24 січня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/4520/21
Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Чупрун М.М.
розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/4520/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова-Енергетична-Компанія”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна Енергетична група”
про стягнення заборгованості в сумі 1 546 414,90 грн.
представники сторін:
від позивача - Архангельська Ю.С. - представник.
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нова-Енергетична-Компанія” звернулося з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю “Національна Енергетична група” про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 419_08-21 від 30.08.2021 р. в сумі 1 546 414,90 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення пункту 4.1.-4.2. укладеного сторонами Договору купівлі-продажу № 419_08-21 відповідач за отриману електричну енергію в період 01.-31.10.2021 р. розрахувався частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 1 526 342,46 грн. Також, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.1 Договору позивач просить суд стягнути з відповідача окрім суми основного боргу також 3 % річних в сумі 3010,86 грн. та пеню в розмірі 17061,58 грн.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.10.2021 р. справу № 926/4520/21 передано судді Миронюку С.О.
Ухвалою суду від 11.11.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.12.2021 р.
23.11.2021 р. позивач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. В наданому клопотанні представник позивача просить забезпечити можливість його присутності у судовому засіданні шляхом проведення відеоконференції поза межами приміщення Господарського суду Чернівецької області з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon”.
Ухвалою суду від 25.11.2021 р. задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова-Енергетична-Компанія” про участь у справі в режимі відеоконференції.
Ухвалами суду від 01.12.2021 р. та 20.12.2021 р. підготовче засідання відкладалось в зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи призначено на 11.01.2022 р.
Ухвалою суду від 11.01.2022 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 24.01.2022 р.
В судовому засіданні 24.01.2022 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Окрім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
При цьому суд приймає до уваги, що застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (“Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а ним, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив.
30.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова-Енергетична-Компанія” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Національна Енергетична група” (покупець) укладено Договір № 419_08-12 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів, за яким продавець електричної енергії здійснює постачання електричної енергії покупцю, а останній оплачує її вартість в обсягах, за ціною та графіком, що визначаються відповідно до умов договору.
У п. 3.1. Договору передбачено, що купівля-продаж електричної енергії у розрахунковому місяці здійснюється відповідно до Графіків погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії, які узгоджуються сторонами у додаткових угодах до Договору.
В розділі 4 Договору сторони обумовили ціну та порядок розрахунків, а саме:
4.1. Ціна за 1 МВт*год електричної енергії, порядок та строки оплати визначаються сторонами у Додаткових угодах до Договору.
4.2. Покупець здійснює оплату за електричну енергію у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, вказаний у розділі 10 Договору.
4.3. При здійсненні платежів покупець вказує у платіжному дорученні реквізити цього Договору.
4.4. Датою оплати покупцем електричної енергії є дата надходження грошових коштів на рахунок продавця, вказаний у розділі 10 Договору.
4.5. Якщо сума здійсненої покупцем оплати вартості придбаної у розрахунковому місяці електричної енергії перевищує вартість електричної енергії, що зазначена в Акті купівлі-продажу електричної енергії за відповідний розрахунковий місяць, то надлишок коштів зараховується продавцем як попередня оплата за наступний розрахунковий місяць, або на вимогу покупця повертається на його рахунок протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня отримання продавцем такої письмової вимоги.
4.6. Якщо сума здійсненої покупцем оплати вартості придбаної у розрахунковому місяці електричної енергії менша, ніж вартість електричної енергії, зазначена в Акті купівлі-продажу електричної енергії за відповідний розрахунковий місяць, покупець здійснює остаточний розрахунок за придбану електричну енергію протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання такого Акта.
4.7. Сторони домовились, що зарахування платежів, які здійснює покупець на користь продавця, буде здійснюватися у такому порядку: у першу чергу погашаються штрафні санкції (пеня, штраф), які виникли у зв'язку з порушенням умов Договору; у другу чергу погашаються зобов'язання щодо оплати електричної енергії відповідно до черговості їх виникнення.
Відповідно до п. 8.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.08.2022 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатковою угодою до Договору від 23.09.2021 р. (далі - Додаткова угода) узгоджено Графік погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії на жовтень 2021 року і становить 1820,8 МВт*год.
Згідно п. 1. Додаткової угоди ціна на електричну енергію для періоду з 01.10.2021 по 31.10.2021 визначається як фактична ціна РДН, що склалась за підсумками торгів на відповідний торговий день, зменшена на 3% (три відсотка) за кожну годину відповідного торгового дня розрахункового місяця. Ціна РДН розраховується на підставі даних, наведених на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» для відповідної торгової зони на період, протягом якого здійснюється продаж електричної енергії згідно з Графіком погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії.
При цьому, у випадку, якщо середньозважена ціна електричної енергії для Графіку погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії у торговому дні менша, ніж 1510,00 грн. (без ПДВ), то ціна за 1 (один) МВт*год електричної енергії, що продається продавцем покупцеві, кожної години цього торгового дня дорівнюватиме 1510,00 грн. за 1 МВт*год (без ПДВ).
Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Покупець здійснює оплату електричної енергії не пізніше 18:00 дня Д-2, у сумі не менше очікуваної добової вартості електричної енергії. Очікувана добова вартість визначається наступним чином:
- як добуток добового обсягу електричної енергії, зазначеного у Графіку погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії, та фактичної ціни РДН за день Д- 1 згідно з індексом «Base» (оприлюдненим на офіційному сайті ДП «Оператор ринку»), зменшеної на 3%, якщо середньозважена ціна електричної енергії для Графіку погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії у дні Д-1 більша, ніж 1510,00 грн. (без ПДВ)
- як добуток добового обсягу електричної енергії, зазначеного у Графіку погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії, та ціни 1510,00 грн за 1 МВт*год (без ПДВ), якщо середньозважена ціна електричної енергії для Графіку погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії у дні Д-1 менша, ніж 1510,00 грн. (без ПДВ) (п. 2-3 Додаткової угоди).
Суд відмічає, що на день розгляду спору, докази визнання правочинів у встановленому законом порядку недійсним відсутні.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У матеріалах справи міститься Акт купівлі-продажу електричної енергії від 31.10.2021 року, згідно якого сторони погодили, що позивач у жовтні 2021 року передав, а відповідач прийняв електричну енергію обсягом 1820,80 МВт*год на загальну суму 5 201 296,10 з ПДВ.
Таким чином, суд констатує, що позивач належно виконав свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу № 419_08-21 від 30.08.2021 р.
В порушення умов Договору, відповідачем вартість отриманої електричної енергії оплачено лише частково, на суму 3 674 953,64 грн. (в період 30.08.-31.10.2021 р.), відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 526 342,46 грн.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно із загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.
В супереч укладеному Договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриману електричну енергію в повному обсязі не виконав, що призвело до виникнення основної заборгованості в розмірі 1 526 342,46 грн.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічно статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем договірного зобов'язання з оплати отриманого природного газу на суму 1 526 342,46 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем договірних зобов'язань в цій частині.
Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, зазначає, що він розрахований вірно. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3010,86 грн 3% річних.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що у разі порушенням покупцем строку оплати вартості електричної енергії, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
З урахуванням пункту 6.1 Договору, статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України позивач вимагає стягнути з відповідача 17 061,58 грн. пені, що також належить стягнути з відповідача.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.
За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вказані обставини, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 77, 86, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна Енергетична група” (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова-Енергетична-Компанія” (04071, м. Київ, вул. Спаська, 5, код ЄДРПОУ 42419660) заборгованість в сумі 1 526 342,46 грн., 17061,58 грн. пені. 3010,86 гри. 3% річних та судовий збір в розмірі 23 196,23 гри.
3. З набранням судовим рішення законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
В судовому засіданні 24.01.2022 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02.02.2022 року.
Суддя С.О. Миронюк