31 січня 2022 року м. Харків Справа № 913/616/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.
представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву Малого приватного підприємства «Стимул», м. Кремінна Луганської області (вх.№ 640 від 19.01.2022) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи № 913/616/21
за позовом Кремінської міської ради (проспект Дружби, буд. 13, м. Кремінна Луганської області, 92900),
до Малого приватного підприємства «Стимул» (вул. Обушенко, буд. 3, м. Кремінна Луганської області, 92900),
про стягнення 53 281 грн 56 коп.,
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.11.2021 у справі № 913/616/21 позов Кремінської міської ради до Малого приватного підприємства «Стимул» залишено без розгляду на підставі частини 4 статті 202, пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 13.01.2022 залишив без задоволення апеляційну скаргу Кремінської міської ради, а ухвалу Господарського суду Луганської області від 17.11.2021 у справі № 913/616/21 залишив без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу Мале приватне підприємство «Стимул» просило стягнути на свою користь судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу адвоката, орієнтовний розмір яких складає 7000,00 грн, про що призначити судове засідання для прийняття додаткового рішення. Також відповідачем зазначено, що детальний опис робіт (наданих послуг), розрахунок витрат з доказами про підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані після слухання справи у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
18.01.2022 Малим приватним підприємством «Стимул» до Східного апеляційного господарського суду через електронну пошту подано заяву (вх.№ 640 від 19.01.2022), в якій відповідач просить стягнути з позивача - Кремінської міської ради на свою користь 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення прийнято до провадження. Призначено до розгляду заяву Малого приватного підприємства «Стимул», м. Кремінна Луганської області (вх.№ 640 від 19.01.2022) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи № 913/616/21, на 31.01.2022 об 11:00 год.
Кремінській міській раді запропоновано надати до суду пояснення (заперечення) на заяву Малого приватного підприємства «Стимул» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 640 від 19.01.2022).
Роз'яснено сторонам, що неприбуття у судове засідання їх представників, не перешкоджає розгляду заяви відповідно до положень частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
У запереченнях на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які надійшли до суду 20.01.2022 за вх.№ 714, Кремінська міська рада просить відмовити у їх задоволенні.
Посилається на те, що заявлена відповідачем сума є необґрунтованою, завищеною, непропорційною та становить надмірний тягар для сторони позивача.
Зазначає про те, що означена у відзиві на апеляційну скаргу Додаткова угода від 11.01.2022 до Договору про надання правової допомоги № 120180 від 08.10.2021, у п. 1 якої було встановлено, що вартість послуг адвоката становить 7000 грн, не була надана представником відповідача до відзиву від 12.01.2022 та до заяви про розподіл судових витрат від 18.01.2022. Натомість до заяви про розподіл судових витрат від 18.01.2022 додана інша Додаткова угода № 1 від 05.01.2022 до адвокатського договору про надання правничої допомоги № 120180 від 08.10.2021, якою зазначена сума 7500 грн, а не 7000 грн, як зазначено у Додатковій угоді від 11.01.2022. Вищевказані обставини на переконання позивача порушують принцип щодо достовірності доказів, як це передбачено статтею статті 78 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, на думку позивача доданий до заяви про розподіл судових витрат Акт приймання - передачі наданих послуг від 17.01.2022 та Додаткова угода № 1 від 05.01.2022 не містять вартості кожної з наданих послуг, а вказана лише загальна сума, що свідчить про відсутність відповідного розрахунку в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
31.01.2022 до суду від представника МПП «Стимул» - Міліруд Є.О. надійшла копія платіжного доручення № 52 від 25.01.2022, яким МПП «Стимул» підтверджує сплату 7500,00 гривень адвокату Міліруд Є.О. за юридичні послуги згідно адвокатського договору № 120180 від 08.10.2021.
Пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, додані останнім документи на підтвердження понесення ним цих витрат, врахувавши заяву позивача про заперечення на їх стягнення, Східний апеляційний господарський суд вважає, що заяву відповідача необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
У пункті 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 7500,00 грн відповідач надав копію адвокатського договору № 120180 про надання правничої допомоги від 08.10.2021, копію додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 до адвокатського договору № 120180 про надання правничої допомоги від 08.10.2021, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 17.01.2022 та копію платіжного доручення № 52 від 25.01.2022, які свідчать про таке.
08.10.2021 між адвокатом Міліруд Євгеном Олександровичем (Виконавець), що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2153, виданого Радою адвокатів Харківської області 13.10.2017 згідно рішення № 127 від 13.10.2017, та Малим приватним підприємством «Стимул» (Клієнт) в особі керівника Загребного Олександра Олексійовича, який діє на підставі Статуту, укладено адвокатський договір № 120180 про надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1.1. договору Виконавець зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу в господарській справі № 913/616/21, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар за надану правову допомогу.
За змістом пункту 2.1. договору правова допомога полягає, зокрема в:
-зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються Справи;
-наданні усних та письмових консультацій, що стосуються Справи;
-складанні та перевірки необхідних для Справи процесуальних документів (договорів, клопотань, заяв, скарг, листів, претензій, позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг тощо), адвокатських запитів;
-виконанні окремих доручень Клієнта, що стосується Справи;
-бути представником Клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві/відповідачу/третій особі/заявнику/зацікавленій особі, з питань, пов'язаних із захистом прав, у тому числі право: заявляти клопотання, оскаржувати рішення (ухвали, постанови) суду та користуватись іншими процесуальними правами, що передбачені законом; отримувати, підписувати та подавати під імені Клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи тощо); ознайомлюватися з матеріалами справи.
Згідно з пунктом 1.3. договору на підтвердження факту надання Виконавцем Клієнту послуг відповідно до умов цього Договору складається Акт приймання-передачі послуг, який підписується Сторонами.
Згідно з пунктом 4.1. договору вартість послуг адвоката з переліком наданих послуг визначається у акті наданих послуг, оплата за яким здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту надання (надсилання електронною поштою) рахунку на оплату.
Зміни та доповнення до даного Договору вносяться тільки за взаємною згодою Сторін та оформляються додатковою угодою, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 10.1. договору).
05.01.2022 між адвокатом Міліруд Євгеном Олександровичем та Малим приватним підприємством «Стимул» укладено додаткову угоду № 1 до адвокатського договору № 120180 про надання правничої допомоги від 08.10.2021, де сторони дійшли згоди додати пункт 4.4. до Договору в наступній редакції:
« 4.4. Вартість послуг Виконавця за представництво інтересів Клієнта в Східному апеляційному господарському суді визначається вартістю 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень». Дана додаткова угода є невід'ємною частиною адвокатського договору про надання правничої допомоги № 120180 від 08.10.2021 та вступає в силу з моменту підписання.
17.01.2022 між адвокатом Міліруд Євгеном Олександровичем та Малим приватним підприємством «Стимул» підписано акт приймання-передачі наданих послуг на суму 7500,00 грн, з якого убачається, що адвокатом Міліруд Є.О. в межах апеляційного розгляду справи № 913/616/21 надано Клієнту юридичні послуги у формі:
-підготовка заяви про ознайомлення з апеляційною скаргою;
-формування правової позиції з урахуванням вивчення практики Верховного Суду;
-підготовка відзиву на апеляційну скаргу;
-підготовка клопотання про слухання справи без участі представника відповідача.
Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги є фіксованою і становить 7500,00 грн. Клієнт підтверджує, що юридичні послуги надані Виконавцем вчасно та в повному обсязі, у нього відсутні претензії до Виконавця з приводу кількості та якості наданих юридичних послуг.
МПП «Стимул» також підтвердило сплату 7500,00 гривень адвокату Міліруд Є.О. за юридичні послуги згідно адвокатського договору № 120180 від 08.10.2021 платіжним дорученням № 52 від 25.01.2022.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичним виконавцем таких послуг був адвокат Міліруд Є.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2153, видане Радою адвокатів Харківської області 13.10.2017).
Міліруд Є.О. здійснював представництво інтересів відповідача у Східному апеляційному господарському суді на підставі ордеру серії АХ № 1071610 від 12.10.2021.
Дослідивши зазначені документи, колегія суддів дійшла висновку, що їх достатньо для встановлення факту надання адвокатом Міліруд Є.О. професійної правничої допомоги відповідачу у даній справі при розгляді справи № 913/616/21 у суді апеляційної інстанції, а зазначені докази можуть бути прийняті як належні, тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу, виходячи з такого.
Колегія суддів зазначає, що адвокат Міліруд Є.О. дійсно підготував та подав заяву про ознайомлення з апеляційною скаргою, надав відзив на апеляційну скаргу, який був прийнятий судом до розгляду, та надав клопотання про слухання справи без участі представника відповідача.
З наданих відповідачем документів, зокрема, з акту приймання-передачі наданих послуг від 17.01.2022 убачається, що відповідачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції при розгляді справи № 913/616/21 на суму 7500,00 грн.
Однак слід відзначити, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за обставин розгляду справи у суді апеляційної інстанції такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04, п. 269).
Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 30 листопада 2020 року по справі № 922/2869/19.
Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Врахувавши заперечення позивача проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції в даному конкретному випадку, надаючи оцінку акту приймання-передачі наданих послуг від 17.01.2022 з урахуванням критерію розумності їхнього розміру, пропорційності та співмірності заявленої до стягнення суми витрат до предмета апеляційного розгляду, встановила, що у цьому випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7500,00 грн, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки:
-предметом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду і спір не вирішувався судом по суті,
-підготовка кваліфікованим адвокатом двох клопотань та відзиву на апеляційну скаргу не потребувала значного обсягу юридичної та технічної роботи, а також вивчення великої кількості законів, які підлягають дослідженню адвокатом і їх застосуванню;
-підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувала вивчення матеріалів справи, які стосуються суті спору,
-матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат відповідача витратив значний час,
-доводи відзиву на апеляційну скаргу є аналогічними доводам, викладеним в оскаржуваній позивачем ухвалі суду першої інстанції, та застосованій судом при постановленні ухвали практиці Верховного Суду з вирішення подібних процесуальних питань,
-заявлені судові витрати є завищеними ураховуючи всі обставини справи, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 2000,00 грн витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1.Заяву Малого приватного підприємства «Стимул», м. Кремінна Луганської області (вх.№ 640 від 19.01.2022) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи № 913/616/21, задовольнити частково.
2.Стягнути з Кремінської міської ради (92900, Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, місто Кремінна, пр.Дружби, будинок 13; код ЄДРПОУ 21757011) на користь Малого приватного підприємства «Стимул» (92900, Луганська обл., Кремінський р-н, місто Кремінна, вул. Обушенко, будинок 3; код ЄДРПОУ 20174771) 2000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3.Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови підписано 02.02.2022.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.О. Попков