18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 лютого 2022 року м. Черкаси справа № 925/1656/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ) до фізичної особи - підприємця Гусєва Дмитра Радомировича (м. Черкаси) про стягнення 20 763,91 грн.,
Заявлено позов про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 20 763,91 грн. на підставі договору № КБР-191/12/19-Н від 01.12.2019 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
В засідання представники сторін не з'явилися, явка обов'язковою не визнавалася.
Ухвали про призначення засідання у справі направлені відповідачу за всіма наявними у справі адресами. Відзив на позов суду не подано.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:
Громадська спілка «Українська ліга авторських і суміжних прав» є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів» (п. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України № 2415 «Про ефективне управління майновими правами в сфері авторського права та (або) суміжних прав»), що у порядку, передбаченому законодавством України та чинними міжнародними угодами України, здійснює збір та розподіл винагороди з користувачів за використання ними об'єктів суміжних прав шляхом укладання з користувачами договорів про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2019 року між Громадською спілкою «Українська ліга авторських і суміжних прав» (Позивач), Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав», Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Фізичною особою-підприємцем Гусєвим Дмитром Радомировичем (Відповідач) було укладено Договір № КБР-1961/12/19-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах (а.с. 16).
Доказів визнання недійсним даного договору чи його розірвання за згодою його сторін в справу не подано.
У відповідності до Договору його сторони уклали цей договір з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання як об'єктів авторського права (творів), так і об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Відповідач також доручає позивачу укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими відповідач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів) так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
За умовами п. 3.1. Договору він укладається строком на 1 рік із автоматичною пролонгацією і за своєю правовою природою є ліцензійним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається не виключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
Відповідно до п. 3.3. Договору відповідач зобов'язується здійснити оплату за весь строк дії договору шляхом виплати в розстрочку періодами, які визначені у Додатку № 3 у строк для сплати роялті.
Відповідач може внести всі платежі за весь строк дії договору один платежем або застосувати механізм розстрочки.
Згідно п. 3.4. Договору механізм розстрочки, передбачений цим Договором, діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього.»
З Договору вбачається, що розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії договору та частоти їх використання.
Додатком до Договору передбачено, що використання об'єктів суміжних прав та об'єктів авторського права відповідач здійснює у барі "Гараж" м. Черкаси, вул. Дашковича, 19.
Сторонами також погоджено єдиний сукупний платіж за майнові права в розмірі 2180,00 грн., який сплачується відповідачем щомісячно. Він сплачується не пізніше як за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Позивач доводить, що за весь період дії договору відповідач сплатив 4360,00 грн. При цьому він не сплачував чергові платежі з 27.01.2020 року, допустивши прострочення більше ніж на 2 місяці до часу звернення позивача із позовом до суду.
З урахуванням умов п. 3.5. Договору про припинення розстрочення внаслідок прострочення платежів більше ніж на 2 місяці, позивач застосовує правило, що механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав).
Тому позивач вважає, що відповідач має сплатити за цей період «у вигляді повної передоплати».
Отже, за перший рік дії Договору, у Відповідача виникла така заборгованість:
4467,83 грн. (перерахування винагороди (роялті) за три місяці у зв'язку із введенням карантину) + 2180,00 грн. Х 5 (кількість місяців у першому році, за які не була здійснена оплата послуг) = 15 367,83 грн.
Позивач вказує, що в період з квітня 2020 по травень 2020 заклад відповідача був зачинений, тому вини города (роялті) не нараховувалася.
Відповідно до п.3.1 і 3.2 Договору про правомірне використання, ліцензійні договори, що укладалися Відповідачем (Додаток 1 та Додаток 2 до Договору) є договорами, укладеними на 1 (один) рік із автоматичною пролонгацією.
У відповідності до ліцензійних договорів (Додаток 1 та Додаток 2 до Договору про правомірне використання:
п. 5.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє 1 (один) рік, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання
п. 5.2 У випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення..
Позивач доводить і відповідачем не заперечено, що від Відповідача не надходило належного повідомлення про припинення Договору у строк, передбачений Ліцензійними угодами. Отже, договір було пролонговано на 1 (один) рік з грудня 2020 по листопад 2021 року.
Оскільки механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє на майбутні періоди дії договору, то відповідно до п.3.5. Договору про правомірне використання Відповідач має сплатити за цей період всі платежі у вигляді повної передоплати.
За розрахункам позивача, за другий рік Договору у Відповідача виникла така заборгованість:
2 180,00 грн. X 12 (кількість місяців у другому році дії договору, за які Відповідач має заборгованість) = 26 160,00 грн. (сума заборгованості за другий рік дії Договору).
Разом заборгованість складає 41527,83 грн. (15 367,83 + 26 160,00).
Відповідно до п. 3.5. Договору про правомірне використання, отриманий в УЛАСП від Користувача єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% -Авторська Організація.
Отже, Позивачу належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню Відповідачем на рахунок ГС «Українська ліга авторських і суміжних прав» що дорівнює 20 763,91 грн. (41527,83 : 2).
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст.440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Згідно ч. 5 ст. 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГКУ іншими законами або договором.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання у строк встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів із посиланням на норми чинного законодавства, які б звільняли відповідача від сплати коштів за Договором у справу не подано. Заперечень проти позову та проти розрахунків позивача відповідач суду не надав, кошти не сплачено.
З цих підстав з відповідача на користь позивача належить примусово стягнути 20763,91 грн. на підставі договору № КБР-191/12/19-Н від 01.12.2019 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах. Строк виконання зобов'язання для відповідача є таким, що настав.
У відповідності до ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2270,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Одночасно позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Дане клопотання підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:
В силу положень ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України унормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2021 між ГС "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Адвокатським об'єднанням "Інтелкрафтс" укладено договір № 14.817-Н про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надану йому правову допомогу (а.с. 24).
Згідно п. 1.2. Договору, професійна правнича допомога, що надається за цим договором включає в себе: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ФОП Гусєва Дмитра Родомировича про стягнення заборгованості за договором від 01.12.2019 року №КБР-191/12/19-Н.
Пунктом 4.1. договору визначено, що за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду у наступних сумах, зокрема: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 10 000,00 грн., підготовка апеляційної скарги (у разі необхідності), представництво інтересів клієнта та складання необхідних документів в суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн.
На підставі вказаного договору керуючим партнером АО "Інтелкрафтс" 02.11.2021 видано наказ №14.817 (а.с. 26), за яким здійснення судового представництва та іншого юридичного супроводження доручено адвокатам АО "Інтелкрафтс": Хлєбнікову С.Г. та Сербуль О.Ю.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, надання відповідних послуг позивачу адвокатами АО "Інтелкрафтс" Хлєбніковим С.Г. підтверджується складанням й поданням від імені позивача процесуальних документів, які наявні в матеріалах справи №925/1656/21, в тому числі позовної заяви, додаткових пояснень по справі, клопотань.
В справу надано Акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 20.12.2021, за яким сторони договору № 14.817-Н про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2021 підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги на суму 10000,00 грн. у даній справі.
Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5,6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З боку відповідача в справу не подано заяв та обґрунтувань проти не співмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу.
А тому вони підлягають до стягнення з відповідача у повному розмірі.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Гусєва Дмитра Радомировича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" (ідентифікаційний код 42502769, м. Київ, вул. А Аболмасова, 5 група приміщень 57 оф. 7) - 20 763,91 грн. на підставі договору № КБР-191/12/19-Н від 01.12.2019 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах, 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2270,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 01 лютого 2022
Суддя Н.М. Спаських