"20" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3124/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С.Граматик
за участю представників:
від позивача - Михайленко М.М.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" до фізичної особи-підприємця Ковтонюка Андрія Сергійовича про визнання недійсним договору аутсорсингу, -
Державне багатопрофільне підприємство "Урожай" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Ковтонюка Андрія Сергійовича про визнання недійсним договору аутсорсингу № 11/20 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг від 02.11.2020 р. з додатками № 1, № 2, № 2/1, що укладено між сторонами. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
02 листопада 2020 року між фізичною особою-підприємцем Ковтонюком Андрієм Сергійовичем (сторона 1) та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" (сторона 2) було укладено договір аутсорсингу № 11/20 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг.
Так, позивач вказує, що предмет договору аутсорсингу №11/20 від 02 листопада 2020 р. визначений у п. 1.1, яким встановлено, що для підвищення ефективності роботи компаній за рахунок передачі (організації, стороні по договору) не тільки деяких функцій, але і бізнес-процесів з метою оптимізації всіх видів ресурсів і концентрації зусиль на основному виді діяльності; сторони уклали даний договір про господарську діяльність без створення юридичної особи з метою ведення господарської діяльності у м. Одеса та зобов'язуються погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Перелік переданих функцій та бізнес-процесів викладено в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Як зазначає позивач, сторони договору зобов'язалися прийняти на себе обов'язки робити необхідні дії в інтересах сторони - партнера по договору, переданні по цьому договору непрофільні функції згідно переліку функцій для досягнення поставленої мети протягом року (або, за згодою сторін, на більший чи менший термін) (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору за надання послуг по цьому договору сторони проводять фінансові розрахунки по винагороді за виконаний об'єм робіт в розмірі, в порядку і строки, які обумовлені в додатках до цього договору.
Пунктом 3.9 договору визначено, що доходи, отримані за рахунок або в результаті діяльності, надходять на рахунок сторони 1, за підсумками розподіляються пропорційна внеску між сторонами.
Згідно п. 4.1 договору сторона 1 виготовляє та реалізує продукцію, що є результатом діяльності.
Всі доходи, що отримуються за даним договором у результаті діяльності, надходять на рахунок сторони 1, з яких сторона 1 виділяє грошові кошти на відшкодування комунальних витрат стороні 2 (п. 4.2 договору).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір укладений на строк один рік. Дострокове припинення договору можливе тільки на підставі чинного законодавства України.
За ствердженнями позивача, сторонами був укладений додаток № 1 (від 01 листопада 2020 р.), додаток № 2 (без зазначення дати укладення), додаток № 2/1 (без зазначення дати укладення).
Наразі позивач зауважує, що у відповідності з положеннями п. 1.3.2 та 1.3.3 додатку № 1 від 01.11.2020 р. до договору аутсорсингу № 11/20 від 01.11.2020 р. ДБП "Урожай" прийняло на себе зобов'язання із забезпечення безперебійного постачання електроенергії та забезпечення безперебійного постачання водозабезпечення та водовідведення в приміщення, а також забезпечення функціонування цих систем в належному стані.
При цьому позивач додає, що перелік та характеристики державного нерухомого майна, переданого стороні 1 за договором аутсорсингу № 11/20 від 02.11.2020 р., визначено у додатках № 2 та № 2/1.
Так, додатком № 2 до договору, а саме п. 1.1 визначено, що сторона 2 передає, а сторона 1 приймає в строкове користування державне нерухоме приміщення: за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності площею 43,7 кв. м, розміщене за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, інв. № 1031/1, 1 поверх, що перебувають на балансі Державного багатопрофільного підприємства "Урожай".
Як вказує позивач, приміщення передаються в користування з метою ведення господарської діяльності, діяльності з пасажирських перевезень та проведення фінансових розрахунків між нею та покупцями продукції, і також ведення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству (п. 1.2 додатку № 2 до договору № 11/20 від 01.11.2020 р.).
Пунктом 3.1 додатку № 2 до договору передбачена плата за користування визначається на підставі калькуляції та становить 5000,00 грн. щомісячно.
Відповідно до пункту 3.3 додатку № 2 до договору передбачено, що перерахування плати здійснюються стороною 1 самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Пунктом 10.1 додатку № 2 до договору визначено, що його укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 01 листопада 2020 р. до 01 листопада 2021 року включно.
Згідно п. 3.13 договору сторона 1 інформує учасників договору про хід його реалізації.
Пунктом 3.14 договору сторони мають право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення справ учасників.
Наразі позивач зауважує, що за договором аутсорсингу одна сторона (замовник) делегує або зобов'язується делегувати на певний період часу свої повноваження з виконання певних функцій чи видів діяльності іншій стороні (аутсорсеру), яка має для цього необхідний кваліфікований персонал, а інформаційні, технологічні, організаційні, фінансово-економічні, маркетингові тощо).
При цьому позивач зазначає, що аутсорсинг вважається змішаним договором. Змішані непойменовані договори - це договори, які містять елементи двох і більше непойменованих видів договорів.
Так, позивач зазначає, що Державне багатопрофільне підприємство "Урожай" відноситься до державних підприємств, тобто відповідно до ст. 167 ЦК України, є юридичною особою публічного права.
При цьому із посланнями на ст. 73 ГК України, ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" позивач вказує, що державне багатопрофільне підприємство "Урожай" має враховувати положення установчих документів та чинного законодавства України, що встановлюють обмеження щодо укладення правочинів, які направленні на розпорядження державним майном.
Разом з тим, як вказує позивач, із аналізу положень договору, зокрема 1.1 та п. 1.2, вбачається, що спірний договір аутсорсингу № 11/20 від 02.11.2020 р. має ознаки договору про спільну діяльність, відповідно сторони мали керуватись нормами гл. 77 ЦК України.
Так, посилаючись на ст.ст. 1130, 1131 ЦК України, позивач вказує, що на сторони договору про спільну діяльність покладається обов'язок щодо включення до його умов наступну інформацію: мета спільної діяльності, тобто для чого учасники об'єднують кошти, майно тощо; порядок координування сумісних дій або ведення спільних справ; розмір, порядок і строки здійснення внесків учасниками (якщо йдеться про договір простого товариства); правовий статус виділеного для спільної діяльності майна; порядок розподілу прибутку; порядок покриття витрат і збитків учасників; участь сторін у результатах сумісних дій; строк дії договору; інші умови, що регламентують спільну діяльність сторін.
Як зазначає позивач, із п. 1.1 договору зрозуміло, що сторони уклали договір для ведення господарської діяльності, тобто для отримання прибутку, проте договором не передбачені умови розподілу отриманого прибутку від спільної діяльності, не визначено перелік майна, яке залучається для ведення спільної діяльності, а також не визначено його правовий статус та інші умови, які є обов'язковими для такого виду правочину. Отже, за ствердженнями позивача, спірний договір не містить жодних положень щодо об'єднання вкладів, визначення щодо їх обсягу, виду, грошової оцінки.
Також позивач зауважує, що не було здійснено реєстрацію спірного договору у контролюючих органах (податковій), оскільки на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Податковим кодексом.
За ствердженнями позивача, аналіз п. 1.3 договору, який визначає, що за надання таких послуг по цьому договору сторони проводять фінансові розрахунки по винагороді за виконаний об'єм робіт в розмірі, в порядку і строки, які обумовлені в додатках до цього договору, свідчить про ознаки договору про надання послуг.
Між тим, як вказує позивач, сторонами договору було укладено додаток № 1 від 01.11.2020 р., відповідно до якого сторона 1 приймає на себе зобов'язання по веденню господарської діяльності з пасажирських перевезень та проведення фінансових розрахунків між нею та покупцями продукції, а також ведення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству. Зазначене, на думку позивача, свідчить, що ФОП Ковтонюк Андрій Сергійович взяв на себе обов'язки щодо виконання певної роботи та наданні певних послуг, але жодних інших умов договору, як того вимагає ст. 180 ГК України, не передбачено. Таким чином, як вказує позивач, відсутність будь-яких дій з боку сторін договору щодо виконання умов договору, свідчать про те, що сторони в супереч ч. 5 ст. 203 ЦК України не мали наміру реального настання правових наслідків, на які мав бути спрямований укладений правочин. За ствердженнями позивача, єдине, що було виконано сторонами договору - це передано ФОП Ковтонюку Андрію Сергійовичу у платне користування нерухоме майно, яке знаходиться у Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" на балансі та власником якого є держава. Так, позивач зауважує, що Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" були передані у користування ФОП Ковтонюку А.С. приміщення площею 43,7 кв. м, розміщене за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, інв. № 1031/1, 1 поверх, що перебуває на балансі ДБП "Урожай".
Наразі позивач додає, що аналіз додатків № 1 (від 01.11.2020 р.), № 2 (без зазначення дати укладення), № 2/1 (без зазначення дати укладення) до договору свідчить про те, що спірний договір містять положення щодо оренди нерухомого майна, з огляду на що сторони в цій частині мали дотримуватись норм ЦК України, ГК України, ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", а також інші норм, які регулюють передання в платне користування нерухомого майна, право власності на яке належить державі.
Так, посилаючись на ст.ст. 283, 284 ГК України, ст.ст. 4, 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 14 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483, позивач вказує, що ФОП Ковтонюк А.С., маючи намір укласти договір оренди, мав пройти порядок передачі в оренду державного та комунального майна, що не було зроблено, з огляду на що у Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" були відсутні повноваження стосовно укладення правочину щодо передання у платне користування нерухомого майна, оскільки вказані дії не узгоджуються з ч. 2 ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка укладає договір, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Таким чином, за ствердженнями позивача, аналіз положень спірного договору свідчить, що договір не відповідає ст.ст. 9,11 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", а також п. 14 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, оскільки ФОП Ковтонюком А.С. не дотримано порядку щодо направлення орендодавцю відповідного звернення щодо передання в платне користування спірних приміщень, то відповідно орендар не пропонував менший термін договору, а відтак, керуючись ст. 9 вказаного Закону, договір повинен бути укладений не менше, ніж на п'ять років, однак відповідно до п. 7.1 договору його укладено на строк 1 рік. Разом з тим, як вказує позивач, відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України договір підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки містить положення про передання в платне користування нерухомого майна, що належить державі. Відтак, позивач вважає, що сторонами договору не дотримана форма, в якій він мав бути укладений спірний договір, як це передбачено ч. 1 ст. 209 ЦК України, відповідно до якої правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Разом з тим із посиланнями на ст.ст. 202, 203, 215, 235, 236 ЦК України позивач зазначає, що сторони, укладаючи договір аутсорсингу № 11/20 від 02.11.2020 р., не мали наміру реального настання правових наслідків, на які мав бути спрямований укладений правочин, а об'єднання в спірному договорі декількох видів правочинів було направлено на передання ФОП Ковтонюку А.С. у платне користування нерухомого майна, яке належить державі, без дотримання відповідного порядку як того вимагає чинне законодавство України, з огляду на що вказаний договір аутсорсингу №11/20 є недійсним.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2021 р. позовну заяву Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3124/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 04 листопада 2021 р.
04.11.2021 р. від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не отримав вищевказану ухвалу суду від 18.10.2021 р. та не отримав позовну заяву з додатками, а про розгляд справи стало відомо від сповіщення програми "Опендатабот".
В підготовче засідання, призначене на 04.11.2021 р., представник відповідача не з'явився.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2021 р. у справі № 916/3124/21 підготовче засідання відкладено на 22 листопада 2021 р. об 11 год. 00 хв.
22.11.2021 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що із фактичних обставин справи вбачається, при укладенні оскаржуваного договору аутсорсингу № 11/20 від 02.11.2020 року, позивач виявив вільний вибір контрагента договору, яким став відповідач, всі умови договору були повністю погоджені та схвалені позивачем, про що свідчить підписання даного договору. Також відповідач вказує, що відсутні обставини, які свідчили би про те, що договір був укладений під тиском зі сторони відповідача чи третіх осіб, які впливали б на волю позивача при погодження всіх умов та підписанні оскаржуваного договору. Більше того, як вказує відповідач, невідомо з яких саме причин позивач вирішив так кардинально змінити свою позицію стосовно змісту договору майже через рік з моменту його підписання, оскільки жодних претензій чи пропозицій внести зміни до договору чи розірвати його, відповідач протягом дії цього договору не отримував. Аналогічного висновку щодо принципу Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), за ствердженнями відповідача, дійшов Верховний суд при розгляді справи № 664/2854/17 у постанові від 27.05.2021 р. Так, відповідач вважає, що такі дії позивача є нічим іншим, як незрозумілими маніпуляціями з метою вчинення тиску на відповідача з невідомих йому причин, оскільки при підписанні оскаржуваного договору жодних претензій щодо форми договору, його істотних умов та волевиявлення сторін не було. Також відповідач зазначає, що така поведінка позивача порушує правила добросовісності - однієї з основоположних засад цивільних та господарських правовідносин, оскільки поведінка позивача в даній справі є непослідовною та такою, що ставить відповідача у невигідне становище, що зумовлено тим, що якби позивач мав намір змінити ті чи інші умови оскаржуваного ним договору чи розірвати його та укласти інший договір на інших умовах, він міг би надіслати відповідачу письмову пропозицію, як це було узгоджено у розділі 7 договору аутсорсингу № 11/20 від 02.11.2020 р. При цьому відповідач наголошує, що твердження позивача про те, що ним були вжиті заходи досудового врегулювання спору, є неправдивими, оскільки жодних таких листів відповідач від позивача протягом дії договору не отримував, з огляду на що факт надсилання відповідачу таких пропозицій є недоведеним.
У підготовчому засіданні господарського суду 22 листопада 2021 року по справі № 916/3124/21 було протокольно оголошено перерву до 09 грудня 2021 року о 11 год. 00 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2021 р. підготовче засідання відкладено на 20 грудня 2021 р. з огляду на неявку відповідача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2021 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3124/21 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20 січня 2022 р.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
02 листопада 2020 р. між фізичної особою-підприємцем Ковтонюком Андрієм Сергійовичем (сторона 1) та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" (сторона 2) укладено договір аутсорсингу № 11/2020 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг, згідно п. 1.1 якого для підвищення ефективності роботи компаній за рахунок передачі (організації, стороні по договору) не тільки деяких функцій, але і бізнес-процесів з метою оптимізації всіх видів ресурсів і концентрації зусиль на основному виді діяльності, сторони уклали даний договір про господарську діяльність, без створення юридичної особи, з метою ведення господарської діяльності у м. Одеса, та зобов'язуються погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Перелік переданих функцій та бізнес-процесів (надалі перелік функцій) викладено в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 договору його сторони зобов'язуються прийняти на себе обов'язки робити необхідні дії в інтересах сторони - партнера по договору, переданні по цьому договору непрофільні функції згідно переліку функцій, для досягнення поставленої мети протягом року (або, за згодою сторін, на більший чи менший термін).
Згідно п. 1.3 договору за надання таких послуг по цьому договору сторони проводять фінансові розрахунки по винагороді за виконаний об'єм робіт в розмірі, в порядку і строки, які обумовлені в додатках до цього договору.
В п. 2.1 договору сторони погодили, що сторона 2 зобов'язується: надати стороні 1 послуги відповідно до умов цього договору (п.п. 2.1.1); не передавати і не показувати третім особам документацію сторони 1, яка знаходиться у сторони 2 (п.п. 2.1.2); надати стороні 1 послуги особисто або із залученням, при необхідності, спеціалізованих сторонніх організацій (п.п. 2.1.3); співпрацювати при наданні послуг за цим договором з іншими контрагентами сторони 1, що надають йому послуги з суміжних питань, щодо предмету цього договору (п.п. 2.1.4).
Згідно п. 2.2 договору сторона 1 зобов'язується: давати при необхідності на прохання сторони 2 роз'яснення зацікавленим особам, включаючи державні і судові органи (п. 2.3); оплачувати послуги сторони 2 в порядку, строки та на умовах цього договору (п. 2.4); підписувати своєчасно акти про надання послуг з стороною 2 (п. 2.5); кожна зі сторін договору зобов'язана надати перелік по цьому договору непрофільних функції, які будуть передані стороні. Ці функції можуть змінюватися в залежності від певних бізнес-процесів, що є необхідні на час виконання угоди (п. 2.6).
Майно перебуває на балансі сторін (п. 2.7 договору).
Умовами п. 2.8 договору визначено, що всі необхідні витрати згідно цього договору учасники договору зобов'язуються покривати за власний рахунок в рамках діяльності, а при їхній недостатності, за згодою сторін, - порівну.
Відповідно до п. 2.9 договору інші обов'язки передбачені в додатках до договору.
В п. 3.1 договору визначено, що сторони мають право рівною мірою незалежно від внеску, брати участь керуванні справами для досягнення мети.
Сторони зобов'язуються не передавати і не показувати третім особам документацію стосовно цього договору.
Положеннями п. 3.2 договору передбачено, що сторони мають право надавати послуги та виконувати роботи особисто чи із залученням при необхідності спеціалістів з інших організацій. При цьому відповідальність за їх дії лягає на сторону, яка їх залучила до роботи.
Згідно п. 3.9 договору доходи, отримані за рахунок або в результаті діяльності, надходять на рахунок сторонні, за підсумками розподіляються пропорційна внеску між сторонами.
Згідно п. 3.13 договору сторона 1 інформує учасників договору про хід його реалізації.
В п. 3.14 договору передбачено, що сторони мають право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення справ учасників.
Пунктом 4.1 договору визначено, що сторона 1 виготовляє та реалізує продукцію, що є результатом діяльності.
Всі доходи, що отримуються за даним договором у результаті діяльності, надходять на рахунок сторони 1, з яких сторона 1 виділяє грошові кошти на відшкодування комунальних витрат стороні 2 (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору останній укладений на строк один рік. Дострокове припинення договору можливе тільки на підставі чинного законодавства України.
Згідно п. 7.2 договору підведення підсумків діяльності здійснюється стороною, якій доручено ведення справ, з наступним обговоренням і схваленням всіма учасниками договору.
Як вбачається із матеріалів справи, 02 листопада 2020 р. між фізичної особою-підприємцем Ковтонюком Андрієм Сергійовичем (сторона 1) та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" було підписано додаток № 1 до договору аутсорсингу № 11/2020 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг від 02.11.2020 р., пунктом 1.1 якого визначено, що сторона 1 приймає на себе зобов'язання по веденню господарської діяльності з пасажирських перевезень та проведення фінансових розрахунків між нею та покупцями продукції, і також ведення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству.
Так, відповідно до п. 1.2 додатку № 1 сторона 1 делегує стороні 2 функції: по утриманню приміщень в належному стані (п.п. 1.2.1); забезпечення безперебійного постачання електроенергії (п.п. 1.2.2); забезпечення безперебійного постачання водозабезпечення та водовідведення в приміщення, а також забезпечення функціювання цих систем в належному стані (п.п. 1.2.3); вивіз відходів з приміщення (п.п. 1.2.4); організація та здійснення охорони (п.п. 1.2.5); надання додаткового обладнання (п.п. 1.2.6); участь у логістиці бізнес процесів (п.п. 1.2.7).
Пунктом 1.3 додатку № 1 сторони погодили, що сторона 2 приймає на себе зобов'язання: по утриманню приміщень в належному стані, де знаходиться обладнання (п.п. 1.3.1); забезпечення безперебійного постачання електроенергії (п.п. 1.3.2); забезпечення безперебійного постачання водозабезпечення та водовідведення в приміщенні, а також забезпечення функціювання цих систем в належному стані (п.п. 1.3.3); вивіз відходів з приміщення (п.п. 1.3.4); організація та здійснення охорони (п.п. 1.3.5); надання додаткового обладнання (п.п. 1.3.6); участь у логістиці бізнес процесів (п.п. 1.3.7).
В п. 1.4 додатку № 1 визначено, що сторона 2 делегує стороні 1 зобов'язання по веденню господарської діяльності з пасажирських перевезень та проведення фінансових розрахунків між нею та покупцями продукції, і також ведення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству.
Крім того із матеріалів справи вбачається, що між фізичної особою-підприємцем Ковтонюком Андрієм Сергійовичем (сторона 1) та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" було підписано додаток № 2 до договору аутсорсингу № 11/2020 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг від 01.11.2020 р., відповідно до п. 1.1 якого сторона 2 передає, а сторона 1 приймає в строкове користування державне нерухоме приміщення: (далі - приміщення), за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності площею 43,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. площа Старосінна, 1 інв. № 1031/1, 1 поверх., що перебуває на балансі Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" (далі - балансоутримувач).
Згідно п. 1.2 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. приміщення передаються в користування з метою ведення господарської діяльності, діяльності з пасажирських перевезень та проведення фінансових розрахунків між нею та покупцями продукції, і також ведення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до п. 1.3 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. стан приміщення на момент укладення додатку № 2 до договору визначається в акті приймання - передавання за узгодженням балансоутримувача.
Пунктом 2.1 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. визначено, що сторона 1 вступає у строкове користування приміщенням у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього додатку № 2 до Договору та акту приймання - передавання приміщення.
Умовами п. 2.2 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. передбачено, що передача приміщення в користування не тягне за собою виникнення в сторони 1 права власності на це приміщення. Власником приміщення залишається держава, а сторона 1 користується ним протягом строку у договорі.
В п. 2.3 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. сторони погодили, що обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на сторону 2.
Плата за користування визначається на підставі калькуляції та становить 5000 грн. щомісячно (п. 3.1 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р.).
Положеннями п. 3.2 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. визначено, що розмір плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни калькуляції, істотної зміни стану об'єкта користування з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно п. 3.3 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. перерахування плати здійснюються сторона 1 самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. сторона 1 зобов'язана використовувати приміщення відповідно до його призначення та умов цього додатку № 2до договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати плату та стороні 2 (у платіжних дорученнях, які оформлює сторона 1, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає сторона 2 листом при укладенні додатку № 2 до договору).
Розділом 6 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. визначено, що сторона 1 має право: використовувати приміщення відповідно до його призначення та умов цього додатку № 2 до договору (п. 6.1); за письмовою згодою сторони 2 проводити заміну, розширення, технічне переоздоблення приміщення (п. 6.2); самостійно розподіляти доходи, отримані в результаті використання приміщення (п. 6.3).
В розділі 7 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. передбачено, що сторона 2 зобов'язується, зокрема: передати стороні 1 в користування приміщення згідно з цим додатком № 2 до договору за актом приймання - передавання приміщення, який підписується одночасно з цим додатком № 2 до договору (п. 7.1); не вчиняти дій, які б перешкоджали стороні 1 користуватися приміщенням на умовах цього додатку № 2 до договору (п. 7.2).
Умовами п. 10.1 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. передбачено, що додаток № 2 укладено строком на 1 рік, що діє з 01 листопада 2020 року до 01 листопада 2021 року включно.
Відповідно до п. 1.3 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 01.11.2020 р. чинність цього додатку № 2 до договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено (п.п. 10.6.1); достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (п.п. 10.6.2); ліквідації сторони 1 - юридичної особи (п.п. 10.6.3).
Також між фізичної особою-підприємцем Ковтонюком Андрієм Сергійовичем (сторона 1) та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" було підписано додаток № 2/1 до договору аутсорсингу № 11/2020 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг від 01.11.2020 р. - схема приміщення.
Так, господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виконання сторонами договору після його укладення.
За ствердженнями позивача, спірний договір аутсорсингу № 11/20 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг від 02.11.2020 р. за своєю правовою суттю є договором оренди нерухомого майна та укладений із порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплених статтею 203 ЦК України, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Так, позивач вважає, що в порушення ч. 3 ст. 203 ЦК України договір аутсорсингу є удаваним правочином, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме: договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, оскільки інших дій щодо послуг і спільної діяльності сторонами вказаного договору не вчинялось.
Натомість відповідач стверджує, що при укладенні оскаржуваного договору аутсорсингу № 11/20 від 02.11.2020 року позивач виявив вільний вибір контрагента договору, яким став відповідач, всі умови договору були повністю погоджені та схвалені позивачем, про що свідчить підписання даного договору.
Між тим, виходячи зі змісту п. 1.1 оспорюваного договору аутсорсингу № 11/20 від 02.11.2020 р. для підвищення ефективності роботи компаній за рахунок передачі (організації, стороні по договору) не тільки деяких функцій, але і бізнес-процесів з метою оптимізації всіх видів ресурсів і концентрації зусиль на основному виді діяльності, сторони уклали даний договір про господарську діяльність, без створення юридичної особи, з метою ведення господарської діяльності у м. Одеса, та зобов'язуються погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Перелік переданих функцій та бізнес-процесів (надалі перелік функцій) викладено в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Разом з тим згідно п. 1.1 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 02.11.2020 р. сторона 2 передає, а сторона 1 приймає в строкове користування державне нерухоме приміщення: (далі - приміщення), за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності площею 43,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. площа Старосінна, 1 інв. № 1031/1, 1 поверх., що перебуває на балансі Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" (далі - балансоутримувач).
Таким чином, спірний договір аутсорсингу (в редакції додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 02.11.2020 р.) з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є договором оренди.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору аутсорсингу та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.
Так, за змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.
Удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою (лист Верховного Суду України від 24.11.2008 р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Удаваність договору аутсорсингу та передача керівництвом ДБП "Урожай" нерухомого державного майна у фактичне користування ФОП Ковтонюку А.С. підтверджується змістом п.п. 1.1, 1.2, 5.1 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 02.11.2020 р., якими передбачено передачу ФОП Ковтонюку Андрію Сергійовичу в строкове користування державного нерухомого приміщення, що за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності площею 43,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1 інв. № 1031/1, 1 поверх., перебуває на балансі Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" (балансоутримувач). Приміщення передаються в користування з метою ведення господарської діяльності, діяльності з пасажирських перевезень та проведення фінансових розрахунків між нею та покупцями продукції, і також ведення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству. ФОП Ковтонюк А.С. зобов'язаний використовувати приміщення відповідно до його призначення та умов цього додатку № 2 до договору. Крім того, за умовами п.п. 3.1, 3.3 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 02.11.2020 р. плата за користування визначається на підставі калькуляції та становить 5000 грн. щомісячно; перерахування плати здійснюються ФОП Ковтонюком А.С. самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочину, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його адекватність внутрішній волі учасника правочину; спрямованість волі учасника правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату. У разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.
Крім того, в силу ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Так, за змістом спірного правочину (п. 5.1 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 02.11.2020 р.) в обов'язки відповідача входить користування об'єктом відповідно до його призначення, що відповідає змісту договору оренди, викладеному в ст. 759 ЦК України, тобто, сторони мали на меті саме укладення договору оренди майна; аналіз умов цього договору свідчить, що за спірним договором передано у користування відповідачу на відповідний строк нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі позивача, який є державним підприємством.
Також предметом вказаного договору є державне майно, а саме нежитлові приміщення площею 43,7 кв.м (інв.№1031/1), які розташовані за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, поверх 1, а тому до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна України".
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. В силу ч. 1 ст. 761 ЦК України (в редакції закону, що діяла станом на дату укладення спірного договору) право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 73 Господарського кодексу України (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".
Згідно ст. 74 Господарського кодексу України (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) державне комерційне підприємство є суб'єктом господарської діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК України та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 284 ГК України (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Так, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) регулює: правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Статтею 287 Господарського кодексу України (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.
Згідно ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) орендодавцями є:
а) Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна);
б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим;
в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності;
г) балансоутримувачі - щодо:
нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об'єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;
нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п'яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб'єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії;
нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок;
іншого окремого індивідуально визначеного майна;
ґ) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.
Таким чином, орендодавцями державного майна відповідно до ст. 287 ГК України є, в тому числі, державні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, якщо інше не передбачено законом, а відповідно до ч. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в тому числі, - балансоутримувачі такого майна щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача.
Разом з тим, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.
Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що потенційний орендар має право подати в ЕТС заяву на оренду майна у випадку, якщо об'єкт оренди був включений до Переліку першого типу згідно з Порядком передачі майна в оренду. Особи, які мають право на отримання майна без проведення аукціону, подають в ЕТС заяву на оренду майна, внесеного до Переліку другого типу, згідно з Порядком передачі майна в оренду. Передача в оренду такого майна здійснюється без проведення аукціону в порядку, встановленому статтею 15 цього Закону. Вимоги до заяви на оренду майна та перелік документів, що подаються разом із такою заявою, визначаються Порядком передачі майна в оренду.
При цьому відповідно до п. 14 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483, потенційний орендар, зацікавлений в отриманні майна в оренду, через електронну торгову систему звертається до орендодавця із заявою про включення такого майна до Переліку відповідного типу. Порядок реєстрації потенційного орендаря в електронній торговій системі для подання ним заяви про включення майна до Переліку відповідного типу визначається згідно з правилами функціонування електронного майданчика, через який такий орендар подає заяву. Заява про включення майна до Переліку відповідного типу подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі і завантаження електронних копій документів, передбачених пунктом 15 цього Порядку. Оператор електронного майданчика зобов'язаний не розголошувати найменування та/або прізвище, ім'я, по батькові та іншу інформацію про потенційних орендарів, які подали заяву про включення майна до Переліку відповідного типу.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) орендодавець оприлюднює в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду на аукціоні в таких випадках та у такі строки: протягом 20 робочих днів з дати включення об'єкта оренди до Переліку першого типу, якщо включення такого об'єкта до Переліку відбулося за заявою потенційного орендаря згідно з частиною другою статті 6 цього Закону; протягом 20 робочих днів з дати подання потенційним орендарем заяви на оренду майна згідно з частиною першою статті 11 цього Закону; у будь-який час після включення об'єкта оренди до Переліку першого типу, якщо включення такого об'єкта до Переліку відбулося за власною ініціативою (ініціативою балансоутримувача, уповноваженого органу управління або орендодавця) і щодо якого відсутня заява на оренду майна, передбачена частиною першою статті 11 цього Закону.
За умовами ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) об'єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об'єкта згідно із статтею 18 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій.
Таким чином, положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що укладенню договору оренди державного майна передує вчинення потенційним орендарем, балансоутримувачем, уповноваженим органом управління та/або орендодавцем визначених законом дій на відповідних етапах, як-то: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного переліку об'єктів першого чи другого типу; опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, якщо це передбачено законом, тощо. Водночас, як встановлено судом, доказів вчинення визначених законом дій на відповідних етапах до укладення спірного договору матеріали справи не містять.
Разом з тим суд зазначає, що відповідач - фізична особа-підприємець Ковтонюк Андрій Сергійович, маючи намір укласти договір оренди зобов'язаний був пройти вказаний вище порядок передачі в оренду державного майна, чого останнім зроблено не було.
Між тим, відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на момент укладення спірного договору) стартова орендна плата за об'єкт оренди визначається згідно з Порядком передачі майна в оренду. Забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку. Строк договору оренди не може становити менше п'яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оспорюваного договору аутсорсингу № 11/2020 від 02.11.2020 р., його укладено строком на 1 рік.
При цьому господарський суд зазначає, що у п. 3.1 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 02.11.2020 р. визначено розмір плати за користування на підставі калькуляції та становить 5000,00 грн. щомісячно. При цьому господарський суд зазначає, що у п. 3.1 додатку № 2 (без дати) до договору аутсорсингу № 11/2020 від 02.11.2020 р. визначено розмір плати за користування на підставі калькуляції та становить 5000,00 грн. щомісячно. Разом з тим господарський суд зауважує, що в оспорюваному договорі взагалі не визначено порядок розрахунку розміру орендної плати.
Таким чином, як встановлено судом, умови укладеного між сторонами договору аутсорсингу з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг за № 11/20 від 02.11.2020 р., з урахуванням додатків до договору № 1 від 02.11.2020, № 2, № 2/1, визначають домовленість сторін щодо передачі позивачем у строкове платне користування відповідача об'єкту нерухомості, що перебуває у власності держави. При цьому господарський суд зауважує, що обставини укладення договору саме з метою отримання нерухомого майна у тимчасове платне користування не спростовані відповідачем. Між цим, як встановлено судом, будь-яких доказів виконання сторонами договору в частині розподілу доходів від спільної діяльності за договором та/або надання сторонами послуг за договором матеріали справи не містять.
В п. 3.11 Постанови Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповнен.) вказано, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
Так, частиною 1 ст. 215 чинного Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Проаналізувавши умови спірного договору аутсорсингу, судом встановлено, що оспорювана угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю спірний договір є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, та фактично спірне нерухоме державне майно передано у володіння та користування ФОП Ковтонюка А.С. за плату на певний строк.
Таким чином, господарський суд вважає правомірними вимоги позивача про визнання недійсним укладеного між сторонами договору аутсорсингу № 11/20 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг від 02.11.2020 р. з додатками № 1, № 2, № 2/1. Адже внаслідок укладення такого договору були порушені права позивача, який є балансоутримувачем об'єкту оренди.
При цьому, суд зауважує, що враховуючи площу об'єкта, яка була передана відповідачу у користування - 43,7 кв.м., позивачем не доведена обставина відсутності у позивача повноважень на укладення договору, оскільки законом передбачено, що орендодавцями, в тому числі, є балансоутримувачі - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об'єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" до фізичної особи-підприємця Ковтонюка Андрія Сергійовича про визнання недійсним договору аутсорсингу задовольнити.
2. ВИЗНАТИ недійсним договір аутсорсингу № 11/20 з відшкодуванням витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної власності, та комунальних послуг від 02.11.2020 р. з додатками № 1, № 2, № 2/1, укладених між фізичною особою-підприємцем Ковтонюком Андрієм Сергійовичем (ідент. код НОМЕР_1 ) та Державним багатопрофільним підприємством "Урожай" (код ЄДРПОУ 13908422).
3. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Ковтонюка Андрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Державного багатопрофільного підприємства "Урожай" (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 10; код ЄДРПОУ 13908422) витрати по сплаті судового збору в сумі 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2022 р.
Суддя В.С. Петров