ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
02 лютого 2022 року Справа № 923/1520/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОАВТОТРАНС", м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Луценко Андрія Володимировича, м. Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 51000,00 грн
без виклику сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕОАВТОТРАНС" (79037, Львівська область, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, будинок 200, код ЄДРПОУ 38915004) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Луценка Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості відповідно до Договору на транспортно-експедиційні послуги № 24/02/1 від 24.02.2021 року у розмірі 51 000,00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.11.2021 відкрито провадження у справі № 923/1520/21, постановлено розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників провадження.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
На адресу суду повернулась ухвала суду від 23.11.2021 направлена відповідачу з відмітками пошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На виконання приписів господарського процесуального кодексу України, ухвали суду винесені у даній справі направлені учасникам провадження рекомендованою поштою з повідомленням.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, вищевказані ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 73000, м. Херсон, вул.. Бучми, 20, кв. 105.
Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подано до суду. На момент розгляду даної справи по суті в матеріалах справи відсутні заяви, клопотання відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При ухваленні рішення у даній справі суд враховує наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст.9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст.3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008 № 01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 (§ 51).
Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, враховуючи принцип незмінності складу суду, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу строком понад шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Матеріали справи свідчать 24.02.2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОАВТОТРАНС" (надалі - Виконавець, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Луценко Андрія Володимировича (надалі - Експедитор, Відповідач) укладено Договір на транспортно-експедиційні послуги №24/02/1 (далі - Договір) згідно п. 1.2. якого Експедитор доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок здійснення автомобільного перевезення вантажу згідно із Заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п. 2.3. Договору обов'язком Виконавця є забезпечення здійснення перевезення на умовах і в терміни, вказані в Заявці, а обов'язком Експедитора відповідно до п. 3.3. Договору є проводити своєчасну оплату за надані Виконавцем послуги в терміни, вказані в Заявці.
Відповідно до розділу 4 Договору вартість послуг Виконавця по кожному перевезенню вказується в Заявці, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Платежі і взаєморозрахунки за виконані послуги по перевезенню вантажу здійснюється на підставі рахунку, виданого Виконавцем за наявності оригінальних документів, що підтверджують доставку вантажу до місця призначення (CMR, ТТН) або на умовах, вказаних в Заявці. Оплата за надані Виконавцем послуги проводиться Експедитором в терміни, вказані в Заявці.
Так, згідно Заявки №137 від 24.02.2021 року до Договору на транспортно-експедиційні послуги №24/02/1 від 24.02.2021 року, підписаної Позивачем та Відповідачем, Перевізник - ТОВ "ЛЕОАВТОТРАНС" повинен здійснити перевезення вантажу (гофрокартону) ФОП Луценка A.B. по маршруту Фульда (Німеччина) - Тростянець (Україна), автотранспортом МАН BC1097MA/BC0523XF, водій - Дмитрів Ігор, дата прибуття на завантаження - 03-04.03.2021 року, адреса розвантаження - Сумська обл., м. Тростянець, вул. Набережна 28А, умови оплати - 51 000 гривень, протягом 14 банківських днів.
Позивач стверджує, що на виконання вказаної заявки Позивач надав Відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом з Фульди (Німеччина) до м. Тростянець (Україна), а Вантажоодержувач одержав такий вантаж, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), де в графі вантаж одержано міститься відбиток печатки Вантажоодержувача - Приватне акціонерне товариство "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (ПрАТ "РКТК"), а також актом приймання продукції по якості №2, складеного 10.03.2021 року за участю представників ПрАТ "РКТК" та водія Дмитріва І., де вказано про доставку і знаходження вантажу у м. Тростянець Сумської області.
Вартість наданих Позивачем та неоплачених Відповідачем послуг згідно Заявки №137 від 24.02.2021 року, Акта наданих послуг №87 від 10.03.2021 року та рахунку на оплату №87 від 10.03.2021 року становить 51 000 грн.
Позивач зазначає, що вказані документи були направлені Відповідачу за допомогою сервісу експрес доставки "Новою поштою", дата прибуття документів 09.07.2021 року. Кур'єр намагався вручити відповідні документи за місцем доставки 09.07.2021, 10.07.2021, 11.07.2021 року, проте Відповідач не отримував такі.
Окрім цього, акт наданих послуг №87 від 10.03.2021 року та рахунок на оплату №87 від 10.03.2021 року направлялися Відповідачу за місцем реєстрації його діяльності і за допомогою "Укрпошти", в підтвердження чого надав копію квитанції та опису вкладення, проте останній не отримував такі, і документи повернулися за закінченням терміну зберігання.
Також і 20.09.2021 року на адресу Відповідача за місцем реєстрації його діяльності Позивач направив оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), акт наданих послуг №87 від 10.03.2021 року та рахунок на оплату №87 від 10.03.2021 року, проте 22.10.2021 року конверт повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання.
Так, станом на сьогодні, всупереч умов Договору, Відповідач не здійснив оплату за надані Позивачем послуги згідно Заявки №137 від 24.02.2021 року у розмірі 51 000 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір транспортного експедирування.
У відповідності до ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умова звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законної не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України).
Суд констатує, що міжнародна товарно-транспортна накладна підписана з боку вантажоодержувача без будь-яких зауважень та застережень щодо надання транспортних послуг.
В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача, будь-яких зауважень та застережень щодо надання виконавцем транспортних послуг .
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг на суму 51000,00 грн. згідно домовленостей між ними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та вищенаведених положень чинного законодавства, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 51000, 00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Луценка Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОАВТОТРАНС" (79037, Львівська область, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 200, код ЄДРПОУ 38915004) заборгованість в розмірі 51000,00 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.
3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 02.02.2022
Суддя В.П.Ярошенко