01 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 904/5847/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Банаська О. О.
розглянув матеріали касаційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021
у складі колегії суддів: Чус О. В. (головуючого), Кощеєва І. М., Подобєд І. М.
та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2021
у складі судді Мілєва І. В.
у справі за позовом Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Дніпрорудненська багатопрофільна міська лікарня" Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДМ-Б"
про визнання недійсним пункту 5.2 договору поставки № 49 від 17.04.2020 та стягнення 6 735,69 грн
28.01.2022 Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2021 у справі № 904/5847/21.
Одночасно, за текстом та у прохальній частині касаційної скарги, скаржником порушено питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5847/21 визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Білоус В. В., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Об'єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2021 у справі № 904/5847/21, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021, яким відмовлено в задоволенні позову Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Дніпрорудненська багатопрофільна міська лікарня" Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області про визнання недійсним пункту 5.2 договору поставки від 17.04.2020 № 49 в частині включення до ціни ставки податку на додану вартість, що складає 6 735,69 та стягнення коштів у розмірі 6 735,69 грн, як набуті без достатньої правової підстави.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки, як встановлено з судових рішень у справі № 904/5847/21 позов подано до суду першої інстанції у 2021 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня встановлено у розмірі 2 270,00 грн.
Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2021 у справі № 904/5847/21 скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 9 080,00 грн (2 270,00 грн * 2 * 200%).
Натомість, скаржником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі до касаційної скарги не надано, що також підтверджується актом Верховного Суду від 01.02.2022 № 29.1-11/63, складеним при розкриванні поштового відправлення, яке надійшло від Запорізької обласної прокуратури.
Крім того, відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Оскаржувана постанова Центрального апеляційного господарського суду прийнята 16.12.2021 (повний текст складено 30.12.2021, інші відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні) отже останній день строку, встановленого для оскарження судового рішення в касаційному порядку припадав на 19.01.2022.
Однак, касаційну скаргу подано для її поштового відправлення 28.01.2022.
Відтак, касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, скаржник зазначає, що повний текст постанови Центрального апеляційного господарського суду прийнята 16.12.2021 скаржником отримано 11.01.2022 засобами електронного зв'язку.
Зазначені обставини, на думку скаржника, є підставою на поновлення строку на касаційне оскарження згідно з частиною другою статті 288 ГПК України.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
У пункті 1 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що до касаційної скарги будь-яких належних та допустимих доказів отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржником не надано, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв'язку з чим відповідна заява про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянута після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Суд відзначає, що саме лише посилання на дату отримання копії судового рішення з долученням заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження за відсутності належних доказів отримання рішення апеляційної інстанції не є підставою для його поновлення. При цьому, нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази.
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною другою статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2021 у справі № 904/5847/21 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме надання:
- доказів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 9 080,00 грн;
- доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови (поштового конверту суду в якому надійшла саме оскаржувана постанова, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка органу зв'язку тощо).
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2021 у справі № 904/5847/21 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
3. Попередити скаржника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме у разі невиконання вимог ухвали, у строк встановлений судом, касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду О. О. Банасько