02 лютого 2022 року Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Кифлюк В.Ф., розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23.12.2021 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ст.130 ч.1 КУпАП,-
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23.12.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 454 грн.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 07.11.2021 року о 06.43 год. по вул. Руська, 289 в м. Чернівці керував транспортним засобом марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рік. Від проходження огляду в установленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.
На вказану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі.
Також просив поновити йому строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду.
При цьому апелянт посилався на те, що строк на оскарження постанови він пропустив, тому що в десятиденний строк не отримав копію постанови у справі про адміністративне правопорушення. Про те, що вказана постанова суду прийнята щодо нього, він дізнався лише 12.01.2022 року, а тому вважає що наявні всі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
ЄУНСС 725/7912/21 провадження №33/822/68/22 головуючий у 1 інстанції Скуляк І.А.
На обґрунтування апеляційних вимог вказував, що його 07.11.2021 р. дійсно зупинили працівники патрульної поліції, мотивуючи це тим, що у нього автомобіль на іноземній реєстрації. В подальшому виявили, що у нього немає страхового полісу і винесли постанову. На запитання чи він вживав спиртне, він відповів, що вживав напередодні ввечері пиво. Тоді працівники поліції запропонували пройти тест на вживання алкоголю. Однак він відмовився, але в подальшому його відвезли в наркодиспансер, де він відмовився від проходження освідування.
Вважає, що зупинення його транспортного засобу за відсутності на те будь-яких законних підстав, тягне за собою незаконність проведення усіх подальших процесуальних дій, які свавільно вчинили працівники поліції.
Посилався також на те, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп'яніння поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. На його думку, огляд поліцейські намагалися провести в порушення вимог цієї Інструкції, тобто більше ніж через дві години, а також працівниками поліції не дотримано п.7 Розділу ІІ цієї Інструкції.
Вказував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апелянт також посилався на Постанову Пленуму ВС України №14 та вважає, що суд відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, підійшов формально до вивчення і дослідження обставин справи, що потягло за собою прийняття необґрунтованого рішення про накладення на нього адміністративного стягнення.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Перевіривши матеріали провадження, вважаю, що клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення необхідно задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
З матеріалів справи вбачається, що згідно актів №113 від 22.11.2021 р. та №134 від 20.12.2021 р. судові повістки про виклик в судове засідання ОСОБА_1 на 01.12.2021 р. та 23.12.2021 р. останньому не надсилались, у зв'язку з відсутністю в Першотравневому районному суді м. Чернівців поштових марок.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 23.12.2021 року здійснювався без його участі. Також в матеріалах справи відсутні дані про направлення ОСОБА_1 копії постанови суду від 23.12.2021 року, а тому вважаю, що його клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суду необхідно задовольнити.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не оспорює керування ним транспортним засобом, а також факт відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері, а тому суд не наводить доводів на спростування тих фактів, які не оспорюються апелянтом.
У відповідності до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, є помилковим.
Що стосується доводів апелянта про незаконну зупинку його транспортного засобу, то вони спростовуються наступним.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
З переглянутого в апеляційній інстанції відео, яке міститься в матеріалах справи вбачається, що працівник поліції роз'яснює ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу, а саме зупинка автомобіля була здійснена у зв'язку з тим, що автомобіль перебуває на іноземній реєстрації.
В ході огляду документів на транспортний засіб працівниками поліції було встановлено відсутність страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про що була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 126 ч.1 КУпАП.
Також під час розмови з ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився.
А тому твердження апелянта про незаконність проведення процесуальних дій працівниками поліції після зупинки транспортного засобу та їх свавілля є надуманими та голослівними.
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта про порушення поліцейськими часового проміжку для проведення огляду на стан сп'яніння та порушення п.7 Розділу ІІ цієї Інструкції, оскільки такий огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому не можуть бути порушеннями.
З урахуванням досліджених по справі доказів, вважаю, що прийняте судом рішення є законним та вмотивованим, а тому підстав для скасування постанови суду та закриття провадження, немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23.12.2021 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ст.130 ч.1 КУпАП.
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23.12.2021 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф.Кифлюк
Копія. Згідно з оригіналом: суддя