ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2022Справа № 910/15724/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ОМЕГА-ІНВЕСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІН-2017"
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК"
про стягнення 392738,96 грн.
Представники сторін:
від позивача: Бельський Г.Л.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Приходько Т.П.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ОМЕГА-ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІН-2017" про стягнення 392738,96 грн., з яких: 344564,10 грн. - сума боргу, 24618,57 грн - пеня, 16891,73 грн - інфляційні втрати, 6664,56 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення №020919/17-Л від 02.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.11.2021 та залучено до участі у справі третю особу , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК".
03.11.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.
11.11.2021 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 11.11.2021 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого судового засідання на 25.11.2021.
23.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та розрахунки основного боргу, докази часткових оплат.
У підготовчому засіданні 25.11.2021 суд постановив протокольні ухвали без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого провадження на 16.12.2021.
02.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
Протокольною ухвалою від 16.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2022.
17.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких позивач долучив акт надання послуг №2781 від 30.09.2020.
Представник відповідача у судове засідання 20.01.2022 з розгляду справи по суті не з'явився. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 16.12.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення
Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 20.01.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про долучення до матеріалів справи акту №2781 від 30.09.2020.
Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник третьої особи у судовому засіданні 20.01.2022 підтримав обставини, викладені у поясненнях щодо позову.
У судовому засіданні 20.01.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
02.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ОМЕГА-ІНВЕСТ" (суборендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУБІН-2017" (орендар, відповідач) було укладено договір № 020919/17-Л суборенди нежитлового приміщення (далі - договір).
У відповідності до умов п.1.1. договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) частину нежитлової будівлі (далі - будівля) наступне нежитлове приміщення (далі - приміщення): адреса будівлі: м. Київ, вулиця Лебединська, 6; загальна площа приміщень 1138,90 кв.м., в т.ч.: площа складських приміщень 780,00 кв.м.; площа офісних приміщень, корпус "В" - 28,40 кв.м.; площа офісних приміщень, корпус "А" -179,50 кв.м.; площа офісних приміщень, корпус "Б" - 99,00 кв.м. площа приміщень, корпус "Б" - 52 кв.м. Стан приміщення на момент передачі в суборенду: знаходиться у належному стані та придатне для використання за цільовим призначенням.
Суборендодавець (позивач) передав, а суборендар (відповідач) прийняв у строкове, платне користування нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Лебединська, 6, загальною площею 1138,90 кв.м., що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.09.2019 року в суборенду нежитлового приміщення площею 1138,90 кв.м. за адресою: м. Київ, вулиця Лебединська. 6 та який є додатком №1 до договору суборенди нежитлового приміщення №020919/17-Л від 02.09.2019.
Згідно із п.1.2. договору, приміщення знаходиться у користуванні суборендодавця на підставі договору оренди від 02.09.2019 № 129/09-19/6-Л, укладеного між суборендодавцем і Публічним акціонерним товариством АБ "УКРГАЗБАНК" (надалі - первинний орендодавець).
Відповідно до п.1.4. договору цільове призначення приміщення: ведення господарської діяльності.
Відповідно до додаткової угоди №2 від 28.02.2020 до договору загальна площа нежитлових приміщень, яка передана у суборенду відповідачу, була зменшена до 1097,90 кв.м.
Згідно із п.4.4.2. договору суборенди суборендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені договором суборенди.
Відповідно до п.5.1. договору суборенди (у редакції додаткової угоди №2 від 28.02.2020 року) розмір місячної орендної плати за цим договором складає: 101115,00 грн, в тому числі ПДВ 16852,50 грн.
Орендна плата перераховується суборендарем щомісяця не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця на поточний рахунок позивача (п.5.10. договору).
Відповідно до п.5.7. договору суборенди (у редакції додаткової угоди №3 від 01.04.2020 до договору суборенди) вартість користування послугами з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електроенергією та іншими комунально-експлуатаційними послугами не входить до складу орендної плати та сплачуються щомісячно суборендарем окремо за власний рахунок згідно виставлених суборендодавцем рахунків-фактур. Розмір таких послуг визначається згідно затверджених тарифів та показників облікових лічильників та сплачується суборендарем на підставі виставлених суборендодавцем рахунків-фактур до 10 (десятого) числа кожного наступного місяця за попередній місяць. Вартість таких послуг відображається в Акті наданих послуг.
Згідно із до п.5.8. договору (у редакції додаткової угоди №3 від 01.04.2020 до договору суборенди) вартість експлуатаційних послуг, в тому числі обслуговування інженерних мереж, прибирання у приміщенні та на прилеглій території, охорона приміщення та інше не входить до складу суборендної плати та сплачується суборендарем окремо, за власний рахунок, згідно виставлених суборендодавцем рахунків-фактур до 10 (десятого) числа кожного наступного місяця за попередній місяць. Вартість експлуатаційних послуг відображається в Акті наданих послуг.
Додатковою угодою №3 від 01.04.2020 до договору суборенди, до розділу 5 договору суборенди, був внесений пункт 5.17 щодо порядку обміну та підписання електронних документів, підпунктом п.5.17.1. якого передбачено, що обмін документами за цим договором здійснюється із застосуванням положень Закону України № 851-IV від 22.05.2003 "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України від 22 .05.2003 №852-IV "Про електронний цифровий підпис".
У пп. 5.17.2. договору сторони домовилися про те, що починаючи з 01 червня 2020 року при виконанні умов договору будуть здійснювати підписання первинних документів в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень.
Згідно із п.5.17.3. договору кожна сторона зобов'язана щоденно слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням ЕЦП (електронного цифрового підпису) та повернення іншій стороні.
Сторони домовилися, що електроні документи, які відправлені, завірені ЕЦП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування (п.5.17.4. договору).
Відповідно до п.5.17.5. договору у випадку неможливості виконання зобов'язань за пунктом 5.17 цього договору, сторони негайно повідомляють про це один одного.
За змістом пункту 5.16. договору акт наданих послуг вважається підписаний сторонами, якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня його отримання сторона яка його отримала у письмовій формі не повідомила іншу сторону, стосовно своїх зауважень та/або заперечень щодо його підписання.
Згідно п.9.1. договору суборенди (у редакції додаткової угоди №4 від 28.08.2020 до договору) дію договору суборенди продовжено по 31 серпня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору суборенди.
Відповідно до додаткової угоди №5 від 29.03.2021 року до договору сторони дійшли згоди розірвати договір суборенди №020919/17-Л від 02.09.2019, встановивши кінцевий термін та останній день дії договору суборенди 29 березня 2021 року.
Повернення відповідачем орендованого приміщення позивачу підтверджується актом від 29.03.2021 прийому-передачі з суборенди нежитлового приміщення, площею 1097,9 кв.м. за адресою м. Київ. вул. Лебединська 6.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором суборенди зі сплати орендної плати та компенсації за комунально-експлуатаційні послуги, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача за договором суборенди нежитлового приміщення №020919/17-Л від 02.09.2019 становить 344564,10 грн, з яких: орендна плата у розмірі 135333,00 грн (за період з 10.02.2021 по 29.03.2021) та по компенсації за комунально-експлуатаційні послуги в розмірі 209231,10 грн (за період з 10.04.2020 по 29.03.2021).
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі п. 8.2.1. договору здійснено нарахуванням пені у сумі 24618,57 грн, з яких: 9982,52 грн - пеня, нарахована за прострочення платежів за послуги суборенди нежитлового приміщення; 14636,05 грн - пеня, нарахована за прострочку платежів щодо компенсації комунально-експлуатаційних послуг, а також на підставі ст.625 ЦК України нараховані: 3 % річних у сумі 6664,56 грн (2296,17 грн - нараховані за прострочення платежів за послуги суборенди нежитлового приміщення; 4368,39 грн - нараховані за прострочку платежів щодо компенсації комунально-експлуатаційних послуг) та 16891,73 грн - інфляційні втрати (5613,12 грн - нараховані за прострочення платежів за послуги суборенди нежитлового приміщення; 11278,61 грн - нараховані за прострочку платежів щодо компенсації комунально-експлуатаційних послуг).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із матеріалами справи правові відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору суборенди нежитлового приміщення №020919/17-Л від 02.09.2019.
Статтею 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
У відповідності до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Також частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.
Як підтверджено матеріалами справи, у період з вересня 2019 року по 29.03.2021 відповідач користувався орендованим нерухомим майном (нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, вулиця Лебединська, 6), переданим у користування на підставі договору суборенди нежитлового приміщення №020919/17-Л від 02.09.2019.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У пункті 5.1. договору суборенди (у редакції додаткової угоди №2 від 28.02.2020 року) сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за цим договором складає: 101115,00 грн, в тому числі ПДВ 16852,50 грн.
За змістом пункту 5.10 договору орендна плата перераховується суборендарем щомісяця не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця на поточний рахунок позивача (п.5.10. договору).
Також у п.п. 5.7., 5.8. договору (у редакції додаткової угоди №3 від 01.04.2020 до договору суборенди) вартість послуг з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електроенергією та іншими комунально-експлуатаційними послугами; вартість експлуатаційних послуг, в тому числі обслуговування інженерних мереж, прибирання у приміщенні та на прилеглій території, охорона приміщення та інше сплачується суборендарем окремо, за власний рахунок, згідно виставлених суборендодавцем рахунків-фактур до 10 (десятого) числа кожного наступного місяця за попередній місяць. Вартість таких послуг відображається в Акті наданих послуг.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати за період з 10.02.2021 по 29.03.2021 становить 135333,00 грн та з компенсації за комунально-експлуатаційні послуги за період з 10.04.2020 по 29.03.2021 - 209231,10 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що позивач у відповідності до умов пункту 5.17 договору суборенди (у редакції додаткової угоди №3 від 01.04.2020 до договору суборенди) шляхом електронного документообігу направлено відповідачу рахунки на оплату та акти наданих послуг за спірний період.
Наданими позивачем у матеріали справи рахунками на оплату за період з березня 2020 року по березень 2021 року, актами надання послуг, №1108 від 31.03.2020, №1361 від 30.04.2020, №1635 від 31.05.2020, №1714 від 01.06.2020, №1925 від 30.06.2020, №2201 від 31.07.2020, №2297 від 01.08.2020, №1947 від 01.07.2020, №2559 від 31.08.2020, №2581 від 01.09.2020, №2781 від 30.09.2020, №2917 від 01.10.2020, №3111 від 30.10.2020, №3141 від 01.11.2020, №3341 від 30.11.2020, №3422 від 01.12.2020, №3621 від 31.12.2020, №14 від 01.01.2021, №96 від 31.01.2021, №442 від 28.02.2021, №422 від 28.02.2021, №653 від 01.03.2021, №777 від 29.03.2021, №754 від 29.03.2021, №731 від 29.03.2021, платіжними дорученнями від 25.03.2021, від 23.04.2021 підтверджується факт наявності заборгованості відповідача з орендної плати за період з 10.02.2021 по 29.03.2021 у сумі 135333,00 грн та з компенсації за комунально-експлуатаційні послуги за період з 10.04.2020 по 29.03.2021 у сумі 209231,10 грн.
При цьому, виходячи з умов договору факт підписання/не підписання актів не ставить в залежність настання строків здійснити оплату орендної плати та компенсації за комунально-експлуатаційні послуги.
Водночас доказів у спростування заборгованості по договору суборенди нежитлового приміщення №020919/17-Л від 02.09.2019 з орендної плати у сумі 135333,00 грн та з компенсації за комунально-експлуатаційні послуги у сумі 209231,10 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання по договору з оплати орендної плати у сумі 135333,00 грн та з компенсації за комунально-експлуатаційні послуги у сумі 209231,10 грн, доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 135333,00 грн та з компенсації за комунально-експлуатаційні послуги у сумі 209231,10 грн.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором нараховані пеня у сумі 24618,57 грн, з яких: 9982,52 грн - пеня, нарахована за прострочення платежів за послуги суборенди нежитлового приміщення; 14636,05 грн - пеня, нарахована за прострочку платежів щодо компенсації комунально-експлуатаційних послуг, а також на підставі ст.625 ЦК України нараховані: 3 % річних у сумі 6664,56 грн (2296,17 грн - нараховані за прострочення платежів за послуги суборенди нежитлового приміщення; 4368,39 грн - нараховані за прострочку платежів щодо компенсації комунально-експлуатаційних послуг) та 16891,73 грн - інфляційні втрати (5613,12 грн - нараховані за прострочення платежів за послуги суборенди нежитлового приміщення; 11278,61 грн - нараховані за прострочку платежів щодо компенсації комунально-експлуатаційних послуг).
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно п.8.2.1 договору суборенди за несвоєчасну оплату орендної плати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені за порушення строків сплати орендної плати, однак відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання з компенсації комунально-експлуатаційних послуг у вигляді пені, не передбачена.
Відтак, підстави для нарахування пені на заборгованість з компенсації комунально-експлуатаційних послуг відсутні. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 14636,05 грн, нарахованої за прострочку платежів, слід відмовити.
Перевіривши розрахунок пені у сумі 9982,52 грн, нараховану на заборгованість з орендної плати (нарахована за період з 11.02.2021 по 10.08.2021 на суму 40741,60 грн, з 11.03.2021 по 10.09.2021 на суму 94591,40 грн) судом встановлено, що зазначений розрахунок пені є арифметично правильним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат на заборгованість з компенсації комунально-експлуатаційних послуг здійснено на загальний період з квітня 2020 року по серпень 2021 року, на заборгованість з орендної плати - з лютого 2021 року по серпень 2021 року. Розрахунки інфляційних втрат є правильними, однак, при додаванні сум інфляційних втрат позивач не додав від'ємні показники за липень-серпень 2020 року. Таким чином, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 16768,63 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Перевіривши розрахунки 3% річних судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивачем допущені помилки при визначенні початку періодів нарахування. З урахуванням встановлених договором строків, у межах визначених позивачем періодів, правильними періодами нарахування є: з 11.04.2020 по 12.05.2020 на суму 2183,40 грн, з 13.05.2020 по 10.06.2020 на суму 4332,30 грн, з 11.06.2020 по 10.07.2020 на суму 8472,90 грн, з 11.07.2020 по 10.08.2020 на суму 13156,80 грн, з 11.08.2020 по 10.09.2020 на суму 22081,20 грн, з 11.09.2020 по 12.10.2020 на суму 27360,60 грн, з 13.10.2020 по 10.11.2020 на суму 31688,60 грн, з 11.11.2020 по 10.12.2020 на суму 42047,60 грн, з 11.12.2020 по 31.12.2020 на суму 60105,50 грн, з 01.01.2021 по 11.01.2021 на суму 60105,50 грн, з 12.01.2021 по 10.02.2021 на суму 99386,50 грн, з 11.02.2021 по 10.03.2021 по 101478,30 грн, з 11.03.2021 по 29.03.2021 на суму 174522,90 грн, з 30.09.2021 по 23.09.2021 на суму 209231,10 грн, з 11.02.2021 о 10.03.2021 на суму 40471,60 грн, з 11.03.2021 по 23.09.2021 на суму 135333,00 грн.
Сума 3% річних нарахованих на заборгованість з орендної плати та з компенсації комунально-експлуатаційних послуг за перерахунком суду становить 6631,89 грн, а відтак позовні вимоги у частині стягнення 3% річних суд задовольняє частково.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ОМЕГА-ІНВЕСТ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІН-2017" (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА, будинок 18А, кімната 3-4, ідентифікаційний код 41395288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ОМЕГА-ІНВЕСТ" (04073, місто Київ, ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, будинок 19/5, ідентифікаційний код 34999452) заборгованість у сумі 344564,10 грн, пеню у сумі 9982,52 грн, 3% річних у сумі 6631,89 грн, інфляційні втрати у сумі 16768,63 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 5669,20 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 01.02.2022.
Суддя С. О. Турчин