ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.02.2022Справа № 910/1298/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 42, секція 42/2, ідентифікаційний код 38780902) про забезпечення позову подану одночасно з пред'явленням позову
особи, які можуть отримати статус учасників справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелопмент констракшн холдінг» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, 5-й поверх, ідентифікаційний код 34481556) та Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ідентифікаційний код 14352406)
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент констракшн холдінг» та Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання недійсним договору.
При цьому, одночасно з позовною заявою заявником подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на все належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» рухоме та нерухоме майно; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент констракшн холдінг» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, яке належить заявникові в тому числі як на предмет іпотеки та/або застави у будь-якій спосіб (судовий чи позасудовий) в тому числі не обмежуючись нерухомим майном наведеним в заяві; заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборі відчуження тощо) щодо нерухомого майна з наведенням його переліку.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За умовами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3, 4 статті 137 ГПК України).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Таким чином, особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, зобов'язана зазначити конкретні заходи, які вона просить застосувати з обґрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу, виходячи з мети вжиття заходів забезпечення позову та наявності зв'язку між предметом спору та конкретним заходом.
Зокрема, вимогами частини 1 та 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №9901/77/20 та від 25.03.2020 у справі №9901/77/20.
В поданій заяві заявник просить: накласти арешт на все належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» рухоме та нерухоме майно; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент констракшн холдінг» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, яке належить заявникові в тому числі як на предмет іпотеки та/або застави у будь-якій спосіб (судовий чи позасудовий) в тому числі не обмежуючись нерухомим майном наведеним в заяві; заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборі відчуження тощо) щодо нерухомого майна з наведенням його переліку.
Отже, у заяві про забезпечення позову заявник фактично просить застосувати три заходи забезпечення позову, а саме шляхом: накладення арешту на все належно йому рухоме та нерухоме майно; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент констракшн холдінг» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, яке належить заявникові; заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо нерухомого майна з наведенням його переліку.
Втім, заявник під час подання заяви про забезпечення позову в порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 139 ГПК України не обґрунтував доцільності вжиття кожного із заявлених заходів забезпечення позову та необхідності їх вжиття в сукупності, як і не навів обґрунтування в частині вимоги накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно самого заявника, зважаючи на умовами частини 1 статті 137 ГПК України та мету вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з цим, згідно з ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Так, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 3 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 року становить 2481,00 грн.
Таким чином, за подання заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 1240,50 грн.
Як вбачається з доданих заявником до заяви про забезпечення позову додатків, в якості доказів сплати судового збору позивачем надано платіжне доручення №1246 від 28.01.2022 на суму 1240,50 грн.
Судом здійснено перевірку зарахування судового збору до Державного бюджету України та встановлено, що вказане платіжне доручення №1246 від 28.01.2022 на суму 1240,50 грн було надано Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» як доказ сплати судового збору за подану ним заяву про забезпечення позову у справі №910/1297/22, що підтверджується актом Господарського суду міста Києва №910/1298/22 від 28.01.2022.
За таких обставин, подане до заяви про забезпечення позову платіжне доручення №1246 від 28.01.2022 на суму 1240,50 грн не може бути прийняте судом як належний та допустимий доказ сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі за подання до суду даної заяви про забезпечення позову, оскільки вказані грошові кошти вже зараховані до Державного бюджету України в межах справи №910/1297/22 за подану заяву про забезпечення позову, яка на дату винесення даної ухвали ще не розглянута.
Отже, заявником під час подання заяви про забезпечення позову, не дотримано вимог ч. 1, ч. 4 та ч.5 ст. 139 ГПК України, оскільки заява не містить обґрунтування доцільності вжиття кожного із заявлених заходів забезпечення позову та необхідності їх вжиття в сукупності, а також не надані докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку.
Наслідком недотримання зазначених вимог, під час подання заяви про забезпечення позову, згідно ч. 7 ст. 140 ГПК України є її повернення заявнику, про що суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому, у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в Господарському процесуальному кодексі України, обов'язок заявника у заяві наводити обґрунтування доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу забезпечення позову відповідними обставинами та подавати належні докази сплати судового збору. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом повертати заяву заявнику.
За таких обставин, оскільки подана заява не відповідає частині 1, 4 та 5 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» підлягає поверненню.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» про забезпечення позову повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили 02.02.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.В. Васильченко