ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.02.2022Справа № 910/18562/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олфалайн" (м. Київ)
про стягнення 80.832,43 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олфалайн" (далі - відповідач) про стягнення 80.832,43 грн, з яких: 69.623,93 грн основного боргу, 7.267,59 грн 30% річних, 3.940,91 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 133/К від 12.11.18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.21. відкрито провадження у справі №910/18562/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Означену ухвалу було отримано відповідачем 22.11.21., що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105481504585.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/18562/21, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
12.11.18. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 133/к (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (далі - Товар) відповідно до поданого Покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.18, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, в тому числі щодо нарахування неустойки. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку його дії не повідомить іншу сторону про припинення його умов (розірвання), Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах (п. 6.1. Договору).
Додатковою угодою № 1 від 30.12.19. строк дії Договору продовжено до 31.12.21.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 1.6., 1.7. Договору його загальна ціна складає загальну суму всіх поставок за цим Договором. Асортимент, найменування та ціна товарів зазначаються в прайс-листі і можуть змінюватися Постачальником протягом дії даного Договору.
За умовами п. 4.4. Договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.19.) оплата Покупцем товару за цим Договором здійснюється по факту його реалізації, згідно звітів про реалізацію. Покупець зобов'язаний надавати Постачальнику звіт про реалізований товар за минулий місяць, до 2-го числа наступного за звітним місяця.
У березні-травні 2021 року позивач поставив, а відповідач прийняв Товар за Договором на загальну суму 69.623,93 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані обома сторонами.
15.06.21. позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості.
Доказів сплати відповідачем 69.623,93 грн заборгованості за Договором до матеріалів справи не надано.
Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.
Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов'язань з передання товару на суму 69.623,93 грн.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні та прибуткові накладні є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару на суму 69.623,93 грн в межах Договору здійснено належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Направлена позивачем 15.06.21. на адресу відповідача претензія про сплату заборгованості була отримана останнім 23.06.21., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення.
Оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем звітів про реалізацію товару відповідно до п. 4.4. Договору, суд вважає обґрунтованим визначення строку виконання зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України з моменту отримання претензії відповідачем (до 30.06.21. включно).
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.
З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 69.623,93 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3.940,91 грн пені та 7.267,59 грн 30% річних, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 5.3. Договору за порушення строку оплати товарів Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 % річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування позивачем на суму заборгованості 30 % річних, що складає 7.267,59 грн є обґрунтованим та відповідає умовам Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми підлягають задоволенню.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.4. Договору сторони домовились, що якщо заборгованість Покупця перед Постачальником триває більше 2-х місяців, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом починається від самого першого дня прострочення Покупця перед Постачальником.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд встановив його правильність та арифметичну вірність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 69.623,93 грн основного боргу, 7.267,59 грн 30 % річних, 3.940,91 грн пені є обґрунтованими та підтвердженими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 10.500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 3.000,00 грн як відшкодування гонорару успіху.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 01.11.21., укладений з адвокатом Горець Оксаною Анатоліївною, додаткову угоду № 1 від 01.11.21. до цього договору, акт прийому-передачі послуг за Договором на суму 10.500,00 грн, ордер серії АЕ № 1101412 від 04.11.21.
Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.09. в справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23.01.14. в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.15. в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу адвоката в розмірі 10.500,00 грн, зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення таких судових витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо покладення на відповідача 10.500,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Суд вважає безпідставним та необґрунтованим покладення на відповідача передбаченого Додатковою угодою № 1 від 01.11.21. гонорару успіху в розмірі 3.000,00 грн, з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В аспекті цивільно-правових зобов'язань виконавця предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).
Гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, який є формою матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи, за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 ГПК України, а відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130, 344 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олфалайн" (02141, місто Київ, вул. Руденко Лариси, будинок 6-А, офіс 58; ідентифікаційний код 42223322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, місто Дніпро, вулиця Березинська, будинок 24-А; ідентифікаційний код 37068787) 69.623 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять три) грн 93 коп. основного боргу, 7.267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 59 коп. 30 % річних, 3.940 (три тисячі дев'ятсот сорок) грн 91 коп. пені, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору та 10.500 (десять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко