ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2022Справа № 910/12776/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
до Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
про стягнення 130 500,00 грн.,
та
за зустрічним позовом Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
про визнання договору недійсним
Представники сторін (за первісним позовом):
від позивача: Гордієнко Н.П. за ордером від 06.11.2021 серії КС № 823901;
від відповідача: Мазепа Д.Г. за ордером від 17.08.2021 серії АХ № 1063226.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (далі - відповідач) про стягнення 130 500,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг з розміщення обладнання від 20.12.2019 року, за умовами якого відповідач зобов'язався надавати, а позивач - прийняти та оплатити послуги з розміщення обладнання зарядних пристроїв для заряджання електромобілів. Проте відповідач взяті на себе за договором обов'язки належним чином не виконав, оскільки, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", не забезпечив безперебійну роботу зазначених зарядних пристроїв, що позбавило позивача можливості використати таке обладнання у господарській діяльності, внаслідок чого виникли підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих у період з 05.09.2020 року по 30.11.2020 року. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2021 року відкрито провадження у справі № 910/12776/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Приватним підприємством "Автоентерпрайз" подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" про визнання недійсним договору про надання послуг з розміщення обладнання від 20.12.2019 року (далі - Договір).
В обґрунтування зустрічного позову Приватне підприємство "Автоентерпрайз" вказувало на те, що у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" посилалося на "Дублікат" Договору. Проте такий Договір у той час не укладався і має всі ознаки фальсифікації. Так, у цьому правочині міститься посилання на довіреність від 05.07.2019 року, яка була відкликана 27.03.2020 року, та передбачала укладення договорів виключно за умови погодження таких дій з директором підприємства у письмовій формі. Проте такий Договір погоджений Приватним підприємством "Автоентерпрайз" не був. Також позивач за зустрічним позовом вказав, що "Дублікат" Договору був підписаний Пальшиним Ю.І. , який є власником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", тобто фактично даний Договір (який до того ж містить ознаки фіктивності та удаваності) був укладений ним виключно на свою користь, а відтак такий правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Слід зазначити, що у зустрічній позовній заяві Приватне підприємство "Автоентерпрайз" просило суд, зокрема, витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" оригінал Дублікату Договору та оригінал довіреності від 05.07.2019 року, а також призначити відповідні судові експертизи з метою встановлення строку давності створення Дублікату Договору та належності керівнику Приватного підприємства "Автоентерпрайз" Ніконову Д.А. підпису, вчиненого в довіреності від 05.07.2019 року від його імені.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Автоентерпрайз" прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/12776/21. Крім того, цією ухвалою вирішено перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні 05.10.2021 року. Також цією ухвалою у Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" витребувано оригінал Дублікату Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 20.12.2019 року та оригінал довіреності від 05.07.2019 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 05.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" від 05.10.2021 року про долучення до матеріалів справи витребуваного судом оригіналу Дублікату Договору.
До початку цього підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на зустрічну позовну заяву від 04.10.2021 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Приватного підприємства "Автоентерпрайз" з огляду на те, що відповідач за первісним позовом умисно надав до матеріалів справи копію іншої довіреності, про існування якої позивачу та Пальшину Ю.І. відомо не було, тоді як належний обсяг повноважень Пальшина Ю.І. під час укладення Договору вже був встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2021 року в справі № 910/13558/20, яке набрало законної сили. Відповідні повноваження Пальшина Ю.І. додатково підтверджуються виданим Приватним підприємством "Автоентерпрайз" наказом від 05.07.2019 року № 17/07. Крім того, відповідачем за первісним позовом було вчинено ряд дій щодо прийняття спірного Договору до виконання, що спростовує твердження останнього про підписання цієї угоди неуповноваженим представником та її недійсність на цій підставі. У той же час Приватним підприємством "Автоентерпрайз" не було надано жодного належного доказу на підтвердження недійсності оспорюваного Договору.
До початку призначеного підготовчого засідання 05.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Приватного підприємства "Автоентерпрайз" від 04.10.2021 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Також, до початку цього підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" від 04.10.2021 року проти призначення у даній справі судових експертиз для встановлення строку давності створення Дублікату Договору та належності керівнику Приватного підприємства "Автоентерпрайз" Ніконову Д.А. підпису, вчиненого в довіреності від 05.07.2019 року від його імені.
Крім того, до початку наведеного підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" про об'єктивну неможливість виконання вимоги ухвали суду від 08.09.2021 року в частині надання оригіналу довіреності від 05.07.2019 року, обґрунтоване відсутністю такого документа у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", яке не є його держателем.
У підготовчому засіданні 05.10.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою позивачу за зустрічним позовом встановлено строк на подання відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на зустрічну позовну заяву до 20.10.2021 року, відповідачу за зустрічним позовом встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив на зустрічний позов до 02.11.2021 року; підготовче засідання відкладено на 02.11.2021 року.
У підготовчому засіданні 02.11.2021 року з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, судом, з урахуванням положень статей 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/12776/21 на 30 днів.
Разом із тим, у наведеному підготовчому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотань Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про призначення у даній справі судових експертиз для встановлення строку давності створення Дублікату Договору та належності керівнику Приватного підприємства "Автоентерпрайз" Ніконову Д.А. підпису, вчиненого в довіреності від 05.07.2019 року від його імені.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року підготовче провадження у справі № 910/12776/21 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 07.12.2021 року.
Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 07.12.2021 року, не відбулося.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2021 року судове засідання у справі № 910/12776/21 призначено на 28.12.2021 року.
22.12.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника Приватного підприємства "Автоентерпрайз" від 22.12.2021 року про забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/12776/21, призначеного на 28.12.2021 року, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року в задоволенні вищенаведеного клопотання представника Приватного підприємства "Автоентерпрайз" від 22.12.2021 року відмовлено.
До початку призначеного судового засідання 28.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Приватного підприємства "Автоентерпрайз" від 28.12.2021 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Враховуючи наведене клопотання, у судовому засіданні 28.12.2021 року оголошувалася перерва до 25.01.2022 року.
До початку призначеного судового засідання 25.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Приватного підприємства "Автоентерпрайз" від 25.01.2022 року про долучення до матеріалів справи доказу - відповіді на адвокатський запит.
У судовому засіданні 25.01.2022 року судом постановлено протокольну ухвалу про поновлення Приватного підприємства "Автоентерпрайз" строку на подання означеного доказу, відповідь на адвокатський запит долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 25.01.2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Водночас останній заперечив проти зустрічних вимог Приватного підприємства "Автоентерпрайз" та просив суд відмовити в їх задоволенні за безпідставністю.
Представник Приватного підприємства "Автоентерпрайз" у вказаному судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги та вказав про необґрунтованість первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті".
У судовому засіданні 25.01.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та зустрічний позов Приватного підприємства "Автоентерпрайз", об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (далі - замовник) та Приватним підприємством "Автоентерпрайз" (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього Договору (далі - Обладнання), за адресами та на умовах, які визначаються в окремих актах приймання-передачі до цього Договору, а замовник, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.
Означений правочин згідно з його преамбулою був укладений з урахуванням того, що між виконавцем та Промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ" 11.12.2019 року було укладено договір № 11/12/19/9/Д, за умовами якого виконавцю надаються послуги з надання місця для розміщення Обладнання.
За умовами пункту 1.2 Договору місце розміщення Обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі стосовно відповідного обладнання.
Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування. Замовник має право здійснювати управління Обладнанням (пункт 1.3 означеного правочину).
Згідно з пунктами 1.4, 1.5 Договору виконавець надає замовнику згоду на прокладення у разі такої необхідності комунікацій від Обладнання до точки підключення до електричної мережі виконавця з метою підключення Обладнання. Усі комунікації, прокладені від Обладнання до точки підключення до електричної мережу виконавця, є власністю замовника.
Відповідно до пункту 2.1.7 Договору виконавець зобов'язується забезпечити безперебійне електричне живлення Обладнання замовника.
Пунктом 2.2.1 Договору на замовника покладено обов'язок своєчасно сплачувати за надані послуги, а також компенсувати вартість витрат електричної енергії, спожитої внаслідок роботи Обладнання згідно показників лічильників, що надаються по кожній одиниці Обладнання.
За умовами пункту 3.1 цієї угоди за надані послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду у розмірі 30,00 грн., у тому числі ПДВ - 5,00 грн.
У пункті 3.5 Договору сторони домовилися, що з метою популяризації Обладнання замовника серед користувачів місця та інших клієнтів замовника, виконавець звільняє замовника від оплати винагороди виконавцю та компенсації вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи Обладнання, на період з дати укладення Договору до 30.04.2020 року включно.
Замовник зауважує, що Обладнання, визначене пунктом 1.1 Договору, є обладнанням без встановлених опцій при прийняття коштів (пункт 4.1 вищевказаної угоди).
Пунктами 4.2, 4.3 Договору передбачено, що Обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника. Виконавець має право звертатися до Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ" з метою уточнення розміру вартості електричної енергії за договором № 11/12/19/9/Д.
Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно. Якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення строку дії Договору не повідомила іншу сторону про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний календарний рік.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту приймання-передачі від 20.12.2019 року до Договору, замовник розмістив, а виконавець надав місце для розміщення зарядного пристрою постійного струму для зарядження електромобілів (DC): "2030 IONITY by АЕ CHAdeMO (112А)/type 2 (32А*3)/type 1 (40А)", місце розташування - місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, 2.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" посилалося на те, що 19.06.2020 року ним було здійснено обстеження Обладнання та виявлено неможливість використання зарядних пристроїв, розміщених за адресою: місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, 2, у зв'язку з їх відключенням, про що уповноваженими особами позивача було складено відповідний акт. Разом із тим, 30.11.2020 року працівниками позивача було здійснене повторне обстеження Обладнання та складено відповідний акт, яким зафіксовано факт не усунення відповідачем вищевказаних порушень умов Договору.
Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на те, що відключення обладнання без згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", на думку останнього, свідчить про порушення відповідачем взятих на себе обов'язків, визначених пунктами 1.1 та 2.1 Договору, яке призвело до неможливості використання обладнання, позивач на підставі пункту 5.4 Договору заявив до стягнення 130 500,00 грн. штрафних санкцій, нарахованих у період з 05.09.2020 року по 30.11.2020 року (за 87 днів).
Заперечуючи проти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Приватне підприємство "Автоентерпрайз" вказувало на те, що Договір, на який Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" посилалося у позовній заяві, у той час не укладався і він має всі ознаки фальсифікації. Так, Приватне підприємство "Автоентерпрайз" наголошувало, що у зазначеному правочині міститься посилання на довіреність від 05.07.2019 року, яка дійсно була видана виконавцем разом з печаткою. Водночас, вони були відкликані 27.03.2020 року. Крім того, означена довіреність, за твердженням Приватного підприємства "Автоентерпрайз", передбачала укладання договорів та додаткових угод від імені та в інтересах відповідача виключно за умовами погодження таких договорів з його директором у письмовій формі, або шляхом повідомлення на електронну пошту. Однак, укладення від імені відповідача Договору його представником - Пальшиним Юрієм Ігоровичем на підставі довіреності від 05.07.2019 року, погоджене з директором Приватного підприємства "Автоентерпрайз" не було.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Приватного підприємства "Автоентерпрайз" задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід встановлювати наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
З матеріалів справи вбачається, що спірний у даній справі Договір, а також акт приймання-передачі від 20.12.2019 року, від імені Приватного підприємства "Автоентерпрайз" підписано його представником - Пальшиним Юрієм Ігоровичем, який діяв на підставі довіреності відповідача від 05.07.2019 року.
Згідно зі статтею 241 Цивільного кодексу України (на яку посилалося Приватне підприємство "Автоентерпрайз") правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії довіреності Приватного підприємства "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 року, виданої Пальшину Юрію Ігоровичу, останнього уповноважено відповідачем бути представником підприємства у всіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі, перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені підприємства (Приватного підприємства "Автоентерпрайз"). Означена довіреність видана без права передоручення і дійсна до 31.12.2019 року.
Надана суду позивачем (за первісним позовом) копія довіреності від 05.07.2019 року, видана Приватним підприємством "Автоентерпрайз" Пальшину Юрію Ігоровичу, містить відмітку про здійснення посвідчувального напису нотаріуса про засвідчення вірності копії з оригіналу цього документа. Вірність копії з оригіналу документа засвідчена 04.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 5405.
У той же час наведена довіреність, долучена до матеріалів справи, не містить відомостей про обмеження повноважень Пальшина Юрія Ігоровича на укладення від імені Приватного підприємства "Автоентерпрайз" господарських договорів (зокрема спірного), а також не передбачає можливості укладення цим представником від імені Приватного підприємства "Автоентерпрайз" договорів лише за попереднім погодженням з директором відповідача, вчиненим у письмовій формі або шляхом повідомлення на електронну пошту.
За таких обставин, відповідні твердження Приватного підприємства "Автоентерпрайз" визнаються судом необґрунтованими.
Слід зазначити, що в обґрунтування зустрічних позовних вимог Приватне підприємство "Автоентерпрайз" також посилалося на те, що у провадженні відділу поліції Київського району ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202020490002794 про вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України. У даному кримінальному провадженні було призначено та проведено ряд судових експертиз, у тому числі почеркознавчу та технічну, з метою встановлення належності підпису, зокрема, на довіреності від 01.12.2019 року, виданій від імені Приватного підприємства "Автоентерпрайз" Войтовичу В.А. та Пальшину Ю.І.
Так, за результатами проведеної Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України експертизи підпису, вчиненого від імені Ніконова Д.А. у графі "підпис" наказу від 01.12.2019 року № 1 та довіреності від 01.12.2019 року, виданої Приватним підприємством "Автоентерпрайз" Войтову В.В., було складено висновок експерта від 20.07.2021 року № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ, яким встановлено, що підписи на означених документах виконані не директором Приватного підприємства "Автоентерпрайз" Ніконовим Дмитром Анатолійовичем , а іншою особою.
Проте вищенаведений висновок експерта від 20.07.2021 року № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ не може бути взятий судом до уваги в якості доказу на підтвердження обґрунтованості зустрічних позовних вимог Приватного підприємства "Автоентерпрайз", оскільки об'єктом дослідження під час проведення цієї експертизи були підписи директора відповідача за первісним позовом, вчинені, зокрема, на довіреності від 01.12.2019 року. У той же час означені обставини не входять до предмета доказування у даній справі, в якій Приватним підприємством "Автоентерпрайз" оспорюється Договір, підписаний від його імені Пальшиним Юрієм Ігоровичем на підставі іншого документа - довіреності відповідача від 05.07.2019 року.
Разом із тим, наданим відповідачем висновком експерта від 12.07.2021 року № СЕ-19/121-21/15118-ДД встановлено:
- у довіреності від 05.07.2019 року, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича , наданій в якості оригіналу, і у наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 року № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості оригіналу, друкований текст нанесений за допомогою знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку;
- у довіреності від 05.07.2019 року, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича , наданій в якості оригіналу, і у наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 року № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості оригіналу, підписи виконані писальними приладами - кульковими ручками;
- у довіреності від 05.07.2019 року, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича , наданій в якості оригіналу, і у наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 року № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості оригіналу, відбитки круглих печаток ПП "Автоентерпрайз" та відбиток круглої печатки "ДЛЯ ДОГОВОРІВ" ПП "Автоентерпрайз", нанесені контактним способом за допомогою рельєфних еластичних кліше печаток;
- у довіреності від 05.07.2019 року, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича , наданій в якості копії, і у наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 року № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості копії, друкований текст нанесений за допомогою кольорового знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку;
- у довіреності від 05.07.2019 року, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича , наданій в якості копії, і у наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 року № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості копії, містяться не підписи, виконані писальними приладами, а технічні зображення підписів, відтворені за допомогою кольорового знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку;
- у довіреності від 05.07.2019 року, виданій ПП "Автоентерпрайз" на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича , наданій в якості копії, і у наказі ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019 року № 17/07 "Про використання додаткової круглої печатки", наданому в якості копії, містяться не відбитки печаток, нанесені кліше, а технічні зображення відбитків круглих печаток ПП "Автоентерпрайз", та технічні зображення відбитка круглої печатки "ДЛЯ ДОГОВОРІВ" ПП "Автоентерпрайз", відтворені за допомогою кольорового знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом друку;
- надана на експертизу довіреність від 05.07.2019 року, видана ПП "Автоентерпрайз" на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича , надана в якості копії, виготовлена не з наданої на експертизу довіреності від 05.07.2019 року, виданої ПП "Автоентерпрайз" на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича , наданої в якості оригіналу.
Проте у висновку експерта від 12.07.2021 року № СЕ-19/121-21/15118-ДД не досліджувалося питання та не було встановлено приналежності вчиненого від імені Ніконова Д.А. у графі "підпис" довіреності від 05.07.2019 року, виданої Приватним підприємством "Автоентерпрайз" Пальшину Юрію Ігоровичу, підпису не директору Приватного підприємства "Автоентерпрайз" Ніконову Дмитру Анатолійовичу , а іншій особі.
У той же час, як було зазначено вище, у підготовчому засіданні 02.11.2021 року судом постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності керівнику Приватного підприємства "Автоентерпрайз" Ніконову Д.А. підпису, вчиненого в довіреності від 05.07.2019 року від його імені, з огляду, зокрема, на відсутність у матеріалах справи оригіналу означеного документа, а також беручи до уваги письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" від 04.10.2021 року щодо неможливості подання оригіналу цієї довіреності через його фактичну відсутність у позивача, який не є видавником, власником, держателем, володільцем чи користувачем цього документа.
Судом враховано наявність на цій довіреності від 05.07.2019 року відбитку печатки Приватного підприємства "Автоентерпрайз", що також спростовує доводи відповідача про те, що така довіреність у наявній в матеріалах справи редакції останнім не видавалася.
Крім того, судом взято до уваги наявні у матеріалах справи копії укладених між Приватним підприємством "Автоентерпрайз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Поділ" (договір від 05.09.2019 року), Товариством з обмеженою відповідальністю "А.С.П. ЛТД" (договір від 07.10.2019 року № 07-10-2019), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (договір від 01.12.2019 року), Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" (договір від 04.10.2019 року № 529-1166/19) та інших договорів, при підписанні яких від імені ПП "Автоентерпрайз" діяв Пальшин Юрій Ігорович на підставі виданої відповідачем за первісним позовом довіреності від 05.07.2019 року.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатніх доказів для підтвердження певної обставини, а надання їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Так, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, з огляду на встановлені судом під час розгляду даної справи обставини, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" доказами підтверджується наявність у Пальшина Юрія Ігоровича повноважень на укладення від імені Приватного підприємства "Автоентерпрайз" оскаржуваного Договору, а також і відповідного акту приймання-передачі від 20.12.2019 року (на час підписання цих документів) на підставі виданої Приватним підприємством "Автоентерпрайз" довіреності від 05.07.2019 року.
Слід також зазначити, що аналогічних висновків дійшов господарський суд міста Києві у рішенні від 21.04.2021 року в справі № 910/13558/20 (яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 117 000,00 грн., нарахованих у період з 19.06.2020 по 04.09.2020 включно за порушення Приватним підприємством "Автоентерпрайз" умов спірного Договору. Означене рішення суду на час розгляду даного спору набрало законної сили.
За частиною 1 статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема, закінчення строку довіреності чи скасування довіреності особою, яка її видала.
Доводи Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про відкликання 27.03.2020 року довіреності від 05.07.2019 року не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відкликання довіреності не може свідчити про підписання правочину не уповноваженою на те особою саме на час вчинення такої дії та не припиняє відповідних господарських правовідносин сторін, що виникли в установленому законом порядку.
Таким чином, з урахуванням положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає доведеною обставину укладення між сторонами Договору та акту приймання-передачі, а також підписання наведених документів уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (стаття 239 Цивільного кодексу України).
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Приватне підприємство "Автоентерпрайз", уповноваживши Пальшина Юрія Ігоровича на підставі довіреності від 05.07.2019 року на укладення договорів від імені відповідача, у тому числі спірного у даній справі Договору, прийняло на себе зобов'язання, встановлені вищенаведеним правочином.
Твердження Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про те, що оскаржуваний Договір був укладений Пальшиним Юрієм Ігоровичем виключно на свою користь, оскільки останній отримав від його дружини 100 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та є власником і засновником цієї юридичної особи, також не свідчать про наявність правових підстав для визнання цього правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.
Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.
Відтак, відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Проте Приватним підприємством "Автоентерпрайз" не було у встановленому законом порядку доведено факту зловмисної домовленості його представника - Пальшина Юрія Ігоровича з Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті", тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з відповідним волевиявленням відповідача щодо вчинення спірного правочину.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" № 9 про перехід до Пальшина Юрія Ігоровича частки у статутному капіталі первісного позивача в розмірі 100 % було прийняте попереднім власником цих корпоративних прав - Пальшиною Ольгою Миколаївною , 07.05.2020 року, тобто після укладення спірного Договору та закінчення строку дії довіреності від 05.07.2019 року.
Крім того, відповідно до умов Договору, Приватне підприємство "Автоентерпрайз" (в інтересах якого діяв Пальшин Ю.І. ) отримує плату за надання ним послуг з розміщення обладнання позивача, відтак, очевидним є економічний інтерес відповідача, який відповідає предмету його комерційної діяльності (до видів якої віднесено, зокрема, торгівлю електроенергією, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання інших допоміжних комерційних послуг, електромонтажні роботи).
Таким чином, внаслідок укладення Договору Приватне підприємство "Автоентерпрайз" отримало можливість здійснювати свою господарську діяльність за відповідну ринкову плату.
Твердження Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного Договору недійсним на підставі статті 234 Цивільного кодексу України також оцінюються судом критично з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Проте Приватним підприємством "Автоентерпрайз" не було доведено наявності ознак фіктивності Договору, тоді як наявність між сторонами договірних відносин підтверджується, зокрема, підписаним між ними актом приймання-передачі від 20.12.2019 року, листуванням представників сторін електронною поштою тощо, а також не заперечувався Приватним підприємством "Автоентерпрайз", зокрема, під час розгляду справи № 910/13558/20, про що безпосередньо вказано у судовому рішенні від 21.04.2021 року в наведеній справі.
Посилання Приватного підприємства "Автоентерпрайз" на недійсність спірного Договору, обґрунтовані положеннями статті 235 Цивільного кодексу України, також оцінюються судом критично з огляду на недоведеність останнім удаваності цього правочину та вчинення його сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Твердження Приватного підприємства "Автоентерпрайз" на наявність у Пальшина Юрія Ігоровича , як адвоката, що входив до складу Адвокатського об'єднання "Олександр Перемежко та Партнери" та здійснював юридичне обслуговування господарської діяльності відповідача, конфлікту інтересів представництва, також не беруться судом до уваги, оскільки означене адвокатське об'єднання не є учасником спірних правовідносин та не залучене до взаємовідносин сторін навіть опосередковано. Означені посилання також були оцінені судом під час розгляду справи № 910/13558/20 та визнані судом необґрунтованими, враховуючи, зокрема, те, що рішенням № 254/2020 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 13.10.2020 року встановлено непідтвердженість заяви (скарги) директора Приватного підприємства "Автоентерпрайз" Ніконова Дмитра Анатолійовича , а також відсутність підстав для порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката Пальшина Ю.І.
Доводи Приватного підприємства "Автоентерпрайз", які зводяться до невідповідності дубліката спірного Договору вимогам законодавства, також не підтверджують наявності правових підстав для визнання недійсним оскаржуваного правочину, оскільки дублікатом є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Відтак, означені обставини не входять до предмета доказування у спорі про визнання недійсним Договору та не впливають на правову кваліфікацію правовідносин сторін.
Крім того, посилання Приватного підприємства "Автоентерпрайз" на те, що спірний Договір взагалі не міг існувати, не був укладеним відповідачем у той час, а також твердження про те, що такий правочин є фіктивним, удаваним, а також підписаний представником з перевищенням повноважень, є взаємосуперечливими, оскільки направлені на підтвердження різних за сутністю та правовою природою юридичних фактів.
З огляду на викладене, суд звертає увагу Приватного підприємства "Автоентерпрайз" на те, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України саме на момент вчинення правочину. Водночас не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (не укладено).
Інші доводи Приватного підприємства "Автоентерпрайз" також не підтверджують обґрунтованості його зустрічних позовних вимог у справі № 910/12776/21 та спростовуються її матеріалами.
Враховуючи встановлені фактичні обставини даної справи, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Приватного підприємства "Автоентерпрайз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" про визнання недійсними Договору задоволенню не підлягають.
Разом із тим, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, 20.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та Приватним підприємством "Автоентерпрайз" укладено Договір, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з розміщення Обладнання за адресами та на умовах, які визначаються в окремих актах приймання-передачі до цього Договору, а замовник, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до акту приймання-передачі від 20.12.2019 року до Договору замовник розмістив, а виконавець надав місце для розміщення зарядного пристрою постійного струму для зарядження електромобілів (DC): "2030 IONITY by АЕ CHAdeMO (112А)/type 2 (32А*3)/type 1 (40А)", місце розташування - місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, 2.
За умовами пункту 2.1.7 Договору виконавець зобов'язується забезпечити безперебійне електричне живлення Обладнання замовника.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підтвердження факту належності позивачу та розміщення вказаного Обладнання, останній надав "Робочий проект улаштування мережі живлення зарядних пристроїв для зарядки електромобілів за адресою м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 2", виконаний ТОВ "Істок-2003" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" у 2019 році.
У той же час судом встановлено, що 19.06.2020 року позивачем було здійснено обстеження Обладнання та виявлено неможливість використання зарядного пристрою, розміщеного за адресою: місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, 2, у зв'язку з його відключенням, про що було складено відповідний акт обстеження за підписами директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" Гулей С.В. та монтажника електричного устаткування Ступака О.В. Означений акт скріплений відтиском печатки позивача за первісним позовом.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" вказувало, що для перевірки складових Обладнання директор позивача Гулей С.В. та монтажник електричного устаткування Ступак О.В. відчинили Обладнання та оглянули його складові. За результатами огляду вказаними особами було виявлено відсутність належного замовнику за Договором модема, призначеного для зв'язку із системою обліку зарядного пристрою, його моніторингу та керування, та встановлення в Обладнанні стороннього модема, походження якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Іоніті" не відоме.
Разом із тим, позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" не давало ані усної, ані письмової вказівки чи згоди на відключення Обладнання та жодним іншим чином не погоджувало з відповідачем або іншими особами можливість і необхідність відключення Обладнання чи заміни модема. Навпаки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" розраховувало на безперебійну можливість використання обладнання у власній господарській діяльності, і саме з метою забезпечення виконання цього наміру уклало Договір з Приватним підприємством "Автоентерпрайз".
У пункті 2.1 Договору сторонами погоджено обов'язки виконавця, до яких відноситься, зокрема: отримувати письмову згоду замовника на розміщення на об'єктах, на яких розміщується Обладнання, власного та/або орендованого майна, у тому числі з метою проведення гарантійного та іншого ремонту Обладнання; забезпечити відсутність розміщеного без письмової згоди замовника майна інших осіб на об'єктах, на яких розміщується Обладнання; забезпечити підключення Обладнання до електричної мережі; забезпечити охорону Обладнання від викрадення, пошкодження, знищення; не переміщувати та не демонтувати Обладнання з місця розміщення Обладнання; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення Обладнання від електричної мережі.
Таким чином, умовами Договору на Приватне підприємство "Автоентерпрайз" покладений обов'язок забезпечення певних умов та вжиття усіх необхідних і можливих заходів для настання та існування умов, що сприяють безперебійному функціонуванню належного замовнику Обладнання. Тобто, відповідач зобов'язаний був здійснювати контроль за функціонуванням обладнання позивача і його захист від обставин, що зумовлюють неможливість використання обладнання у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті".
Отже, для встановлення порушення відповідного обов'язку Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (виконавця) достатньо встановити факт ненастання або припинення існування вищезазначених умов, зокрема, порушення обов'язку забезпечити підключення Обладнання позивача (замовника) до електричної мережі, яке настає у будь-якому випадку відключення такого Обладнання від електричної мережі, незважаючи від того, за яких обставин чи якими особами було відключено Обладнання.
Оскільки актом обстеження Обладнання від 19.06.2020 року було встановлено відключення Обладнання, що у свою чергу унеможливило його використання позивачем, суд дійшов висновку про порушення Приватним підприємством "Автоентерпрайз" обумовлених Договором зобов'язань, зокрема, щодо забезпечення безперебійного електричного живлення Обладнання замовника та отримання письмового дозволу замовника на відключення Обладнання від електричної мережі.
Крім того, 30.11.2020 року позивачем було повторно здійснено обстеження Обладнання та виявлено неможливість використання зарядного пристрою, розміщеного за адресою: місто Київ, вулиця Академіка Булаховського, 2, у зв'язку з його відключенням, про що було складено відповідний акт обстеження за підписами: директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" Гулей С.В. та монтажника електричного устаткування Ковтанюка Я.В. Означений акт скріплений відтиском печатки позивача за первісним позовом.
У вказаному акті, зокрема, встановлено, що можливість використання Обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" у власній господарській діяльності після відключення, зафіксованого актом обстеження від 19.06.2020 року, не відновлена.
Слід зазначити, що ні умовами Договору, ні чинним законодавством не встановлено обов'язку складання актів обстеження обладнання за участю виконавця - Приватного підприємства "Автоентерпрайз". Більше того, обов'язку надсилання замовником такого акту виконавцю Договором також не встановлено, що спростовує обґрунтованість відповідних заперечень Приватного підприємства "Автоентерпрайз" проти задоволення первісних позовних вимог у цій справі.
Означені обставини також були встановлені та оцінені у рішенні господарського суду міста Києва від 21.04.2021 року в справі № 910/13558/20 між тими ж сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (стаття 217 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
За умовами статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У пункті 5.4 Договору сторони погодили, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного Договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності Обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження Обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до Обладнання, неможливості підключення Обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення Обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за наступною формулою:
Р = DС * 1500 + АС * 150,
в якій, якщо інше не передбачено Договором, елементи мають наступне значення:
"=" - математичний знак "дорівнює";
"*" - математична дія множення;
"+" - математична дія додавання;
"Р" - сума штрафу у гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання Обладнання або окремих одиниць Обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору;
"DС" - кількість одиниць Обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу;
"АС" - кількість одиниць Обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу.
Як було зазначено вище, зважаючи на те, що відключення обладнання без згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" призвело до неможливості використання Обладнання, позивач на підставі пункту 5.4 Договору заявив до стягнення з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" 130 500,00 грн. штрафних санкцій, нарахованих у період з 05.09.2020 року по 30.11.2020 року (за 87 днів).
У той же час виконавцем за Договором доказів, які свідчать про належне виконання ним умов цього правочину, надано суду не було, як і не надано доказів вжиття ним необхідних заходів для недопущення вищенаведених встановлених судом порушень. Факту відключення належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Іоніті" Обладнання поза його волею, Приватним підприємством "Автоентерпрайз" також не спростовано.
Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на те, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства і положенням Договору, первісні вимоги про стягнення з відповідача цієї неустойки у розмірі 130 500,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За умовами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення зустрічного позову Приватного підприємства "Автоентерпрайз" та обґрунтованості первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" не спростовує.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення 130 500,00 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61054, Харківська область, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 217 А, офіс 2; код ЄДРПОУ 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) 130 500 (сто тридцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Автоентерпрайз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" про визнання договору недійсним відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 02.02.2022 року.
Суддя В.С. Ломака