вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" січня 2022 р. Cправа № 902/493/19
Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
до: Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037)
про стягнення 848822,39 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Безпалюк О.Л. за довіреністю (в режимі ВКЗ);
відповідач Зажирко Ю.Д. за довіреністю
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" 848 822,39 грн, з яких: 421 811,91 грн пеня, 111 649,55 грн три проценти річних, 315 360,93 грн інфляційні втрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 4689/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 в частині проведення розрахунків за поставлений природний газ. Так, на виконання умов Договору, позивач, в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року передав у власність відповідача природний газ н загальну суму 23 265 813,18 грн, за який останній зобов'язався провести розрахунки у строки, встановлені п. 6.1. Договору. Проте відповідачем оплату за переданий газ проведено несвоєчасно, що стало підставою для нарахування та заявлення до стягнення сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 24.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/493/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.07.2019.
Ухвалою суду від 10.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 03.09.2019, з підстав неявки представника відповідача та невиконання сторонами вимог суду.
03.09.2019 до суду надійшов відзив №б/н та дати (вх. №02.1-34/6911/19) на позовну заяву за підписом представника відповідача - адвоката Зажирко Ю.Д., в якому наведено заперечення на позов.
За наслідками судового засідання 03.09.2019 судом залишено без розгляду відзив на позовну заяву на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 23.09.2019, про що 03.09.2019 постановлено відповідну ухвалу.
23.09.2019 до суду надійшло клопотання №б/н та дати (вх. № 02.1-34/7553/19) за підписом представника відповідача - адвоката Зажирко Ю.Д. про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах, у справі №908/885/18.
Розглянувши клопотання відповідача, суд, ухвалою від 23.09.2019 провадження у справі зупинив до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах по справі №908/885/18 в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зобов'язав сторін повідомити Господарський суд Вінницької області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 902/493/19.
Ухвалою суду від 17.09.2021 поновлено провадження у справі № 902/493/19 та призначено підготовче засідання на 13.10.2021.
За результатами судового засідання 13.10.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 13.10.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.11.2021.
25.11.2021 судове засідання у даній справі не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 20.12.2021 судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 25.01.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 29.12.2021 судове засідання, призначене на 25.01.2022 у справі № 902/493/19 постановлено провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Забезпечено участь представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовою адресою для реєстрації в EASYCON - OBezpalyuk@naftogaz.com.
На визначену судом з'явився представник позивача в режимі відеоконференцзвязку. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення.
Представник відповідача з'явився в приміщення суду, який заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 25.01.2022 прийнято судове рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 25.01.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частині рішення та повідомлено та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
28.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, за договором Постачальник) та Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" (відповідач, за договором Споживач) укладено Договір постачання природного газу №4689/1617-ТЕ-1 (надалі - Договір).
Відповідно до предмету Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. Договору).
Згідно із п.1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п.2.1. Договору (із врахуванням внесених змін Додатковою угодою №2 від 31.03.2017) Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5435 тис.куб. метрів.
Обсяги природного газу, які планується поставляти згідно з цим Договором (плановий обсяг), повністю забезпечують Споживача природним газом для потреб, зазначених у п.1.2 цього Договору (п.2.2 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору Постачальник передає Споживачеві у загальному потоці у разі передачі:
природного газу власного видобутку - у пунктом приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та /або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
імпортованого природного газу (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та у пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортну систему.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 Договору).
Відповідно до пункту 3.5. Договору Споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, Постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та Оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта Споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає Споживачу один примірник акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про припини такого непідписання акта. (п. 3.6. Договору)
Відповідно до п. 5.1. Договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включається до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим Договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015р. № 758.
Ціна за 1000куб. метрів природного газу за цим Договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. (п. 5.2. Договору)
Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 Договору).
Згідно п.6.1 оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.
Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього Договору (п.7.1 Договору).
Відповідно до п.7.4 Постачальник зобов'язаний: виконувати умови цього Договору; забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов Договору.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. (п.8.1 Договору).
У разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. (п.8.2 Договору).
Відповідно п.10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.12.1 Договору із врахуванням внесених змін додатковою угодою №2 від 31.03.2017).
Сторонами було укладено 2 Додаткових угоди до Договору постачання природного газу від 28.09.2016 № 4689/1617-ТЕ-1 (а.с. 23-26, том 1).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 23 265 813,18 грн, на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 45-56, том 1).
Звернувшись до суду з позовом у даній справі про стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" 421 811,91 грн пені, 111 649,55 грн трьох процентів річних та 315 360,93 грн інфляційних втрат, позивач зазначив, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконав, розрахунки за поставлений природний газ здійснив хоча і в повному обсязі, однак з порушенням встановлених Договором строків оплати. У зв'язку з цим, посилаючись на порушення відповідачем умов п. 6.1 Договору, на підставі ст., ст. 549, 625, 611, 612 ЦК України, ст., ст. 230-232 ГК України позивач нарахував відповідачу 848 822,39 грн. штрафних санкцій.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.
Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис містить статті 526 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов'язок позивача поставити природний газ, а відповідача прийняти газ та сплатити за нього грошові кошти. Позивачем обов'язок з поставки газу був виконаний, а відповідачем газ був прийнятий.
З матеріалів справи cлідує, що вартість поставленого природного газу за Договором № 4689/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 була оплачена відповідачем: частково шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств; частково за рахунок коштів Державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України; частково шляхом укладення договору № 8/332-в від 01.11.2017 про організацію взаєморозрахунків. Остаточний розрахунок за Договором відповідачем проведений 16.11.2017. (а.с.57-94 том 1)
Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Отже, відповідачем отриманий від позивача природний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Тобто відповідач належить до підприємств, на відносини з врегулювання заборгованості яких поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" в редакції Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу"
03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Поряд з цим, 29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" №1639-IX від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VIII та до його назви.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону №1639-IX, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону №1639-IX (далі по тексту також - Закон №1730-VIII), для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону №1639-IX, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування і стягнення з боржників (споживачів) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
При цьому застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати. Крім того, зазначена стаття Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Зі змісту абз.4 ч.1 ст.1 Закону №1730-VIII слідує, що до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону віднесена заборгованість за спожиті енергоносії та заборгованість з різниці в тарифах. Під процедурою врегулювання заборгованості законодавець визначив заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Як зазначалося вище, за поставлений природний газ за Договором відповідач розрахувався хоча і в повному обсязі, однак з порушенням встановлених Договором строків оплати. За розрахунком позивача, останній платіж було проведено 16.11.2017.
Вказана обставина, а саме добровільне погашення відповідачем суми основного боргу до визначеного статтею 7 Закону №1730-VIII строку (01.06.2021) унеможливлює укладення договору реструктуризації. Адже, як слідує із змісту положення ч.1 ст.5 Закону, реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість. Тобто, закон не передбачає можливості укладення договору реструктуризації вказаних нарахувань.
Таким чином, із змісту Закону №1730-VIII слідує, що основна заборгованість та заборгованість з 3 % річних, неустойки, інфляційних витрат відокремлені законодавцем, хоча останні нарахування включаються у довідку для включення в реєстр, але вони відображаються із основною заборгованістю, яка підлягає врегулюванню згідно Закону.
З огляду на викладене, суд вважає, що за відсутності заборгованості зі сплати основного боргу до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ч.1 ст.7 Закону №1730-VIII, відповідно до якого: нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року.
При цьому встановлений Законом обов'язок списати заборгованість виникає у позивача з моменту набрання ним чинності. Оскільки інформацію про відповідача неможливо внести до "Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості" у зв'язку із погашенням основної заборгованості станом на 01.06.2021, на погляд суду, є недоцільним подання останнім до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, інформацію про заборгованість зі сплати неустойки, 3 % річних та інфляційних витрат, в умовах відсутності боргу, який підлягає врегулюванню за Законом. Вказаний висновок суду обумовлений також відсутністю в положеннях Закону №1730-VIII імперативної норми, яка б зобов'язувала відповідача подавати вказану інформацію, за вказаних обставин.
Додатково слід зазначити, що у випадку неможливості застосування при зазначених обставинах положення ч.1 ст.7 Закону №1730-VIII споживач, який допустив порушення строків проведення розрахунків за отриманий природний газ, однак в подальшому розрахувався у повному обсязі, опинився б в гіршому становищі, ніж споживач, який не виконав зобов'язання. Тоді як, відповідно до пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав і інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також публічного інтересу.
Таким чином, приписи ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (дата набрання чинності 29.08.2021) виключають можливість застосування відносно відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 421 811,91 грн., три проценти річних у розмірі 111 649,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 315 360,93 грн. у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року на підставі Договору №4689/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 природного газу задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Враховуючи вищенаведене та керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову відмовити.
Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/493/19 залишити за позивачем.
Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: представника позивача - OBezpalyuk@naftogaz.com, представника відповідача - vinheatnet@ukr.net.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 02 лютого 2022 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
3 - відповідачу (вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037)