Справа № 703/3029/21
2/703/218/22
01 лютого 2022 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Биченко І.Я.
за участю секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі цивільну справу за позовом № 703/3029/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 79990 грн. боргу за договором позики від 10.06.2021 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем був укладений договір позики, за умовами якого він надав відповідачу в борг грошові кошти у сумі 3000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 10 липня 2021 року.
Позивач стверджує, що у домовлений і визначений законом строк відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання.
В зв'язку з цим, просив стягнути з нього грошові кошти 79920 грн. 00 коп., що еквівалентно 3000 доларів США станом на день звернення до суду з позовною заявою.
У судове засідання сторони не з'явились.
У поданій до суду заяві позивач просив розглянути справу за його відсутності, на задоволенні позову наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов у встановлений судом строк до суду не подав, причини неявки не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.
За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 3000 грн., які ОСОБА_2 зобов'язувався повернути до 10 липня 2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладання зазначеного договору ОСОБА_1 надав суду розписку про отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 3000 доларів США.
Таким чином судом встановлено, що 10 червня 2021 року між сторонами був укладений договір позики грошових коштів у сумі 3000 доларів США зі строком виконання позичальником зобов'язання щодо повернення позики - 10 липня 2021 року.
Станом на дату розгляду справи ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо повернення позики не виконав.
Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 202 ЦК України вказує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18 вересня 2013 року (справа №6-63цс13) щодо застосування норм права, яка згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством має ураховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Верховний Суд України дійшов аналогічних висновків за результатами перегляду справ №6-50цс16, №6-1967цс15.
За правилом ч.2, 3 ст.545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Правовий аналіз ст.545 ЦК України дає підстави вважати, що держатель оригінала боргового документа є належним кредитором у зобов'язанні, на підтвердження виникнення якого наданий такий борговий документ.
Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 707/2606/16-ц (провадження № 61-28762св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 483/1953/16-ц (провадження № 61-33891св18), від 27 червня 2018 року у справі № 712/14562/17-ц (провадження № 61-26174св18), статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В даному конкретному випадку розписка від 10 червня 2021 року про отримання коштів є борговим документом, складеним відповідачем на підтвердження прийняття зобов'язання за договором позики. Оригінал вказаної заяви наявний у позивача, оглянутий судом в судовому засіданні, його копія, яка додана до позовної заяви, відповідає оригіналу. Це свідчить про існування правовідносин за договором позики між сторонами у справі та про невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення позики у визначений строк.
Дана заява містить умови отримання відповідачем в борг грошей із зобов'язанням їх повернення, дати отримання коштів та особистим підписом позичальника.
Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Згідно з ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки сторонами у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, відтак суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики у гривнях за офіційним курсом долара США на час ухвалення рішення.
Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 639/3833/15-ц (провадження № 61-6641св18)
Станом на день ухвалення судового рішення один долар США за офіційним курсом НБУ коштує 28 грн. 45 коп. Відповідно, 3000 доларів США становить 85350 грн. 00 коп.
Оцінивши наданий договір позики, суд зазначає, що оскільки у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, відтак сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом валюти на день платежу та становить 85350 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 85350 грн. 00 коп. боргу за договором позики, що еквівалентно 3000 доларів США на час ухвалення рішення ,та 908 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Смілянським МВ УМВС України у Черкаській області 08.06.2011.
Суддя: І.Я. Биченко