимогам пп. 12.3, 12.4, 12.9.6) Правил дорожнього руху України.
- допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 , повністю підтвердив висновок проведеної ним експертизи, та додатково показав, що на виконання експертизи від 18.02.2020 за № 180/20-23 до нього надійшла постанова слідчого про призначення експертизи та матеріали кримінального провадження, вказаних даних та наданих матеріалів було достатньо для проведення експертизи. Видимість була взята з вихідних даних які вказав слідчий. Будь яких запитань щодо суті проведеної експертизи в частині винуватості обвинуваченого у даній ДТП, та невідповідності її висновкам в цій частині іншим дослідженим в судовому засіданні доказам в судовому засіданні учасниками процесу експерту не ставилось.
Суд покладає в основу вироку саме висновок експерта № 180/20-23 від 18.02.2020 року, оскільки вважає, що він проведений на основі належних та допустимих доказів та відповідних вихідних даних, що були досліджені в судовому засіданні, зокрема і даних, що були отримані в ході проведення слідчого експеримента з участю незалежного та неупередженого свідка ОСОБА_11 , від 10.02.2020 року.
Відтак, доказів, досліджених в судовому засіданні, які суд вважає належними та допустимими, достатньо для доведеності вини обвинуваченого, покладає їх в основу обвинувального вироку, та приходить до висновку що вина ОСОБА_4 у вчиненні даних злочинів доведена повністю поза розумним сумнівом, і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та за ч.1 ст.135 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан і мав змогу надати йому допомогу.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого в частині невинуватості у вчиненні даної ДТП, вважає їх такими, що дані з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Суд критично оцінює висновок експерта № 4/98 від 07.02.2020 року в тій частині що водій автомобіля ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди по причині того, що вихідні дані для проведення вказаної експертизи були взяті слідчим зокрема з протоколу проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_11 від 21.01.2020 року. Суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 під час проведення вказаної слідчої дії дані ним з метою уникнення кримінальної відповідальності. Цей висновок експерта, дані протоколу проведення слідчого експерименту з участю обвинуваченого від 21.01.2020 повністю спростовується іншими вищевикладеними доказами що були досліджені в судовому засіданні, зокрема висновком експерта № 180/20-23 від 18.02.2020 року, протоколом проведення слідчого експерименту - даними протоколу проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 , від 10.02.2020 року де він уточнив показання які надавав під час проведення попереднього слідчого експерименту за його участю та участю обвинуваченого від 21.01.2020.
Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 показав, що у вихідних даних для проведення експертизи не було вказано що до моменту ДТП товщина передніх гальмових дисків автомобіля яким керував обвинувачений не відповідає вимогам підприємства-виробника, відповідно до вимог п.31.4.1 а ПДР України, експлуатація даного ТЗ заборонялася. Водій автомобіля марки «ВАЗ-2106», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 мав можливість виявити вказані невідповідності шляхом проведення своєчасного технічного огляду;
Суд відхиляє доводи сторони захисту з приводу недопустимості доказу, а саме протоколу вказаного слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 , від 10.02.2020 року по причині того, що на першій сторінці протоколу не вказано прізвище слідчого що його проводив, а лише зазначено його звання та посада, вважає це технічною помилкою, прізвище слідчого зазначене на останній сторінці протоколу, де вказано, що слідчий експеримент провів слідчий ОСОБА_14 .
Суд відхиляє доводи сторони захисту про визнання недопустимим доказом висновок експертизи від 18.02.2020 року з тих підстав, що він не відповідає вимогам КПК України, методиці проведення відповідних експертиз, та є невірним.
Так, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 дав достатні показання на спростування такої позиції сторони захисту, зокрема показав, що йому було достатньо вихідних даних та наданих матеріалів для проведення експертизи, пояснив якими законодавчими актами він керувався при проведенні експертизи, дав всі відповіді на запитання учасників процесу щодо суті проведення експертизи, змісту її матеріалів.
Вказаний висновок експерта містить фактичні дані, що є беззаперечними, та не викликають сумнівів, отриманий з дотриманням встановленого законом порядку, має значення для справи, та належить до обставин, що підлягають доказуванню, а тому є належним, достовірним та допустимим.
Клопотань від учасників процесу про проведення додаткових чи повторних експертиз від учасників процесу не надходило.
Під час призначення обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше несудимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню доньку 2017 р.н., тяжкі наслідки які настали від вчинення злочину у виді смерті людини, те, що обвинувачений винним себе у вчиненні даного злочину не визнав, відповідних висновків не зробив,враховуючи часткове визнання своєї вини, часткове відшкодування шкоди потерпілому, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку потерпілого який погодився з думкою прокурора, просив суд призначити покарання у виді реального позбавлення волі строком на 5 років, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є кримінальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Враховуючи те, що обвинуваченого засуджено до реального відбування покарання суд вважає необхідним обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, та строк відбування покарання рахувати з моменту взяття під варту, а саме з 01.02.2022 року.
Потерпілий ОСОБА_6 заявив цивільний позов до обвинуваченого в розмірі 14 406,09 грн. матеріальної шкоди та 250 000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Майнова шкода, відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18) покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), тому вважала обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позову, встановивши, що позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явив вимогу до відповідача.
В даній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Враховуючи викладене, суд вважає що цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 слід залишити без розгляду, та роз'яснити цивільному позивачу порядок звернення з цивільним позовом до обвинуваченого в порядку цивільного судочинства, в зв'язку з тим, що потерпілий не звертався до страховика відповідача та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред'явив відразу вимогу до особи відповідальної за шкоду.
На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати в сумі 8985,46 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Доля речових доказів повинна бути вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373-375 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою та взяти його під варту з зали суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту взяття під варту - 01.02.2022 року.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в сумі 8985,46 грн.
Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1