ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.02.2022Справа № 910/17817/21
за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"
до Фізичної особи-підприємця Рудоміно Вадима Віталійовича
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав"
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами»
про стягнення 22 111,24 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватна організація "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Рудоміно Вадима Віталійовича про стягнення 22 111,24грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору №КБР109/02/20-Н від 01.02.2020 у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 20 619,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 102,98 грн. та 3% річних у розмірі 388,90 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, з огляду на те, що у справі № 910/17817/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, позивач у позові зазначив про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що предметом позову є стягнення 15507,10 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, пов'язаних з розглядом спору.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для здійснення розгляду справи № 910/17817/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, тому відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Разом з позовною заявою до суду було подано клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Обґрунтовуючи клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, позивач зазначає, що Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" та Приватна організація «Організація колективного управління авторським та суміжними правами» є сторонами договору №КБР109/02/20-Н від 01.02.2020, та що відповідно до п.3.4. договору отриманий позивачем від відповідача єдиний щомісячний сукупний платіж перераховується позивачем на рахунок третіх осіб в рівних частинах (50% на 50%).
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з'ясовує, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
З огляду на предмет та підстави позовних вимог, ураховуючи, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" та Приватної організації «Організація колективного управління авторським та суміжними правами», суд приходить до висновку щодо необхідності залучення до участі у справі даних осіб, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а відтак, клопотання позивача підлягає задоволенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадську спілку "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7) та Приватну організацію «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 1).
02.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав відсутності у позивача порушеного права (охоронюваного законом інтересу) та відсутності у Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» права та підстав для подання даного позову.
13.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів, викладених у відзиві відповідачем.
15.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у якому відповідач просить закрити провадження у справі № 910/17817/21 в частині стягнення 11560,00 грн заборгованості у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені сторонами в поданих заявах та клопотаннях, суд
01.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Рудоміно Вадимом Віталійовичем (далі - Користувач), Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (далі - Суміжна Організація), Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - Авторська Організація) та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - ПО УЛАСП) з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне використання як об'єктів авторського права (товарів), такі об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань), був укладений Договір № КБР-109/02/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що Користувач доручає ПО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими Користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Сторони цим Договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від Користувача до Авторської Організації та Суміжної Організації, який при цьому не пов'язаний із жодними додатковими витратами з боку Користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об'єктів авторського права та суміжних прав (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. Договору, Договір про надання дозволу на використання суміжних прав/авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав/авторського права укладається строком на 1 (один) рік і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
За Договорами, зазначеними в п. 3.1. та п. 3.2., Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами, та при досрочному розірванні договору Користувач платить тільки за фактичний місяць дії договору. При цьому, Користувачем здійснюється оплата єдиним платежом як за авторські, так і за суміжні права (Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в Додатку № 3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАСП (п. 3.3. Договору).
Особливості дії механізму розстрочки визначені в п. 3.3.1. цього Договору.
Механізм розстрочки, передбачений цим Договором, діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам це Договір із додатками до нього (п. 3.3.1 Договору).
Згідно з п. 3.4. Договору, отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% Авторська Організація.
Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Договору, Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав оформлений у вигляді Додатку № 1 до цього Договору та Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права оформлений у вигляді Додатку № 2 до цього Договору є невід'ємними частинами Договору.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об'єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо в Додатках № 1 та № 2 до цього Договору. Строк дії цього Договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи Додаток № 1 та Додаток № 2 до цього Договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. - територія), в яких Користувач отримує дозволи використовувати об'єкти авторського права та суміжних прав, визначені в Додатку № 3 до цього Договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами в Додатку № 3 та в Додатках № 1 і № 2 відповідно стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) користувачем на рахунок організації встановлений цим договором та Додатком № 3 до нього. При цьому, порядок сплати винагороди роялті організації (від імені і за рахунок користувача) на користь Авторської Організації та Суміжної Організації встановлений також відповідно Додатками № 1 та № 2 до цього Договору. Сторони можуть укладати інші додатки та додаткові угоди до цього Договору після його підписання.
У разі виникнення заборгованості Користувача за цим Договором (основним договором із додатками до нього) позов на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською Організацією, окремо Суміжною Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною Організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською Організацією та Суміжною Організацією - ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з Користувача (п. 5.1. Договору).
За змістом п. 5.5 Договору Авторська Організація та/або Суміжна Організація матиме право вимагати від ПО УЛАСП сплати винагороди (роялті) тільки в тому обсязі, в якому ПО УЛАСП таку винагороду фактично отримав від Користувача.
Додатками до основного Договору є: Додаток № 1 - Договір про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав, Додаток № 2 - Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права, Додаток № 3 - перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Об'єктів суміжних прав та Об'єктів авторського права, Додаток № 4 - форма звіту, Додаток № 5 - угода щодо питань обробки персональних даних в процесі взаємодії.
Відповідно до п. 1. Додатку № 3 до Договору, закладами, в яких Користувач здійснює використання об'єктів суміжних прав та об'єктів авторського права визначений ресторан DICTATOR, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 42Г.
Умовами п. 3 Додатку № 3 до Договору Сторонами погоджено розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, що складає 1700,00 грн.
Як передбачено п. 4 Додатку № 3 до Договору, Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов основного договору (Договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 15 днів з моменту підписання договору). Не зважаючи на дату укладання Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів за період з лютого 2020 року по січень 2022 року на підставі договору №КБР109/02/20-Н від 01.02.2020 у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 20 619,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 102,98 грн. та 3% річних у розмірі 388,90 грн.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог із підстав відсутності у позивача порушеного права (охоронюваного законом інтересу) та відсутності у Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» права та підстав для подання даного позову. Також, відповідач надає копії платіжних доручень, з яких вбачається, що відповідачем за спірний період було сплачено 11560,00 грн заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 9860,00 грн основного боргу підлягають закриттю, інші позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
Так, з наданих відповідачем платіжних доручень № 102 від 16.09.2021, № 81 від 04.11.2021, № 113 від 16.11.2021, № 147 від 21.11.2021, № 148 від 24.11.2021, № 150 від 01.12.2021, № 151 від 01.12.2021 вбачається, що відповідачем було сплачено заборгованість за Договором №КБР109/02/20-Н від 01.02.2020 у розмірі 11560,00 грн.
Разом з тим, позовну заяву у справі № 910/17817/21 було подано до суду (направлено за допомогою засобів поштового зв'язку) 01.11.2021, відтак, предмет спору в частині стягнення 1700,00 грн заборгованості (роялті, сплачені відповідно до платіжного доручення № 102 від 16.09.2021) був відсутній до моменту звернення позивача до суду.
За наведених обставин, з урахуванням поданих доказів, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в частині стягнення 9860,00 грн основного боргу, у зв'язку із чим провадження у справі № 910/17817/21 підлягає закриттю у вказаній частині відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Щодо інших позовних вимог, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, 01.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Рудоміно Вадимом Віталійовичем, Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав», Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне використання як об'єктів авторського права (товарів), такі об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань), був укладений Договір № КБР-109/02/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах.
Відповідно Додатку № 1 до Договору між Користувачем, від імені якого діє ПО УЛАСП, та Суміжною Організацією було укладено Договір про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав.
Згідно з Додатком № 2 до Договору між Користувачем, від імені якого діє ПО УЛАСП, та Авторською Організацією було укладено Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права.
Згідно ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Умовами Договору суміжних прав та Договору авторського права передбачено, що вони є ліцензійними угодами.
Відповідно до частини першої ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Згідно з частиною третьою ст. 1109 ЦК України, у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Частиною першою ст. 418 ЦК України визначено, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (частина друга ст. 418 ЦК України).
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами частини першої ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (частина перша ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) п. 1 частини першої ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (частина перша ст. 449 ЦК України).
Відповідно до ст. 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до частини першої ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до частини першої ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII (далі - Закон № 3792-XII).
Як передбачено ст. 1 Закону № 3792-XII, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Згідно з частиною другою ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.
Частиною третьою ст. 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншим законом.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої ст. 32 Закону № 3792-XII, за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою ст. 33 Закону № 3792-XII передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45 Закону № 3792-XII).
Організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку (ст. 1 Закону № 3792-XII).
Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 № 2415-VIII (далі - Закон № 2415-VIII).
Положення ст. 1 Закону № 2415-VIII передбачені поняття «колективне управління», «обов'язкове колективне управління», «розширене колективне управління».
Так, за змістом ст. 1 Закону № 2415-VIII, колективне управління - це діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом.
Обов'язкове колективне управління - це колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
Відповідно до частини першої ст. 5 Закону № 2415-VIII, організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об'єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.
Принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами (частина друга ст. 5 Закону № 2415-VIII).
Згідно з частиною першою ст. 12 Закону № 2415-VIII, організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.
Зі змісту частини п'ятої ст. 12 Закону № 2415-VIII вбачається, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Так, Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» (Суміжна Організація) здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 912 від 29.05.2019;
Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Авторська Організація) здійснює управління (на колективній основі) майновими правами суб'єктів авторського права та інших правовласників в сфері авторського права та є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва про облік організації колективного управління № 18/11 від 24.01.2011.
Отже, діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від їх прав здійснюють Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» (Суміжна Організація) та Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Авторська Організація).
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Умовами ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Так, суд зауважує, що за умовами спірного Договору Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» виступає як особа, яка виконує допоміжну функцію за цим договором щодо поділу винагороди (роялті), яку сплачує Користувач між репрезентативними організаціями колективного управління відповідно до їх сфер діяльності.
При цьому, правом на подання позову про стягнення заборгованості з Користувача (відповідача) Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» не наділена, оскільки в п. 5.1. Договору Сторони передбачили, що у разі виникнення заборгованості Користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською Організацією, окремо Суміжною Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною Організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською Організацією та Суміжною Організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з Користувача.
Більше того, за змістом п. 5.5 Договору Авторська Організація та/або Суміжна Організація має право вимагати від ПО УЛАСП сплати винагороди (роялті) тільки в тому обсязі, в якому ПО УЛАСП таку винагороду фактично отримав від Користувача.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відтак, сторони керуючись принципом свободи договору самостійно визначили порядок стягнення виниклої заборгованості у разі неналежного виконання Користувачем прийнятих зобов'язань щодо перерахування коштів (роялті).
Також, умовами п. 5.3. Договору сторони передбачили, що відносини між ПО УЛАСП (позивачем), Авторською Організацією та Суміжною Організацією стосовно забезпечення контролю за виконанням цього договору (включаючи додатки до нього) регулюються відповідно між ПО УЛАСП та Авторською Організацією, ПО УЛАСП та Суміжною Організацією.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо врегулювання відносин між визначеними у наведеному пункті організаціями, в тому числі щодо уповноваження Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» на стягнення в судовому порядку заборгованості, яка існує у Користувача (відповідача) перед Авторською Організацією та Суміжною Організацією.
Відтак, позивачем не доведено порушення його права (охоронюваного законом інтересу), на захист якого було пред'явлено позов, оскільки Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є особою, яка виконує лише допоміжну функцію за Договором щодо поділу винагороди (роялті), яку сплачує відповідач, між репрезентативними організаціями колективного управління відповідно до їх сфер діяльності та, як було встановлено вище, правом на подання позову про стягнення з відповідача заборгованості за Договором Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" наділена не була, з огляду на що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором.
У зв'язку з відсутністю правових підстав для стягнення основного боргу, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за позовні вимоги в задоволенні яких судом відмовлено покладаються на позивача. Поряд з цим, суд зазначає, що позивач на підставі п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» має право повернути з Державного бюджету України судовий збір за позовні вимоги провадження у справі щодо яких закрито, подавши до суду відповідне клопотання.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 910/17817/21 в частині стягнення з відповідача 9860 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн 00 коп. основного боргу - закрити.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева